79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
23.04.2026 Справа № 914/148/26
За позовом: Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, с-ще. Бориня, Львівська область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська ВЕС», с.Завадівка, Львівська область,
про: розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання І. К. Капітанчук
За участю представників сторін:
від прокуратури: Трач А. О.;
від позивача: Зубрицька Г. О.- представник (в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився;
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська ВЕС» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
Ухвалою суду від 15.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою суду від 19.03.2026 закрито підготовче провадження у справі №914/148/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2026.
В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовані систематичними порушеннями Відповідачем умов Договору в частині повноти та своєчасності сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, його повернення та стягнення заборгованості з орендної плати.
Представник відповідача в судове засідання 23.04.2026 не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом. Відзив на позовну заяву представник відповідача не подавав до суду.
В судовому засіданні 23.04.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши прокурора та представника відповідача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Як встановлено матеріалами справи, 01.04.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Львівській області та ТОВ «Карпатська ВЕС» укладено Договір оренди землі (ділянка № 6-б) кадастровий номер 4625555300:04:000:0020 площею 1,0000 га для будівництва і обслуговування вітрової електростанції (далі - Договір).
За умовами п.1 Договору, ГУ Держземагентства у Львівській області (Орендодавець) передає, а ТОВ «Карпатська ВЕС» (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку під будівництво та обслуговування вітрової електростанції, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Бориня Турківського району (на даний час - Боринської територіальної громади Самбірськогорайону).
Відповідно до п. 2. Договору в оренду передається земельна загальною площею 1,0000 га з кадастровим номером 4625555300:04:000:0020.
На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна (п. 3 Договору). Право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4625555300:04:000:0020 на підставі вказаного Договору за Відповідачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.05.2014 (номер запису про право: 5767341), що підтверджується інформаційною довідкою № 443276194.
Право комунальної власності земельної ділянки за Позивачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.10.2022 (номер запису про право: 48102345).
Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України та ст. 17 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Пунктом 8 Договору визначено, що такий укладено на 49 років.
У встановленому Законом України «Про оренду землі» (далі - Закон) та Договором порядку земельна ділянка передана Орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі. Статтею 2 Закону визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗКУ, ЦКУ, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 270 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, є об'єктом оподаткування.
Самбірською окружною прокуратурою Львівської області під час вивчення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері використання земель державної та комунальної власності встановлені порушення вимог Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та вимог Закону України «Про оренду землі» під час користування ТОВ «Карпатська ВЕС» земельною ділянкою кадастровий номер 4625555300:04:000:0020 площею 1,0000 га за межами селища Бориня Боринської громади Самбірського району, що стало підставою для ініціювання питання про припинення договірних відносин та повернення земельної ділянки в судовому порядку.
За інформацією Боринської селищної ради Самбірського району від 26.11.2025 №1145/02-25 в ТОВ «Карпатська ВЕС» станом на 18.11.2025 наявна систематична заборгованість за 2023-2025 роки по орендній платі за використання земельної ділянки кадастровий номер 4625555300:04:000:0020 в сумі 4846,79 грн.
Згідно інформації ГУ ДПС у Львівській області від 05.06.2025 №6203/5/13-01-13-08-07 ТОВ «Карпатська ВЕС» має заборгованість по сплаті орендної плати за всі земельні ділянки на загальну суму 1 млн. 905,3 тис. грн.
Заборгованість ТОВ «Карпатська ВЕС» з орендної плати за землю за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 4625555300:04:000:0020 обліковується по Боринській територіальній громаді, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» територія селища Бориня, увійшла до території Боринської територіальної громади.
Таким чином, при наявності заборгованості починаючи з січня 2023 року по орендній платі за землю в сумі 4,8 тис. грн та договірного зобов'язання про щомісячне внесення орендної плати за землю, встановлено відсутність передбачених щомісячних проплат з орендної плати за оренду земельної ділянки кадастровий номер 4625555300:04:000:0020 площею 1,0000 га в період з січня 2023 року по жовтень 2025 року.
Боринська селищна рада, незважаючи на направлений Самбірською окружною прокуратурою лист від 12.09.2025 № 14.56/04-22-4061вих-25 про наявну систематичну заборгованість, не зверталася в господарський суд з позовною заявою про розірвання договору оренди землі.
Отже, Орендар не виконує взяті на себе за Договором від 01.04.2014 зобов'язання, а саме систематично (більше 3-х місяців) не сплачує передбаченої Договором орендної плати за оренду землі. Це є підставою для звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі від 01.04.2014 та повернення земельної ділянки.
Вищенаведене також свідчить про систематичне порушення Відповідачем умов Договору в частині повноти та своєчасності сплати орендної плати та є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі.
Так, ст. 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, серед іншого, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
З огляду на те, що Відповідачем в порушення п. 9 Договору і ч. 1 ст. 24 Закону постійно допускалася заборгованість з орендної плати за землю, а саме плата не вносилася більше 3 місяців, а відтак наявна підстава для припинення Договору шляхом його розірвання за рішенням суду відповідно до п. 38. Договору, ч. 1 ст. 32 Закону та ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Відтак, наведені обставини зумовили звернення керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області, в інтересах держави в особі, позивача: Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області з позовом про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
Листом №14.56/04-22-46ВИХ-26 від 05.01.2026 окружна прокуратура повідомила Позивача про звернення до суду від його імені із відповідною позовною заявою до Відповідача.
Підстави для представництва прокурором інтересів держави у суді.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави у випадках, визначених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи тощо.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз норм Конституції України, Земельного кодексу України свідчить, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у земельних правовідносинах діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи ці повноваження, вказані органи вступають у правовідносини з юридичними та фізичними особами.
В даному випадку встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в користуванні Відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, які передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні кошти.
Згідно ст. 5 БК України, ст. 14.1.147, ст. 265.1.3, ст. 10.1.1 ПК України та положення п. п. 5 Договору, як вже встановлено матеріалами справи, саме Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області є отримувачем коштів за оренду земельної ділянки.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, сформованою за наслідками розгляду справи № 6-824цс16 (постанова від 11.05.2016) дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.
Таким чином, ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному розмірі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому
У даному випадку вбачається, що Позивач незважаючи на очевидний характер порушень з боку Відповідача, володіючи інформацією про допущені порушення, не вживав жодних заходів на припинення його права користування земельною ділянкою.
Будучи обізнаною про порушення умов договору Відповідачем, у тому числі поінформованою листами Самбірської окружної прокуратури Львівської області від 12.09.2025 № 14.56/04-22-4061вих-25, від 05.06.2025 №6203/5/13-01-13-08-07 та листом ГУ ДПС у Львівській області від 05.12.2023 №1.319.5/5/13-01-13-08.07, згідно з якими фактично надано Позивачу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (зокрема, шляхом вчинення дій до виправлення ситуації, а саме: подання позову), маючи повноваження до припинення порушень вимог земельного законодавства, Позивачем не вжито заходів реагування щодо припинення речового права оренди на земельну ділянку у судовому порядку.
Вказані обставини свідчать про самоусунення органу місцевого самоврядування від реалізації функції захисту порушених інтересів територіальної громади та держави, як наслідок наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
Щодо органу в державних інтересах якого заявлено позов, суд встановив таке.
Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно із п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених цим кодексом, до числа яких не входить земельна ділянка, орендована на підставі спірного договору.
Відповідно до ч. 2 п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4625555300:04:000:0020 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.05.2014 (номер запису про право: 5767341), що підтверджується інформаційною довідкою № 443276194.
Право комунальної власності земельної ділянки за Позивачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.10.2022 (номер запису про право: 48102345).
Підставою для передачі земельної ділянки став наказ ГУ Держземагентства у Львівській області від 27.02.2014 № ЛВ/4625555300:04:000/00001779 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», яким надано в оренду ТОВ «Карпатська ВЕС» терміном на 49 років земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер - 4625555300:04:000:0020, яка розташована за межами селища Бориня Турківського району Львівської області, під будівництво і обслуговування вітроелектростанції.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення прокурора, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, предметом позову є розірвання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4625555300:04:000:0020 від 01.04.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Львівській області та ТОВ «Карпатська ВЕС», зобов'язання повернути на користь держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах земельну ділянку з кадастровим номером 4625555300:04:000:0020 площею 1,0000 га, розташовану за межами населеного пункту селища Бориня на території Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі» , ч. 1 ст. 93 ЗК України орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Статтею 22 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для розірвання Договору оренди землі, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно ч. 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до п. 38 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною передбачених договором обов'язків або за взаємною згодою сторін.
Стаття 141 ЗК України передбачає припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Під систематичною несплатою орендної плати, відповідно до ст. 782 ЦК України, слід розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Разом з тим за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.
За змістом наведеної норми, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17, постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №924/925/18.
Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати, призвели до істотного порушення умов договору.
Згідно інформації ГУ ДПС у Львівській області від 05.06.2025 №6203/5/13-01-13-08-07 ТОВ «Карпатська ВЕС» має заборгованість по сплаті орендної плати за всі земельні ділянки на загальну суму 1 млн. 905,3 тис. грн.
Заборгованість ТОВ «Карпатська ВЕС» з орендної плати за землю за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 4625555300:04:000:0020 обліковується по Боринській територіальній громаді, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» територія селища Бориня, увійшла до території Боринської територіальної громади.
Крім цього, на запит окружної прокуратури за №1145/2-25від 26.11.2025 Боринською селищною радою надано розрахунок заборгованості з орендної плати за землю, згідно якого підтверджується наявність заборгованості Орендаря за вказаним договором станом на 18.11.2025 року в розмірі 4846,79грн, яка утворилась за період часу з січня 2023 року по жовтень 2025 року, при цьому за вказаний період жодних надходжень за орендну плату не було.
Наведене свідчить про систематичне порушення Відповідачем умов Договору своєчасності сплати орендної плати та є підставою для розірвання договору оренди землі.
Таким чином, наведене також підтверджує факт систематичного порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині розірвання Договору оренди землі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відтак, уклавши з відповідачем договір, позивач розраховував на належне виконання відповідачем своїх зобов'язань у відповідності до умов зазначеного договору та вимог чинного законодавства України, тому позовні вимоги щодо розірвання договору правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Враховуючи те, що суд дійшов обґрунтованого висновку про розірвання договору, у відповідача з моменту розірвання договору відсутні правові підстави для використання спірної земельної ділянки відповідачем.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність належними доказами, дослідженими судом, позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4625555300:04:000:0020 площею 1,0000 га, розташовану за межами населеного пункту селища Бориня на території Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області. позивачу у зв'язку з чим позовні вимоги в цій часині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Окрім того, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволений позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 5 324,80 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238,240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Розірвати договір Договір оренди землі від 01.04.2014 (ділянка № 6-б), укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатська ВЕС» (82540, вул. Середня, 10, с. Завадівка, Самбірський район, Львівська область, код ЄДРПОУ - 36787838).
3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатська ВЕС» (ідентифікаційний код 36787838) повернути на користь держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області (ідентифікаційний код 05290787) земельну ділянку з кадастровим номером 4625555300:04:000:0020 площею 1,0000 га, розташовану за межами населеного пункту селища Бориня на території Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська ВЕС» на користь Львівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 5 324,80 грн. за подання позовної заяви (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м.Києві, 79005, м.Львів, проспект Шевченка, 17/19).
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.04.2026.
Суддя Березяк Н.Є.