06 квітня 2026 року Справа № 915/1602/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представників сторін та 3-ї особи: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства «Миколаївобленерго»,
до відповідача: Вознесенської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі»,
про: визнання права власності за набувальною давністю, -
Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №01/01-22-5229 від 04.11.2025 (вх.№15503/25 від 05.11.2025) в електронному вигляді, в якій просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на будівлю закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ №523, загальною площею літ.А-2н, 47,1 кв.м., яка розташована по вул.80-ї штурмової, 205 П у м.Вознесенську, Вознесенського р-ну, Миколаївської області.
Ухвалою суду від 10.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.12.2025.
01.12.2025 від позивача до суду надійшло клопотання №01/01-22-5718 від 01.12.2025, в якому він просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі».
Ухвалою суду від 10.12.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - АТ «ДТЕК Одеські електромережі». Підготовче засідання відкладено на 20.01.2026. Запропоновано АТ «ДТЕК Одеські електромережі» в термін до 20.01.2026 надати суду письмові пояснення щодо позову, оформлені згідно до вимог ст.ст.165, 168 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються такі пояснення.
18.12.2026 від відповідача до суду надійшла заява №3706/01/01-02/11 від 18.12.2025 (вх.№18280/25), в якій він додатково повідомив, що зазначене майно не перебуває на балансі Вознесенської міської ради, не обліковується, не використовується та не є об'єктом претензій з боку Вознесенської міської ради, а також просить суд розглядати справу без участі його представника за наявними в справі матеріалами.
22.12.2025 від 3-ї особи до суду надійшли письмові пояснення б/н від 22.12.2025 (вх.№18479/25), в яких зазначено, що майно, яке є предметом даного спору не перебуває на території ліцензованої діяльності АТ «ДТЕК Одеські електромережі», а саме Одеської області, не рахується на балансі АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та не обслуговується останнім, а отже прийняте судом першої інстанції рішення жодним чином не вплине на права та інтереси АТ «ДТЕК Одеські електромережі».
30.12.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на письмові пояснення №01/01-22-6286 від 30.12.2025 (вх.№19309/25).
20.01.2026 від позивача до суду надійшла заява №01/01-22-361 від 20.01.2026 (вх.№858/26), в якій він позовні вимоги підтримує в повному обсязі та посилаючись на ст.42 ГПК України просить суд розглянути судове засідання без участі позивача за наявними в матеріалах справи документами.
Ухвалою суду від 20.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.02.2026.
02.02.2026 від відповідача до суду надійшла заява №271/01/01-02/11 від 02.02.2026 (вх.№1475/26), в якій він просить суд розглядати справу без участі його представника за наявними в справі матеріалами та зазначив, що зазначене майно не перебуває на балансі Вознесенської міської ради, не обліковується, не використовується та не є об'єктом претензій з боку Вознесенської міської ради.
24.02.2026 від позивача до суду надійшла заява №01/01-22-1061 від 24.02.2026 (вх.№2462/26), в якій він позовні вимоги підтримує у повному обсязі та посилаючись на ст.42 ГПК України просить суд розглянути судове засідання без участі позивача за наявними в матеріалах справи документами.
24.02.2026 суд ухвалив призначити розгляд справи на 17.03.2026.
06.03.2026 від відповідача до суду надійшла заява №700/01/01-02/11 від 06.03.2026 (вх.№2998/26), в якій останнім повідомлено суд, що спірне майно не перебуває на балансі Вознесенської міської ради, не обліковується, не використовується та не є об'єктом претензій з боку Вознесенської міської ради. Просить суд розглядати справу без участі його представника за наявними в справі матеріалами.
16.03.2026 телефонограмою було повідомлено сторін, що у зв'язку із перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відпустці, розгляд справи №915/1602/25, призначеної на 17.03.2026 о 09год.30хв.- не відбудеться. Про дату, час і місце наступного судового засідання учасників судового процесу буде додатково повідомлено ухвалою суду.
18.03.2026 ухвалою суду призначено розгляд справи на 06.04.2026.
06.04.2026 від позивача до суду надійшла заява №01/01-22-1905 від 04.04.2026 (вх.№4772/26), в якій він позовні вимоги підтримує в повному обсязі та посилаючись на ст.42 ГПК України просить суд розглянути судове засідання без участі позивача за наявними в матеріалах справи документами.
06.04.2026 від відповідача до суду надійшла заява №944/01/01-02/11 від 06.04.2026 (вх.№4809/26), в якій він просить суд розглядати справу без участі його представника за наявними в справі матеріалами та зазначив, що зазначене майно не перебуває на балансі Вознесенської міської ради, не обліковується, не використовується та не є об'єктом претензій з боку Вознесенської міської ради.
Сторони явку повноважних представників у судове засідання 06.04.2026 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
За приписами п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 06.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
Вступна та резолютивна частини рішення підписані судом 06.04.2026.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго».
ДАЕК «Миколаївобленерго» була заснована в процесі корпоратизації на базі Державного енергопостачального підприємства «Миколаївобленерго» у відповідності до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.1995 №170 «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго» та на підставі Указу Президента України від 04.04.1995 №282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України», наказу Міністерства економіки України від 14.06.1995 №75 «Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації,та графіків її проведення».
З метою проведення корпоратизації на підприємстві було створено комісію з корпоратизації ДЕП «Миколаївобленерго» (надалі - Комісія з корпоратизації) та на підставі наказу від 19.06.1995 №1 керівника ДЕП «Миколаївобленерго» у строк з 01.07.1995 по 15.07.1995 проведено інвентаризацію згідно Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 №158.
Відповідно до п.10 Положення про порядок корпоратизації підприємств затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 №508 (надалі - Положення №508), Комісія з корпоратизації підготувала акт оцінки вартості майнового комплексу «Миколаївобленерго», що підлягало корпоратизації.
До акту оцінки вартості майнового комплексу «Миколаївобленерго» додано матеріали щодо визначення оціночної вартості майна, згідно передаточного балансу, зокрема відомості, розрахунки та переліки об'єктів, що не підлягають приватизації (Перелік об'єктів (основні засоби), які не підлягають приватизації по «Миколаївобленерго» від 15.07.1995; Об'єкти цивільної оборони та культури, що не підлягають приватизації по «Миколаївобленерго» від 15.07.1995), які складені Комісією з корпоратизації.
Згідно п.10 Положення №508, Комісія з корпоратизації подає засновнику у двомісячний термін з дня затвердження її складу акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, проект плану розміщення акцій та проект статуту відкритого акціонерного товариства, розроблений відповідно до Закону України «Про господарські товариства», з урахуванням вимог передбачених Указом Президента України від 15.06.1993 №210/93 «Про корпоратизацію підприємств».
На виконання вказаних норм, Комісією з корпоратизації направлено до Міністерства енергетики і електрифікації України акт оцінки вартості майнового комплексу «Миколаївобленерго».
Пунктом 1 наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.1995 №170 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу ДЕП "Миколаївобленерго», а пунктом 5 встановлено «вважати ДАЕК "Миколаївобленерго» правонаступником ДЕП «Миколаївобленерго».
Позивач у позові зазначив, що в акті оцінки вартості майнового комплексу, конкретизований перелік майна, що увійшов в процесі корпоратизації до статутного фонду (капіталу) позивача не визначався.
Відповідно до п.15 Положення №508 з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.
У подальшому Державна акціонерна енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» була перейменована у Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго».
У квітні 2011 року відповідно вимог Закону України «Про акціонерні товариства» та на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» було перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго», а у квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» перейменовано у Акціонерне товариство «Миколаївобленерго».
На теперішній час у позивача відсутній перелік майна, що увійшов до статутного капіталу позивача у процесі корпоратизації та інвентаризаційні описи основних фондів, складених на дату оцінки об'єкта у 1995 році. З метою пошуку вказаних документів, позивач звертався до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, АТ «Одесаобленерго», Державного архіву Одеської області, ВП «Південна електроенергетична система» ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду державного майна України. У відповідях зазначених організацій (від 09.04.2020 №26/1.1-19.3-9266, від 03.03.2020 №101/03/03-1024, від 02.11.2018 №101/10/03-7080, від 20.03.2020 №709/05-20, від 27.02.2020 №05/8018, від 10.02.2015 №12/02/2516/нк, 26.01.2018 №10-21-1645) вказано про відсутність у них переліку майна, що увійшов до статутного капіталу позивача та інвентаризаційних описів основних фондів, складених на дату оцінки об'єкта у 1995 році.
03.03.2017 набрав чинності Порядок підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затверджений наказом Фонду державного майна України (надалі - ФДМУ) від 12.01.2017 №17 (надалі - Порядок №17).
Відповідно до п.5 Порядку №17 для підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу господарського товариства, утвореного у процесі приватизації (корпоратизації), заявник подає до державного органу приватизації, зокрема дані інвентаризаційних описів основних фондів (зведений акт інвентаризації, перелік необоротних активів), складених на дату оцінки об'єкта.
У Товариства не збереглися інвентаризаційні описи основних фондів (зведений акт інвентаризації, перелік необоротних активів), складених на дату оцінки об'єкта у 1995 році.
Товариство надало листом від 26.07.2017 №01/16-4272 до ФДМУ усі наявні у нього додаткові документи та інформацію, які необхідні для підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу позивача, крім даних інвентаризаційних описів основних фондів, складених на дату оцінки об'єкта.
Листом від 26.01.2018 №10-21-1645 ФДМУ повідомив позивача, що наданий пакет документів є недостатнім для підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу позивача.
Згідно з балансовою довідкою бухгалтерії позивача від 28.10.2025 №04.02/01-50-254 на балансі позивача з 01.05.1982 обліковується ЗТП 10/0,4 кВ №523 (нова назва ЗТП 10/0,4 кВ №270523), яка знаходиться у м.Вознесенську Вознесенського р-ну Миколаївської області.
Наказом Товариства №102 ос від 03.04.2024 «Про уніфікацію диспетчерських найменувань енергетичних об'єктів» було вирішено внести зміни в диспетчерське найменування енергетичних об'єктів Товариства.
На підставі вказаного Наказу ЗТП 10/0,4 кВ №523 присвоєно нове диспетчерське найменування ЗТП 10/0,4 кВ №270523, надалі за текстом - ЗТП 10/0,4 кВ №523.
У 1964 році урядом було ухвалено рішення про включення до РЕУ «Одесаенерго» енергосистем Миколаївської та Херсонської областей.
З 1982 року закрита трансформаторна підстанція ЗТП 10/0,4 кВ №523, інвентарний №47903, яка знаходиться по вул.80-ї штурмової (стара назва Олександра Матросова), 205 П у м.Вознесенську Вознесенського р-ну Миколаївської області, перебувала на балансі у Миколаївського підприємства електричних мереж.
Згідно п.3 Наказу Міністерства енергетики та електрифікації Української РСР від 1975 року «Про перетворення РЕУ «Донбасенерго», «Київенерго», «Крименерго», «Львівенерго», «Одесаенерго» у виробничо енергетичне об'єднання (ВЕО) в склад ВЕО «Одесаенерго» входило Одеське обласне підприємство сільських електричних мереж, Миколаївське обласне підприємство сільських електричних мереж, Херсонське обласне підприємство сільських електричних мереж.
Згідно додатку №5 до Наказу Міністерства енергетики та електрифікації Української РСР від 1975 року до складу ВЕО «Одесаенерго» входило 14 виробничих дільниць без збереження за ними прав та обов'язків виробничих підприємств, у тому числі Миколаївське підприємство електричних мереж, м.Миколаїв. вул. Громадянська, 40 (п.7).
Згідно п.6, п.7 Переліку (Додаток №1) до Статуту ВЕО «Одесаенерго» Міністерства енергетики та електрифікації УССР, затверджений 31.12.1987 Наказом Міненерго СРСР від - Миколаївське підприємство електричних мереж входило в склад структури ВЕО «Одесаенерго».
Згідно п.5.3 Переліку (Додаток №1) до Статуту ВЕО «Одесаенерго» в склад структури Миколаївського підприємства електричних мереж входив підрозділ виробничої одиниці - Вознесенський район електричних мереж.
До 1995 року Миколаївське підприємство електричних мереж входило в склад ВЕО «Одесаенерго».
У 1995 році Указом Президента України в рамках реформування галузі замість ВЕО «Одесаенерго» були утворені Південний РДЦ, Південні магістральні електричні мережі та державні енергопостачальні компанії «Одесаобленерго», «Миколаївобленерго» і «Херсонобленерго».
Згідно п. 1.1 Наказу №80 від 21.04.1995 Міністерства енергетики та електрифікації України вирішено створити станом на 01.04.1995 на базі відособлених підрозділів ВЕО «Одесаенерго», які розташовані в Миколаївській області, державне підприємство «Миколаївобленерго», з відособленим апаратом управління у складі: Миколаївська ТЕЦ, Вознесенські електричні мережі та Миколаївські електричні мережі з правом юридичної особи за адресою: м.Миколаїв, вул.Громадянська, 40.
Згідно п.1.1.3 Наказу №80 - вирішено «вважати ДП «Миколаївобленерго» правонаступником ВЕО «Одесаенерго» стосовно майна, прав та зобов'язань відособлених підрозділів, на базі яких воно створене».
Позивач стверджує, що з 1995 року він самостійно, власними коштами забезпечує безперебійну роботу ЗТП 10/0,4 кВ №523, яка знаходиться по вул.80-ї штурмової, 205 П у м.Вознесенську Вознесенського р-ну Миколаївської області для забезпечення електроживленням споживачів.
ЗТП 10/0,4 кВ №523 приєднані споживачі (юридичні та фізичні особи), що мають укладені з АТ «Миколаївобленерго» Договори про постачання електричної енергії, Договори про користування електричною енергією, Договори споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, а саме:
1) 8 точок обліку непобутових споживачів (юридичних осіб), зазначене підтверджується довідкою від 12.09.2025 вих.№12.03-044/4723;
2) 142 точок обліку побутових споживачів, зазначене підтверджується довідкою від 12.09.2025 вих.№12.03-044/4724.
Умовами договорів, укладених між позивачем та споживачами електричної енергії, що живляться від ЗТП 10/0,4 кВ №523, а також актами розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (визначення точки продажу електричної енергії), які є невід'ємними додатками вищевказаних договорів, визначено межі балансової належності електромереж та установок.
Для обслуговування позивачем складено 01.09.1997 технічний паспорт №100 на будівлю ЗТП 10/0,4 кВ №523, в якому зазначено технічні характеристики будівлі.
Для обслуговування позивачем складено 11.10.2005 технічний паспорт №307 на будівлю ЗТП 10/0,4 кВ №523, в якому зазначено технічні характеристики будівлі.
Для обслуговування ЗТП 10/0,4 кВ №523 позивачем складено 23.06.2009 паспорт технічного стану будівлі (споруди).
Згідно п.5.7.6 Постанови №310 від 14.03.2018 «Про затвердження Кодексу систем розподілу», затвердженої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, передбачено - відповідальним за шкоду, завдану внаслідок неналежної експлуатації та/або неналежного технічного стану об'єктів електроенергетики, є суб'єкт господарювання, у власності або користуванні/управлінні якого перебувають ці об'єкти.
Окрім того, обслуговування та проведення ремонтно-відновлювальних робіт підтверджується актами приймання виконаних робіт №10 297 від 24.07.2017, №14 701 від 19.11.2018, №15 605 від 26.12.2019, №13 753 від 30.11.2020, №8 453 від 29.09.2022, №8 461 від 29.09.2022, №8 466 від 29.09.2022, №000000014895, №00000002754 від 29.02.2024, листками огляду (перевірки) ТП напругою 6 -10/0,38 кВ від 05.03.2021, 03.03.2022, 21.04.2023, 04.03.2025, актами загального огляду споруд та будівель від 16.09.2019, 11.05.2020, 27.10.2021, 25.05.2025.
На замовлення позивача 21.08.2023 ФОП Циганок І.О. виготовив технічний паспорт на ЗТП 10/0,4 кВ №523 (інвентаризаційна справа № 2634-К), який позначено: літ.А-2н, загальною площею 47,1 кв.м.
