20 квітня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/2678/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМАНТ БУД ДІМ», м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кострижівський комбінат будівельних матеріалів», смт Кострижівка, Чернівецький район, Чернівецька область
про стягнення заборгованості - 120960 грн
Суддя Гончарук О.В.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТМАНТ БУД ДІМ» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кострижівський комбінат будівельних матеріалів» про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 120960 грн.
Свій позов позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено Договір поставки №ТД 258-08/Б від 27.08.2020, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця (поставити) різного роду будівельні матеріали, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар.
Позивач виконав свої зобов'язання стосовно оплати товару, а відповідач порушив умови договору, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем у сумі 120960 грн.
Враховуючи порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки, позивач звернувся до суду.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвала суду про відкриття провадження надсилались відповідачу на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте повернулась до суду неврученою у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідками ф.20 відділення поштового зв'язку.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
За таких обставин суд, керуючись статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, констатує, що ним вживались усі можливі та передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, однак останній не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях та подання заяв по суті спору.
Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про слухання справи.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути на підставі наявних матеріалів без участі представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.
« 27» серпня 2020 року між ТОВ «АТЛАНТ БУД ДІМ» (Позивач) та ТОВ «КОСТРИЖІВСЬКИЙ КОМБІНАТ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ» (Відповідач) укладено договір поставки № ТД 258-08/Б, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу будівельні матеріали, а позивач - прийняти та оплатити товар.
Відповідно до умов договору, позивач здійснював 100% попередню оплату товару на підставі виставлених рахунків.
На виконання умов договору позивач здійснив оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями №3036 від 21.12.2021 та №2194 від 23.12.2021.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 120960,00 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами.
Позивач звертався до відповідача з претензією щодо виконання умов договору або повернення грошових коштів, однак відповідач залишив її без задоволення.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в повному обсязі товар не поставлено та не надано доказів на спростування наявності вказаної заборгованості.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь іншої сторони певну дію, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання товару або повернення суми попередньої оплати.
Правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду у справі № 910/22754/17, відповідно до якої не поставка товару у встановлений строк є підставою для повернення попередньої оплати.
Судом встановлено, що факт наявності заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним обома сторонами, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховний Суд справа № 910/8472/20, відповідно до якої акт звірки є належним доказом існування заборгованості.
Відсутність частини тексту договору не спростовує наявність господарських правовідносин між сторонами, оскільки такі можуть підтверджуватись іншими доказами, зокрема платіжними документами та актами звірки, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховний Суд справа № 922/445/19.
Не поставка товару відповідачем у встановлений строк є порушенням зобов'язання та тягне за собою обов'язок повернути отримані грошові кошти, що також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховний Суд справа № 910/1365/18.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд відзначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства та умови Договору, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позову та можливість його задоволення у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справ.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМАНТ БУД ДІМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кострижівський комбінат будівельних матеріалів» про стягнення заборгованості - 120960 грн задовольнити
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кострижівський комбінат будівельних матеріалів» (59410, Чернівецька область, Заставнівський район, смт Кострижівка, вул. Заводська, 15, код 33108815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМАНТ БУД ДІМ» (61068, місто Харків, пр. Героїв Харкова, 118, код 41857503) 120960 грн заборгованості та 3028 грн судового збору.
3. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20.04.2026.
Суддя О.В. Гончарук