27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 295/19392/13-ц
провадження № 61-15409св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи (боржник): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2024 року у складі судді Перекупки І. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Борисюка Р. М., Павицької Т. М.,
Короткий зміст заявлених вимог
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Заява мотивована тим, що 05 травня 2017 року Богунський районний суд
м. Житомира у справі № 295/19392/13-ц ухвалив рішення, яким звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 03 грудня 2007 року № 122-05П/2007-і на квартиру
АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом надання права продажу Публічному акціонерному товариству «Мегабанк» (далі - АТ «Мегабанк») від свого імені будь-якій особі(-ам) на підставі договору(-ів) купівлі-продажу за початковою ціною предмета іпотеки 538 103,00 грн у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
У провадженні Богунського відділу ДВС у м. Житомирі на виконанні перебуває виконавчий лист № 295/19392/13-ц, виданий на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 травня 2017 року.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24 травня 2023 року, яка набрала законної сили 09 червня 2023 року, замінено стягувача АТ «Мегабанк» на його правонаступника ОСОБА_1 .
Заявник вказував, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилася спадщина, яку прийняла ОСОБА_3 , і до неї перейшли всі права та обов'язки ОСОБА_2 як іпотекодавця за договором іпотеки та боржника у виконавчому провадженні.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив замінити боржника ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа у справі № 295/19392/13-ц за позовом АТ «Мегабанк» до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Житомирської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2024 року заяву задоволено.
Замінено боржника ОСОБА_2 його правонаступником ОСОБА_3
у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа у справі
№ 295/19392/13-ц за позовом АТ «Мегабанк» до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Житомирської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Ухвала суду мотивована тим, що обов'язок спадкодавця щодо сплати заборгованості за договором позики, присудженої судом кредиторові із спадкодавця за його життя, не припинився внаслідок смерті боржника
і перейшов до його спадкоємців. Норми статей 1281 та 1282 ЦК України на стадії примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості не
є підставою для відмови у заміні боржника його спадкоємцем у виконавчому провадженні, а є підставою для визначення виконавцем меж відповідальності спадкоємця, який залучений як правонаступник боргів спадкодавця. Відсутність в ухвалі суду посилання на межі відповідальності нового боржника перед кредитором не змінює порядку виконання судового рішення з урахуванням статті 1282 ЦК України, і при вирішенні процесуального питання про заміну сторони виконавчого провадження суд з'ясовує наявність матеріальних
і процесуальних підстав правонаступництва, а межі відповідальності спадкоємця визначаються виконавцем при виконанні судового рішення згідно
з вимогами ЦК України та Закону України «Про виконавче провадження».
З урахуванням того, що отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, то відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2024 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
02 грудня 2025 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Богунського районного суду
м. Житомира від 25 вересня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року й ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спадщина на квартиру є неоформленою, правовстановлювальні документи на ім'я заявника не видавалися. Вказує, що ОСОБА_1 пропустив строк для пред'явлення вимоги кредитора. Звертає увагу на те, що при розгляді цієї справи не було залучено відділ державної виконавчої служби і орган опіки та піклування.
Доводи інших учасників справи
27 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив,
у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що заявник у касаційній скарзі посилається на нечинну редакцію статті 1281 ЦК України. Також вказує, що статті 1281, 1282 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини. Відділ ДВС не є учасником цієї справи.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Богунського районного суду м. Житомира.
Зупинено дію ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2024 року, яка залишена без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року, до закінчення касаційного провадження.
11 лютого 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05 травня
2017 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від
03 грудня 2007 року № 122-05П/2007, що станом на 19 листопада 2013 року становить 347 992,89 грн та складається із: 135 089,00 грн - заборгованості за кредитом; 88 366,92 грн - заборгованості за відсотками; 124 536,97 грн - штрафів, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від
03 грудня 2007 року № 122-05П/2007-і, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. та зареєстрованим в реєстрі за номером 18529, а саме на квартиру
АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом надання права продажу АТ «Мегабанк» від свого імені будь-якій
особі(-ам) на підставі договору(-ів) купівлі-продажу за початковою ціною предмета іпотеки 538 103,00 грн у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Надано АТ «Мегабанк» право отримати дублікати правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно, технічний паспорт на вказане нерухоме майно, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на зазначене нерухоме майно (на відчуження), інші необхідні документи, а також для можливості реалізації предмета іпотеки (нерухомого майна) надати (передати) АТ «Мегабанк» в управління квартиру
АДРЕСА_1 , на період до її реалізації. У задоволенні вимог про виселення та зняття із реєстраційного обліку відмовлено.
У провадженні Богунського відділу ДВС у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на виконанні перебуває виконавчий лист № 295/19392/13-ц (виконавче провадження № 62154609), виданий на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 травня 2017 року про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі
347 992,89 грн.
Постановою державного виконавця від 15 червня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62154609 з виконання виконавчого листа № 295/19392/13-ц.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 24 травня 2023 року замінено стягувача АТ «Мегабанк» на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа у справі
№ 295/19392/13-ц.
Постановою старшого державного виконавця від 29 червня 2023 року
у виконавчому провадженні № 62154609 замінено стягувача АТ «Мегабанк» на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні
з виконання виконавчого листа у справі № 295/19392/13-ц.
Відповідно до листа завідувача Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщука А. І. від 16 квітня 2024 року № 893/02-14, ОСОБА_1 повідомлено, що претензію кредитора від 28 березня
2024 року з вимогами до спадкоємців долучено до спадкової справи
№ 545/2023 щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одночасно у листі зазначено, що станом на 16 квітня 2024 року ніхто зі спадкоємців ОСОБА_2 за отриманням свідоцтва про право на спадщину не звертався. Запевнено, що в разі звернення спадкоємців їх буде повідомлено про наявність претензії кредитора.
З листа завідувача Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщука А. І. від 22 липня 2024 року відомо, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно зі спадковою справою № 545/2023 за заповітом є ОСОБА_3 . Свідоцтва про право на спадщину не видавалися.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони,
а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду є наступництво
у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав
і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов'язків вибулої сторони.
Тобто процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з його вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення
і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.
Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі
№ 201/16014/13-ц (провадження № 61-9098сво20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі
№ 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) вказано, що «правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов'язане
з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни
у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин
у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду. Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних для сторони виконавчого провадження,
і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво».
На підставі норм Закону України «Про виконавче провадження» та статей 1216, 1218, 1282 ЦК України Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 2-2697/11 (провадження № 61-28147сво18) дійшов висновку про те, що в разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника
в зобов'язанні.
У вказаній постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду виходив з того, що «обов'язок спадкодавця щодо сплати заборгованості за договором позики, присудженої судом кредиторові із спадкодавця за його життя, не припинився внаслідок смерті боржника
і перейшов до його спадкоємців. Верховний Суд констатував, що установивши, що спадкоємець відповідно до порядку, визначеного нормами ЦК України, прийняв спадщину, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження
боржника - його правонаступником».
У вказаній постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суд також зробив висновок, що «з урахуванням того, що отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину у відповідності із статтею 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, то відсутність
у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови
в задоволенні вимог кредитора».
Вказане спростовує аргументи заявника про те, що не вона може бути стороною у виконавчому провадженні, з тих підстав, що свідоцтво про право на спадщину не отримала.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 2-2697/11 (провадження
№ 61-28147сво18) вказано: «Посилання заявника на порушення судами вимог статей 1281 та 1282 ЦК України, якими визначено спеціальний порядок та строки пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора, на висновки суду не впливають. Приписи зазначених норм закону на стадії примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою для відмови у заміні боржника його спадкоємцем у виконавчому провадженні, а є підставою для визначення державним виконавцем меж відповідальності спадкоємця, який залучений як правонаступник по боргам спадкодавця».
Таким чином, безпідставними є аргументи заявника про порушення
ОСОБА_1 строків, встановлених статтею 1281 ЦК України.
Невизначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас, задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного
у спадщину (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 109), постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (пункт 7.5)).
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_3 є правонаступником ОСОБА_2 , тобто відбулось правонаступництво у матеріальних правовідносинах, зробив правильний висновок про наявність достатніх підстав для заміни боржника
у виконавчому провадженні.
Аргументи заявника про те, що до участі у справі не було залучено відділ державної виконавчої служби і орган опіки та піклування, є безпідставними, оскільки учасниками справи під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження є сторони виконавчого провадження, а саме стягувач і боржник.
У справі, що переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав уважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначено
у касаційній скарзі, а по суті зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися
в оцінку доказів.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня
2025 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування в цій частині немає.
З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року залишити без змін.
Поновити дію ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2024 року, яка залишена без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська