28 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/3049/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Коваль В. В. (адвокат)
відповідача - Данилов К. О. (самопредставництво)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Антимонопольного комітету України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025
за позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Дніпроазот" (далі - АТ "Дніпроазот", позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2021 № 723-р у справі № 126-26.13/106-18.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення не містить доказів встановлення АМК вчинення АТ "Дніпроазот" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III) і прийняте з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, без доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 (суддя Котков О. В.) у позові відмовлено повністю.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 (колегія суддів: Тищенко О. В., Мальченко А. О., Сибіга О. М.) рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі № 910/3049/22 скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги в повному обсязі.
Визнано недійсним та скасовано рішення АМК "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 29.12.2021 №723-р у справі №126-26.13/106-18. Стягнуто з АМК на користь АТ "Дніпроазот" 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп. витрат на оплату судового збору за розгляд апеляційної скарги.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АМК, не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та передати справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
3.2. Відповідно до вимог частини другої статті 304 ГПК України касаційна скарга також містить скарги на ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 про призначення експертизи та від 16.05.2023 про залучення спеціалістів до проведення експертизи.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга АМК подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах:
- від 19.12.20224 у справі № 910/1384/24, від 18.03.2025 у справі № 910/23532/13 щодо застосування статті 86 ГПК України, якою покладено обов'язок дослідження доказів у сукупності та взаємозв'язку;
- від 03.08.2023 у справі № 910/366/21 (пункти 9.25-9.26 постанови) щодо застосування статей 76-77 ГПК України;
- від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14 щодо застосування статті 76 ГПК України;
- від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16, від 12.02.2020 у справі № 457/906/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 07.06.2022 у справі № 916/302/16, від 03.04.2018 у справі № 911/2798/16 щодо застосування статей 98, 104 ГПК України щодо порядку дослідження висновку та критеріїв, яким він має відповідати;
- від 22.05.2018 у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17, від 11.06.2019 у справі № 915/523/18, від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19, від 22.04.2021 у справі № 910/6322/20 щодо застосування статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", яка наділяє органи Комітету виключною та дискреційною компетенцією на встановлення монопольного становища та проведення дослідження товарного ринку.
4.3. Щодо пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права в подібних правовідносинах, а саме щодо застосування:
- частини першої статті 13 Закону №2210-III щодо кваліфікації дій суб'єкта господарювання, які полягають в зупинці виробництва та реалізації товару за умови відсутності альтернативних джерел його придбання зловживанням монопольним (домінуючим) становищем;
- статті 12 Закону № 2210-III щодо визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку первинної реалізації хлору рідкого та щодо наявності обов'язку у суб'єкта господарювання, який заперечує своє домінуюче становище довести, що він зазнає значної конкуренції;
- пункту 1.2 та 5.1 Методики вивчення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Комітету від 05.03.2002 № 49-р (далі - Методика) щодо врахування умов використання технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик під час визначення релевантного товарного ринку та необхідності зважати на споживача та його можливості легко (за звичайних умов, без додаткових дій) задовольнити свій попит на певний товар;
- пунктів 1.3 та 7.1 Методики, яка пов'язує сталість структури ринку в першу чергу із стабільною співзалежністю попиту (бажання та можливість придбати товар) та пропозицію (бажанням та можливістю реалізувати товар);
- пунктів 9.2-9.3 Методики, відповідно до яких бар'єри вступу на ринок мають значення для дослідження стану конкуренції на ринку і у випадку наявності, визначеного статтею 12 Закону № 2210-III, порогового показника (35%) на ринку суб'єкт господарювання зобов'язаний довести, що існуючі бар'єри спростовують домінуюче становище на ринку.
4.4. Із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимого доказу - висновку експертів за результатами проведення комплексної судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, інженерно-екологічної експертизи та експертизи безпеки життєдіяльності від 05.06.2025 № 8171/23-34/8172/23-46/8173/23-63.
4.5. Основними аргументами АМК є, зокрема таке:
- апеляційний господарський суд, всупереч нормам Методики розширив ринок первинної реалізації хлору рідкого товарами, які не є взаємозамінними;
- апеляційний господарський суд, неправильно застосував статтю 12 Закону № 2210-III, якою покладено обов'язок на суб'єкта господарювання, який заперечує своє домінуюче становище, довести, що він зазнає значної конкуренції;
- суд апеляційної інстанції не досліджував та не оцінював докази, що наявні в матеріалах справи, - разом у їх сукупності та взаємозв'язку;
- апеляційний господарський суд не ставив на обговорення питання про доцільність призначення експертизи, чим позбавив Комітет гарантованого права на пропонування питань, які має вирішити експерт;
- апеляційний господарський суд вийшов за межі наданих йому ГПК України повноважень, ігноруючи принцип змагальності сторін, оскільки здійснив самостійний збір доказів;
- апеляційний господарський суд поставив на вирішення експерта питання, на яке неможливо надати відповідь, як наслідок висновок експертів містить припущення, оскільки на день призначення експертизи минуло більше ніж три роки постійної роботи обладнання позивача, яке знаходиться в іншому стані ніж в 2018 році. Будь-які нормативно-правові акти, які передбачають проведення експертизи не регулюють порядок ретроспективної оцінки забруднення обладнання, тобто оцінці підлягало не гіпотетичні, а конкретні умови, які існували протягом періоду з 18.06.2018 по 19.07.2018;
- апеляційний господарський суд поставив на вирішення експерта питання, для з'ясування обставин, які підлягають, і мають бути встановлені на підставі документів, зокрема первинного бухгалтерського обліку, самого АТ "Дніпроазот";
- юридичною підставою зупинення виробництва продукції АТ "Дніпроазот" відповідно до наказу № 655 є тільки дві обставини - зростання ціни на природній газ та відсутність обігових коштів для придбання необхідної сировини, втім будь-якого наказу про простій з підстав проведення АТ "Дніпроазот" ремонтних робіт обладнання в досліджувальний період не надано;
- апеляційний господарський суд не тільки поставив на вирішення експерта питання, на яке не можливо надати відповідь на підставі експертизи, а й передоручив її проведення іншим особам, всупереч нормативному порядку проведення експертних досліджень;
- висновок експертів, який покладено в основу оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, на переконання Комітету, є недопустимим доказом;
- експертиза проведена виключно на підставі матеріалів судової справи та довідкової літератури, а безпосередньо трубопроводи, апарати, а також насосне обладнання цеху соди каустичної АТ "Дніпроазот" експертами не досліджувалось;
- в порушення статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 12 Закону № 2210-III, статті 236 ГПК України, суд апеляційної інстанції фактично самостійно визначив товар та взаємозамінність товарів, часові, географічні межі та ступінь відкритості ринку, чим перебрав на себе непритаманні йому повноваження, які належать до виключної компетенції органів Комітету.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. До Верховного Суду від АТ "Дніпроазот" надійшов відзив на касаційну скаргу (документ сформовано в системі "Електроннний суд" 16.02.2026), в якому АТ "Дніпроазот" просив Суд залишити судове рішення суду апеляційної інстанції від 13.11.2025 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на дотримання судом норм матеріального та процесуального права.
5.2. Від АМК 31.03.2026 надійшли додаткові пояснення у справі.
5.3. АТ "Дніпроазот" 17.04.2026 також надіслало до Верховного Суду додаткові пояснення по справі.
6. Заяви/клопотання
6.1. АТ "Дніпроазот" 27.04.2026 надіслало до Верховного Суду клопотання щодо необхідності врахування висновків Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду. В зазначеному клопотанні АТ "Дніпроазот" просить прийняти це клопотання, врахувати при розгляді справи висновки у справах Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду, які означені АТ "Дніпроазот" (від 01.06.2021 у справі № 910/4185/20, від 21.04.2021 у справі № 910/701/17, від 01.07.2021 у справі № 904/4227/20, від 05.07.2022 у справі № 910/15541/19); а у випадку необхідності відступу від зазначених АТ "Дніпроазот" висновків Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду справу № 910/3049/22 передати на розгляд Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду.
6.2. Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
6.3. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 303 ГПК України).
6.4. Основним завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики (частини перша статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів").
6.5. Тобто, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій, Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення або підходи застосовані в цих рішеннях мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ; існування невідповідності критерію "якість закону" законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права.
6.6. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19, від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13).
6.7. При цьому, аргументи заявника, наведені в обґрунтування підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду у зазначених постановах, не є безумовною підставою для передачі справи на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством у складі Верховного Суду.
6.8. Крім того, заявник не обґрунтував свої твердження щодо того, у чому полягає неможливість вирішення справи саме касаційним судом у визначеному складі в межах оцінки правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права в контексті підстав касаційного оскарження та у чому полягає невизначеність законодавчого регулювання правових питань щодо порядку прийняття рішення у такій категорії справ.
6.9. Слід зазначити, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ та Великої Палати Верховного Суду відступ від раніше сформованої правової позиції повинен мати реальне підґрунтя, про що йдеться, зокрема, у п. 70 рішення у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" ("Chapman v. the United Kingdom", заява № 27238/95).
6.10. У інших справах Суд також неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності та при обставинах істотного і непереборного характеру (рішення у справі "Проценко проти Росії", заява №13151/04, п. 26); відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення "помилки, що має фундаментальне значення для судової системи" (рішення у справі "Сутяжник проти Росії", заява № 8269/02, п. 38).
6.11. У справі "Сєрков проти України" (заява № 39766/05) ЄСПЛ у пунктах 34-39 рішення наголосив на такому: коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується; сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі "передбачуваності" у контексті Конвенції; завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються враховуючи зміни у повсякденній практиці (рішення у справі "Горжелік та інші проти Польщі" (Gorzelik and Others v. Poland) [ВП], заява № 44158/98, п. 65); у цьому зв'язку не можна недооцінювати завдання вищих судів у забезпеченні уніфікованого та єдиного застосування права (рішення у справах "Тудор Тудор проти Румунії" (Tudor Tudor v. Romania), заява №21911/03, пункти 29-30 та "Стефаніка та інші проти Румунії" (Stefanica and Others v. Romania), заява № 38155/02, пункти 36- 37); неспроможність вищого суду впоратись із цим завданням може призвести до наслідків, несумісних, inter alia, з вимогами статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Падурару проти Румунії" (Paduraru v. Romania), заява № 63252/00, пункти 98- 99).
6.12. Ураховуючи наведені висновки, колегія суддів не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у порядку частини першої статті 302 ГПК України у зв'язку з відсутністю вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/4185/20, від 21.04.2021 у справі № 910/701/17, від 01.07.2021 у справі № 904/4227/20, від 05.07.2022 у справі № 910/15541/19.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.
7.1. АМК 29.12.2021 за результатами розгляду справи № 126-26.13/106-18 постановлено рішення № 723-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
7.2. В пункті 1 резолютивної частини рішення АМК від 29.12.2021 року № 723-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що протягом 2017, 2018, 2019 років АТ "Дніпроазот" займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку первинної реалізації хлору рідкого відповідно до частини другої статті 12 Закону №2210-III.
7.3. В пункті 2 резолютивної частини рішення АМК від 29.12.2021 року № 723-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що АТ "Дніпроазот" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону № 2210-III у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку первинної реалізації хлору рідкого, що полягало у зупинці виробництва рідкого хлору протягом періоду з 18.06.2018 року по 19.07.2018, та припиненні реалізації рідкого хлору з 01.07.2018 року по 19.07.2018 за умови відсутності альтернативних джерел придбання цього товару на ринку, що в свою чергу могло призвести до ущемлення інтересів підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.
7.4. За порушення, вказане у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на АТ "Дніпроазот" штраф у розмірі 80 111 480,00 грн.
7.5. Спірне рішення мотивоване тим, що за результатами розгляду справи № 126-26.13/106-18 встановлено, що АТ "Дніпроазот" протягом 2017, 2018, 2019 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку первинної реалізації хлору рідкого в територіальних межах України. У період з 18.06.2018 року по 19.07.2018 року АТ "Дніпроазот" було зупинено виробництво рідкого хлору та припинено реалізацію рідкого хлору з 01.07.2018 року по 19.07.2018 року за умови відсутності альтернативних джерел придбання цього товару на ринку, що, в свою чергу, могло призвести до ущемлення інтересів підприємств водопровідно-каналізаційного господарства України, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. АМК не встановлено наявності об'єктивних причин для зупинки виробництва рідкого хлору.
7.6. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що спірне рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинами справи, без доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, оскільки не містить доказів встановлення АМК вчинення АТ "Дніпроазот" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону № 2210-III.
7.7. Відповідач проти доводів позивача та задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комітет діяв у межах своїх повноважень, у порядку та спосіб, встановлений законом та що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
7.8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд встановив таке.
7.9. Під час розгляду справи № 126-26.13/106-18 Комітетом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності АТ "Дніпроазот" за КВЕД є 20.15 - виробництво добрив і азотних сполук, іншим видом діяльності, зокрема, є 20.13 - виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин. Виробництво рідкого хлору АТ "Дніпроазот" здійснює за наявності ліцензії від 20.02.2015 АВ № 586953 "Виробництво особливо небезпечних речовин: хлор рідкий (ГОСТ 6718-93)".
7.10. АТ "Дніпроазот" є єдиним підприємством в Україні з виробництва рідкого хлору, який застосовується для стерилізації питної води й очищення стічних вод. Підприємство є провідним постачальником мінеральних добрив (аміаку, карбаміду й аміачної води), продуктів базової хімії (їдкого натрію і синтетичної соляної кислоти), гіпохлориту натрію, товарів народного споживання.
7.11. За умовами пункту 5.1 Методики рідкий хлор не є взаємозамінним товаром з будь-яким іншим реагентом, який використовується для знезараження питної води та очищення стічних вод для підприємств водопровідно-каналізаційного господарства в Україні, які використовують рідкий хлор.
7.12. Товаром, що є об'єктом аналізу щодо якого визначалося монопольне (домінуюче) становище, є хлор рідкий.
7.13. Під час розгляду справи Комітетом встановлено, що єдиним виробником рідкого хлору в Україні є АТ "Дніпроазот" (здійснює виробництво таких реагентів: рідкого хлору, гіпохлориту натрію марки А та Б, гіпохлориту натрію технічного).
7.14. Відповідно до інформації Мінрегіону газоподібний хлор виробляє єдине підприємство в Україні - АТ "Дніпроазот".
7.15. Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород", Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград", Комунальне підприємство "Дрогобичводоканал", Комунальне підприємство "Павлоградводоканал", Комунальне виробниче підприємство "Краматорський водоканал" повідомили, що єдиним відомим їм виробником рідкого хлору в Україні є АТ "Дніпроазот".
7.16. АТ "Дніпроазот" зазначає, що на території України є потужний виробник хлору рідкого згідно з ГОСТ 6718-93, а саме ТОВ "Карпатнафтохім", яке має установку з виробництва хлору й каустичної соди потужністю 182 тис. тонн хлору на рік. Завантаженість установки становить близько 50%.
7.17. При розгляді справи Комітетом встановлено, що у відповідь на вимогу Комітету, ТОВ "Карпатнафтохім" повідомило, що не має можливості здійснювати виробництво рідкого хлору для знезараження питної води, оскільки весь газоподібний хлор вироблений на установці з виробництва хлору й каустичної соди мембранним методом, використовується для виробництва вінілхлориду, а в подальшому - полівінілхлориду.
7.18. Тобто, вироблений ТОВ "Карпатнафтохім" рідкий хлор не є рідким хлором, у розумінні пункту 4.3 Методики, та не враховується в обсяг ринку, отже ТОВ "Карпатнафтохім" не є виробником рідкого хлору, який застосовується для знезараження питної води та очищення стічних вод, та відповідно, конкурентом АТ "Дніпроазот".
7.19. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що АТ "Дніпроазот" є єдиним виробником в Україні рідкого хлору, який використовується для знезараження води та очищення стічних вод.
7.20. Місцевим господарським судом встановлено, що 15.07.2018 року між ТОВ "Аульська хлорпереливна станція" (виконавець) та АТ "Дніпроазот" (замовник) укладено договір на виконання робіт № 150718, предметом якого є виконання робіт виконавцем з розливу належного замовнику хлору рідкого із залізничних цистерн, шо орендовані замовником чи належать йому на праві власності. у контейнери (об'ємом до 1000 л), що орендовані виконавцем чи належать йому на праві власності, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані згідно з умовами договору роботи.
7.21. Отже, місцевий господарський суд зауважив про те, що за наслідками укладення договору від 15.07.2018 № 150718 АТ "Дніпроазот" мало можливість реалізовувати рідкий хлор в цистернах, балонах та контейнерах шляхом розливу (надання послуг із розливу) рідкого хлору в контейнери із залізничних цистерн, що здійснюється за допомогою потужностей ТОВ "Аульська хлорпереливна станція".
7.22. Місцевий господарський суд зазначив про те, що часові межі товарного ринку Комітетом визначалися, виходячи з мети розслідування таким чином, щоб охоплювати період вчинення порушення з 18.06.2018 року по 19.07.2018 року - час, протягом якого цехи хлорної групи АТ "Дніпроазот" були в простої.
7.23. Як встановлено судом, Комітетом при визначенні територіальних (географічних) меж ринку враховувалися: можливості щодо переміщення товару між регіонами України з можливістю збереження якісних та споживчих властивостей рідкого хлору; фізичні та технічні характеристики рідкого хлору дають можливість його переміщення по всій території України; відсутність бар'єрів для транспортування в межах України; рівень відпускних цін для покупців із різних територій є однаковим або відрізняється несуттєво; покупці не розподіляються за місцем розташування.
7.24. Отже, територіальними (географічними) межами ринку рідкого хлору, який використовується для знезараження питної води та очищення стічних вод, є межі території України, тобто ринок є загальнодержавним.
7.25. У спірному рішенні зазначено, що при проведенні дослідження умов вступу на ринок рідкого хлору встановлено, що бар'єрами, які перешкоджають вступу на ринок, є адміністративні бар'єри - наявність обмежень діяльності суб'єктів господарювання на зазначеному ринку, встановлених органами влади.
7.26. Право на провадження господарської діяльності з виробництва рідкого хлору надає отримання ліцензії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 445 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України".
7.27. У рішенні встановлено, що обсяг ринку рідкого хлору розглядається як загальний обсяг рідкого хлору, реалізованого на ринку України (як вітчизняного, так і імпортного виробництва). Частка АТ "Дніпроазот" на ринку первинної реалізації рідкого хлору, який використовується для знезараження питної води та очищення стічних вод у територіальних межах України, становила: у 2017 році - 99%, у 2018 році - 78% та у 2019 році - 68%. Зниження ринкової частки АТ "Дніпроазот" у 2018 та 2019 роках пояснюється зростанням частки імпорту з другого півріччя 2018 року. За даними Державної фіскальної служби України встановлено, що протягом січня - червня 2018 року в Україну імпортовано 78,85 тонни рідкого хлору, що становить 2,4% від річного обсягу імпорту, а протягом липня - грудня 2018 року було імпортовано 3206,245 тонни рідкого хлору, що становить 97,6% від річного обсягу імпорту.
7.28. При розгляді справи Комітет дійшов висновку, що зростання імпорту відбулося у зв'язку з пошуком певними водоканалами альтернативних джерел постачання рідкого хлору після зупинення його виробництва АТ "Дніпроазот" у червні - липні 2018 року.
7.29. Як вже зазначалося вище, АТ "Дніпроазот" на ринку первинної реалізації рідкого хлору, який використовується для знезараження питної води та очищення стічних вод, протягом 2017 - 2019 років мало частки: у 2017 році - 99%, у 2018 році - 78% та у 2019 році - 68%, отже перевищення часткою АТ "Дніпроазот" кількісних показників, які передбачені статтею 12 Закону, у розмірі 35%.
7.30. За викладених вище обставин, з огляду на положення пункту 10.3 Методики та аналіз діяльності АТ "Дніпроазот" у досліджуваний період (часові межі ринку: 2017 - 2019 роки), Комітет дійшов висновку, що ринкова влада АТ "Дніпроазот" полягає:
- АТ "Дніпроазот" є єдиним виробником рідкого хлору в Україні та, відповідно, має можливість диктувати свої умови продажу товару. За відсутності альтернативних джерел постачання рідкого хлору в червні - липні 2018 року, АТ "Дніпроазот" зупинило виробництво товару з метою підвищення цін на рідкий хлор;
- АТ "Дніпроазот" має здатність скорочувати/обмежувати виробництво та постачання рідкого хлору на внутрішній ринок України, у той час як інші учасники ринку товару не здатні компенсувати утворений дефіцит товару на ринку;
- АТ "Дніпроазот" мало здатність підвищувати ціни на рідкий хлор, розуміючи, що водоканали не відмовляються від його придбання за відсутності альтернативних джерел постачання рідкого хлору, у червні - липні 2018 року, оскільки це могло призвести до екологічної катастрофи.
7.31. Додатковими ознаками наявності в АТ "Дніпроазот" ринкової влади також є: високий рівень концентрації ринку; суттєва кількісна перевага частки АТ "Дніпроазот" над частками імпортерів.
7.32. Таким чином, АТ "Дніпроазот" протягом 2017 - 2019 років займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку первинної реалізації рідкого хлору.
7.33. Матеріалами справи підтверджується, що придбання рідкого хлору у 2017 - липні 2018 року здійснювали підприємства водоканалізаційного господарства та промислові підприємства.
7.34. У червні 2018 року ПрАТ "Київводоканал" отримало лист від 15.06.2018 № 75 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал", яке згідно з договором поставки від 27.04.2015 № 350/24/14-15 є постачальником хлору рідкого. У вказаному листі повідомлялося, що у зв'язку зі значним зростанням ціни на природний газ АТ "Дніпроазот" змушене з 15 червня 2018 року повністю зупинити виробництво й перейти в стан простою з незалежних від підприємства і працівників причин. З моменту простою відвантаження продукції виробництва АТ "Дніпроазот" здійснюватися не буде.
7.35. Так, 15.06.2018 року АТ "Дніпроазот" прийняло наказ № 655 про простій в АТ "Дніпроазот", яким призупинено низку структурних підрозділів товариства.
7.36. Згідно з додатком 1 до акта про простій в структурних підрозділах АТ "Дніпроазот", що є додатком до Наказу № 655, з 00:00 15.06.2018 зафіксовано простій, зокрема в цехах синтезу аміаку № 1-Б, карбамід-1, карбамід-2, з переробки аміаку. При цьому, як зазначено в зазначеному акті, істотно ускладнюється забезпечення безперебійної роботи цехів хлорної групи і призводить до необхідності їх зупинки з 15.06.2018 і завершення до 00:00 18.06.2018. У зазначених у додатку 2 до акта про простій в структурних підрозділах АТ "Дніпроазот" цехах соди каустичної, рідкого хлору й соляної кислоти встановлено простій з 18.06.2018.
7.37. АТ "Дніпроазот" 27.06.2018 звернулося до Комітету із заявою про надання висновків щодо кваліфікації дій товариства, пов'язаних із можливістю зміни (підвищення) товариством ціни на рідкий хлор. 10.07.2018 АТ "Дніпроазот" надано доповнення до заяви на отримання висновків про те, чи містять дії товариства у вигляді припинення та/або реалізації товару та підвищення цін на товари, у тому числі на рідкий хлор, ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
7.38. Комітетом 19.07.2018 надано АТ "Дніпроазот" рекомендаційні роз'яснення № 32-рр, що дії щодо зупинки виробництва та реалізації продукції мають ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції; для надання висновку щодо наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях щодо підвищення цін, наданої інформації недостатньо.
7.39. АТ "Дніпроазот" 20.07.2018 прийнято наказ № 786 про припинення простою в цехах хлорної групи.
7.40. Відтак, цехи хлорної групи АТ "Дніпроазот" (цех соди каустичної, цех рідкого хлору та соляної кислоти) знаходилися у простої 32 дні - з 18.06.2018 по 19.07.2018.
7.41. 3 матеріалів справи вбачається, що 15.06.2018 АТ "Дніпроазот" повідомило постачальників та водоканали, що з моменту простою товариства продукція виробництва АТ "Дніпроазот" (в тому числі рідкого хлору) відвантажуватися не буде.
7.42. Як встановлено судом, в період з 18.06.2018 по 19.07.2018 АТ "Дніпроазот" припинило виробництво рідкого хлору. У липні 2018 року, до моменту відновлення виробництва 20.07.2018, реалізацію рідкого хлору АТ "Дніпроазот" не здійснювало, тоді як у період простою АТ "Дніпроазот" інші суб'єкти господарювання не могли запропонувати реальну альтернативу покупцям товару, який припинило виробляти та реалізовувати АТ "Дніпроазот" в зазначені вище періоди.
7.43. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в результаті зупинки АТ "Дніпроазот" виробництва та реалізації рідкого хлору, склалася кризова ситуація внаслідок створеного дефіциту на ринку України знезаражувальних реагентів для знезараження питної води.
7.44. Із встановлених місцевим господарським судом обставин, які відображені в мотивувальній частині судового рішення, суд дійшов висновку, що: до липня 2018 року у водоканалів не було альтернативних джерел придбання товару, про що свідчить проведений аналіз щодо можливості заміни пропозиції АТ "Дніпроазот" за обсягами постачання та пакуванням товару; у період простою АТ "Дніпроазот" у підприємств водопровідно-каналізаційного господарства не було можливості компенсувати необхідні обсяги рідкого хлору за рахунок імпорту. Тобто, на момент зупинки цеху рідкого хлору й соляної кислоти підприємства водопровідно-каналізаційного господарства не мали реальної альтернативи рідкому хлору, виробництво якого зупинило АТ "Дніпроазот".
7.45. Місцевий господарський суд зауважив про те, що з наданої АТ "Дніпроазот" інформації вбачається, що основною причиною зупинки АТ "Дніпроазот" виробництва рідкого хлору, цехів синтезу аміаку № 1-Б, карбамід-1, карбамід-2 було значне зростання ціни на природний газ.
7.46. Постачальниками природного газу АТ "Дніпроазот" як кінцевому споживачу протягом 2017 - 2019 років були Приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", які мали ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України (постачальники).
7.47. У період січень 2017 - липень 2018 року та листопад 2018 - січень 2019 року АТ "Дніпроазот" придбавало природній газ у ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", у період серпень - жовтень 2018 року та лютий - грудень 2019 року - у ТОВ "Юнайтед Енерджі".
7.48. Судом встановлено, що в період травень - листопад 2018 року АТ "Дніпроазот" знизило обсяги споживання природного газу, а у грудні 2018 року об'єми спожитого природного газу АТ "Дніпроазот" значно зросли порівняно з листопадом 2018 року.
7.49. На думку місцевого господарського суду, суттєве зниження споживання об'ємів природнього газу зумовлене зупинкою АТ "Дніпроазот", оскільки збігається із: зупиненням із 14.04.2018 року цеху синтезу аміаку № 1-Б та цехів карбамід-1, карбамід-2; зупиненням із 15.06.2018 року цеху синтезу аміаку № 1-Б та цехів карбамід-1, карбамід-2; зупиненням із 18.06.2018 року цеху соди каустичної і цеху рідкого хлору та соляної кислоти.
7.50. При цьому, судом відхилено твердження АТ "Дніпроазот" про відсутність обігових коштів для придбання необхідної сировини, що стало підставою для зупинення виробництва рідкого хлору, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що станом на 18.06.2018 року (день зупинки виробництва рідкого хлору) АТ "Дніпроазот" мало більше тридцяти мільйонів вільних обігових коштів та використало їх для погашення кредиту, а вже 25.06.2018 року повністю закрило борг за кредитною лінією в режимі овердрафту. Тобто, АТ "Дніпроазот" на момент зупинки виробництва рідкого хлору мало в наявності обігові та кредитні кошти для поточних розрахунків із контрагентами та ведення господарської діяльності.
7.51. Крім того, згідно інформації АТ "Банк Кредит Дніпро" у період з 01.07.2017 року по 30.06.2019 року у АТ "Дніпроазот" відсутня прострочена заборгованість за овердрафтами.
7.52. Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що АТ "Дніпроазот" на момент зупинки виробництва рідкого хлору мало в наявності обігові та кредитні кошти для поточних розрахунків із контрагентами та ведення господарської діяльності.
7.53. Встановивши обставини цієї справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що АТ "Дніпроазот" у період 2017 - 2019 років займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку первинної реалізації хлору та з 18.06.2018 року по 19.07.2018 року зупинило його виробництво, а з 01.07.2018 року по 19.07.2018 року припинило реалізацію рідкого хлору, в результаті чого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства опинилися в ситуації дефіциту рідкого хлору, який використовується для знезараження питної води та очищення стічних вод, тоді як відсутність постачання на внутрішній ринок єдиним виробником рідкого хлору для знезараження питної води й очищення стічних вод та обмежений обсяг запасів рідкого хлору могли призвести до загрози виникнення надзвичайної ситуації природного характеру, пов'язаної з порушенням нормальних умов життєдіяльності населення.
7.54. На переконання місцевого господарського суду, метою зупинення АТ "Дніпроазот" виробництва рідкого хлору було підвищення ціни на рідкий хлор, про що свідчить звернення АТ "Дніпроазот" до Комітету із заявою про надання висновків щодо кваліфікації дій АТ "Дніпроазот", пов'язаних із можливістю зміни (підвищення) товариством ціни на рідкий хлор, а у липні 2018 року ціна зросла на 277% на товар, що реалізувався в цистернах, та на 233% на товар, що реалізувався в балонах.
7.55. За результатом дослідження наявних у матеріалах справи доказів, доводів і тверджень сторін у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при прийнятті рішення № 723-р Комітетом належним чином досліджено всі обставини та правомірно зроблено висновки про те, що зупинення виробництва рідкого хлору та припинення реалізації рідкого хлору з 01.07.2018 року по 19.07.2018 року за умови відсутності альтернативних джерел придбання цього товару на ринку, є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку первинної реалізації хлору рідкого. Таким чином, проаналізувавши обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комітет діяв у межах своїх дискреційних повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
7.56. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, АТ "Дніпроазот" звернулося до Північного апеляційного господарського суду.
7.57. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 колегія суддів з власної ініціативи призначила у справі № 910/3049/22 судову експертизу речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, поставлено перед експертами такі питання:
1) Чи використовувався АТ "Дніпроазот" газоподібний двоокис вуглецю (С02) в процесі виробництва продукції хлорної групи цехів АТ "Дніпроазот", у тому числі для забезпечення виробництва рідкого хлору?
2) Чи можливо використати кальциновану соду технічної марки Б ГОСТ 5100-85 замість газоподібного двоокису вуглецю (С02) в процесі виробництва продукції хлорної групи цехів АТ "Дніпроазот", у тому числі рідкого хлору?
3) Чи могло мати місце заростання (забруднення) солями кальцію і магнію трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання цеху соди каустичної АТ "Дніпроазот" в період, який передував зупинці виробництв хлорної групи цехів АТ "Дніпроазот" (до 18.06.2018 року)?
4) Чи передбачено було проектом очищення трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання через заростання (забруднення) солями кальцію і магнію шляхом промивання трубопроводів та агрегатів під час продовження (без зупинки) ведення технологічного процесу виробництва в цеху соди каустичної?
5) Чи міг бути налагоджений технологічний процес для приготування карбонізованого розсолу для його подачі на електроліз з використанням кальцинованої соди технічної марки Б ГОСТ 5100-85 замість газоподібного двоокису вуглецю (С02) на довгостроковий період лише під час зупинки хлорної групи цехів АТ "Дніпроазот" за наявності заростання (забруднення) солями кальцію і магнію трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання цеху соди каустичної АТ "Дніпроазот"?
6) Чи може спричинити вимушену (аварійну) зупинку виробничих процесів хлорної групи цехів АТ "Дніпроазот", у тому числі виробництва рідкого хлору, та/або інших негативних явищ, заростання (забруднення) солями кальцію і магнію трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання цеху соди каустичної АТ "Дніпроазот" у випадку не проведення термінового ремонту, із зупинкою такого виробництва?
7) Чи є наявність заростання (забруднення) солями кальцію і магнію трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання цеху соди каустичної АТ "Дніпроазот" обґрунтованою чи необхідною (доцільною) підставою для зупинення виробничих процесів хлорної групи цехів АТ "Дніпроазот", у тому числі виробництва рідкого хлору, з метою уникнення більш шкідливих наслідків?
8) Чи належить виробництво рідкого хлору на АТ "Дніпроазот" до робіт підвищеної небезпеки? Чи відноситься хлор до небезпечних речовин?
9) Чи належить виробництво рідкого хлору до виробництва хімічно-небезпечних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України?
10) Чи могли настати негативні екологічні наслідки від подальшого (продовження) виробництва рідкого хлору АТ "Дніпроазот" без проведення ремонту обладнання цеху соди каустичної АТ "Дніпроазот"?
7.58. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023, зокрема, задоволено клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про залучення для проведення судової експертизи фахівців. Залучено для проведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 02.02.2023 у цій справі запропонованих АТ "Дніпроазот" спеціалістів:
- кандидата фізико-математичних наук (спеціальність: фізика металів) Мухачева Анатолія Петровича , працює старшим науковим співробітником Інституту геотехнічної механіки НАН України (м. Дніпро) (адреса Інституту геотехнічної механіки НАН України: Україна, 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 2 А;
- кандидата технічних наук (спеціальність: технологія водоочищення) Єлатонцева Дмитра Олександровича, працює на посаді доцента кафедри хімічних та біологічних технологій Дніпровського державного технічного університету (м. Кам'янське) (адреса кафедри хімічних та біологічних технологій у 1 корпусі ДДТУ: Україна, 51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Гімназичний 16).
7.59. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, зазначив про те, що рішення ухвалене судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та за недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому мало місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права.
8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
8.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
9.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
9.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
9.3. Скаржник, оскаржуючи судове рішення апеляційної інстанції, з посиланням, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує на неврахування висновків, які викладені в постановах Верховного Суду, що означені у розділі 4 цієї постанови.
9.4. Водночас, касаційне провадження у цій справі також відкрито на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, а тому слід розглядати доводи касаційної скарги з посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України у їх логічному взаємозв'язку.
9.5. Верховний Суд зазначає, що причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2021 року № 723-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
9.6. Відповідно до приписів Закону № 2210-III:
- суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин (частина перша статті 12);
- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);
- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);
- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону;
- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).
9.7. Як вже було зазначено вище, із з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту рішення АМК вбачається, що згідно з рішенням Комітету:
- визнано, що протягом 2017, 2018, 2019 років АТ "Дніпроазот" займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку первинної реалізації хлору рідкого відповідно до частини другої статті 12 Закону № 2210-III;
- визнано, що АТ "Дніпроазот" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону № 2210-III у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку первинної реалізації хлору рідкого, що полягало у зупинці виробництва рідкого хлору протягом періоду з 18.06.2018 року по 19.07.2018 року та припиненні реалізації рідкого хлору з 01.07.2018 року по 19.07.2018 року за умови відсутності альтернативних джерел придбання цього товару на ринку, що в свою чергу могло призвести до ущемлення інтересів підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;
- за порушення, вказане у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на АТ "Дніпроазот" штраф у розмірі 80 111 480,00 грн.
9.8. Колегія суддів у вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, зазначає таке.
9.9. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (в редакції чинній на момент правовідносин) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
9.10. Згідно з приписами статті 3 названого Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
9.11. Як унормовано у пункті 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
9.12. Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону № 2210-III суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
9.13. Колегія суддів виходить з того, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак, господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
9.14. Таким чином, питання наявності чи відсутності в діях суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем та повноту з'ясування АМК обставин, які мають значення для справи, в силу положень статті 59 Закону № 2210-III, необхідно досліджувати в системному аналізі з діями суб'єкта господарювання, встановленими АМК та вимогами статей 12, 13 Закону № 2210-III та відповідними положеннями Методики.
