Іменем України
16 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/1/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.
За первісним позовом:
Позивач: Фізична особа-підприємець Дуюн Андрій Альбертович,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Відповідач-1: Фізична особа-підприємець Романенко Ірина Олександрівна,
РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2
Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларді»,
код ЄДРПОУ 30516477, вул. Отакара Яроша, буд. 24-Б, м. Харків, 61072
Предмет спору: про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію,
За зустрічним позовом:
Позивач: Фізична особа-підприємець Романенко Ірина Олександрівна,
РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2
Відповідач: Фізична особа-підприємець Дуюн Андрій Альбертович,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Предмет спору: про стягнення 68 379,78 грн,
від позивача за первісним позовом: не з'явився;
від відповідача-1 за первісним позовом: Романенко І. О.;
від відповідача-2 за первісним позовом: не з'явився,
Фізична особа-підприємець Дуюн Андрій Альбертович звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Романенко Ірини Олександрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларді», у якому просить:
- визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, інформацію про Фізичну особу-підприємця Дуюна Андрія Альбертовича у вигляді фактичних тверджень: «Не оплатили роботу з перевезення, вішають лапшу, що хтось забрав кошти, платити явно не збираються. Будьте обережні», автором якого є Фізична особа-підприємець Романенко Ірина Олександрівна на платформі (сайті) «Ларді Транс» за посиланням: https://lardi-trans.com/log/reliability-zone/responses/11538405381/;
- зобов'язати Фізичну особу-підприємця Романенко Ірину Олександрівну спростувати недостовірну, що принижує ділову репутацію, інформацію про Фізичну особу-підприємця Дуюна Андрія Альбертовича шляхом залишення нового відгуку з урахуванням резолютивної частини ухваленого у справі судового рішення на сторінці платформи (сайту) «Ларді Транс» Фізичної особи-підприємця Дуюна Андрія Альбертовича протягом 2 (двох) календарних днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням;
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Романенко Ірини Олександрівни на користь Фізичної особи-підприємця Дуюна Андрія Альбертовича відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі у розмірі 1,00 гривня;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларді» видалити відгук про Фізичну особу-підприємця Дуюна Андрія Альбертовича у вигляді фактичних тверджень: «Не оплатили роботу з перевезення, вішають лапшу, що хтось забрав кошти, платити явно не збираються. Будьте обережні», автором якого є Фізична особа-підприємець Романенко Ірина Олександрівна на платформі (сайті) «Ларді Транс» за посиланням: https://larditrans.com/log/reliability-zone/responses/11538405381/;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларді» на користь Фізичної особи-підприємця Дуюна Андрія Альбертовича відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі у розмірі 1,00 гривня.
Процесуальні дії у справі.
У зв'язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 164 ГПК України, ухвалою суду від 12.01.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 20.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 17.02.2026 на 10:20 та встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 20.01.2026 відповідач-1 отримала 27.01.2026.
Ухвала суду від 20.01.2026, направлена на адресу місцезнаходження відповідача-2 (вул. Отакара Яроша, буд. 24-Б, м. Харків, 61072), повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 28.01.2026.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач-2 вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву, а днем вручення ухвали від 20.01.2026 є 28.01.2026.
Отже, останнім днем для подання відзиву відповідачем-1 є 11.02.2026, а відповідачем-2 - 12.02.2026.
04.02.2026 відповідач-2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, який ухвалою суду від 06.02.2026 повернуто заявнику без розгляду.
04.02.2026 відповідач-2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку ухвалою суду від 06.02.2026 повернуто заявнику без розгляду.
За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 12.02.2026 постановлено підготовче засідання 17.02.2026 проводити в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua).
08.02.2026 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив відповідача-2.
09.02.2026 відповідач-2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву.
09.02.2026 від ФОП Романенко І. О. до суду надійшов зустрічний позов, у якому вона просить стягнути з ФОП Дуюна А. А. заборгованість за надані послуги з перевезення у розмірі 68 379,78 грн.
У зв'язку з недодержанням позивачем за зустрічним позовом вимог, викладених у ст. 164 ГПК України, ухвалою суду від 10.02.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків позовної заяви.
10.02.2026 від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
12.02.2026 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відповідь на повторно поданий відзив відповідача-2.
Відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, але у підготовче засідання 17.02.2026 не з'явилися.
До початку судового засідання відповідач-1 (ФОП Романенко І. О.) подала клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки не вирішено питання щодо поданого нею зустрічного позову.
У підготовчому засіданні суд розглянув заяви та клопотання сторін, які надійшли до його початку.
Щодо відповіді позивача на відзив відповідача-2, поданої до суду 08.02.2026.
Оскільки суд повернув відзив відповідача-2 без розгляду, суд постановив ухвалу про залишення відповіді позивача від 08.02.2026 на цей відзив як похідної заяви по суті.
Щодо інших заяв по суті.
Суд прийняв до розгляду подані сторонами заяви по суті (відзиви відповідачів та відповідь позивача на відзив відповідача-2), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з їх урахуванням.
У судовому засіданні 17.02.2026 суд задовольнив клопотання відповідача-1 та постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 19.03.2026 на 10:00.
Ухвалою суду від 17.02.2026 повідомлено сторін про час та місце проведення підготовчого засідання 19.03.2026.
20.02.2026 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив відповідача-1.
24.02.2026 від позивача за зустрічним позовом до суду надійшла заява про усунення недоліків поданого зустрічного позову.
Ухвалою суду від 25.02.2026 прийнято до розгляду зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Романенко Ірини Олександрівни до Фізичної особи-підприємця Дуюна Андрія Альбертовича про стягнення 68 379,78 грн до спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №927/1/26; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.
08.03.2026 ФОП Дуюн А. А. через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву.
За клопотанням представника ФОП Дуюна А. А. ухвалою суду від 17.03.2026 постановлено підготовче засідання 19.03.2026 проводити в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua).
ТОВ «Ларді» було належним чином повідомлене про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали в Електронний кабінет, але у підготовче засідання 19.03.2026 не з'явилося, про причини неявки не повідомило.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 19.03.2026 проводилось за відсутності ТОВ «Ларді» (його представника).
У підготовчому засіданні 19.03.2026 суд:
- прийняв до розгляду подані ФОП Дуюном А. А. заяви по суті (відповідь на відзив відповідача-1 за первісним позовом та відзив на зустрічну позовну заяву), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з їх урахуванням;
- постановив ухвалу про витребування у ФОП Дуюна А. А. оригіналів TRANSPORT ORDER/заявка 071949, касового ордеру, інвойсу;
- постановив ухвалу про витребування у ФОП Романенко І. О. оригіналу заявки, де вартість в умовах оплати зазначено номер банківської картки ФОП Дуюна А. А.; оригіналів електронних доказів листування;
- постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 02.04.2026 на 10:30.
Ухвалою суду від 20.03.2026 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 02.04.2026.
За клопотанням представника ФОП Дуюна А. А. ухвалою суду від 24.03.2026 постановлено судове засідання 02.04.2026 та усі наступні судові засідання проводити в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua).
27.03.2026 від ФОП Дуюна А. А. до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи електронного носія (DVD-R) з доказами отримання TRANSPORT ORDER/заявка 071949, касового ордеру, інвойсу.
ФОП Романенко І. О. та ТОВ «Ларді» були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, але у судове засідання 02.04.2026 не з'явилися.
ФОП Романенко І. О. до початку судового засідання подала клопотання про проведення судового засідання без її участі у зв'язку з розірвання договору з адвокатом, який представляв її інтереси у цій справі.
Оскільки неявка ФОП Романенко І. О. та неподання нею відповідних доказів перешкоджає розгляду справи, суд вважав за необхідне відкласти судове засідання.
Суд долучив до матеріалів справи подані ФОП Дуюном А. А. докази, як такі, що подані на виконання вимог ухвали суду.
У судовому засіданні 02.04.2026 суд постановив ухвалу, якою повторно витребував у ФОП Романенко І.О. докази, які були витребувані в минулому судовому засіданні, та ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 14.04.2026 на 10:40.
Ухвалою суду від 02.04.2026 викликано сторін у судове засідання з розгляду справи по суті 14.04.2026.
ФОП Дуюн А. А. та ТОВ «Ларді» були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, але у судове засідання 14.04.2026 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 14.04.2026 проводилось за відсутності ФОП Дуюна А. А. ТОВ «Ларді» (їх представників).
У судовому засіданні суд оглянув оригінали електронних доказів - листування через електронну пошти, роздруківки з якого були надані ФОП Романенко І. О.
14.04.2026 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив про його проголошення 16.04.2026 об 11:20.
У судовому засіданні 16.04.2026 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив скорочене рішення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
За первісним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю укладених між Фізичною особою-підприємцем Дуюном Андрієм Альбертовичем та Фізичною особою-підприємцем Романенко Іриною Олександрівною договорів, заявок на перевезення чи будь-яких інших правочинів, у зв'язку з чим у Фізичної особи-підприємця Романенко Ірини Олександрівни відсутні будь-які правові підстави залишати на платформі (сайті) «Ларді Транс» негативний відгук щодо позивача та зазначати про його недобросовісність щодо оплати відповідного перевезення, а ТОВ «Ларді» зобов'язано видалити цей відгук, оскільки він містить недостовірну інформацію.
Розміщення та подальше поширення спірного відгуку, а також його розповсюдження на платформі (сайті) «Ларді Транс», за твердженнями позивача, завдає йому моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях, психологічному напруженні, а також спричиняє приниження його ділової репутації, підриває довіру до діяльності підприємства, призводить до зниження його престижу серед споживачів послуг та, окрім цього, завдає йому моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях, психологічному напруженні, порушенні нормального ведення господарської діяльності та необхідності вживати додаткових заходів для відновлення ділової репутації.
Відповідач-1 за первісним позовом заперечує проти первісного позову та зазначає про укладення між ФОП Романенко І. О. та ФОП Дуюном А. А. договору у спрощений спосіб, що підтверджується заявкою на перевезення вантажу №071952 від 09.07.2025. ФОП Романенко І. О. належним чином виконала свої зобов'язання з перевезення вантажу, вартість наданих послуг становить 68 379,78 грн, однак ФОП Дуюн А. А. їх не оплатив. З огляду на це відповідач-1 вважає розміщений нею відгук на платформі «Ларді-Транс» обґрунтованим та документально підтвердженим.
Відповідач-2 за первісним позовом заперечує проти первісного позову та зазначає, що платформа Lardi-Trans є лише майданчиком для взаємодії користувачів і не виступає арбітром у спорах між ними. Користувачі самостійно несуть відповідальність за зміст розміщеної інформації, зокрема відгуків. Адміністрація сайту втручається лише у випадках очевидно образливого або недостовірного контенту. Відповідач-1 надав документи, що підтверджують факт перевезення, тоді як позивач не надав доказів оплати. З урахуванням цього відгук було залишено на сайті. Крім того, відповідно до правил платформи, відповідальність за зміст відгуків несе їх автор, а сама платформа не гарантує достовірність інформації та не відповідає за можливі наслідки її розміщення.
Позивач за первісним позовом заперечує проти доводів відповідачів та стверджує про відсутність договірних відносин із ФОП Романенко І. О. щодо перевезення вантажу. Відповідні заперечення та документи були надані відповідачу-2, проте ТОВ «Ларді» їх належним чином не врахувало, незважаючи на наявність у нього CMR № 463126 від 10.07.2025 року, яка відповідно до вимог законодавства підтверджує існування правовідносин виключно між відповідачем-11 та ZAMFIR LOGISTIC IMPORT-EXPORT, до якого позивач не має жодного відношення.
Заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
За зустрічним позовом.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань ФОП Дуюном А.А. з оплати коштів за надані послуги з перевезення вантажу відповідно до заявки № 071952 від 09.07.2025.
Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач долучив до матеріалів справи скріншоти електронного листування з особою на ім'я ОСОБА_1 щодо організації перевезення. Водночас йому невідомо, хто це така, і ця особа не перебуває з ним у жодних правовідносинах, не є його працівником чи представником та не уповноважена діяти від його імені. Отже, надане листування свідчить лише про комунікацію позивача з третьою особою і не підтверджує жодних відносин із відповідачем. Інші надані скріншоти також не містять доказів існування правовідносин між сторонами. У зв'язку з цим доводи позивача є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами. Позивач вказує, що в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують факт правовідносин між позивачем за зустрічним позовом, ZAMFIR LOGISTIC IMPORT-EXPORT та ФОП Аршиновим Юрієм Миколайовичем, і що позивач вже отримав грошові кошти за виконані транспортні послуги від ZAMFIR LOGISTIC IMPORT-EXPORT.
Інших заяв по суті за зустрічним позовом у встановлений строк до суду не надходило.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Щодо первісного позову.
Як зазначає позивач, у липні 2025 року уповноваженими представниками ФОП Романенко Ірини Олександрівни на платформі Lardi-Trans було залишено відповідний відгук (негативний) стосовно ФОП Дуюна Андрія Альбертовича наступного змісту «Не оплатили роботу з перевезення, вішають лапшу що хтось забрав кошти, платити явно не збираються. Будьте обережні» (посилання на відгук: https://lardi-trans.com/log/reliabilityzone/responses/11538405381/).
Позивач стверджує, що між ФОП Романенко Іриною Олександрівною та ФОП Дуюном Андрієм Альбертовичем жодних договорів, заявок на перевезення чи будь-яких інших правочинів укладено не було, у зв'язку з цим у ФОП Романенко І. О. відсутні будь-які правові підстави висувати до ФОП Дуюна А. А. претензії щодо оплати відповідного перевезення.
25.09.2025 ФОП Дуюн А. А. направив на адресу ФОП Романенко І. О. вимогу про припинення поширення недостовірної інформації та видалення відгуку № 20-09/1 від 20.09.2025 року, у якій просив видалити відповідний відгук та утриматись від подальшого поширення недостовірної інформації.
У вказаній претензії ФОП Дуюн А. А. зазначив, що 09.07.2025 ФОП Романенко І. О. підписано трьохсторонню заявку на перевезення №071949 з ФОП Аршиновим Юрієм Миколайовичем та ZAMFIR LOGISTIC IMPORT-EXPORT, копію якої додав до претензії.
У Transport order/заявці №071949 від 09.07.2025 зазначено найменування та реквізити сторін: ZAMFIR LOGISTIC IMPORT-EXPORT, Аршинов Юрій Михайлович (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ), перевізник - ФОП Романенко Ірина Олександрівна; маршрут: м. Корюківка - Romania, Tulcea; вартість 1400 євро (т. 1 а.с. 16).
14.10.2025 ФОП Дуюн А. А. направив на адресу ТОВ «Ларді» вимогу про припинення поширення недостовірної інформації та видалення відгуку № 11-10/1 від 11.10.2025 року, у якій просив видалити відповідний відгук та утриматись від подальшого поширення недостовірної інформації.
До вказаної претензії позивач додав вищезгадану заявку №071949 від 09.07.2025, прибутковий касовий ордер №011 від 10.07.2025, інвойс №011 від 10.07.2025.
У прибутковому касовому ордері №011 від 10.07.2025 зазначено про прийняття від ZAMFIR LOGISTIC IMPORT-EXPORT коштів у розмірі 500 євро та міститься відбиток печатки ФОП Романенко І. О., якою скріплений підпис (т. 1 а.с. 16 на звороті).
В інвойсі №011 від 10.07.2025 вказано перевізником ФОП Романенко І. О., а платником - ZAMFIR LOGISTIC IMPORT-EXPORT; маршрут - Корюківка - Тулча, Румунія; вартість - 500 євро; міститься підпис від імені Ірини Романенко та відбиток печатки ФОП Романенко І. О. (т. 1 а.с. 17).
ФОП Дуюн А. А. зазначив, що Transport order/заявку №071949 від 09.07.2025 від особи на ім'я Юрій (тел. НОМЕР_3 ) в застосунку «Viber», який представився логістом ФОП Романенко І. О., яка у судовому засіданні підтвердила, що це її чоловік.
Стосовно отримання ним прибуткового касового ордеру №011 від 10.07.2025 та інвойсу №011 від 10.07.2025 ФОП Дуюн А. А. зазначив, що ці документи були надані йому в застосунку «Viber» особою на ім'я ОСОБА_1, яка представилася представником ФОП Аршинова Ю. М.
У відповідь на претензію ФОП Дуюна А. А. №11-10-1 ТОВ «Ларді» повідомило, що сайт товариство не поширює інформацію про будь-якого свого користувача; сайт Lardi-Trans здійснює функції платформи, на якій користувачі можуть розміщувати заявки на перевезення. Враховуючи наявність спірних взаємовідносин між ФОП Романенко І. О. та ФОП Дуюном А. А., ТОВ «Ларді» запропонувало владнати спір шляхом перемовин, а у випадку недосягнення домовленостей - звернутися до суду.
У листі №03/12-25 від 03.12.2025 ТОВ «Ларді» повідомило, що:
- на сайті https://lardi-trans.ua/ зареєстрований користувач з назвою підприємства в акаунті «ФОП Романенко Ірина Олександрівна», РНОКПП НОМЕР_2 ;
- обліковий запис користувача, зареєстрованого на сайті https://lardi-trans.ua/, як «ФОП Романенко Ірина Олександрівна», РНОКПП НОМЕР_2 , верифікований згідно з Правилами перевірки достовірності облікового запису, посилання на які знаходяться на сайті у вільному доступі за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2
- обліковий запис користувача «ФОП Романенко Ірина Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований на сайті lardi-trans.com 30.11.2023 року, верифікований 01.12.2023 року;
- на дату подачі запиту обліковий запис користувача, зареєстрованого на сайті lardi-trans.com, як «ФОП Романенко Ірина Олександрівна», РНОКПП НОМЕР_2 є діючим. Посилання на сторінку користувача ІНФОРМАЦІЯ_3
- користувач, зареєстрований на lardi-trans.com, як «ФОП Романенко Ірина Олександрівна», РНОКПП НОМЕР_2 , розміщував 2 (два) відгуки на користувача, зареєстрованого, як «ФОП Дуюн Андрій Альбертович», РНОКПП НОМЕР_1 :
перший відгук було розміщено 24.07.2025 року. На дату відправки відповіді на Ваш запит вказаний відгук є активним. Посилання на сторінку відгуку https://larditrans.com/log/reliability-zone/responses/11538405381;
другий відгук було розміщено 29.07.2025 року. У той же день, 29.07.2025 року вказаний відгук було видалено адміністратором сайту, як дубльований.
У відкритому доступі за посиланням: https://help.lardi-trans.com/user_agreement.html міститься Угода користувача інтернет-платформою Lardi-Trans .
У відкритому доступі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 містяться Правила розміщення відгуків і скарг інтернет-платформи Lardi-Trans.
Оскільки ані ФОП Романенко І. О., ані ТОВ «Ларді» не видалили спірний відгук, ФОП Дуюн А. А. звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Щодо зустрічного позову.
09.07.2025 особа на ім'я ОСОБА_1 з адреси електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на адресу електронної пошти ФОП Романенко І. О. ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) надіслала окремими листами заявки на перевезення №071949, № НОМЕР_4 .
Під час огляду оригіналів листування суд встановив, що у заявці №071949 замовником перевезення вказано ФОП Аршинова Ю. М., а виконавцем - ФОП Романенко І. О.; у заявці №071951 замовником перевезення вказано ФОП Аршинова Ю. М, а виконавцем - ФОП Аршинова Ю. М.
Як пояснила у судовому засіданні ФОП Романенко І. О., ці заявки містили недоліки в їх оформленні, а тому вона домовилась з ОСОБА_1 про їх подальше виправлення.
Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №483126 від 10.07.2025 відправником вантажу - паливних гранул із деревини сосни (пеллети) є ТОВ «Слав Форест», одержувачем вантажу - ZAMFIR LOGISTIC IMPORT-EXPORT, перевізником - ФОП Романенко І. О., маршрут - Корюківка - Тулча, Румунія; дата завантаження вантажу - 10.07.2025; дата отримання вантажу одержувачем - 14.07.2025.
22.07.2025 особа на ім'я ОСОБА_1 з адреси електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на адресу електронної пошти ФОП Романенко І. О. ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) переслала від ІНФОРМАЦІЯ_6 чотири заявки на перевезення: №071952, №071948, №071953, №071951. Вказані заявки були надіслані ОСОБА_2 від ІНФОРМАЦІЯ_6 09.07.2025 о 16:36.
Під час огляду оригіналів листування суд встановив, що у заявці №071952 замовником перевезення вказано ФОП Дуюна А. А., а виконавцем - ФОП Романенко І. О.; у заявці №071948 замовником перевезення вказано ФОП Дуюна А. А., а виконавцем - ФОП Аршинова Ю. М.; у заявці №071953 замовником перевезення вказано ФОП Дуюна А. А., а виконавцем - ФОП Шундіка С. М.; у заявці №071951 замовником перевезення вказано ФОП Дуюна А. А., а виконавцем - ФОП Аршинова Ю. М.
ФОП Романенко І. О. надала дві роздруківки заявки на перевезення вантажу №071952 від 09.07.2025, у якій зазначені такі відомості: маршрут - ІНФОРМАЦІЯ_7 , замовник - ФОП Дуюн А. А., виконавець - ФОП Романенко І. О.; вартість і умови оплати - 1400 євро за попередньою домовленістю водієві у м. Констанца після розвантаження, а в одній із них у вартості і умовах оплати також зазначено про те, що з 1400 євро 50 євро підлягає перерахуванню на картку НОМЕР_5 Дуюн А. А .
У наданих ФОП Романенко І. О. заявках №071952 від 09.07.2025 зазначено, що перед відправкою оригіналів, відправити скани рахунку та акту для перевірки на email: ІНФОРМАЦІЯ_8
ФОП Дуюн А. А. заперечує проти підписання заявок на перевезення вантажу №071952 від 09.07.2025 та стверджує, шо особа на ім'я ОСОБА_1 йому не відома і ця особа не перебуває з ним у жодних правовідносинах, не є його працівником чи представником та не уповноважена діяти від його імені.
25.07.2025 о 19:21 ФОП Романенко І. О. направила на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_8 заявку №071952 від 09.07.2025, міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №483126 від 10.07.2025, рахунок №011 від 10.07.2025, акт надання послуг №21 від 14.07.2025.
Відповідно до роздруківки із сервісу для перевірки контактної інформації власника сайту, доменного імені та хостингу TheHost власником домену ІНФОРМАЦІЯ_10 є Андрій Дуюн.
03.02.2026 ФОП Романенко І. О. направила на адресу ФОП Дуюна А. А. вимогу про сплату коштів за перевезення вантажу згідно з заявкою №071952 від 09.07.2025 у розмірі 68379,78 грн (1400 євро), зазначивши, що такий обов'язок виник у нього в день розвантаження автомобіля - 14.07.2025.
ФОП Дуюн А. А. доказів сплати ФОП Романенко І. О. спірних коштів суду не надав, посилаючись на відсутність у нього будь-яких договірних зобов'язань з позивачем за зустрічним позовом щодо виконання спірного перевезення.
Оцінка суду.
Щодо первісного позову.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Статтею 4 Закону України «Про інформацію» встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Згідно з приписами 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частиною першою статті 7 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (ч. 2 статті 7 Закону України «Про інформацію»).
Відповідно до статті 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням. Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
При вирішенні спору про визнання недостовірною та спростування інформації підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20).
Розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).
Це означає, що достовірна інформація, тобто така, що відповідає дійсності та викладена правдиво, не може бути спростована, навіть у випадку, коли вона порушує особисті майнові права.
У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17 сформовано, висновок про те, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин, підстав для задоволення позовних вимог немає.
Тобто для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Отже, за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об'єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт сам по собі є категорією об'єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.
Отже, чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
Оціночні судження не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 359/8847/16-ц.
Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
ФОП Дуюн А. А. стверджує, що ФОП Романенко І. О., опублікувавши негативний відгук стосовно нього на спеціалізованій платформі (сайті) для учасників ринку перевезень «Ларді Транс» за посиланням: https://lardi-trans.com/log/reliability-zone/responses/11538405381/ такого змісту: «Не оплатили роботу з перевезення, вішають лапшу, що хтось забрав кошти, платити явно не збираються. Будьте обережні», який містить недостовірну інформацію, принизила його ділову репутацію.
Натомість ФОП Романенко І. О. вважає свій відгук правдивим та обґрунтованим, оскільки ФОП Дуюн А. А. не оплатив її вартість послуг з перевезення, яке було виконано згідно з його заявкою №071952 від 09.07.2025. Водночас ФОП Дуюн А. А. не визнає наявності факту наявності договірних відносин з ФОП Романенко І. О. щодо здійснення спірного перевезення.
