Справа №461/1981/26
29 квітня 2026 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі головуючого судді Мироненко Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -
Позовні вимоги.
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №14.09.2025-100001441 від 14.09.2025 року у розмірі 67 100 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що відповідно до кредитного договору №14.09.2025-100001441 від 14.09.2025 року, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 22 000 грн. зі строком користування кредиту 140 календарних днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 %, за 1 день користування кредитом, а позичальник зобов'язувався погашати кредит та сплачувати проценти по кредиту, та повністю погасити заборгованість за кредитом. Однак, всупереч вимог цивільного законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв'язку з чим станом на день подання позову утворилась заборгованість у розмірі 67 100 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту 22 000 грн., процентів 38 000 грн., комісії 3300 грн. та відсотків за ст. 625 ЦК України 11 000 грн.
Рух справи в суді.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20.03.2026 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Повідомлення відповідача здійснювалось шляхом надсилання копії позову та ухвали про відкриття провадження на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, яку підтверджено відомостями з єдиного державного демографічного реєстру. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 сформував правовий висновок про те, що наявна в матеріалах справи довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 14.09.2025 року ОСОБА_1 підписав заявку кредитного договору №14.09.2025-100001441, заявка підписана за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А197.
Згідно відповіді до вказаної заявки, позичальник отримав на умовах, передбачених договором, грошові кошти у сумі 22 000,00 гривень в строк на 140 днів, дата повернення кредиту 31.01.2026 року.
Згідно з п. 3.1. кредитного договору, кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. кредитного договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-9022 .
Згідно з п. 4.3. договору, днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця.
Відповідно до п. 6.1. договору, позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни; а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) процентів річних, які можуть бути нараховані кредитодвцем за прострочення виконання грошовиз зобов'язань за цим договором , - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких процентів.
Пунктом 6 заявки кредитного договору визначено, що процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 7 заявки кредитного договору комісія, пов'язана з наданням кредиту складає 15% від суми кредиту та дорівнює 3300 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Комісія за надання кредиту нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.
Згідно з п. 8 заявки кредитного договору, не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченого договором.
Пунктом 9 заявки кредитного договору визначено, що протягом строку дії договору, тарифи та комісія за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових чи супутніх послуг.
Згідно з п. 10 заявки кредитного договору денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожнй день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0, 82 % (денна процентна ставка) = (25387.53/22000)/140х100%.
Пунктом 11 заявки кредитного договору визначено, що проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом/ залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
ОСОБА_1 погодився на вказані умови, підписавши відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №14.09.2025-100001441 від 14.09.2025 року (кредитної лінії).
Крім того, визначено, що даний кредитний договір, частиною якого є відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), укладається в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення від 14.09.2025 року вих. № 1-0603 - товариство надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року. Між ТОВ «УПР» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 14.09.2025 року 15:40:57 на суму 22000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.uа 863174934, призначення платежу: видача за договором кредиту № 14.09.2025-100001441.
У відповідності до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 04.07.2024-100002560 року, у позичальника ОСОБА_1 наявна заборгованість в сумі 67 100 грн., що складається з заборгованості по основному боргу в розмірі 22 000 грн., по відсотках у розмірі 30 800 грн., відсотків за ст. 625 ЦК України - 11 000 грн., по комісії - 3 300 грн.
Мотиви прийняття рішення судом.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Із змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, відповідно до статей 549 - 552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
З огляду на вказане, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за допомогою електронного підпису, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, натомість відповідач не виконав своїх кредитних зобов'язань щодо повернення коштів, а тому з останнього підлягає стягненню заборгованість за основним боргом в розмірі 20 000 грн. 00 коп. та за процентами в розмірі 30 800 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача відсотки за ст. 625 ЦК України та комісій, то суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки, відповідач уклав кредитний договір з позивачем 14.09.2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України відсотків за ст. 625 ЦК України - 11 000 грн. та комісії - 3 300 грн. не підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з абзацом 3 частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв'язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини першої-другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про стягнення з відповідача комісії з надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Разом з тим, кредитодавцем не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з наданням кредиту, за які може бути стягнуто комісію, передбачену п.7 заяви.
Разом з тим, вказані послуги, за які передбачено стягнення комісії визначені договором і відносяться до обов'язків кредитодавця та позичальника, а саме: кредитодавець зобов'язаний забезпечити позичальника усними консультаціями з питань отримання кредиту та виконання договору (п. 5.1 договору). Зокрема до прав позичальника належить право отримання усних/телефонних/письмових роз'яснень інформації щодо істотних характеристик.
Крім того, відповідно до правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».»
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 3300 грн. задоволенню не підлягають.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2098 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам (52800 грн. (заборгованість за тілом кредиту та відсотками)/67100 (загальна заборгованість) * 2662.40=2098 грн.)
Керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №14.09.2025-100001441 від 14.09.2025 року в розмірі 52800 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2098 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ:37356833).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суддя Мироненко Л.Д.