Нерухоме майно ЗТП 10/0,4 кВ №523 внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 21.10.2023, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
20.03.2024 між Вознесенською міською радою та Позивачем укладено Договір оренди землі №028/2024 для обслуговування ЗТП 10/0,4 кВ №523, яка розташована по вул. 80-ї штурмової, 205 П у м.Вознесенську, який зареєстрований в державному реєстрі речових прав від 11.04.2024.
На думку позивача, первинним власником ЗТП 10/0,4 кВ №523 міг бути РЕУ "Одесаенерго».
Документів будівництва, передачі на баланс ЗТП 10/0,4 кВ №523 в архівах Товариства - не знайдено.
Позивач зазначає, що наведене свідчить, що єдиним користувачем та володільцем ЗТП 10/0,4 кВ №523 та встановленого у ній енергетичного обладнання, є позивач до мереж якого приєднано вищевказане електротехнічне обладнання, який несе відповідальність за технічний стан та технічне обслуговування об'єктів електроенергетики.
Позивач зазначає, що добросовісно, відкрито та безперервно володіє зазначеним нерухомим майном починаючи з 1995 року по теперішній час, тобто протягом 30 років, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для визнання за АТ «Миколаївобленерго» права власності на ЗТП 10/0,4 кВ №523 за набувальною давністю в порядку ст.344 ЦК України.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо набуття права власності на будівлю закритої трансформаторної підстанції за набувальною давністю.
За приписами ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст.2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз.2 ч.3 ст.344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість, володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За приписами ч.1 ст.344 ЦК України, добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17.
З огляду на вищевказане, суд зазначає, що аналізуючи поняття “добросовісність володіння» як ознаку набувальної давності за ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Враховуючи вищезазначене, дослідженню судом підлягають наступні обставини: чи може спірне майно бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
За наявними в матеріалах даної справи доказами судом встановлено наступні обставини:
- позивач абсолютно чесно, відкрито протягом 30 років безперервно обслуговує, ремонтує, отримує прибуток та несе відповідальність за забезпечення потреб юридичних та фізичних осіб в отриманні електричної енергії. Позивач використовує ЗТП 10/0,4 кВ №523 виключно з метою забезпечення споживачів електричною енергією;
- позивач не був обізнаний на час заволодіння майном, що воно належить не йому, та правомірно вважав, що ЗТП 10/0,4 кВ №523 входить у склад майна цілісного майнового комплексу АТ «Миколаївобленерго», а тому законно вважає його своїм;
- згідно листів Фонду державного майна України (від 22.09.2025 №10-951-12-02-957), Миколаївської обласної ради (від 24.08.2025 №464-11-05-25), Вознесенської міської ради (від 20.08.2025 №2545/01/01-02/11), нежитлова будівля ЗТП 10/0,4 кВ №523 у останніх не обліковуються;
- підставами набуття є правонаступництво ДП «Миколаївобленерго» від ВЕО «Одесаенерго» стосовно майна, прав та зобов'язань відособлених підрозділів, на базі яких воно створене;
- замовник будівництва ЗТП 10/0,4 кВ № 523 позивачу невідомий. З 1964 року до складу РЕУ «Одесаенерго» було приєднано енергосистеми Миколаївської та Херсонської областей. З 1964-1995 рік РЕУ «Одесаенерго» мала права та обов'язки щодо розпорядження нерухомим майном та енергетичним обладнанням, несла відповідальність за стан нежитлових будівель, за справність електромереж та обладнання ЗТП 10/0,4 кВ №523;
- норма закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю на спірне нерухоме майно відсутня, а вказане нерухоме майно може бути об'єктом набувальної давності;
- позивач добросовісно заволодів нерухомим майном з метою забезпечення потреб юридичних та фізичних осіб в отриманні електричної енергії. При цьому згідно висновків Верховного Суду України викладених у аналізі від 01.07.2013 факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство). Наведене свідчить про добросовісність володіння позивачем вищевказаним майном. Добросовісний характер володіння підтверджується тим, що позивач не був обізнаний на час заволодіння майном, що воно належить не йому та правомірно вважав, що мав набути це майно під час корпоратизації у складі майна цілісного майнового комплексу «Миколаївобленерго», а тому законно вважає його своїм;
- відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Позивач відкрито володіє ЗТП 10/0,4 кВ №523, доказом цього є: - визначення балансової належності у договорах, які укладено між позивачем та споживачами електричної енергії, що живляться від ЗТП 10/0,4 кВ №523, а саме: 8 точок обліку непобутових споживачів (юридичних осіб) та 142 точок обліку побутових споживачів, перелік яких додано до позовної заяви; - наявність технічного паспорту на нежитловий об'єкт, який виготовлений Циганок І.О. від 21.08.2024; - Договір оренди землі №028/2024 від 20.03.2024;
- позивач безперервно володіє спірним нерухомим майном з 1995 року по теперішній час, тобто 30 років, а також здійснює його ремонт та обслуговування. Зазначене підтверджується вищевказаними актами приймання виконаних робіт, паспортом енергооб'єкта, листками огляду. Позивач несе витрати на утримання спірного майна та отримує доходи від використання цього майна у власній господарській діяльності. ЗТП 10/0,4 кВ №523 є об'єктом електроенергетики, який призначений для трансформування електричної енергії в мережі змінного струму та для розподілу електроенергії. Враховуючи статус позивача, як оператора системи розподілу електричної енергії, а також специфічність ознак спірного нерухомого майна, що може використовуватися виключно з метою забезпечення споживачів електричною енергією, для позивача користування вказаним майном полягає у проведенні в ЗТП 10/0,4 кВ №523 техніко-ремонтного обслуговування обладнання та ремонту будівлі, що й робилося позивачем відкрито та безперервно з 1995 року;
- у позивача відсутній титул (підстава) для володіння майном та набуття права власності. Між позивачем та будь-якою іншою особою, у тому числі з Фондом державного майна України, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади не укладалося жодних правочинів (Договорів купівлі-продажу, оренди тощо), які б регулювали форму речових прав позивача стосовно спірного майна. Таким чином, протягом 30 роки жодна юридична або фізична особа не зверталися з заявою до органів поліції, прокуратури, органів місцевого самоврядування, до будь-якого суду України щодо витребування майна з чужого незаконного заволодіння відносно ЗТП 10/0,4 кВ №523, право власності на ЗТП 10/0,4 кВ №523 за жодною особою, підприємством не зареєстровано. Позивач, як оператор системи розподілу електричної енергії, може використовувати спірне майно виключно з метою забезпечення споживачів електричною енергією, для позивача користування вказаним майном полягає у проведенні в ЗТП 10/0,4 кВ №523 техніко-ремонтного обслуговування обладнання та ремонту будівлі, що й робилося позивачем відкрито та безперервно з 1995 року. Єдиним власником нерухомого майна ЗТП 10/0,4 кВ №523 був і є - позивач.
Позивач набув майно не злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі, а навпаки протягом 30 років за власні кошти ремонтує, обслуговує та несе відповідальність за справність електромереж та обладнання ЗТП 10/0,4 кВ №523, розташованої по вул.80-ї штурмової, 205 П у м.Вознесенську, Вознесенського р-ну, Миколаївської області.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, а відповідачем, як повноважним представником Вознесенської міської територіальної громади, не спростовано та не заперечно, наявність всіх підстав, встановлених вимогами чинного законодавства, для набуття АТ «Миколаївобленерго» права власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю закритої трансформаторної підстанції - ЗТП 10/0,4 кВ №523, загальною площею літ.А-2н, 47,1 кв.м., яка розташована по вул.80-ї штурмової, 205 П у м.Вознесенську, Вознесенського р-ну, Миколаївської області.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вимоги щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем на оплату судового збору, останнім не заявлялись, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати за Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» (54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.40; код ЄДРПОУ 23399393) право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ №523, загальною площею літ.А-2н, 47,1 кв.м., яка розташована по вул.80-ї штурмової, 205 П у м.Вознесенську, Вознесенського р-ну, Миколаївської області.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 28.04.2026.
Суддя М.В.Мавродієва