65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 16/15-11
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглядаючи скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та зобов'язання винести постанову про зняття арешту (вх. № 2-352/26 від 24.02.2026) та клопотання про поновлення строку на подачу скарги (вх. 6703/26 від 24.02.2026 р) по справі № 16/15-11 за позовом Володимир-Волинського відкритого акціонерного товариства “Луга» до фізичної особи-підприємця Загвойської Ірини Борисівни про стягнення заборгованості у сумі 24388,05 грн.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від суб'єкта оскарження: не з'явився
У провадженні Господарського суду Херсонської області перебувала справа № 16/15-11 за позовом Володимир-Волинського відкритого акціонерного товариства “Луга» до фізичної особи-підприємця Загвойської Ірини Борисівни про стягнення заборгованості у сумі 24388,05 грн.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.03.2011 року у справі № 16/15-11 частково задоволено позов Володимир-Волинського відкритого акціонерного товариства “Луга» до фізичної особи-підприємця Загвойської Ірини Борисівни про стягнення заборгованості у сумі 24388,05 грн., а саме: стягнуто з фізичної особи-підприємця Загвойської І.Б. на користь Володимир-Волинського відкритого акціонерного товариства “Луга» заборгованість у сумі 23019,02 грн., в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита - 230,19 грн. та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеного рішення суду, яке набрало законної сили 11.04.2011 року, судом видано наказ від 11.04.2011 № 16/15-11 про стягнення з ФОП Загвойської І.Б. на користь Володимир-Волинського відкритого акціонерного товариства “Луга» заборгованість у сумі 23019 грн. 02 коп., в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита - 230 грн. 19 коп. та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
24.02.2026 р. Загвойська Ірина Борисівна звернулася до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця та зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Кромп О.П. (який на момент накладення арешту та вчинення бездіяльності перебував у трудових відносинах із ВДВС Комсомольського РУЮ м. Херсона, правонаступником якого є Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України), що полягає у незнятті арешту з нерухомого майна Загвойської Ірини Борисівни після повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні № 27119463;
- зобов'язати Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна та забезпечити виключення запису про арешт № 11397157 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Ухвалою суду від 02.03.2026 заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку задоволено, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції призначено до розгляду у судовому засіданні на "16" березня 2026 р. о 10:50
В обґрунтування скарги Загвойської Ірини Борисівни покликається на те, що виконавче провадження № 27119463 було завершене ще у 2014 році, подальше існування цього обтяження № 11397157 в Державному реєстрі прав, як важає скаржник не виконує функцію забезпечення виконання рішення суду, а є технічною помилкою (застарілим записом), що перешкоджає реалізації прав власника.
Так, скаржниця вважає протиправною та такою, що порушує її права на розпорядження майном, бездіяльність Відділу ДВС, що виразилася у не знятті арешту з її майна.
06.03.2026 до суду надійшов письмові пояснення Відділу ДВС щодо скарги у яких зазначає, що немає підстав для зняття арешту.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження Nє 27119463 з примусового виконання наказу Nє16/15-11 від 11.04.2011, виданого Господарським судом Херсонської області, про стягнення з Загвойської ІБ. заборгованості у сумі 23 019,02 грн. на користь ВАТ "Луга", відкрите 27.06.2011 відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження. 24.07.2014 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Надалі встановленя факту щодо направлення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.07.2014 за виконавчим провадженням №27119463, як зазначає виконавець немає можливості, оскільки відповідно до «Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» №699/30567 від 09.06.2017 строк зберігання списків згрупованих поштових відправлень становить один рік. Також згідно інформації з офіційного сайту ДП «Укрпошта» інформація в системах щодо відправлень зберігається протягом шести місяців з дня подачі відправлення до пересилання.
Разом з цим виконавець наголошує, що після повернення виконавчого документа стягувачу ВАТ "Луга" повторного звернення з метою примусового виконання наказу № 16/15-11 від 11.04.201 виданого Господарським судом Херсонської області, про стягнення з Загвойської І заборгованості у сумі 23 019,02 грн. на користь ВАТ "Луга" не було. А отже така підстава, як повернення стягувачу виконавчого документу не передбачає зняття арешту.
У судове засідання, яке відбулось 20.04.2026 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
За ст. 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Статтею 339-1 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
В ході розгляду скарги суд встановив, що у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ) наявний запис про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна Загвойської І.Б., реєстраційний номер обтяження: 11397157.
02.01.2026 представник Загвойської І.Б звернувся до Корабельного відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) із заявою, в якій просила зняти арешт з усього нерухомого майна, а саме обтяження з реєстраційними номерами 6771156 та 11397157.
Листом від 09.01.2026 № 466 вих-2026/ОД Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в АР Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомлено заявника про відсутність правових підстав для скасування арешту майна боржника Загвойської І.Б.
Згідно зі ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і надалі - в редакції станом на час винесення Постанови про арешт) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження… У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є, в тому числі, постанови органів ДВС про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, складені відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом МЮУ від 15.12.99 № 74/5 (п. 5.6.8. Інструкції).
Органи та посадові особи, зазначені в підпунктах 2.1.2-2.1.3 пункту 2.1 цього Положення (зокрема, органи ДВС), надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка або постанову про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. За відсутності передбачених Положенням підстав для відмови у проведенні реєстрації, реєстратор на підставі вказаних документів зобов'язаний внести відомості про накладення (зняття) заборони та арештів. Згідно п. 2.7. Положення реєстратор після реєстрації (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна протягом двох робочих днів надсилає про це витяг на адресу особи, яка подавала відповідну заяву чи постанову.
Так, суд встановив, що 27.06.2011 державний виконавець Кромп О.П. (який на момент накладення арешту та вчинення бездіяльності перебував у трудових відносинах із ВДВС Комсомольського РУЮ м. Херсона, правонаступником якого є Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України)., при примусовому виконанні наказу Господарського суду Херсонської області від 11.04.2011 у справі № 16/15-11, виніс постанову про накладення арешту на все майно, що належить Загвойській І.Б.
Частиною 3 ст. 342 ГПК України передбачено, що якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.
Стаття 37 Закону України "Про виконавче провадження" містить перелік підстав за яких виконавче провадження підлягає закінченню.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.
Отже, зазначена норма встановлює, що у разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець має в ній зазначити про скасування арешту, накладеного на майно боржника, яка в свою чергу підлягає пред'явленню боржником до органу нотаріату з метою внесення відповідних змін до реєстру заборон.
Відповідно до Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 470/7 від 05.07.99, Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 та в подальшому Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017, строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 (три) роки, після закінчення якого виконавчі провадження підлягають знищенню.
Як встановлено судом, наразі на примусовому виконанні Відділу ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження відносно боржника - ОСОБА_1 .
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд звертає увагу на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З урахуванням досліджених матеріалів справи, суд встановив що виконавче провадження відносно боржника було знищено.
05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" в редакції від 02.06.2016.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" організаційну систему державної реєстрації прав становлять:
1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;
2) суб'єкти державної реєстрації прав:
виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є зокрема державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Не зняття державним виконавцем арешту з належного відповідачу майна стало наслідком обмеження розпоряджатись відповідачем власним майном, що є недопустимим.
В постанові від 14.08.2023 у справі № 927/322/14 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду суд зазначив, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) не скасованого арешту на майно боржника за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Приймаючи до уваги те, що органом ДВС не було надано суду доказів, що спростовували б твердження скаржника, проаналізувавши усі обставини, на які посилається скаржник, зважаючи на широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для задоволення скарги стягувача, оскільки впродовж значного періоду часу рішення господарського суду у даній справі, що набрало законної сили та є обов'язковим на всій території України, так і не було виконано в процесі здійснення виконавчою службою виконавчих дій. Також не було повторного звернення стягувачем Володимир-Волинського відкритого акціонерного товариства “Луга» з метою примусового виконання наказу № 16/15-11 від 11.04.201 виданого Господарським судом Херсонської області після повернення виконавчого документа, а відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги скаржника щодо визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Кромп О.П. (який на момент накладення арешту та вчинення бездіяльності перебував у трудових відносинах із ВДВС Комсомольського РУЮ м. Херсона, правонаступником якого є Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України), яка полягає у тривалому не скасуванні арештів, накладених на майно Загвойської І.Б. у знищеному виконавчому провадженні № 27119463.
З урахуванням всього вищезазначеного, скарга Загвойської І.Б., на бездіяльність Відділу ДВС підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 339, 339-1, 341-343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу Загвойської Ірини Борисівни на бездіяльність державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вх.№2-352/26 від 24.02.2026 у справі №16/15-11 - задовольнити.
2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Кромп О.П. (який на момент накладення арешту та вчинення бездіяльності перебував у трудових відносинах із ВДВС Комсомольського РУЮ м. Херсона, правонаступником якого є Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України), що полягає у незнятті арешту з нерухомого майна Загвойської Ірини Борисівни після повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні № 27119463.
3. Зобов'язати Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна та забезпечити виключення запису про арешт № 1 1397157 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Повну ухвалу складено та підписано 27 квітня 2026 р.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Літвінов