9.15. Так, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що під час вирішення спорів про скасування рішень АМК щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтями 12 та 13 Закону № 2210-III, та накладення штрафу за відповідне порушення, господарським судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку, а й наявності чи відсутності факту зловживання ним таким становищем.
9.16. При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати заявникові мотиви його ухвалення.
9.17. Суд наголошує, що Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.
9.18. Відповідно до пункту 3.1 Методики об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкт господарювання; група суб'єктів господарювання; конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживається) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.
9.19. Як вже було зазначено вище, АМК самостійно в межах своїх дискреційних повноважень встановлює товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків.
9.20. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваного судового рішення з підстав касаційного оскарження, Верховний Суд зазначає таке.
9.21. Касаційна скарга містить скарги на ухвали Північного апеляційного господарського суду.
9.22. Право сторони на оскарження ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, передбачено у частині другій статті 304 ГПК України.
9.23. Так, скаржник зазначає, що в основу оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції лягли висновки експертизи, яка проведена за ініціативою суду апеляційної інстанції. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції, призначивши в справі судову експертизу речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, вийшов за межі наданих йому ГПК повноважень, ігноруючи принцип змагальності сторін, здійснив самостійний збір доказів.
9.24. Колегія суддів зазначає, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків.
9.25. Згідно з частиною першою статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
9.26. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі.
9.27. Верховний Суд виходить з того, що система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).
9.28. За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
9.29. Обов'язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто з'ясування всіх юридично значущих обставин за наданими і наявними у справі доказами з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями, які суд оцінює у порядку статті 86 ГПК України. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
9.30. Верховний Суд зазначає, що відповідно до приписів частин першої та другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
9.31. Згідно з частиною третьою статті 86 ГПК України суд, зокрема, надає оцінку доказам, у тому числі й кожному доказу, що міститься у справі, мотивує їх відхилення або врахування. Суд має надати оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
9.32. Отже, оцінка доказів - це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів та оцінки доказів відповідно до статей 73-79 ГПК України залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.
9.33. Як унормовано у статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
9.34. Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів" підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію стандарту доказування, як вірогідність доказів, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
9.35. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
9.36. При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
9.37. Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
9.38. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
9.39. Верховний Суд зазначає, що з'ясування обставин справи та дослідження доказів унормовано § 3 Глави 6 Розділу ІІІ ГПК України, а щодо апеляційного провадження - § 3 Глави 1 Розділу ІV цього кодексу.
9.40. Згідно з частинами першою-третьою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
9.41. Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2021 № 723-р у справі № 126-26.13/106-18, отримана в процесі розгляду антимонопольної справи інформація засвідчила, що основні причини зупинення цеху з виробництва рідкого хлору АТ "Дніпроазот" зазначало такі:
1) зростання ціни на природній газ;
2) відсутність обігових коштів для придбання необхідної сировини.
9.42. Отже, з матеріалів справи вбачається, що АТ "Дніпроазот", заперечуючи факт зловживання монопольним становищем зазначало підставою зупинення виробництва такі економічні чинники як зростання ціни на природній газ та відсутність обігових коштів для придбання необхідної сировини.
9.43. Втім, апеляційний господарський суд, ініціювавши проведення експертного дослідження без належного процесуального обґрунтування такої необхідності, поставив на вирішення експерта питання щодо дійсної необхідності ремонту цеху, стану обладнання, тобто наявності причин для зупинки виробництва рідкого хлору, пов'язані з ремонтом, які не входять до предмета дослідження, оскільки не були предметом заперечення під час розгляду антимонопольної справи.
9.44. Крім того, АМК у своїй касаційній скарзі звертає увагу Суду на те, що наказу про простій з питань проведення АТ "Дніпроазот" ремонтних робіт обладнання в досліджуваний період не надано.
9.45. Верховний Суд зауважує, що зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу позивача з огляду на статтю 269 ГПК України, вийшовши за межі доводів апеляційної скарги, залишив поза увагою предмет та підстави позову, (крізь призму пункту 2 статті 50 Закону №2210-III та частини першої статті 13 Закону №2210-III) дослідив і надав оцінку висновку експертизи, призначеної з власної ініціативи, поклавши її в основу оскаржуваного рішення, що призвело до розширення меж розгляду справи та передчасних висновків про задоволення позовних вимог.
9.46. Обов'язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
9.47. Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
9.48. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні цього спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
9.49. Оскільки доводи касаційної скарги, наведені на підтвердження підстави касаційного оскарження частково підтвердились, внаслідок чого справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то Верховний Суд не надає оцінку решті доводів скаржника.
9.50. Доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу щодо обґрунтованості та законності рішення суду апеляційної інстанції відхиляються судом касаційної інстанції з мотивів, викладених у цій постанові.
9.51. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
10.2. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
10.3. Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АМК задовольнити, оскаржуване судове рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
10.4. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
11. Судові витрати
11.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 у справі № 910/3049/22 скасувати.
3. Справу № 910/3049/22 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова