27 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/2808/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду
від 26.01.2026
у складі колегії суддів: Чередка А.Є. (головуючий), Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Барельєф-Дніпро"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
про визнання банкрутом,-
Короткий зміст руху справи
1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/2808/25:
- відкрито провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Барельєф-Дніпро" (ТОВ "Барельєф-Дніпро") про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах");
- визнано грошові вимоги ТОВ "Барельєф-Дніпро" до боржника ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" у розмірі 102 280,00 грн витрат на сплату судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому - 1 черга, 90 000 000,00 грн основної заборгованості - 4 черга;
- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію) згідно статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ);
- введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 28.11.2025;
- призначено розпорядником майна боржника - ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (ідентифікаційний номер юридичної особи 33248430) арбітражного керуючого Савченка В.А.
2. Не погодившись з вказаною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник, скаржник), в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/2808/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження за заявою ТОВ "Барельєф-Дніпро" про визнання банкрутом ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах".
3. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник, зокрема зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", оскільки не надав належної оцінки доказам, поданим в обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, які на думку скаржника свідчать про існування спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою від 26.01.2026 Центральний апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/2808/25.
5. Апеляційний господарський суд встановив, що ухвалою суду першої інстанції не вирішувалося жодних питань про права, обов'язки та інтереси особисто ОСОБА_1 , оскільки як вбачається з тексту рішення суду першої інстанції у цій справі, ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містять будь-яких суджень чи висновків суду саме про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника. Скаржником також не вказано конкретні пункти, абзаци тощо мотивувальної або резолютивної частини оскаржуваної ухвали в яких йдеться про його права, інтереси та (або) обов'язки та про які саме.
6. Суд апеляційної інстанції наголосив, що само по собі відкриття за заявою кредитора провадження у справі про банкрутство боржника не свідчить про вирішення таким судовим рішенням корпоративних прав, інтересів та (або) обов'язків акціонера (учасника) боржника та відповідно не наділяє того права на його апеляційне оскарження, адже правовий статус акціонера, у такому випадку, не змінюється. Не впливає на право апеляційного оскарження і існування корпоративного спору між акціонерами боржника, зокрема обставини проведення/не проведення загальних зборів акціонерів боржника.
7. ОСОБА_1 18.02.2026 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі № 904/2808/25.
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/2808/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2026..
10. Ухвалою Верховного Суду від 09.03.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 904/2808/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026;
ухвалено здійснити перегляд ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі № 904/2808/25 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;
надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.03.2026;
витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/2808/25 за заявою ТОВ "Барельєф-Дніпро" до ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" про визнання банкрутом.
11. Справа № 904/2808/25 у кількості 2 томів надійшла від Центрального апеляційного господарського суду до Верховного Суду 16.03.2026 із супровідним листом від 11.03.2026 № 904/2808/25/802/26.
12. Суддя Огороднік К. М. перебував у відпустці 10.04.2026 та 13.04.2026 (наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2026 № 1012/0/6-26/); судді Погребняк В. Я. та Васьковський О. В. перебували у відрядженні з 16.04.2026 та 18.04.2026 (накази голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2026 № 1050/0/6-26/ та № 1094/0/6-26/ відповідно).
13. Судді Погребняк В.Я., Васьковський О.В., Огороднік К.М. в період з 20.04.2026 по 24.04.2026 проходили підготовку для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України (розпорядження Голови Верховного Суду від 15.04.2026 № 10-ОД).
14. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
15. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 12.01.2026 № 40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.01.2026 № 4757-IX), з огляду на обставини, зазначені в пунктах 11 - 13 цієї Постанови, Верховний Суд розглядає справу № 904/2808/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Доводи скаржника
( ОСОБА_1 )
16. Скаржник зазначив, що є акціонером ПрАТ "СК "Інгосстрах" і має у власності 6 912 599 акцій, що складає 7,8552% статутного капіталу боржника (підтверджується доданою до апеляційної скарги офіційною інформацією з інтернет-порталу Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (АРІФРУ) або SMIDA (єдиний інформаційний масив даних про емітентів цінних паперів)).
17. Скаржник аргументував, що наразі фактично з трьох членів Наглядової ради ПрАТ СК "Інгосстрах", які мали бути переобрані ще в серпні 2023 року, виконують функції тільки двоє, один з яких є представником ОСОБА_2 , який є Головою Правління боржника.
18. Враховуючи незаконну бездіяльність Правління боржника, зокрема, щодо не скликання Загальних зборів акціонерів, 04.10.2024 акціонери, які є власниками 59,0413% голосуючих акцій, на своєму засіданні, оформленому протоколом від 04.10.2024 (додається), прийняли рішення про проведення 26.11.2024 позачергових загальних зборів для переобрання членів Наглядової ради Товариства, яке фактично було заблоковано ОСОБА_2 шляхом подання до суду низки штучних позовів з виключною метою - перешкодити їх проведенню.
19. Разом з тим, на сьогоднішній день ОСОБА_2 через Наглядову раду ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" (в особі призначеного ним члена Наглядової ради) та будучи Головою Правління Товариства, фактично привласнив всі управлінські функції боржника та здійснює керівництво Товариством на власний розсуд, вчиняючи від його імені дії, що шкодять, як інтересам самого боржника, так й інтересам його акціонерів.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
20. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
22. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 16 - 19 описової частини цієї постанови.
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
23. Об'єктом судового розгляду у цій справі є ухвала апеляційного господарського суду, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2026 у цій справі.
24. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень місцевого та апеляційного господарського суду положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.
25. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.
26. Верховний Суд зауважує, що принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають.
27. Принцип правової визначеності має широке застосування у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначено, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
28. Поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24.04.2008 у справі "C. G. та інші проти Болгарії" (C. G. and Others v. Bulgaria)).
29. Системний аналіз положень ГПК України та КУзПБ дає підстави для висновку про те, що нормами зазначених нормативно-правових актів прямо не визначено перелік осіб, які наділені правом оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відтак, визначення такого кола осіб вимагає додаткового аналізу норм та обставин справи з метою встановлення наявності чи відсутності у заявника права на апеляційне оскарження зазначеного рішення.
30. Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони (позивач і відповідач, частина перша статті 45 ГПК України) та треті особи.
31. Водночас, згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.
32. З моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).
33. В силу особливостей провадження у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення (ухвали, постанови) у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства.
34. За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є: сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
35. Сторонами у справі про банкрутство (неплатоспроможність), відповідно до положень статті 1 КУзПБ, є конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут). Зазначений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство зазначена стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених КУзПБ, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
36. Разом з тим, встановлення права особи на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство слід здійснювати з урахуванням визначеного зазначеними нормами кола учасників справи про банкрутство.
37. За змістом приписів статей 17, 254 ГПК України процесуальним законом виокремлено коло осіб, наділених правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: (1) учасники справи; (2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
38. Колегія суддів враховує, що після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Якщо буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
39. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 17.10.2019 у справі № 910/21156/16.
40. Колегія суддів звертає увагу, що в силу встановленого законом правового регулювання процедур банкрутства, прийняття судом рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника може спричинити вплив на права та інтереси необмеженого кола осіб (наприклад, учасників/власника боржника, працівників боржника, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банківських установ, контрагентів боржника у господарських/цивільних відносинах тощо).
41. Настання таких наслідків прямо встановлене законом і не може тлумачитися судом як порушення прав та інтересів інших осіб (в процесуальному аспекті), а, відтак, як підстава для звернення до суду, у інший спосіб, ніж прямо передбачений КУзПБ, з метою захисту порушених вимог та інтересів кожного, чиїх прав та інтересів відкриття провадження у справі про банкрутство може стосуватися.
42. Тобто, наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство слід в першу чергу тлумачити не як порушення, а як встановлені законом обмеження прав та інтересів відповідних осіб. Водночас, набуття такими особами статусу учасника (сторони) провадження у справі про банкрутство навпаки надає додаткові можливості (інструменти) з метою захисту порушених прав та інтересів.
43. Системний аналіз приписів статей 42, 254, 255 ГПК України та статей 1, 9, 45 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що не позбавлені права на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор та боржник, які наділені таким правом не лише на підставі закону, але і як безпосередні учасники підготовчого засідання.
44. Також оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство можуть інші безпосередні учасники підготовчого засідання, які не обов'язково можуть мати статус сторони у справі про банкрутство, однак можуть бути залучені судом (наприклад, уповноважена особа учасників/працівників боржника) або приймають участь у підготовчому засіданні як зацікавлені особи в межах наданих їм нормами КУзПБ та ГПК України прав та повноважень (наприклад, інші ініціюючі кредитори, заяви яких надійшли пізніше, забезпечений кредитор, ініціюючі кредитори щодо боржника в інших справах тощо). Наявність права оскаржувати ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство суд встановлює в кожному такому випадку окремо.
45. В подальшому особи можуть бути наділені правом оскаржувати ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство лише за умови набуття відповідного процесуального статусу учасника (сторони) справи про банкрутство.
46. Отже, ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство мають право першочергово оспорювати у судах апеляційної та касаційної інстанцій визнані судовим рішенням про відкриття провадження у справі про банкрутство сторони - боржник, ініціюючий кредитор, а також арбітражний керуючий та кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника (незалежно від того, чи такі вимоги були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство).
47. Інші особи, за загальним правилом, можуть оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство лише за умови участі таких осіб в розгляді судом питання про відкриття провадження у справі про банкрутство (наприклад, інші кредитори, які подали заяви з грошовими вимогами до боржника до підготовчого засідання суду і заяви яких залишено без розгляду), або у разі набуття такими особами відповідного процесуального статусу учасника справи (сторони у справі) про банкрутство (в тому числі і до або під час підготовчого засідання).
48. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї у цій справі.
Щодо розгляду касаційної скарги по суті
49. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується змістом ухвали місцевого господарського суду від 11.06.2025 у цій справі, предметом розгляду підготовчого засідання, за результатом якого постановлено зазначену ухвалу, було дослідження наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "СК "Інгосстрах", тоді як в описовій, мотивувальній та резолютивній частині такої ухвали відсутні будь-які висновки та судження щодо прав, обов'язків чи інтересів скаржника.
50. Водночас за наявними у відкритому доступі судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень не вбачається, що скаржник набув статусу учасника цієї справи про банкрутство у порядку визначеного КУзПБ, а також безпосереднього впливу оскаржуваної ухвали на права, інтереси та/або обов'язки.
51. З огляду на зазначене вбачається обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про недоведеність скаржником обставин того, що оскарженою ухвалою суду першої інстанції від 11.06.2025 вирішено питання про його права, інтереси та обов'язки.
52. Щодо посилань скаржника на те, що скаржник є учасником боржника та наявність розгляду справ, в яких суди розглядали питання набуття частки, відчуження майна, колегія суддів звертає увагу, зокрема, на таке.
53. За положеннями частин першої, другої статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
54. Системний аналіз 92 ЦК України та статті 1 КУзПБ свідчить про те, що від імені юридичної особи діє орган або особа відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону, а представництво інтересів засновників/учасників/ акціонерів боржника здійснює уповноважена особа. Поряд з цим, чинним законодавством про банкрутство не визначено порядку набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника статусу учасника провадження у справі про банкрутство.
55. Набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника статусу учасника справи про банкрутство пов'язане саме із уповноваженням такої особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) відповідним рішенням зборів (загальних зборів) засновників (учасників, акціонерів) боржника, оформленим протоколом.
56. Відтак, з метою реалізації процесуальної дієздатності у справі про банкрутство засновники (учасники, акціонери) боржника повинні обрати уповноважену особу, яка має підтвердити підстави такого представництва доказами в порядку статей 74 - 79 ГПК України, надавши, зокрема, відповідне рішення зборів (загальних зборів) засновників (учасників, акціонерів).
57. З огляду на зазначене, саме з дати прийняття зборами (загальними зборами) засновників (учасників, акціонерів) рішення про уповноваження певної особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів), у такої особи виникає право на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, у тому числі ухвалених без її участі раніше (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 910/10854/23).
58. Колегія суддів звертає увагу, що предметом судового розгляду в цьому випадку не є спір щодо права власності на частку, правомірності її відчуження, правомірності формування статутного капіталу тощо. Водночас, навіть за наявності у скаржника статусу учасника, з огляду на необхідність обрання уповноваженої особи, відповідний учасник боржника не набуває статусу учасника справи про банкрутство автоматично.
59. Також, в контексті доводів скаржника щодо порушень прав та інтересів безпосередньо юридичної особи, учасником якої є скаржник, Суд звертає увагу, що такі доводи не спростовують висновків апеляційного суду у цій справі, зокрема, з огляду на таке.
60. Звернення учасника юридичної особи до суду з позовом про відновлення її становища, яке існувало до порушення, можливе, якщо, зокрема, учасник такої юридичної особи доведе, що мав місце правочин, вчинений з метою завдання шкоди товариству та самому учаснику (виведення майна з товариства без справедливої компенсації, позбавлення його ліквідних активів, ринкових можливостей, погіршення його майнового чи фінансового стану, безпідставне взяття на себе зобов'язань чи іншого майнового тягаря).
61. Разом з тим, необхідно розмежовувати звернення учасника до суду від свого імені і звернення від імені юридичної особи, оскільки боржник та його учасники є різними суб'єктами права, кожний з яких має власне відокремлене майно. Тому виведення майна з юридичної особи без справедливої компенсації, позбавлення його ліквідних активів, ринкових можливостей, погіршення його майнового чи фінансового стану, безпідставне взяття на себе зобов'язань чи іншого майнового тягаря спричиняє негативні наслідки саме для боржника, а не для його учасників.
62. Із цих же причин учасник боржника та юридична особа-боржник не можуть мати права на позов (у матеріальному значенні) з одним і тим самим предметом. Тому в цих випадках звернення учасника боржника з позовом від власного імені не допускається. За протилежного підходу було б можливим ініціювання різних судових процесів щодо одного і того ж предмета, зокрема з метою поставити учасником юридичної особи (або юридичною особою) під сумнів остаточність та правову визначеність постановленого в межах справи за участю товариства (або його учасника) судового рішення, яким вирішений спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18).
63. Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що майновий стан юридичної особи-боржника не є байдужим для його учасників. Так, від такого стану може залежати як вартість частки учасника, так і можливість прийняття боржником рішення про виплату учасникам дивідендів у тому чи іншому розмірі.
64. Таким чином, хоча порушення прав юридичної особи не є порушенням прав чи прямого (безпосереднього) інтересу учасника, але учасник може мати похідний інтерес у захисті відповідних прав. Також особа може мати похідний інтерес у захисті прав іншої особи не тільки у випадку, коли особа є учасником юридичної особи. Похідний інтерес можуть мати, наприклад, кредитори боржника в захисті прав боржника у процедурі банкрутства, у виконавчому провадженні, у процедурі ліквідації банків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц).
65. Водночас, похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути. Зокрема, до них належить інститут так званого похідного позову. Відповідно до частини першої статті 54 ГПК України власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.
66. Відповідно до частин другої, третьої статті 54 ГПК України у разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов'язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред'явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі. До закінчення підготовчого засідання у справі інший співвласник (співвласники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) цієї юридичної особи має (мають) право приєднатися до поданого позову шляхом подання до суду відповідної заяви, після чого він (вони) набуває (набувають) таких самих процесуальних прав та обов'язків, як і власник (учасник, акціонер), який подав позов.
67. Отже, за похідним позовом учасник, член, акціонер набуває статусу процесуального представника юридичної особи, якій завдано збитків, але не має власного права на позов (у матеріальному значенні) до порушника. Як уже раніше зазначалося, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
68. Позивач як учасник юридичної особи, який вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок вчинення товариством правочинів щодо передачі у власність іншим особам належного товариству нерухомого майна, не позбавлений права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення таких правочинів та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення вчиненими правочинами прав та законних інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
69. Водночас, установлені законом випадки задоволення похідного інтересу осіб можуть містити прогалини, як і будь-яке законодавство. У таких випадках прогалини підлягають заповненню судом за аналогією закону або права.
70. Разом з тим, Законом не передбачено повноваження учасника товариства звертатися з похідним позовом з будь-яким предметом від імені товариства на захист його прав, крім випадків, передбачених частинами першою, другою статті 54 ГПК України.
71. Тобто, належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі пункту 12 частини першої статті 20, статті 54 ГПК України (див. постанову Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 904/3282/16). При цьому, за наявності відкритого провадження у справі про банкрутство, розгляд такого позову повинен здійснюватися в порядку статті 7 КУзПБ. Відтак, оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство у цьому випадку не є належним способом захисту в цьому випадку.
72. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).
73. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
74. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
75. Ураховуючи викладені вище обставини та норми права, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відсутність у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження та про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою у ОСОБА_1 на ухвалу Господарський суд Одеської області від 11.06.2025 у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки таким судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника не вирішувалися.
76. Доводи ОСОБА_1 про порушення відповідною ухвалою його інтересів як учасника боржника обґрунтованості наведеного висновку не спростовують, адже такі доводи зводяться до невірного тлумачення вимог закону.
77. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду від про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 прийнята судом відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстави для її зміни або скасування відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
78. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
79. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду прийнята відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.
Щодо судових витрат
80. Оскільки відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, тому судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі № 904/2808/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
К.М. Огороднік