29 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/6868/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В. (головуючої), Власова Ю. Л. та Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСТ ЕКСІМ" (далі - Товариство)
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
до Товариства
про стягнення 177 748 374,57 грн,
Товариство 18.03.2026 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати в частині задоволення позовних вимог рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 у цій справі та ухвалити у відповідній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, а саме: пункту 4 статті 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаної норми, викладених у постановах, про які скаржник зазначає у касаційній скарзі.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та підлягають скасуванню на підставі пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України, оскільки справу розглянуто неповноважним складом суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2026 касаційну скаргу Товариства залишено без руху у зв'язку з тим, що скарга не містила належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в частині конкретизації норми права (пункт, частина, стаття), порушення та/або неправильного застосування яких припустилися, на думку скаржника, суди попередніх інстанції під час ухвалення оскаржуваних судових рішень та щодо застосування яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
Вказана ухвала від 06.04.2026 про залишення касаційної скарги без руху була надіслана в електронний кабінет скаржника 06.04.2026 о 18:55, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет Електронного суду, сформована засобами автоматизованої системи документообігу суду.
Товариство 18.03.2026 (через систему "Електронний суд") на виконання вимог вказаної ухвали суду про залишення його скарги без руху подало до Касаційного господарського суду заяву про усунення недоліків з касаційною скаргою в новій редакції, в якій останній в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема частини другої статті 693 Цивільного кодексу України за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах.
Разом з тим у скарзі скаржник просив про поновлення строку на касаційне оскарження, посилаючись на отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в кабінеті Електронного суду 26.02.2026, що підтверджується карткою руху документа, доданою до скарги.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до положень статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення; строк на касаційне оскарження може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
З огляду на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 16.02.2026 (повний текст якої підписаний 24.02.2026) була доставлена скаржнику в кабінет Електронного суду 26.02.2026 о 15:19, що підтверджується також довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду, сформованою засобами автоматизованої системи документообігу суду, тому останнім днем для подання касаційної скарги є 18.03.2026, а отже, скаржник має право на поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скарга подана в межах двадцяти днів з дня вручення судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.
З огляду на усунення скаржником недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк та враховуючи, що касаційна скарга відповідає вимогам статті 290 названого Кодексу, Суд дійшов висновку, що подані матеріали достатні для відкриття касаційного провадження з підстав, наведених у скарзі, а строк на касаційне оскарження необхідно поновити.
Водночас у касаційній скарзі Товариство заявило клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у цій справі, яке мотивоване, зокрема таким:
- Господарський суд міста Києва 03.03.2026 на виконання його рішення від 16.09.2025 у цій справі вже видав судовий наказ, відтак позивач набув право у будь-який час звернутися за отриманням виконавчого документа та ініціювати примусове виконання судового рішення в частині стягнення з відповідача грошових коштів;
- примусове стягнення з нього грошових коштів у розмірі 177 748 374,57 грн та 847 840,00 грн грн судового збору до завершення касаційного розгляду справи цілком очевидно призведе до порушення балансу інтересів сторін та створить ситуацію, за якої у разі скасування судових рішень попередніх інстанцій скаржник буде змушений вживати надмірних та непропорційних зусиль для повернення безпідставно стягнутих коштів;
- оскільки позивач є бюджетною установою, у разі скасування рішень та/або зменшення судом суми стягнутих коштів, скаржник буде змушений стягувати ці кошти (зокрема в порядку повороту виконання рішення) фактично з держави (тобто з бюджету), що створить негативні наслідки і для держави. Понесені у зв'язку з цим супутні витрати заподіють скаржнику матеріальних збитків та призведе до припинення його господарської діяльності, банкрутства, звільнення працівників та їх скрутного матеріального становища в умовах існуючого в нашій державі воєнного стану;
- скаржник наразі є виконавцем за низкою інших державних контрактів з оборонних закупівель, а тому його діяльність теж має особливе значення в умовах правового режиму воєнного стану, відтак передчасне (до закінчення касаційного провадження) стягнення із нього коштів створить ризики для його нормального функціонування, що в кінцевому результаті може позначитися на обороноздатності нашої держави, оскільки призведе до унеможливлення виконання скаржником інших контрактів.
Розглянувши заявлене клопотання скаржника, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Положення статті 332 ГПК України надають суду касаційної інстанції право зупинити виконання (дію) оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Водночас, застосування відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави - вагомими, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої постановлено рішення, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.
Заява (клопотання) про зупинення виконання (дії) судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, насамперед вона має бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини, які у даному випадку можуть утруднити поворот виконання судового рішення і наявністю доказів на підтвердження таких обставин.
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Суд має право зупинити виконання (дію) судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання (дії) судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
Однак саме лише посилання скаржника на потенційну можливість настання для нього негативних наслідків без подання відповідних доказів, які підтверджували б необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, не є тією безумовною підставою для зупинення виконання (дії) судового рішення, а право скаржника на касаційне оскарження судового рішення саме по собі також не може бути причиною зупинення виконання (дії) рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Крім того, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Разом з тим скаржником не доведено, що захист прав скаржника, його свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Отже, враховуючи, що зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення і з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, оскільки на доведення таких підстав не наведено документально обґрунтованих обставин, у Суду й відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання.
Керуючись статтями 119, 234, 294, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСТ ЕКСІМ" строк подання касаційної скарги.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСТ ЕКСІМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 зі справи № 910/6868/25.
3. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 11 червня 2026 року о 12:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. 302.
4. Надати учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 20 травня 2026 року.
5. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСТ ЕКСІМ" про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 зі справи № 910/6868/25 відмовити.
6. Витребувати матеріали справи № 910/6868/25 Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСТ ЕКСІМ" про стягнення 177 748 374,57 грн.
7. Копію ухвали надіслати Господарському суду міста Києва та Північному апеляційному господарському суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова