65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4188/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Кочуровської К.О., розглянувши у відкритому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТИТАН»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКОС Хранинженеринг», Болгарія
про стягнення 200 000 євро
за участю представників
від позивача - Занько А.
встановив:
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТИТАН» до Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКОС Хранинженеринг», Болгарія про стягнення 200 000 євро за договором № 539 від 23.04.2025.
Ухвалою від 27.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.04.2026 та зупинено провадження у справі до 29.04.2026У зв'язку з необхідністю повідомлення відповідача в порядку, передбаченому Договором між Україною та Республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних справах.
27.04.2026 позивач подав до суду заяву уточнення та доповнення до позовної заяви, якою позивач повідомив, що 08.01.2026 відповідач повернув частину заборгованості в сумі 19935 євро, на підтвердження чого ним надано банківську виписку.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 180065 євро заборгованості.
Також позивач в цій заяві просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10000євро відповідно до п. 5.2 договору.
Крім того, позивач просить в заяві від 27.04.2026 стягнути з відповідача 3263,28 євро судових витрат, з яких - 3000 євро судового збору та 263,28 євро вартості послуг за переклад та нотаріальне посвідчення документів.
До заяви позивач додав лист № 70 від 20.04.2026 до відповідача з перекладом на болгарську, в якому він просить сплатити 180065 євро заборгованості, 10000євро пені та 3263,28 євро судових витрат. До листа додано розрахунок боргу від 20.04.2026 № 69, його переклад на болгарську мову та докази направлення на електронну пошту відповідача листа з розрахунком.
У відповідь на зазначений лист відповідач 21.04.2026 відповів, що визнає борг за договором № 539 від 23.04.2025 і між сторонами в березні 2026 року досягнуто згоду про часткове врегулювання заборгованості шляхом поставки обладнання на суму 62540 євро, але перед підписанням будь-яких документів відповідач має провести аналіз документів юридичними консультантами.
Згідно з ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Отже, ГПК України не передбачено права уточнювати, доповнювати позовну заяву. Отримавши таку заяву суд повинен встановити, чи є ця заява зменшенням, збільшенням позовних вимог або позивач змінює предмет або підстави позову.
З огляду на викладене, позивач зменшив розмір основного боргу з 200000євро до 180065євро.
Щодо решти заяви, то суд враховує наступне.
Суд виходить з того, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.
Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Відповідно до частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
У цьому контексті Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, такого змісту:
- частиною третьою статті 46 ГПК України передбачено право позивача на зміну предмета або підстав позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання (пункт 69);
- під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення;
- підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (пункт 70);
- відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога. При цьому одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (пункт 71 постанови).
Разом з тим, Верховний Суд відзначає, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Суд виходить з того, що стаття 46 ГПК України передбачає саме право позивача: збільшити або зменшити розмір позовних вимог; змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
При цьому, у будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.
У вирішенні спірних питань Верховний Суд наголошує на тому, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Аналогічні правові висновки щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.
Оскільки норма частини третьої статті 46 ГПК України виключає можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, тому у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити у задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені (первісні) позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18).
У свою чергу, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Збільшено (зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (постанови Верховного Суду від 03.08.2020 у справі № 911/2139/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, на які посилається скаржник).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до усталеної судової практики предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 922/53/19).
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Верховний Суд зазначає, що заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц).
У постановах від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, на які посилається скаржник, Верховний Суд виснував, що під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Верховний Суд зазначив, що наведені висновки Верховного Суду щодо правил збільшення розміру позовних вимог підлягають врахування судами безвідносно до подібності правовідносин у конкретній справі.
Суд зауважує, що пеня нараховується на суму простроченого основного зобов'язання. Зобов'язання зі сплати пені є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, а вимога про сплату пені є додатковою до основної вимоги (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).
З огляду на викладене, у вирішенні заяви позивача суд враховує, що у цій заяві, додатково до вимог про стягнення основного боргу позивач просить стягнути пеню, яка нарахована у зв'язку з простроченням сплати саме основного боргу, а не іншої якоїсь суми. Отже вимоги та обґрунтування, наведені позивачем позовній заяві та в заяві про уточнення позову не відрізняються, а саме підставою позовних вимог є невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 539 від 23.04.2025 щодо своєчасної поставки обладнання.
Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє заяву позивача від 27.04.2026 та змінює предмет спору позову з «стягнення 200 000 євро заборгованості за договором № 539 від 23.04.2025» на «стягнення 180065 євро заборгованості за договором № 539 від 23.04.2025 та 10000 євро пені».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 911/1607/22.
При цьому суд зауважує, що судові витрати не входять до ціни позову.
Отже, з урахуванням заяви позивача від 27.04.2026, суд розглядає даний спір в межах позовних вимог про «стягнення 180065 євро заборгованості за договором № 539 від 23.04.2025 та 10000 євро пені».
З огляду на викладене, керуючись ст. 46, 120, 234, 235 ГПК України, суд
ухвалив:
1. Поновити провадження у справі.
2. Відкласти розгляд справи на "10" червня 2026 р. о 10:00.
Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, в залі судових засідань № 11 (5 поверх), тел. 0(482)307-967.
Ухвала набрала законної сили 29.04.2026 та не підлягає оскарженню.
Суддя В.В. Литвинова