27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 276/1863/23
провадження № 61-2488св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - державний реєстратор Іршанської селищної ради Коростенського району Житомирської області Васянович Діна Валеріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від
09 квітня 2024 року у складі судді Збаражського А. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 січня 2025 рокуу складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - державний реєстратор Іршанської селищної ради Коростенського району Житомирської області Васянович Д. В., про скасування рішення державного реєстратора, запису щодо реєстрації права власності, припинення права власності на нерухоме майно.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна після смерті батьків: ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
і ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач має двох рідних сестер та брата, які є громадянами російської федерації. Після смерті батьків він єдиний із спадкоємців, хто звернувся за оформленням права на спадщину. Його брат ОСОБА_2 отримав посвідку на проживання на території України.
При оформленні спадщини позивач дізнався, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав його батьку, незаконно зареєстрував на себе ОСОБА_2 . Реєстрацію права власності проведено на підставі виписки із погосподарської книги, за змістом якої ОСОБА_2
є власником вказаного будинку, та рішення органу місцевого самоврядування про присвоєння поштової адреси від 24 лютого 2020 року.
Позивач указував, що відповідач ніколи не був зареєстрований в цьому домоволодінні і не міг бути членом цього господарства, оскільки виїхав до російської федерації, де постійно проживав. Крім цього, жодного цивільно-правового договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо) батьки
з відповідачем ніколи не укладали. Земельної ділянки під будинком відповідач теж не оформив. На переконання позивача, ОСОБА_2 незаконно оформив на себе право власності на батьківський будинок, який за законом має належати позивачу в порядку спадкування.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив скасувати рішення державного реєстратора Васянович Д. В. від 28 лютого 2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 51485180 від 05 березня 2020 року, щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок загальною площею 62,5 кв. м, житловою площею 41,8 кв. м, до складу якого входять: житловий будинок, сарай, літня кухня, гараж, колодязь, за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право 35815040, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2047719918211); скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 62,5 кв. м, житловою площею 41,8 кв. м, до складу якого входять житловий будинок, сарай, літня кухня, гараж, колодязь, за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_2 на цей об'єкт нерухомого майна.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2024 року в задоволені позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надав доказів на підтвердження незаконності проведення державної реєстрації права власності на спірний будинок за відповідачем, а в матеріалах справи немає відомостей про те, що будинок на АДРЕСА_1 , чи земельна ділянка за цією
ж адресою, увійшли до спадкової маси після смерті батьків позивача.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від
09 квітня 2024 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
24 лютого 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 січня 2025 рокуй ухвалити нове судове рішення, яким
позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що батьки позивача набули в 1960-х роках право спільної власності на спірний будинок. Суди не надали належної оцінки протиправному позбавленю відповідачем і державним реєстратором ОСОБА_4 права власності на належну йому половину будинку
у спільній власності з дружиною. Відповідач жодним чином не набув права власності на спадкове майно. Вказує, що помилковим є висновок судів, що
в матеріалах справи немає жодних доказів, які підтверджували б, що житловий будинок належав на праві власності ОСОБА_4 чи ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини після їх смерті. Позивач надав виписки з книги погосподарського обліку, а також технічну документацію, яка стосується домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з якими власниками будинку були їх батьки. В жодній виписці з погосподарської книги не вказано, що головою домоволодіння чи власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Зазначає, що суди не звернули уваги та не дали оцінки відомостям, викладеним у погосподарській книзі, з яких випливає, що саме ОСОБА_4 увесь час був головою двору, і жодних даних про те, що власники будинку уповноважили відповідача бути головою двору, матеріали справи не містять. Також суд не дослідив самої виписки з погосподарської книги.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області.
08 квітня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 .
28 лютого 2020 року державний реєстратор Васянович Д. В. зареєструвала за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з допоміжними (підсобними) приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстрація права власності проведена на підставі виписки з погосподарської книги, серія та номер: 02/307, виданої 21 лютого 2020 року Новоборівською селищною радою Хорошівського району Житомирської області, рішення Новоборівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області «Про присвоєння поштової адреси» від 24 лютого 2020 року № 42. Вказане підтверджується інформаційною довідкою від 17 серпня 2023 року № 343252978 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно
Згідно з копією погосподарської книги головою домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_2 був ОСОБА_4
07 вересня 2021 року після смерті спадкодавця ОСОБА_3 заведена спадкова справа у приватного нотаріуса Толстіхіної Н. Д. (номер у спадковому реєстрі 68253808). 27 липня 2021 року цим же нотаріусом заведено спадкову справу щодо майна спадкодавця ОСОБА_4 (номер у спадковому реєстрі 68047116).
Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 07 вересня 2021 року
і від 10 травня 2023 року ОСОБА_1 успадкував майно після смерті батьків, а саме: земельну ділянку площею 2,1993 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також житловий будинок АДРЕСА_2 .
Відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , власником будинку
є ОСОБА_2 .
Згідно виписки виконавчого комітету Новоборівської селищної ради від
21 лютого 2020 року № 02-307 ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Новоборівської селищної ради від 24 лютого 2020 року № 42, на підставі заяв ОСОБА_4 і ОСОБА_2 про присвоєння поштової адреси житловим будинкам, довідок № 198, 199 від
06 лютого 2020 року, відповідно до погосподарської книги № 2 за 2016-
2020 роки вирішено присвоїти поштову адресу житловим будинкам, а саме:
1) на АДРЕСА_1 , - ОСОБА_4 ; 2) на АДРЕСА_1 , - ОСОБА_2 .
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що заявником, зокрема, є особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.
Відповідно до статті 31 вказаного Закону (у редакції, діючій на час проведення реєстраційної дії), для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі
і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня
1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості
є необов'язковим (частина друга статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Частиною третьою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,
в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановив, що будинок на АДРЕСА_1 , чи земельна ділянка за цією ж адресою не належали спадкодавцю на час відкриття спадщини, тобто не увійшли до складу спадщини. Ще за життя батька ОСОБА_2 оформив право власності на спірний будинок, про що державний реєстратор вніс відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. За життя ОСОБА_4 право власності ОСОБА_2 не оспорював. За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову в позові, оскільки підстав уважати, що державний реєстратор при вчиненні реєстраційних дій 28 лютого 2020 року порушила норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» чи Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, немає. Позивач не надав доказів на підтвердження незаконності проведення державної реєстрації права власності на спірний будинок за відповідачем.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої і апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи, необхідності переоцінки доказів та власного тлумачення норм матеріального права. Згідно
з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи
в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2024 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 27 січня 2025 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від
09 квітня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 січня
2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська