65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження
у справі про неплатоспроможність
"24" квітня 2026 р.м. Одеса № 916/482/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
за участю секретаря судового засідання Дробиш К.А.,
дослідивши матеріали заяви (вх. № 501/26 від 13.02.2026) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін та учасників:
боржник: ОСОБА_1 ;
представника боржника: Сонько В.В.
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 12.02.2026 (вх. № 501/26 від 13.02.2026), про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
В обґрунтування поданої заяви вказано, що згідно з даними УБКІ та особистими підрахунками боржника розмір заборгованості складає приблизно 608 542, 77 грн, а саме перед 4 банками та 9 мікрофінансовими організаціями.
Вказує про ненадання належних доказів в частині (всіх копій договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, через їх відсутність або втрату.
Стосовно неможливості погашення наявної заборгованості зазначено, що зі зростанням боргового навантаження та неможливістю стабільно працювати, виконання кредитних зобов'язань стало надзвичайно складним, що й призвело до нинішньої фінансової ситуації.
Щодо матеріального становища боржника зазначено про відсутність транспортних засобів відповідно до довідки №б-н від 18.12.2025, виданої РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях та про відсутність записів щодо права власності на майно згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 458848796 від 30.12.2025. Повідомлено, що ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності (майно, придбане у шлюбі) належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 06.01.1998, серія ААК №750134.
ОСОБА_1 не працевлаштована; отримує пенсію за віком згідно довідки про доходи № 2995 2199 4292 2186, виданої Пенсійним фондом України від 30.11.2025, та соціальні виплати відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб від 24.12.2025 з липня 2025 щомісячно у розмірі 12 980 грн; не має в банківських установах депозитних рахунків, оскільки не має потреби та/або можливості вкладати грошові кошти за їх постійною нестачею; не є партнером в жодній юридичній особі, і не має корпоративних прав ані в Україні ані за її межами.
Стосовно підстав для відкриття провадження у справі посилається на положення ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства та зазначає, що такими є п. 2 та п. 4 зазначеної статті Кодексу.
Щодо наявності загрози неплатоспроможності фізичної особи вказано, що законодавець передбачив можливість відкриття провадження у справі за наявності загрози неплатоспроможності фізичної особи, під якою розуміється існування обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі. Зауважує, що реалізація запропонованого підходу відповідатиме практиці Європейського суду з прав людини, з якої вбачається, що у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено «право на суд» разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що становлять єдине ціле (Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), § 36). Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v. Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v. France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).
У заяві про усунення недоліків, сформованої в системі «Електронний суд» 02.03.2026 (вх. № 7441/26 від 03.03.2026), зазначає, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та до цієї заяви нею було долучено всі наявні документи, які підтверджують факт отримання кредитів та існування заборгованості, зокрема кредитні договори, договори відступлення права вимоги, запити до кредиторів з доказами направлення, отримані від кредиторів відповіді та виписки по рахунках, судове рішення, а також долучені до цієї заяви завірений витяг УБКІ та уточнений конкретизований список кредиторів. Повідомляє, що на підтвердження припинення виконання зобов'язань за кредитними договорами перед кредиторами боржником надано належним чином засвідчений (засвідчений згідно вимог Національного стандарту ДСТУ 4163-2020 самим Бюро (ТОВ "Українське бюро кредитних історій")) кредитний звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій", який вважає належним та допустимим доказом наявності кредитних зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.03.2026 прийнято та призначено до розгляду заяву (вх. № 501/26 від 13.02.2026) фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на 30.03.2026 о 12:00; запропоновано надати ОСОБА_1 додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; визнано явку фізичної особи ОСОБА_1 обов'язковою та викликано її у підготовче засідання суду.
Однак, судове засідання, призначене на 30.03.2026 о 12:00, не відбулося, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2026 призначено підготовче засідання щодо розгляду заяви (вх. № 501/26 від 13.02.2026) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 на 20.04.2026 о 12:00.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 відкладено підготовче засідання суду щодо розгляду заяви (вх. № 501/26 від 13.02.2026) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 на 24.04.2026 об 11:50.
Дослідивши у підготовчому засіданні суду заяву боржника з доданими доказами, заслухавши пояснення боржника та його представника, суд встановив.
ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Боржник не має статусу фізичної особи-підприємця, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У наданому до заяви про усунення недоліків конкретизованому списку кредиторів і боржників зазначені наступні кредитори:
ТОВ "БІЗПОЗИКА": кредитний договір для розвитку бізнесу № 216505-КС-003 від 18.02.2022, поточна заборгованість - 86 240, 06 грн (основне зобов'язання);
ТОВ "СІМПЛ МАНІ": кредитний договір на інші споживчі цілі № SM-05012052 від 10.09.2021, поточна заборгованість - 161 831,8 3 грн (основне зобов'язання);
ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС": договір № 666416 від 24.07.2021, поточна заборгованість - 13 210, 41 грн (основне зобов'язання); договір № 3925373070 від 27.04.2021, поточна заборгованість - 43 063, 92 грн (основне зобов'язання); договір № 307/9263509-CCN від 01.02.2021, поточна заборгованість - 5045, 68 грн (основне зобов'язання);
ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ": договір № 23725386 від 05.04.2021, первинний кредитор АТ "БАНК ФОРВАРД", поточна заборгованість - 72 650, 02 грн (основне зобов'язання); кредитний договір на інші споживчі цілі № 22209460 від 27.08.2020, первинний кредитор ТОВ «НАВОРА» (попередня назва ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ"), поточна заборгованість - 1938, 47 грн (основне зобов'язання); кредитний договір на інші споживчі цілі № 23726723 від 26.06.2012, первинний кредитор АТ "БАНК ФОРВАРД", поточна заборгованість - 102 003, 37 грн (основне зобов'язання);
АТ "А-БАНК": кредитна картка № 10369882 від 04.01.2019, поточна заборгованість - 108 723,50 грн (основне зобов'язання);
АТ "БАНК ФОРВАРД": договір позики № 22122892 від 05.04.2021, вторинний кредитор ТОВ "ФК "КРЕДИТ КАПІТАЛ", поточна заборгованість - 0 грн; кредитна картка № 9202376 від 26.06.2012, статус ліквідація фінансової установи, поточна заборгованість - 0 грн;
ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ": договір № 1272656 від 06.08.2015, статус ліквідація фінансової установи, поточна заборгованість - 13 835, 51 грн (основне зобов'язання);
ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ": договір позики № 6071685 від 04.02.2022, статус продано, вторинний кредитор - ТОВ СІРОКО ФІНАНС, проте повідомлень про відступлення права вимоги та вимог від вторинного кредитора не надходило, поточна заборгованість - 0 грн;
ТОВ "СЛОН КРЕДИТ": договір позики № 666416 від 24.07.2021, статус продано, вторинний кредитор - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», поточна заборгованість - 0 грн;
ТОВ "ФК "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ": кредитний договір на інші споживчі цілі № 3925373070 від 27.04.2021, статус продано, вторинний кредитор - АТ "ТАСКОМБАНК", яке відступило право вимоги до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС, поточна заборгованість - 0 грн;
АТ "ТАСКОМБАНК": споживчий кредит (товари в кредит) № 3925373070(13193576) від 27.04.2021, первинний кредитор: ТОВ "ФК "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" статус продано, вторинний кредитор - АТ "ТАСКОМБАНК", яке відступило право вимоги до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», поточна заборгованість - 0 грн; кредитна картка № 307/9263509-CCN(9263512) від 01.02.2021, статус продано, вторинний кредитор - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», поточна заборгованість - 0 грн.
Також, у конкретизованому списку кредиторів і боржників вказано, що загальна сума заборгованості боржника (за попередніми розрахунками) перед кредиторами становить 608 542, 77 грн - основне зобов'язання; у відповідності до умов Закону України № 691-ІХ від 16.06.2020 та п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України штрафні санкції не нараховуються; боржники - відсутні.
Боржником надано копії: договору про надання кредиту; договорів факторингу; договору кредиту та страхування; паспортів споживчого кредиту; договору банківського рахунку; договору про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту; договору про надання споживчого кредиту; договору про відступлення права вимоги; запитів; виписок по банківським рахункам; довідок про обороти по рахункам; звіту Українського бюро кредитних історій станом на 27.12.2025.
В описі майна боржника вказано, що відповідно до довідки № б-н від 18.12.2025, виданої РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, транспортні засоби в числі зареєстрованих відсутні; згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, № 458848796 від 30.12.2025 нерухомість - відсутня. Боржнику та її чоловіку ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності (майно, придбане у шлюбі) належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 06.01.1998, серія ААК №750134.
Боржником надано копію договору купівлі-продажу від 06.01.1998, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купив належний ОСОБА_3 житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 458848796 від 30.12.2025 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у Державному реєстрі іпотек відомості відсутні.
Боржник у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначив про відсутність копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Також, у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вказано про наступні рахунки в банках, відкриті на ім'я ОСОБА_1 , а саме:
АТ «КБ «ПРИВАТБАНК»: НОМЕР_2 - 0, 00 грн, НОМЕР_3 - 5, 35 грн, НОМЕР_4 - 0, 00 грн, НОМЕР_5 - 98, 11 грн;
ПАТ "МТБ БАНК": НОМЕР_6 - 27,33 грн, НОМЕР_7 - 67, 38 грн. При цьому, повідомлено, що інших відкритих рахунків/електронних гаманців (у тому числі депозитних рахунків), відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, боржник не має.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано копію трудової книжки.
Боржник до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, відомості про розшук - відсутні, про що свідчить витяг з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості".
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником надано план реструктуризації боргів та декларації про майновий стан за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік та станом на 01.01.2026.
Частиною 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Боржник у відповідності до ст. 1 КУзПБ - це юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Згідно з ч. 1 ст. 115 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 116 КУзПБ).
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності (ч. 2 ст. 115 КУзПБ).
Для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (ч. 3 ст. 115 КУзПБ).
Грошове зобов'язання (борг) у відповідності до ст. 1 КУзПБ - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Неплатоспроможність згідно з ст. 1 КУзПБ - це неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Загроза неплатоспроможності - фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов'язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями (ч. 1 ст. 1 КУзПБ).
Ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника до розгляду господарський суд має право вирішити питання про: 1) зобов'язання заявника, боржника та інших осіб подати до суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику відчужувати майно (ч. 2 ст. 117 КУзПБ).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує питання, пов'язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2022 у cправі № 909/937/21).
За змістом положень статті 113, частини першої та другої статті 116 КУзПБ про наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця).
Способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 КУзПБ переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Отже, з урахуванням положень частини третьої статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, місцевий суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 КУзПБ та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 КУзПБ.
Подібний за змістом висновок викладений, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 902/227/20, від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20 та від 18.01.2024 у справі № 911/2308/23, у справі № 906/820/24 від 27.05.2025.
За приписами ч. 3 ст. 119 КУзПБ суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених частиною другою статті 115 КУзПБ та відповідності заяви вимогам статті 116 КУзПБ, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав визначених частиною четвертою статті 119 КУзПБ.
Частиною четвертою статті 119 КУзПБ установлено, що господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Наведений перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає, оскільки зазначена норма за ступенем визначеності є абсолютно визначеною.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постановах 24.01.2024 у справі № 902/1014/23 (пункт 21), від 12.11.2024 у справі № 922/2623/21 (пункт 7.14).
Отже на стадії підготовчого засідання у справі судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам статтям 115, 116 КУзПБ та наявності / відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за частиною четвертою статті 119 КУзПБ, за відсутності яких суд зобов'язаний відкрити провадження у справі (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 924/622/23).
Відтак, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником, як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.11.2022 у справі № 909/937/21, від 13.08.2025 у справі № 903/901/24 та від 08.10.2025 у справі № 910/13473/22.
Разом із тим "відсутність підстав" у розумінні п. 1 ч. 4 ст. 119 КУзПБ у тому числі передбачає ситуацію, коли боржник не довів наявність підстав, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ, або коли подані матеріали не дозволяють суду перевірити наявність таких підстав через невідповідність заяви вимогам ст. 116 КУзПБ та відсутність належних і допустимих доказів. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.08.2025 у справі №907/96/25, де наголошено: на стадії підготовчого засідання суд перевіряє відповідність заяви вимогам ст.ст. 115, 116 КУзПБ, а відкриття провадження має істотні правові наслідки, зокрема майнового характеру, що зумовлює обов'язок боржника подати докази у відповідному обсязі.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2026 у справі № 925/1665/24.
У справі № 907/96/25 Верховний Суд окремо акцентував, що відсутність у заяві систематизованої інформації щодо кожного кредитора (структура, підстави, строки) є порушенням вимог ст.ст. 115, 116 КУзПБ та свідчить про недоведеність підстав для відкриття провадження.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21, про недостатність подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту без додавання інших документів, зокрема для належного підтвердження розміру та структури заборгованості цього боржника, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
При цьому Верховний Суд у вказаній постанові наголосив, що у справах про банкрутство (у тому числі неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками заходи не лише процесуального характеру, а й майнового. Внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу - боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа - боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Отже, боржник зобов'язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, зокрема:
- докази на підтвердження факту отримання та строків платежу по кожному кредитору (договори; виписки по рахунку, тощо);
- докази припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців (довідка фінансової установи про заборгованість; розрахунок фінансової установи про заборгованість (з усіма складовими)).
Поряд з викладеним суд зазначає, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тому, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
У цьому висновку суд звертається до висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, що наведена в постанові від 15.02.2024 у справі № 904/7413/21.
Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
У зв'язку з цим Суд, звертаючись також до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, зазначає, що у спеціальних нормах КУзПБ законодавець закріпив передусім принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постанові від 27.02.2024 у справі № 910/4014/22.
Таким чином, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Окрім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто заключною стадією процесу доказування є дослідження та оцінка доказів судом. Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Вона провадиться в судовому засіданні з додержанням принципів усності, безпосередності та безперервності. Оцінка доказів завершує весь процес доказування. Результати оцінки доказів знаходять відображення в мотивувальній частині судового рішення, в якому суд зобов'язаний вказати, які факти судом встановлені, на основі яких доказів, які докази були відкинуті судом і з яких мотивів. Оцінка зібраних доказів здійснюється з точки зору їх достовірності, повноти, несуперечності, достатності на основі внутрішніх переконань (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 369/6092/20 (провадження № 14-9цс23)).
Порядок подання доказів, письмових доказів у господарському процесі урегульований статтями 80, 91 ГПК України.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80 ГПК України).
За ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Висновки суду
Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 117 КУзПБ у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду, в якій зазначаються: дата підготовчого засідання, яке має відбутися не пізніше 15 робочих днів з дня постановлення ухвали.
Частиною 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Ураховуючи викладене, зокрема, завдання підготовчого засідання, тимчасову непрацездатність судді з 30.03.2026 по 03.04.2026, а також необхідність надання можливості боржнику реалізувати свої процесуальні права з метою дослідження усіх його доводів, суд розглянув заяву за № 916/482/26 поза межами строку, встановленого п. 1 ч. 1 ст. 117 КУзПБ, у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні правові наслідки процесуального та майнового характеру, то на фізичну особу - боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному (достатньому) обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Звертаючись із заявою, підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зазначила п. п. 2, 4 ст. 115 КУзПБ та вказала про наявність непогашеної заборгованості, розмір якої приблизно складає 608 542, 77 грн перед 4 банками і 6 мікрофінансовими організаціями.
Тобто, підставами звернення боржника до суду є: припинення погашення боржником кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; наявність ознак загрози неплатоспроможності (п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ).
Отже, обставинами, які повинен довести, заявник відповідно до підстав, які передбачені п. п. 2 і 4 ст.115 Кодексу є:
а) наявність грошового зобов'язання перед банком чи фінансовою установою, відсутність якого виключає можливість відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (п. 3 ч. 3 ст.116 КУзПБ);
б) повне припинення його виконання або часткове припинення сплати планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів;
в) повне або часткове припинення виконання зобов'язання за кожним з кредитних та інших зобов'язань;
г) повне або часткове припинення виконання кожного зобов'язання упродовж двох місяців;
д) обставини, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов'язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями.
Щодо наявності підстави для відкриття провадження у справі, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Боржником надано копії: договору про надання кредиту; договорів факторингу; договору кредиту та страхування; паспортів споживчого кредиту; договору банківського рахунку; договору про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту; договору про надання споживчого кредиту; договору про відступлення права вимоги; запитів; виписок по банківським рахункам; довідок про обороти по рахункам; звіту Українського бюро кредитних історій станом на 27.12.2025.
Самого лише кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, проте може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням; не містить відомостей про дату припинення виконання боржником зобов'язань перед кредиторами.
Таким чином, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21, від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23, постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 червня 2025 року у справі № 906/471/24.
Тобто, посилання боржника на кредитну історію/звіт УБКІ як на доказ розміру заборгованості та припинення погашення відхиляються судами, оскільки подані роздруківки/скан-копії та файли, завантажені через систему "Електронний суд" із підписом заявника, не підтверджують походження документа від відповідної установи, не містять ознак оригіналу електронного документа з належним підписом/атрибутами, а також не замінюють первинні документи щодо кредитних операцій та платежів та не дають можливості встановити конкретні обставини (суми/дати/платежі). Подібний підхід узгоджується із постановою у справі № 907/96/25, в якій Верховний Суд визнав неналежною паперову копію електронної інформації кредитного бюро, якщо вона не підписана уповноваженою особою/кваліфікованим підписом та не відповідає вимогам до електронних доказів.
Суд, постановляючи ухвалу від 09.03.2026 № 916/482/26 про прийняття заяви про неплатоспроможність фізичної особи, зазначив про часткове виконання боржником вимог ухвали суду від 18.02.2026.
Крім того, заявник (його представник) не надав у засідання суду додаткові відомості (за їх наявності), необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у тому числі первинні документи, на підставі яких у заявника виникли грошові зобов'язання перед кредиторами.
Суд доходить висновку про недоведеність підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ (припинення погашення понад 50% місячних платежів за кожним зобов'язанням протягом двох місяців), внаслідок того, що боржник не надала даних, які дозволяють перевірити: (1) який "місячний платіж" за кожним зобов'язанням; (2) які фактичні платежі здійснені; (3) у які періоди та в якому обсязі відбулося припинення погашення; (4) коли був останній платіж; (5) чи настав строк виконання зобов'язання.
Щодо наявності підстави для відкриття провадження у справі, у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
За п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ дослідженню підлягають конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули або вплинуть на заявника (змінили або змінять його матеріальний стан), та як наслідок, протягом наступних 12 місяців (тобто у майбутньому) ускладнять або унеможливлять виконання ним грошових зобов'язань у відповідний строк.
Під такою загрозою розуміється існування обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі.
Нормами Кодексу України з процедур банкрутства на фізичну особу-боржника покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
У заяві від 12.02.2026 (вх. № 501/26 від 13.02.2026) боржником зазначено обставини, які вказують на ознаки загрози неплатоспроможності ОСОБА_1 , а саме законодавець передбачив можливість відкриття провадження у справі за наявності загрози неплатоспроможності фізичної особи. Під такою загрозою розуміється існування обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі. Варто зауважити, що реалізація запропонованого підходу відповідатиме практиці Європейського суду з прав людини, з якої вбачається, що у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено «право на суд» разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що становлять єдине ціле (Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), § 36). Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v. Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v. France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).
Тобто, як заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, так і заява про усунення недоліків не містять конкретних обставин, які безпосередньо вплинули або вплинуть на заявника (змінили або змінять його матеріальний стан), та, як наслідок, протягом наступних 12 місяців (тобто у майбутньому) ускладнять або унеможливлять виконання ним грошових зобов'язань у відповідний строк.
Наявність факту грошового зобов'язання полягає у вказівці на точну суму.
Доводи заявника про те, що грошове зобов'язання наявне, але у приблизній сумі - нікчемні, оскільки судове рішення може ґрунтуватись лише на доведених фактах точних вимог. Якщо заявлена і вказана точна сума вимог, то має бути її розрахунок (крім випадку, коли уся заявлена сума підтверджується одним доказом). Якщо має бути розрахунок, то у ньому зазначаються застосовані математичні формули, а числа у розрахунку мають підтверджуватись доказами. Тобто розрахунок має містити: вказівку на визначену законом чи договором підставу для його здійснення (статтю, норму, пункт договору); зазначення формул розрахунку (загальновідомі і доказів не потребують); послідовність виконання математичних дій (додавання, віднімання, множення, ділення) щодо конкретних чисел (сум), які дають саме той кінцевий результат, на який зазначає заявник; посилання на конкретні докази (документи - договори, платіжні інструкції, чи касові ордери, чи конкретні операції у виписці банку, та інші первинні бухгалтерські документи, нормативні акти, судові рішення тощо), які підтверджують кожну складову (число) розрахунку. Розрахунок суми основного боргу має містити зазначення первинних бухгалтерських документів (платіжних інструкцій, на підставі яких отримано кошти та здійснено оплату за договором) із вказівкою щодо кожної окремої операції - дати документа, ціни за одиницю, суми разом. Розрахунок суми пені, процентів, інших нарахувань на суму основного боргу має містити: зазначення суми основного боргу, на яку їх нараховано, точні календарні дати періоду та кількість днів. Розрахунок має бути виконаний у такий спосіб, який дає можливість суду перевірити його на відповідність інформації, що міститься у доданих до заяви додатках (доказах) щодо чисел розрахунку.
Заявник має заявляти саме таку точну суму, яку може підтвердити наявними у нього доказами, та надати розрахунок цієї суми з посиланням на докази, які її підтверджують. Якщо заявник не може підтвердити доказами заявлену суму, то має її зменшити до тієї, яку може підтвердити доказами і розрахунком.
Жодного доказу факту передачі грошей суду не надано, як і не надано жодного доказу сплати грошей заявником на повернення отриманого кредиту хоча б по одному із вказаних вище банків чи одній фінансовій установі.
Стосовно поданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність договору про надання кредиту, договорів факторингу, договору кредиту та страхування, паспортів споживчого кредиту, договору банківського рахунку, договору про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, договору про надання споживчого кредиту, договору про відступлення права вимоги, запитів, виписок по банківським рахункам суд зазначає, що вони не є і не можуть бути доказами виникнення грошового зобов'язання боржника сплатити конкретному кредитору певну суму - вони є доказами лише виникнення правовідносин між сторонами, у яких вони взяли на себе певні зобов'язання. Зокрема, жоден із наданих у справу документів (договір, заява) не містить вказівки на точно вказану вище суму, яка заявляється боржником як заборгованість перед кожним кредитором.
Відсутність точних сум і доказів наявності грошових зобов'язань виключає можливість застосування п. 4 ст.115 Кодексу як підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Боржник, посилаючись на підстави, передбачені пунктами 2 і 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, не надала по кожному з численних зобов'язань (за 13 зобов'язаннями) узгодженого (деталізованого) опису, придатного для судової перевірки: структури боргу (тіло/проценти/санкції), строків, дат останніх платежів, розміру планових платежів і розміру фактичного припинення погашення, а також не забезпечила належної ідентифікації доказів у заяві та додатках. Наведені недоліки, унеможливлювали перевірку заявлених підстав саме в межах підготовчого засідання.
Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вона не може здійснювати погашення заборгованості та інформації щодо проведення заявником дій щодо пошуку шляхів для погашення заборгованості (пошук іншої більш оплачуваної роботи, тощо).
Доказів, щодо наявності нових обставин (ознак неплатоспроможності) суду не надано.
Суду не надано доказів звернення заявника до кредиторів з метою реструктуризації заборгованості.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником не наведені обставини, як окремо так і у своїй сукупності, та не надані відповідні докази, на підставі яких можна було б встановити, що у нього існує загроза неплатоспроможності.
Додатково суд зазначає, що сам лише факт наявності відповідної заборгованості без наявності обставин, які визначені Кодексом, не може бути підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Отже, належних доказів, які підтверджують зазначену боржником у заяві неможливість протягом наступних 12 місяців виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями суду не надано.
Суд також доходить висновку про недоведеність підстави "загрози неплатоспроможності" (п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ), оскільки ця підстава має ґрунтуватися на встановлюваних фактичних показниках та документально підтверджених обставинах, а не на припущеннях або загальних посиланнях.
Інші доводи боржника не спростовують висновків суду. При цьому, суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, названий Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Суд звертає увагу на те, що у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник вказала, що їй та її чоловіку на праві приватної спільної сумісної власності належить житловий будинок відповідно до договору купівлі-продажу від 06.01.1998. Однак, за умовами вказаного договору продавець - ОСОБА_3 , покупець - ОСОБА_2 ; надана боржником інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 458848796 від 30.12.2025 не містить записів щодо наявного у боржника права сумісної власності на житловий будинок.
Тобто, боржник не надала докази щодо права приватної спільної сумісної власності на житловий будинок. Під час з'ясування таких обставин у судовому засіданні, вказала, що вказаний житловий будинок було придбано її чоловіком під час шлюбу.
Також, боржник у заяві про усунення недоліків зазначила, що заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано судове рішення. Однак, матеріали заяви такого рішення не містять.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі за п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу про банкрутство.
Приймаючи до уваги відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, заява арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни про участь у справі розгляду не підлягає.
Враховуючи відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , у зв'язку з чим керуючий реструктуризацією не призначався та відповідно сплата грошової винагороди не відбулася, сплачена сума авансування винагороди арбітражному керуючому в розмірі 4542 грн підлягає поверненню за клопотанням.
Таким чином, для повернення сплаченої суми авансування винагороди слід звернутися до господарського суду Одеської області з відповідним клопотанням.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 113, 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили 24 квітня 2026 року та відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Повну ухвалу складено та підписано 29 квітня 2026 року.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": ОСОБА_1 .
Копію ухвали надіслати на електронну адресу: арбітражного керуючого Белінської Н.О. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (info_ovd.od.dvs_new@ukr.net), Головного управління ДПС в Одеській області (od.official@tax.gov.ua).
Суддя О.О. Мусієнко