Отже, зазначена у відгуку інформація поширена в мережі Інтернет, тобто доведена її до необмеженої кількості осіб, та стосується ФОП Дуюна А. А., що визнається і автором цього відгуку - ФОП Романенко І. О.
Щодо недостовірності поширеної інформації.
Зміст спірного відгуку свідчить, що наведена у ньому інформація за своїх характером є саме фактичним твердженням, оскільки містить констатацію конкретного факту несплати ФОП Дуюном А. А. коштів за надані послуги з перевезення, тобто висловленою без припущень.
З метою встановлення достовірності або недостовірності поширеної інформації, з огляду на підстави позову та надані відповідачем-1 заперечення, суду необхідно встановити: факт наявності між сторонами договірних відносин щодо перевезення вантажу, факт виконання ФОП Романенко І. О. своїх зобов'язань з перевезення, замовником якого є саме ФОП Дуюн А. А., а також факт оплати або неоплати ФОП Дуюном А. А. вартості наданих послуг.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом статей 180, 181 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За приписами ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Частиною 2 ст. 640 ЦК України визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ч. 1 та 2 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з ч. 1 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).
За змістом норм статті 642 ЦК України прийняття пропозиції щодо укладення договору може відбутися не лише шляхом направлення акцепту у вигляді листа (документу, що відображає повне і безумовне погодження, зазначених та відображених у оферті, істотних умов), а й шляхом вчинення дії (дій) з боку акцептанта, зміст та характер якої (яких) відповідає умовам пропозиції укласти договір.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні. Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом (див. постанову Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 642/8624/19).
Обидві сторони договору мають бути ознайомлені про факт існування названої згоди. Моментом укладення договору є одержання оферентом відповіді від акцептанта про прийняття пропозиції. Визначення моменту одержання відповіді залежить від способу укладення договору. Загальноприйнятою є практика, що моментом отримання відповіді у разі укладення договору у формі єдиного документа є момент його підписання, якщо інше не встановлене самим договором чи законом або не випливає із практики ділових відносин між сторонами. Якщо договір укладається шляхом обміну листами, момент укладення договору настає після одержання стороною листа та ознайомлення із прийняттям іншою стороною всіх обумовлених умов договору (див. постанову Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 922/3783/20).
За наведеного, положення застосованих судами норм законодавства передбачають перед встановленням існування факту згоди на вчинення правочину, яка заперечується іншою стороною правочину, встановлення також факту направлення оферентом відповідної пропозиції про вчинення правочину.
Таким чином, вчиненню акцепта повинно передувати направлення пропозиції (оферти).
За приписами ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Частиною 1 ст. 930 ЦК України передбачено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Істотними умовами договору транспортного експедирування, серед іншого, є: відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути:
авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);
міжнародна автомобільна накладна (CMR);
накладна СМГС (накладна УМВС);
коносамент (Bill of Lading);
накладна ЦІМ (CIM);
вантажна відомість (Cargo Manifest);
інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Статтею 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.
Отже, договір перевезення та транспортного експедирування укладається в письмовій формі, при цьому згідно з п. 1 ст. 208 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) встановлено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
За приписами ст. 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Частина 1 ст. 9 Конвенції передбачає, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Відповідно до положень статті 11 Конвенції для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати.
Зі змісту ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
З урахуванням наведених приписів законодавства, суд доходить висновку, що міжнародна автомобільна (товарно-транспортна) накладна (CMR), яка використовується при міжнародних автомобільних перевезеннях, є первинним документом, який фіксує надання господарської операції та підтверджує надання послуг з перевезення (транспортно-експедиційних послуг).
Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №483126 від 10.07.2025 перевізник - ФОП Романенко І. О. за маршрутом - Корюківка - Тулча, Румунія здійснила перевезення вантажу, відправником якого є ТОВ «Слав Форест», а одержувачем вантажу - ZAMFIR LOGISTIC IMPORT-EXPORT; дата отримання вантажу одержувачем - 14.07.2025.
За наведених обставин суд доходить висновку, що надана міжнародна товарно-транспортна накладна підтверджує факт здійснення ФОП Романенко І. О. перевезення вантажу за маршрутом - Корюківка - Тулча, Румунія.
Як зазначає ФОП Романенко І. О., спірне перевезення було здійснено на підставі заявки на перевезення вантажу №071952 від 09.07.2025 за замовленням ФОП Дуюна А. А., яка була надіслана їй на електронну пошту від особи на ім'я ОСОБА_1 з адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1
ФОП Дуюн А. А. заперечує проти надсилання цієї оферти ФОП Романенко І. О. та зазначає, що цю заявку він не підписував, а особа на ім'я ОСОБА_4 взагалі йому не відома.
Як встановив суд, 09.07.2025 на адресу електронної пошти ФОП Романенко І. О. від особи на ім'я ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надійшло дві заявки на перевезення вантажу за спірним маршрутом, а саме: № 071949 від 09.07.2025 за замовленням Аршинова Ю. М. та №071951 за замовленням ФОП Аршинова Ю. М., у якій виконавцем також був зазначений ФОП Аршинов Ю. М., та вказано неправильний номер автомобілю.
При цьому в заявці №071949 від 09.07.2025 зазначено адресу електронної пошти Аршинова Ю. М. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчить про пов'язаність цієї особи з ОСОБА_6 .
У судовому засіданні ФОП Романенко І. О. зазначила, що ОСОБА_4 є представником ФОП Аршинова Ю. М.
Оскільки ці заявки містили недоліки в їх оформленні (зокрема, в заявці № 071949 від 09.07.2025 бенефіціаром замовлення був зазначений ZAMFIR LOGISTIC IMPORT-EXPORT, який є нерезидентом, у зв'язку з чим вона не могла укласти цей договір), а тому вона домовилась з ОСОБА_1 про їх подальше виправлення. При цьому, ФОП Романенко І. О. погодилась не чекати виправлення, а одразу відправити автотранспорт для такого перевезення.
Лише після звернення ФОП Романенко І. О. до ОСОБА_1 щодо оплати вартості спірного перевезення, остання 22.07.2025 переслала їй повідомлення, датоване 09.07.2025 о 16:36, що у свою чергу, надійщло ОСОБА_1 від i.bondarenko@pr-logist.com.ua, у вкладенні якого містились чотири заявки на перевезення, у тому числі заявка №071952 від 09.07.2025, де замовником зазначений ФОП Дуюн А. А.
Отже, заявка №071952 від 09.07.2025 була надіслана ОСОБА_2 з електронної адреси, яка містить доменне ім'я ІНФОРМАЦІЯ_10, власником якого, відповідно до роздруківки із сервісу TheHost, є Андрій Дуюн .
З огляду на те, що саме власник доменного імені здійснює адміністрування домену, має технічну можливість створювати поштові скриньки та визначає коло осіб, яким надається доступ до їх використання, використання електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_6 свідчить про наявність зв'язку між відправником відповідних повідомлень і власником домену, тобто ФОП Дуюном А. А.
Крім того, одна з редакцій заявки № 071952 містить реквізити банківської картки з прізвищем Дуюн А. А., на яку мала бути перерахована частина коштів у розмірі 50 євро.
За наведених обставин суд вважає, що заявка №071952 від 09.07.2025 була надіслана 09.07.2025 ОСОБА_2 особою, пов'язаною з ФОП Дуюном А. А.
Разом з тим, суд встановив, що заявка №071952 від 09.07.2025 була надіслана ФОП Романенко І. О. лише 22.07.2025, тобто вже після здійснення спірного перевезення, а до цього отримані ФОП Романенко І. О. заявки на спірне перевезення містили зазначення замовником ФОП Аршинова Ю. М., а не ФОП Дуюна А. А.
Тобто, виконуючи спірне перевезення, ФОП Романенко І. О. вважала, що здійснює його за замовленням саме ФОП Аршинова Ю. М., і про заявку ФОП Дуюна А. А. до 22.07.2026 нічого не знала.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ФОП Романенко І. О. не довела належними та допустимими доказами факту направлення їй саме ФОП Дуюном А. А. пропозиції (оферти) на укладення договору спірного перевезення, та акцептування нею цієї оферти, оскільки відповідна заявка від його імені була отримана вже після фактичного виконання перевезення.
Таким чином, оскільки вчиненню акцепту має передувати належним чином доведений факт направлення оферти конкретною особою, а доказів направлення такої оферти ФОП Дуюном А. А. до початку виконання спірного перевезення суду не надано, відсутні підстави вважати, що між ФОП Романенко І. О. та ФОП Дуюном А. А. виникли договірні правовідносини щодо спірного перевезення вантажу.
Складення схожих заявок до ФОП Романенко І. О. одночасно й ФОП Аршиновим Ю. М., і ФОП Дуюном А. А. свідчить лише про наявність одночасно двох різних замовників на одну послугу, що цілком відповідає звичаям ділового обороту, проте не значить, що обидві пропозиції були доведені та акцептовані.
ФОП Романенко І. О. стверджує про наявність обов'язку з оплати вартості перевезення саме у ФОП Дуюна А. А. Водночас у заявці на перевезення № 071952 від 09.07.2025, за якою, за твердженнями ФОП Романенко І. О., нею виконувалось спірне перевезення, визначено умови оплати - 1400 євро за попередньою домовленістю водієві після розвантаження у м. Констанца, тобто в Румунії. Отже, за умовами цієї заявки оплата мала бути здійснена після розвантаження автомобіля безпосередньо водію, що визнає ФОП Романенко І. О. у своїй вимозі №01 від 02.02.2026. З огляду на місцезнаходження ФОП Дуюна А. А. (м. Дніпро) цілком очевидним є, що оплата мала здійснюватися водієві безпосередньо одержувачем товару - ZAMFIR LOGISTIC IMPORT-EXPORT, а не замовником з України.
При цьому в матеріалах справи наявні прибутковий касовий ордер № 011 від 10.07.2025 та інвойс № 011 від 10.07.2025, у яких зазначено про отримання ФОП Романенко І. О. від ZAMFIR LOGISTIC IMPORT-EXPORT (одержувача товару) коштів у розмірі 500 євро.
Хоча ФОП Романенко І. О. спростовує складення цих документів, проте суд критично ставиться до таких доводів, оскільки у судовому засіданні сама підтвердила, що телефон, з якого вони надійшли ФОП Дуюну А. А., належить її чоловіку Юрію, який з нею співпрацює.
За таких обставин, у разі неотримання повної оплати за спірне перевезення, ФОП Романенко І. О. мала можливість звернутися до ZAMFIR LOGISTIC IMPORT-EXPORT для з'ясування умов здійснення розрахунків (зокрема, щодо особи, на яку покладено обов'язок оплати) та факту їх виконання, у тому числі на користь третіх осіб. Водночас жодних доказів вжиття таких заходів, а також обґрунтувань причин неотримання коштів водієм у визначеному місці та порядку суду не надано.
Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов'язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що ФОП Романенко І. О. не підтвердила належними та допустимими доказами як укладення з ФОП Дуюном А. А. договору щодо спірного перевезення вантажу, так і виникнення у останнього обов'язку зі сплати коштів за це перевезення.
За наведених обставин, за відсутності у ФОП Дуюна А. А. обов'язку з оплати коштів ФОП Романенко І. О. суд вважає, шо інформація, викладена у відгуку на платформі (сайті) «Ларді Транс» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 , вішають лапшу, що хтось забрав кошти, платити явно не збираються. Будьте обережні», є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ФОП Дуюна А. А.
Приниження ділової репутації ФОП Дуюна А. А. полягає, зокрема, в тому, що зазначений відгук містить пряме твердження про те, що ФОП Дуюн А. А. не виконує своїх фінансових зобов'язань перед контрагентами, ухиляється від оплати наданих послуг та вводить партнерів в оману («вішають лапшу»), що формує у необмеженого кола користувачів платформи стійке негативне уявлення про нього як про недобросовісного учасника ринку транспортних послуг. Розміщення негативного відгуку на спеціалізованому майданчику для учасників ринку вантажних перевезень з твердженням про несплату коштів та недобросовісну поведінку, а також із закликом «Будьте обережні», безпосередньо впливає на можливість ФОП Дуюна А. А. залучати нових контрагентів та провадити господарську діяльність, оскільки інші користувачі платформи, ознайомившись із таким відгуком, можуть відмовитися від співпраці з ним.
Відтак суд доходить висновку про наявність підстав для визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, інформацію про ФОП Дуюна А. А., викладену у спірному відгуку.
Щодо зобов'язання ФОП Романенко І. О. спростувати недостовірну, що принижує ділову репутацію, інформацію про ФОП Дуюна А. А., викладену у спірному відгуку.
За приписами частин першої, четвертої, шостої, сьомої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
ФОП Дуюн А. А. просить зобов'язати Фізичну особу-підприємця Романенко І. О. спростувати недостовірну, що принижує ділову репутацію, інформацію про ФОП Дуюна А. А. шляхом залишення нового відгуку з урахуванням резолютивної частини ухваленого у справі судового рішення на сторінці платформи (сайту) «Ларді Транс» Фізичної особи-підприємця Дуюна Андрія Альбертовича протягом 2 (двох) календарних днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням.
Суд зазначає, що зазначена позовна вимога сформульована таким чином, що не дає змоги встановити конкретний зміст відгуку, який ФОП Романенко І. О. зобов'язана розмістити на платформі.
ФОП Дуюн А. А. не просить суд викласти резолютивну частину рішення суду у новому відгуку, а просить зобов'язати відповідача-1 залишити новий відгук «з урахуванням резолютивної частини», тобто покладає саме на суд визначення змісту цього відгуку.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, суд під час вирішення спору не має повноважень захистити відповідні права у той спосіб, який не був обраний позивачем при зверненні з позовом, самостійно визначити позовні вимоги, інакше, ніж вони визначені в позовній заяві (постанова Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 908/702/22 (908/1478/22).
За приписами ч. 1, 5 ст. 238 ГПК України рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
Таким чином, резолютивна частина судового рішення має містити чіткі та безумовні висновки, які не потребують додаткового тлумачення і можуть бути виконані без будь-яких неоднозначностей.
Враховуючи, що позовна вимога сформульована таким чином, що не дає можливості визначити конкретний зміст відгуку, який ФОП Романенко І. О. повинна розмістити на платформі, а її задоволення у такій редакції унеможливить виконання рішення у визначений спосіб, а також беручи до уваги, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог і, всупереч принципу диспозитивності, самостійно визначати предмет позову, суд доходить висновку, що заявлена позовна вимога про зобов'язання ФОП Романенко І. О. спростувати недостовірну, що принижує ділову репутацію, інформацію про ФОП Дуюна А. А. шляхом залишення нового відгуку, задоволенню не підлягає.
Щодо зобов'язання ТОВ «Ларді» видалити спірний відгук.
За змістом ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Частиною 2 ст. 278 ЦК України визначено, якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.
Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 у справі № 756/10624/21 зазначив, що тлумачення частини 2 статті 278 Цивільного кодексу України свідчить, що з метою захисту особистого немайнового права законодавець допускає застосування різних способів захисту. У разі поширення інформації в мережі Інтернет, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення статті з мережі Інтернет є належним способом захисту.
Оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку, що інформація про ФОП Дуюна А. А., поширена ФОП Романенко І. О. у відгуку, опублікованому на спеціалізованій платформі (сайті) для учасників ринку перевезень «Ларді Транс» у мережі Інтернет, є недостовірною та такою, що принижує його ділову репутацію, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання власника цього вебсайту - ТОВ «Ларді» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з ФОП Романенко І. О. моральної шкоди.
Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.
Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до змісту якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом наведеної норми зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала таку шкоду; наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи та результатом цієї поведінки - моральною шкодою; вина завдавача такої шкоди. У разі встановлення особи, яка завдала моральну шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач має довести наявність цієї шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між нею та протиправною поведінкою її завдавача; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини з його боку.
Під моральною шкодою розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Протиправність поведінки заподіювача моральної шкоди - це поведінка, яка заборонена законом, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Звертаючись до суду, ФОП Дуюн А. А. стверджував про приниження його ділової репутації та завдання йому душевних страждань та психологічних переживань внаслідок поширення ФОП Романенко І. О. недостовірної інформації, у зв'язку з чим просить відшкодувати йому завдану моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 1,00 грн.
З огляду на висновки суду про те, що внаслідок поширення ФОП Романенко І. О. недостовірної інформації ФОП Дуюну А. А. було завдано шкоди його діловій репутації, тобто він поніс втрати немайнового характеру, суд вважає, що такі дії відповідача свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди, розмір якої ним визначено у сумі 1,00 грн.
За наведених обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та наявність підстав для стягнення з ФОП Романенко І. О. на користь ФОП Дуюна А. А. моральної шкоди у розмірі 1,00 грн.
Щодо стягнення з ТОВ «Ларді» моральної шкоди.
Як встановив суд, автором відгуку, у якому поширена недостовірна інформація, є ФОП Романенко І. О., яка розмістила його на вебсайті, власником якого є ТОВ «Ларді».
Відповідно до п. 1, 2, 3, 4, 5, 6 Правил розміщення відгуків і скарг інтернет-платформи Lardi-Trans, першочерговим адресатом надання сторонами відгуку, заперечень, доказів тощо є не адміністрація Ларді-Транс, а транспортна спільнота. Розміщення відгуків є пост-модерованим, тобто перевірка відгуків модератором, зокрема, за заявою отримувача відгуку, відбувається після розміщення відгуку до публічного доступу. Ми покладаємося на вашу добросовісність та коректність.
Відгук повинен стосуватись безпосередніх відносин між автором відгуку та користувачем, щодо якого розміщується відгук. Відгук не може ґрунтуватись на недостовірній інформації або інформації, яка стала відома автору відгуку з невідомих джерел або джерел, які неможливо перевірити.
Відгуки не оцінюються модератором Ларді-Транс у категоріях «правдивості» (модератор не має змоги та повноважень детально вивчати стосунки між сторонами, окрім тих, які забезпечує веб-сайт і форум Ларді-Транс). Водночас, Ларді-Транс вітає публічні висловлювання зі сторони як автора, так і отримувача відгуку, із вказівкою на відповідність або невідповідність дійсності конкретних обставин з наведенням доказів і аргументів.
Відповідальність за зміст відгуку несе користувач, який розмістив його і який, згідно з чинним законодавством країни реєстрації, є автором відповідного інформаційного повідомлення (відгуку).
Особа, яка поширює інформацію, несе тягар доведення її достовірності й правдивості, в разі оскарження відгуку в суді згідно з законодавством країни реєстрації. Також оціночні судження не можуть спростовуватися або доводитися, оскільки є особистою думкою автора відгуку; «відповідати» або «не відповідати» дійсності можуть тільки фактичні обставини. Крім того, Ларді-Транс не є судовим органом і не уповноважений розглядати суперечки між користувачами по суті.
Виходячи із принципової неможливості перевіряти достовірність і правдивість інформації у відгуку, модератор оцінює відгуки, за критеріями добросовісності, відповідності вимогам чинного законодавства країни реєстрації та наявності або відсутності порушень чинного законодавства країни реєстрації, Угоди користувача Ларді-Транс і Правил розміщення відгуків Ларді-Транс.
Отже, відповідальність за зміст відгуку та розповсюдження недостовірної інформації на інтернет-платформі Lardi-Trans несе його автор (користувач платформи), який зобов'язаний забезпечити достовірність поширеної інформації та несе тягар доведення її правдивості у разі виникнення спору. Натомість модератор платформи не здійснює попередню перевірку відгуків на предмет їх достовірності та правдивості.
Пунктом 9 Правил розміщення відгуків і скарг інтернет-платформи Lardi-Trans, розглядаючи питання про недобросовісність відгуку за оспорювання або наявності сумнівів у достовірності викладеної інформації, модератор має право запитувати в автора копії документів, що підтверджують відповідні стосунки між автором та отримувачем відгуку, для подальшого винесення суджень щодо добросовісності на підставі отриманих документів, якщо автор відгуку не додав документів від початку. Надання автором відгуку документів не є обов'язковим, якщо відповідні стосунки між сторонами відгуку підтверджуються даними, пов'язаними із оформленням відповідної заявки на Сайті та її акцептування другою стороною.
Ларді-Транс не є судовою інстанцією і не є експертною установою. У суперечливих ситуаціях, думка модератора в оцінці (не-)добросовісності спочатку приймається як особисте судження, що не підлягає оскарженню, не для цілей вирішення спору або використання як доказу, а для цілей вирішення питання про відображення відгуку на Ларді-Транс (п. 12 Пунктом 9 Правил розміщення відгуків і скарг).
За зверненням ФОП Дуюна А. А. модератор сайту розглядав питання щодо недобросовісності спірного відгуку та достовірності викладеної у ньому інформації.
Оскільки ФОП Романенко І. О. надала йому документи, які він вважав достатніми для твердження, що спірні правовідносини відбулися, а ФОП Дуюн А. А. не надав підтвердження оплати, модератор прийняв рішення залишити відгук без видалення.
Разом з тим, модератор платформи об'єктивно не має змоги та повноважень детально досліджувати взаємовідносини між сторонами поза межами того, що забезпечує вебсайт і форум Lardi-Trans. З огляду на це рішення модератора про залишення відгуку є лише його суб'єктивною оцінкою наданих документів і не може слугувати підставою для покладення відповідальності на платформу за поширення недостовірної інформації.
Відповідальність за зміст відгуку та наслідки поширення недостовірної інформації несе виключно його автор.
Отже, суб'єктом завдання моральної шкоди у спірних правовідносинах є саме ФОП Романенко І. О., яка поширила недостовірну інформацію та відповідно до чинного законодавства і Правил платформи несе повну відповідальність за її зміст і наслідки.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що ФОП Дуюн А. А. не довів належними та допустимими доказами протиправність поведінки ТОВ «Ларді» та заподіяння ним моральної шкоди, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо зустрічного позову.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.
Враховуючи те, що суд при розгляді первісного позову дійшов висновку про недоведення ФОП Романенко І. О. належними та допустимими доказами як укладення з ФОП Дуюном А. А. договору щодо спірного перевезення вантажу, так і виникнення у останнього обов'язку зі сплати коштів за це перевезення, суд доходить висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів порушення його прав саме відповідачем за зустрічним позовом, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а зустрічним позовом - не підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Щодо первісного позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, частиною 9 ст. 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2).
За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.
Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Частиною 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично заявив три вимоги немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру, загальна сума позову за якими становить 2,00 грн.
Враховуючи подання позивачем позовної заяви в електронній формі у системі «Електронний суд», підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору за подання позову.
Таким чином, виходячи позивач при зверненні з позовною заявою до суду повинен був сплатити судовий збір у розмірі 7267,20 грн (3028*3*0,8) за три вимоги немайнового характеру та 2422,40 грн за дві вимоги майнового характеру, виходячи із суми заявлених позовних вимог та мінімального розміру судового збору, а усього 9689,60 грн.
За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 12 112,00 грн, тобто розмір надлишково сплаченого судового збору становить 2442,40 грн, який відповідно до положень ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» може бути повернутий судом за його клопотанням.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій саме ФОП Романенко І. О., суд вважає, що судові витрати ФОП Дуюна А. А. мають бути покладені саме на відповідача-1 за первісним позовом пропорційно до задоволених позовних вимог.
Таким чином, стягненню з ФОП Романенко І. О. підлягає судовий збір у розмірі 6056,00 грн.
Щодо зустрічного позову.
Оскільки у зустрічному позові відмовлено, судові витрати, понесені ФОП Романенко І. О., покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 46, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, інформацію про Фізичну особу-підприємця Дуюна Андрія Альбертовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) у вигляді фактичних тверджень: «Не оплатили роботу з перевезення, вішають лапшу, що хтось забрав кошти, платити явно не збираються. Будьте обережні», автором якого є Фізична особа-підприємець Романенко Ірина Олександрівна (РНОКПП НОМЕР_2 ) на платформі (сайті) «Ларді Транс» за посиланням: https://lardi-trans.com/log/reliability-zone/responses/11538405381/.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларді» (код ЄДРПОУ 30516477, вул. Отакара Яроша, буд. 24-Б, м. Харків, 61072) видалити відгук про Фізичну особу-підприємця Дуюна Андрія Альбертовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у вигляді фактичних тверджень: « Не оплатили роботу з перевезення , вішають лапшу, що хтось забрав кошти, платити явно не збираються. Будьте обережні», автором якого є Фізична особа-підприємець Романенко Ірина Олександрівна (РНОКПП НОМЕР_2 ) на платформі (сайті) «Ларді Транс» за посиланням: https://larditrans.com/log/reliability-zone/responses/11538405381/.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Романенко Ірини Олександрівни (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Дуюна Андрія Альбертовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі у розмірі 1,00 грн та 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору.
5. У решті первісного позову відмовити.
6. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шморгуна В. В. повне рішення складено 29.04.2026.
Суддя В. В. Шморгун