ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2026Справа № 910/11034/24 (904/1926/23 (904/3793/25)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж"
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік"
відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж"
про визнання недійсним договору №16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 та рішення загальних зборів учасників
в межах справи № 910/11034/24
за заявою Адвокатського об'єднання "Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми "Династія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" (ідентифікаційний номер 39296647)
про банкрутство
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
1. Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позовних вимоги позивач вказує, що договір № 16/04/2024АТ про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 16.04.2024 з додатковою угодою та рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" про надання згоди на зменшення строку повернення позики мають бути визнані судом недійсними, як фраудаторні, оскільки, вони направлені на виведення активів ТОВ "Боріваж" з метою унеможливлення за їх рахунок погашення заборгованості перед кредиторами у справі № 904/1926/23.
2. Стислий виклад позиції відповідачів
Заперечуючи щодо задоволення позову відповідачі-2 та 3 вказують, що:
- незважаючи на укладення іпотечного договору та/або договору про надання безоплатної поворотної фінансової допомоги від 16.04.2024 № 16/04/2024АТ, право АТ КБ "ПриватБанк" на звернення стягнення частки у статутному капіталі товариства ТОВ "Агротермінал Логістік" нікуди не ділося, адже, частка у статутному капіталі товариства є окремим майном (відмінним від нерухомого майна переданого в іпотеку), що має оборотоздатність, і ніякого відношення до майна самого ТОВ "Агротермінал Логістік" немає;
- оскільки, позивач не виступає кредитором ТОВ "Агротермінал Логістік", то за таких обставин, відсутні підстави для застосовувати ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства;
- договір № 16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 жодним чином не обмежує право застави АТ КБ "ПриватБанк", тому відповідачами не порушено принцип добросовісності та не було допущено зловживання правом на підставі норм п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України.
- позивачем не доведено, що в момент вчинення правочину, а саме, в момент укладення договору № 16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 сторонами договору було недодержано вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України;
- відсутність ознак заінтересованості між ТОВ "Боріваж" та ТОВ "Термінал "Боріваж";
- неналежність обраного позивачем способу захисту;
- відсутність порушення прав позивача оскаржуваним правочином.
Відповідачем-1 подано заяву про визнання позову, в якій вказано, що укладений між ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж" значний правочин, а саме договір № 16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024, з наступними змінами внесеними згідно додаткової угоди №1 від 05.08.2024, укладено за відсутності рішення засновників (учасників), є фраудаторним та направлений на зменшення вартості частки (99,99%%) боржника ТОВ "Боріваж" у статутному капіталі ТОВ "Агротермінал Логістік", що створює значні перешкоди для задоволення грошових вимог кредиторів за рахунок реалізації майна та майнових прав боржника. Оспорюваний правочин укладений за очевидно збитковими умовами для ТОВ "Агротермінал Логістік", має ознаки штучного фінансового навантаження, спрямованого на: створення нових кредиторських вимог ТОВ "Термінал "Боріваж" до ТОВ "Агротермінал Логістик"; формування підстав для звернення ТОВ "Термінал "Боріваж" до суду з заявою про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістик"; отримання контролю над ключовим активом - портовим комплексом у смт Нові Біляри, який раніше належав ТОВ "Боріваж".
3. Процесуальні дії у справі
У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою від 10.04.2025 перебуває справа № 910/11034/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік".
14.07.2025 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшла позовна заява (вх. номер суду 799/25 від 14.07.2025) до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік", відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про визнання недійсним договору №16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 та рішення загальних зборів учасників, відповідно до якої позивач просить суд:
- залучити до участі у справі третіх осіб без самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - розпорядника майна ТОВ "Боріваж" арбітражного керуючого Шевченка В.Є., на стороні відповідачів 1 та 2: ОСОБА_1 , на стороні позивача - ТОВ "Кам'янське-Естейт", ТОВ "Дворічанське-Агро", Foundation investment s.r.o.;
- визнати недійсним рішення Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ" від 02.08.2024, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" №02/08-24/2 від 02.08.2024 року, на підставі якого між ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "ТЕРМІНАЛ "БОРІВАЖ" укладено Додаткову угоду №1 від 05.08.2024 року до Договору № 16/04/2024Т від 16.04.2024 про надання безоплатної поворотної фінансової допомоги;
- визнати недійсним договір №16/04/2024АТ про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 року, укладений між ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "ТЕРМІНАЛ "БОРІВАЖ" з додатковою угодою № l від 05.08.2024 року;
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.07.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мартинюку С.В. в межах справи про банкрутство №904/1926/23 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №904/1926/23 (904/3793/25).
15.07.2025 до суду від ТОВ "Агротермінал Логістік" надійшли клопотання (вх.№30736/25 від 15.07.2025), (вх.№30754/25 від 15.07.2025) та (вх.№30758/25 від 15.07.2025) про передачу матеріалів позовної заяви за підсудністю.
Разом із позовною заявою АТ КБ "ПриватБанк" подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним правочинів.
Ухвалою суду від 15.07.2025 призначено судове засідання з розгляду заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову на 24.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2025 позовну заяву АТ КБ "ПРИВАТБАНК" залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати належні докази поштового відправлення на адресу третьої особи ОСОБА_1 позовної заяви з доданими до неї документами;
- зазначити вірне місцезнаходження відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістик";
- зазначити зміст позовних вимог до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ".
24.07.2025 до суду через систему "Електронний суд" від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла заява про усунення недоліків в позовній заяві.
Ухвалою суду від 24.07.2025 відкладено судове засідання з розгляду заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову на 28.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2025 передано матеріали позовної заяви №904/1926/23 (904/3793/25) за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік", відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про визнання недійсним договору №16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 та рішення загальних зборів учасників та заяву АТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову до Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 44/В) для розгляду в межах справи №910/11034/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" (ідентифікаційний код: 39296647).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про визнання недійсним договору №16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 та рішення загальних зборів учасників до розгляду в межах справи № 910/11034/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" та відкрити провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.09.2025.
Також, даною ухвалою призначено розгляд заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову у судовому засіданні на 28.08.2025.
21.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Дворічанське-Агро" про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
22.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-3 на позовну заяву.
22.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Кам'янське-Естейт" про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
25.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява арбітражного керуючого Шевченка В.Є. про залучення до справи розпорядника майна ТОВ "Боріваж" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1.
27.08.2025 до Господарського суду міста Києва від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла відповідь на відзив відповідача-3.
28.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову - відмовити.
29.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла ухвала Центрального апеляційного господарського суду про витребування матеріалів справи № 904/1926/23 (904/3793/25).
02.09.2025 до Господарського суду міста Києва від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла відповідь на відзив відповідача-2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 зупинено провадження у справі № 904/1926/23 (904/3793/25) в межах розгляду справи № 910/11034/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" до перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2025 в порядку апеляційного провадження.
У зв'язку з направленням до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про визнання недійсним договору №16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 та рішення загальних зборів учасників підготовче засідання 11.09.2025 не відбулося.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2025 у справі № 904/1926/23 (904/3793/25) залишено без змін.
05.01.2026 до Господарського суду міста Києва повернулися матеріали справи за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про визнання недійсним договору №16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 та рішення загальних зборів учасників в межах розгляду справи № 910/11034/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік".
Під час перебування справи в суді апеляційної інстанцій 05.09.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" надійшли заперечення на відповідь на відзив Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк".
Крім того, 05.09.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" надійшли додаткові заперечення на заяву ТОВ "Дніпровський елеватор" про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.
Також, 17.10.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшли додаткові пояснення щодо заперечень ТОВ "Агротермінал Логістік" на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 поновлено провадження у справі № 910/11034/24 (904/1926/23 (904/3793/25) в межах розгляду справи № 910/11034/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік". Призначено підготовче засідання на 12.02.2026.
04.02.2026 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" надійшла заява про залучення його до участі у справі № 910/11034/24 (904/1926/23 (904/3793/25) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік".
11.02.2026 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" надійшла заява про визнання позову.
12.02.2026 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" про визнання позову.
У підготовчому засіданні 12.02.2026 розглядалися заяви ТОВ "Дворічанське-Агро", ТОВ "Кам'янське-Естейт", розпорядника майна ТОВ "Боріваж" арбітражного керуючого Шевченка В.Є., ТОВ "Дніпровський елеватор", а також заявлене в позові позивачем клопотання про залучення (поміж вказаних осіб) ОСОБА_1 та Foundation investment s.r.o. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Суд, заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників, розглянувши заяви ТОВ "Дворічанське-Агро", ТОВ "Кам'янське-Естейт", розпорядника майна ТОВ "Боріваж" арбітражного керуючого Шевченка В.Є., ТОВ "Дніпровський елеватор", а також заявлене в позові позивачем клопотання про залучення (поміж вказаних осіб) ОСОБА_1 та Foundation investment s.r.o. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ухвалив відмовити в задоволенні даних заяв та клопотання (дана інформація занесена до протоколу с/з 12.02.2026), з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Як встановлено судом предметом позову у даній справі є визнання недійсним рішення ТОВ "Боріваж" від 02.08.2024, оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" № 02/08-24/2 від 02.08.2024, на підставі якого між ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж" укладено додаткову угоду №1 від 05.08.2024 до договору № 16/04/2024Т від 16.04.2024 про надання безоплатної поворотної фінансової допомоги та вчиненого боржником - ТОВ "Агротермінал Логістік" договір №16/04/2024АТ про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 укладеного між ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж" з додатковою угодою № l від 05.08.2024.
Звертаючись із заявами про залучення в якості третіх осіб, ТОВ "Дворічанське-Агро", ТОВ "Кам'янське-Естейт" вказують, що рішення у даній справі вплине на їх права при розподілі та погашенні кредиторських вимог у справі № 904/1926/23, щодо Foundation investment s.r.o., то рішення у даній справі також вплине на його права при розподілі та погашенні кредиторських вимог у справі № 904/1926/23.
Що стосується ОСОБА_1 , то суд зазначає, що у позовній заяві позивачем взагалі жодним чином не обґрунтовано, яким чином рішення у даній справі вплине на його права та обов'язки.
Що стосується необхідності залучення до у часті у справі розпорядника майна ТОВ "Боріваж" арбітражного керуючого Шевченка В.Є., то останній відзначає, що розпорядник майна має бути обізнаний щодо господарських справ, в яких учасником є ТОВ "Боріваж".
Звертаючись до суду із заявою про залучення в якості третьої особи, ТОВ "Дніпровський Елеватор" посилається та те, що є заставним кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік", внаслідок розгляду справи може відбутися зміна складу ліквідаційної маси боржника, а також зміна розміру кредиторської заборгованості, що безпосередньо впливає на права та обов'язки інших кредиторів.
Натомість, суд вказує, що у поданих заявниками заявах та клопотанні позивача не міститься мотивів необхідності залучення до участі у справі ТОВ "Дворічанське-Агро", ТОВ "Кам'янське-Естейт", розпорядника майна ТОВ "Боріваж" арбітражного керуючого Шевченка В.Є., ТОВ "Дніпровський елеватор", а також ОСОБА_1 та Foundation investment s.r.o з належним обґрунтуванням того, яким чином у зв'язку із прийняттям рішення суду у даній справі, вказаних заявників буде наділено новими правами чи покладено на них нові обов'язки, або змінено їх наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством про банкрутство не передбачено обов'язку суду залучати засновників, власників часток боржника, кредиторів до участі у справі в межах справи про банкрутство стороною якої є боржник, у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору. Такі особи можуть вступити у справу лише у порядку та умовах, визначених статтею 50 ГПК України, тобто на загальних підставах.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду у даному випадку безпосередньо не впливає на права та обов'язки ТОВ "Дворічанське-Агро", ТОВ "Кам'янське-Естейт", розпорядника майна ТОВ "Боріваж" арбітражного керуючого Шевченка В.Є., ТОВ "Дніпровський елеватор", а також ОСОБА_1 та Foundation investment s.r.o, як учасників господарських відносин, з приводу яких наявний спір, а відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення вказаних осіб до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у зв'язку з чим у задоволенні таких заяв та клопотання, судом відмовлено.
У підготовчому засіданні 12.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 05.03.2026.
У зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. на лікарняному в період з 05.03.2026 по 08.03.2026 судове засідання в даній справі, що призначене на 05.03.2026 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 призначено судове засідання на 16.04.2026.
02.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява уповноваженої особи учасників (засновників) ТОВ "Агротермінал Логістік" ОСОБА_2 про допуск у справу № 910/11034/24 (904/1926/23 (904/3793/25), також надійшла заява про надання повного доступу в підсистемі ЄСІКС - "Електронний кабінет" до матеріалів даної справи.
У судовому засіданні 16.02.2026 до початку розгляду справи по суті представник позивача повідомила про наявність клопотання про витребування доказів, а саме, копії протоколу № 02/08-24.
Заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників та розглянувши дане клопотання, суд ухвалив відмовити у його задоволенні, у зв'язку з необґрунтованістю (дана інформація занесена до протоколу с/з 16.04.2026).
Разом з тим, судом також розглядалася заява уповноваженої особи учасників (засновників) ТОВ "Агротермінал Логістік" ОСОБА_2 про допуск до участі у справі № 910/11034/24 (904/1926/23 (904/3793/25).
Заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників та розглянувши заяву уповноваженої особи учасників (засновників) ТОВ "Агротермінал Логістік" ОСОБА_2 про допуск до участі у справі № 910/11034/24 (904/1926/23 (904/3793/25), суд ухвалив відмовити в її задоволенні (дана інформація занесена до протоколу с/з 16.04.2026), з огляду на наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто, непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.
Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб'єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).
Так, приписками ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Натомість, приписами ч. 1, 3, 5 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У справах про банкрутство (неплатоспроможність) склад учасників справи визначається Кодексом України з процедур банкрутства.
Відтак, суд презюмує, що справи позовного провадження (що розглядаються в межах справи про банкрутство в порядку статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства) мають суб'єктний склад, що визначається ГПК України.
Згідно ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін (ч. 1 ст. 49 ГПК України).
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України).
Водночас, склад учасників у справі про банкрутство визначений у статті 1 КУзПБ, відповідно до якої учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Отже, суб'єктний склад учасників господарського процесу у межах позовного провадження відповідно до ГПК України не є тотожним складу учасників у справі про банкрутство за Кодексом України з процедур банкрутства. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Подібні висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 31.05.2022 у справі № 923/719/17 (910/618/21).
Так, дійсно, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 задоволено заяву ОСОБА_2 про залучення до участі у справі в якості уповноваженої особи засновників (учасників) боржника. Залучено до участі у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" ОСОБА_2 в якості уповноваженої особи засновників (учасників) боржника.
Відтак, враховуючи те, що склад учасників господарського процесу у межах позовного провадження відповідно до ГПК України не є тотожним складу учасників у справі про банкрутство за Кодексом України з процедур банкрутства, та враховуючи, що справи позовного провадження (що розглядаються в межах справи про банкрутство в порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства) мають суб'єктний склад, що визначається саме положеннями ГПК України, то за таких обставин, суд не вбачає правових підстав для допуску до участі у справі № 910/11034/24 (904/1926/23 (904/3793/25) уповноваженої особи учасників (засновників) ТОВ "Агротермінал Логістік" ОСОБА_2 та відповідно надання повного доступу в підсистемі ЄСІКС - "Електронний кабінет" до матеріалів даної справи, не дивлячись на те, що вказана особа має специфічний статус у справі про банкрутство.
Так, у даному судовому засіданні представник позивача надала пояснення по суті позову та просила суд про його задоволення.
Представники відповідача-2 та 3 заперечили щодо задоволення позову та просили суд відмовити в його задоволенні.
Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про судове засідання повідомлявся належним.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 16.04.2026 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2 та 3, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Разом з тим, суд відзначає, що заява ТОВ "Боріваж" про визнання позову, в якій відповідач-1 просить задовольнити позов АТ КБ "ПриватБанк" поданий в межах справи № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік", з вимогами до ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж" про визнання недійсним правочину, не приймається судом, оскільки, згідно висновків викладений в постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 914/3432/23, суди не вправі покласти в основу судового рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто, повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для його задоволення. При цьому, суд зазначає, що ТОВ "Боріваж" взагалі не являється стороною оспорюваного договору.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
16.04.2024 між ТОВ "Термінал "Боріваж" (сторона-1) та ТОВ "Агротермінал Логістік" (сторона-2) укладено договір № 16/04/2024АТ про надання безоплатної поворотної фінансової допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого сторона-1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується надати стороні-2 поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а сторона-2 зобов'язується прийняти вказану фінансову допомогу і повернути її стороні-1 у визначений цим договором строк.
Згідно п. 2.1. та 2.2. договору розмір фінансової допомоги за договором становить 200 000 000,00 (двісті мільйонів) грн. Поворотна фінансова допомога надається стороні-2 на безоплатній основі (плата/проценти за користування грошовими коштами не нараховується на не сплачується).
Відповідно до п. 3.1. договору фінансова допомога надається стороною-1 стороні-2 зі строком повернення до 31.03.2025 року включно.
Пунктом 4.1. договору визначено, що сторона-1 зобов'язана надати фінансову допомогу за звернення Сторони 2, перерахувавши грошові кошти в сумі, вказані в п. 2.1 договору на поточний рахунок Сторони 2 в строк не пізніше 15.09.2024 року включно.
30.07.2024 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відбулась державна реєстрація змін відомостей про юридичну особу ТОВ "Боріваж", а саме зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи.
Таким чином, з 30.07. 2024 директором боржника ТОВ "Боріваж" був ОСОБА_3 .
01.08.2024 ТОВ "Боріваж" на загальних зборах учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" прийнято рішенням оформлене протоколом № 01/08-24 від 01.08.2024 надати згоду на майнове поручительство ТОВ "Агротермінал Логістік" перед ТОВ "Термінал "Боріваж" за зобов'язаннями, що випливають з договору № 16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 укладеного між ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж" за умовами якого розмір цієї фінансової допомоги становить 200 000 000,00 грн.
На виконання зазначеного рішення між ТОВ "Агротермінал Логістік" (іпотекодавець) та ТОВ "Термінал "Боріваж" (іпотекодержатель) укладено Іпотечний договір від 02.08.2024, серія та номер: 4265, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Главчевою Л.В. за якого в іпотеку ТОВ "Термінал "Боріваж" передано нерухоме, а саме морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів з причалом, розташований за адресою Одеська обл., Лиманський р., сщ/рада. Новобілярська, комплекс будівель та споруд № 5. Заставна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджена сторонами в розмірі 150 000 000,00 гривень.
Також, 02.08.2024 ТОВ "Боріваж" на загальних зборах учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" було прийнято рішення про надання згоди на укладення додаткової угоди до договору № 16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 укладеного між ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж" за умовами якої змінено строк повернення позики з 31.03.2025 на 14.08.2024 року.
На підставі рішення загальних зборах учасників ТОВ "Агротермінал Логістік", оформленого протоколом від 02.08.2024 № 02/08-24, 05.08.2024 між ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж" було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 16/04/2024АТ про надання безоплатної поворотної фінансової допомоги (далі - додаткова угода).
За умовами додаткової угоди сторони дійшли згоди про викладення п. 3.1. договору в новій редакції, а саме "3.1. Фінансова допомога надається стороною-1 стороні-2 зі строком повернення до 14.08.2024 року включно".
Таким чином, сторони погодили новий строк договору та в новій редакції п. 6.1 вказали, що він діє до 14.08.2024 року.
09.08.2024 загальними зборами учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" прийнято рішенням (протокол № 09/08-24 від 09.08.2024) надано згоду на внесення змін до умов іпотечного договору, в частині зміни кінцевого терміну виконання договору № 16/04/2024AT про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 року - до 14 серпня 2024 року, та суми позики, яку забезпечує договір іпотеки, а саме 200 000 000,00 грн.
На підставі даного рішення 30.08.2024 між ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж" укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 від 13.08.2024, серія та номер: 4552 до іпотечного договору від 02.08.2024, серія та номер: 4265, відповідно до якого сторони дійшли згоди п. 1.1 викласти в наступній редакції: "Цей договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем договору №16/04/2024АТ про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 16.04.2024 року та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені, за умовами якого іпотекодавець зобов'язаний повернути іпотекодержателю отриману від останнього фінансову допомогу, з кінцевим терміном повернення до 14.08.2024 включно.
Станом на 13.08.2024 іпотекодавець отримав від іпотекодержателя за договором №16/04/2024АТ про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 16.04.2024 - 200 000 000,00 грн.
16.08.2024 ТОВ "Агротермінал Логістік" направило на адресу ТОВ "Термінал Боріваж" відповідь на вимогу від 15.08.2024, відповідно до якої зазначає, що ТОВ "Агротермінал Логістік" визнає заявлену в вимозі заборгованість перед ТОВ "Термінал Боріваж" та повідомляє, що не має змоги погасити заборгованість внаслідок відсутності коштів на підприємстві.
21.08.2024 ТОВ "Термінал Боріваж" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області (справа № 904/3717/24) із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" (49094, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 161, код ЄДРПОУ 39296647). (21.08.2024 була відкликана заявником).
Також, 22.08.2024 ТОВ "Термінал Боріваж" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області (справа № 904/3747/24 ) із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" (49094, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 161, код ЄДРПОУ 39296647). (22.08.2024 була відкликана заявником).
Як зазначає позивач, з оскаржуваної додаткової угоди №1 від 05.08.2024 до договору №16/04/2024АТ про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 16.04.2024 слідує, що ТОВ "Агротермінал Логістік" укладає даний правочин, в особі керівника Ігтюго Олександра Петровича, який діє на підставі статуту та на виконання протоколу № 02/08-24 Загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" від 02.08.2024.
Таким чином, протоколом № 02/08-24 від 02.08.2024 було оформлене рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік", яким ТОВ "Боріваж" як учасник з часткою 99,99996% вирішив надати згоду на зміну терміну повернення позики за договором № 16/04/2024АТ про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 16.04.2024 з 31.03.2025 на 14.08.2024.
Позивач вважає, що вказане рішення ТОВ "Боріваж" прийняте на Загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" та оформлене протоколом № 02/08-24 від 02.08.2024 є протиправним та таким, що направлено на уникнення звернення стягнення на предмет застави (корпоративні права в ТОВ "Агротермінал Логістік") та унеможливлення погашення вимог позивача як заставного кредитора.
АТ КБ "ПриватБанк" вважає, що оскаржуване рішення було прийнято ТОВ "Боріваж" з метою створення підстав ("штучних" вимог) для ТОВ "Термінал Боріваж" для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" та унеможливлення звернення Банком стягнення на предмет застави за договором застави №DNHSLOK271016/DZ від 27.10.2016.
Як зазначає позивач, з аналізу дій (прийнятих рішень) ТОВ "Боріваж" АТ КБ "ПриватБанк" вбачає впорядковані дії заінтересованих осіб (ТОВ "Боріваж" та ТОВ "Термінал Боріваж") на недопущення звернення Банком стягнення на предмет застави (корпоративні права), і як наслідок набуття останнім права власності (опосередковане) на морський перевантажувально-складський комплекс. Для досягнення цієї мети ТОВ "Боріваж" прийняло рішення про передання комплексу в іпотеку та зміну строку повернення позики на 8 місяців раніше, з розумінням неможливості погашення таких вимог, а також сформували "дружню" кредиторську заборгованість для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік", яка також є перепоною для погашення вимог АТ КБ "ПриватБанк" за рахунок заставного майна.
Боржником - ТОВ "Боріваж" прийнято оскаржуване рішення під час процедури банкрутства, де повноваження боржника на укладення значних правочинів обмежені, та в момент коли заставний кредитор АТ КБ "ПриватБанк" вживав заходи щодо звернення стягнення на предмет застави.
Таким чином, доводи позивача фактично зводяться до того, що АТ КБ "ПриватБанк" вважає, що договір № 16/04/2024АТ про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 16.04.2024 з додатковою угодою та рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" про надання згоди на зменшення строку повернення позики мають бути визнані судом недійсними, як фраудаторні, оскільки, вони направлені на виведення активів ТОВ "Боріваж" з метою унеможливлення за їх рахунок погашення заборгованості перед кредиторами у справі № 904/1926/23.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20).
Застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника.
Стаття 42 КУзПБ підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак ця норма щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.
Вказане викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 917/373/18 (917/1878/20).
При цьому, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною (така правова позиція викладена у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 (пункт 155).
Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що ч. 2 ст. 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов'язку перед кредитором. У зв'язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності:
об'єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку за наявності існуючої вже заборгованості;
суб'єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов'язання.
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
Наведений правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
У постанові КЦС ВС від 18.05.2022 у справі № 643/15604/17 суд дійшов висновку, що встановлення фраудаторності договору є достатньою та самостійною підставою визнання його недійсним та застосування наслідків його недійсності.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.
Стаття 42 КУзПБ встановлює підстави, з яких правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, а також правові наслідки визнання таких правочинів недійсними.
У порядку передбаченому ст. 42 КУзПБ можуть бути визнаними за спеціальними підставами окремі правочини боржника, що не виключає можливості визнання недійсними правочинів боржника також відповідно до ст. 203, 215 ЦК України, оскільки тільки в межах провадження у справі про банкрутство законодавець визначив підсудність суду справ про визнання недійсними правочинів боржника, не обмежуючи підстав, за якими заявляються вимоги про визнання недійсним правочину (п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Згідно ч. 2 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (ч. 3, 4 ст. 42 КУзПБ).
Суд відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 відкрито провадження у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.
Відтак, враховуючи дату відкриття провадження у справі 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" - 10.04.2025, судом встановлено, що спірний правочин про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги вчинений протягом року до відкриття провадження про банкрутство, а рішення на підставі яких внесено зміни та додаткова угода до договору - протягом восьми місяців, що передували ініціюванню справи про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік".
Так, провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.
Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
За цих умов категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами.
Отже, можливість оспорення правочину боржника у межах справи про банкрутство є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та як результат захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог.
В ході розгляду даної справи, судом встановлено, що 13.12.2016 між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Боріваж" було укладено кредитний договір № DNHSLON06941 (далі - кредитний договір).
З метою забезпечення кредитного договору, сторони ТОВ "Боріваж" (заставодавець) та АТ КБ "ПриватБанк" (заставодержатель) уклали договір застави частки у статутному фонді № DNHSLOK271016/DZ від 27.10.2016 (із урахуванням положень договору про внесення змін до договору застави частки у статутному фонді від 27.10.2016 №DNHSLOK271016/DZ від 13.12.2016) (далі - договір застави).
Предметом договору є надання в заставу частки у статутному фонді позичальника (ТОВ "Агротермінал Логістік") - 99,999955% вартістю 5 501 636 700,00 грн - в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Агротермінал Логістік" перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) у випадку невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов'язань за договором одержати задоволення за рахунок переданої в частки у статутному фонді позичальника переважно перед іншими кредиторами позичальника та (або) заставодавця.
Договором застави також забезпечені витрати з: оплати витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави; оплати витрат по реєстрації предмету застави, витрат по внесенню змін в реєстрі, здійсненню запису про звернення стягнення на предмет застави.
Максимальний розмір забезпечених вимог за договором застави становить 11 592 373 027,77 грн.
З метою задоволення своїх вимог заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави. Незалежно від настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором, заставодержатель може звернути стягнення на предмет застави у випадках: - порушення позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору; - порушення заставодавцем якого-небудь із зобов'язань за договором застави; - порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності чи визнання банкрутом позичальника та (або) заставодавця, чи про визнання недійсними установчих документів позичальника та (або) заставодавця, чи про скасування державної реєстрації позичальника та (або) заставодавця; - прийняття власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника та (або) заставодавця; - припинення (реорганізації, ліквідації) юридичної особи позичальника та (або) заставодавця.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється відповідно до чинного законодавства України та договору застави. Примусове стягнення на предмет застави провадиться у відповідності до ст. 366 ЦК України, ст. 20, 21, 23 Закону України "Про заставу", ст. 24-31 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та Закону України "Про виконавче провадження".
Реалізація предмету застави здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством України та у відповідності до чинного законодавства України, будь-яким з нижченаведених способів: - шляхом набуття права власності заставодержателем на предмет застави у позасудовому порядку або за рішенням суду; - шляхом продажу заставодержателем (від імені заставодавця) предмету застави третім особам на власних умовах у позасудовому порядку; - через реалізацію предмету застави шляхом проведення публічних торгів на підставі рішення суду.
Таким чином, заставним майном за договором застави частки у статутному фонді № DNHSLOK271016/DZ від 27.10.2016 (із урахуванням положень договору про внесення змін до договору застави частки у статутному фонді від 27.10.2016 № DNHSLOK271016/DZ від 13.12.2016) є частка у статутному капіталі ТОВ "Агротермінал Логістік" (далі - відповідач-2).
Згідно ст. 96-1 ЦК України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи
Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; 3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об'єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом; 6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).
Приписами ст. 97 ЦК України корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами. Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, можна дійти висновку, що корпоративні права - це права, які належать учасникам (засновникам) господарських товариств, зокрема, права на участь в управлінні товариством, отримання частки прибутку (дивідендів), а також на частку в майні товариства у разі його ліквідації. Вони не включають безпосереднє право на володіння майном, що належить товариству.
16.04.2024 між ТОВ "Термінал "Боріваж" (позикодавець) та ТОВ "Агротермінал Логістік" (позичальник) укладено договір про надання безоплатної поворотної фінансової допомоги № 16/04/2024АТ, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ "Термінал "Боріваж" в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується надати ТОВ "Агротермінал Логістік" поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а ТОВ "Агротермінал Логістік" зобов'язується прийняти вказану фінансову допомогу і повернути її ТОВ "Термінал "Боріваж" у визначений цим договором строк.
За умовами п. 2.1 та 2.2 договору № 16/04/2024АТ розмір фінансової допомоги за договором становить 200 000 000,00 грн. Поворотна фінансова допомога надається ТОВ "Агротермінал Логістік" на безоплатній основі (плата/процент за користування грошовими коштами не нараховується та не сплачується).
Відповідно до п. 3.1 договору № 16/04/2024АТ фінансова допомога надається ТОВ "Термінал "Боріваж" ТОВ "Агротермінал Логістік" зі строком повернення до 31.03.2025 включно.
Пунктом 4.1 договору № 16/04/2024АТ визначено, що ТОВ "Термінал "Боріваж" зобов'язане надати фінансову допомогу за зверненням ТОВ "Агротермінал Логістік", перерахувавши грошові кошти в сумі, вказаній в пункті 2.1. договору, на поточний рахунок ТОВ "Агротермінал Логістік" в строк не пізніше 15.09.2024 включно.
За п. 4.5 договору № 16/04/2024АТ ТОВ "Агротермінал Логістік" має право на дострокове повернення отриманих за цим договором грошових коштів ТОВ "Термінал "Боріваж".
Для забезпечення виконання договору № 16/04/2024АТ сторонами укладено іпотечний договір від 02.08.2024, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Главчевою Л. В. за реєстровим № 4265.
01.08.2024 загальними зборами учасників ТОВ "Агротермінал Логістік", в яких приймали участь учасники: ТОВ "Боріваж" в особі директора Бондаря Д.Ю. та фізична особа (громадянин України) ОСОБА_1 , було прийнято рішення, оформлене протоколом № 01-08/24 від 01.08.2024, зокрема, про надання згоди на передачу в іпотеку відповідачу-2 нерухомого майна відповідача-1, яке знаходиться за адресою: Одеська обл., Лиманський р., сщ/рада Новобілярська, комплекс будівель та споруд №5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240096451227; номер відомостей про речове право 16602415), на забезпечення виконання зобов'язань з повернення фінансової допомоги за договором №16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, та, відповідно, про передачу в іпотеку відповідачу-2 нерухомого майна відповідача-1, яке знаходиться за адресою: Одеська обл., Лиманський р., сщ/рада Новобілярська, комплекс будівель та споруд №5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240096451227; номер відомостей про речове право 16602415), на забезпечення виконання зобов'язань з повернення фінансової допомоги за договором № 16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, шляхом укладення відповідного іпотечного договору.
Відтак, відповідно до іпотечного договору від 02.08.2024, укладеного між ТОВ "Термінал "Боріваж" та ТОВ "Агротермінал Логістік", ТОВ "Агротермінал Логістік" передало в іпотеку ТОВ "Термінал "Боріваж" належне йому нерухоме майно, а саме: морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів з причалом, об'єкт житлової нерухомості: ні. Адреса: Одеська обл., Лиманський р., сщ/рада Новобілярська, комплекс будівель та споруд №5. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240096451227; номер відомостей про речове право 16602415.
Разом з тим, сторонами укладено додаткову угоду від 05.08.2024 № 1 до договору № 16/04/2024АТ, відповідно до якої, сторони дійшли згоди про викладення п. 3.1 договору № 16/04/2024АТ в новій редакції, а саме: "3.1. Фінансова допомога надається ТОВ "Термінал "Боріваж" ТОВ "Агротермінал Логістік" зі строком повернення до 14.08.2024 включно". Пункт 4.1. договору № 16/04/2024АТ викладено в наступні редакції "4.1. ТОВ "Термінал "Боріваж" надає фінансову допомогу за зверненням ТОВ "Агротермінал Логістік", перерахувавши грошові кошти в сумі, вказаній в пункті 2.1. договору, на поточний рахунок ТОВ "Агротермінал Логістік" в строк не пізніше 10.08.2024 року включно". Крім того зміни внесені в п. 4.4 договору № 16/04/2024АТ: "4.4. ТОВ "Агротермінал Логістік" зобов'язується повернути ТОВ "Термінал "Боріваж" суму фінансової допомоги до 14.08.2024 включно". Сторони погодили новий строк договору № 16/04/2024АТ та в новій редакції п. 6.1 договору № 16/04/2024АТ вказали, що він діє до 14.08.2024.
Пізніше до вказаного іпотечного договору від 02.08.2024 сторони уклали договір про внесення змін і доповнень від 13.08.2024 № 1, що зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Главчевою Л. В. за реєстровим № 4552, відповідно до п. 1 договору про внесення змін і доповнень від 13.08.2024 № 1 сторони домовились викласти п. 1.1 іпотечного договору в новій редакцій, в якій встановили, що кінцевим строк повернення поворотної фінансової допомоги є 14.08.2024. Цим же пунктом погоджено, що станом на 13.08.2024 ТОВ "Агротермінал Логістік" отримало від ТОВ "Термінал "Боріваж" поворотну фінансову допомогу загальною сумою 200 000 000,00 грн.
На виконання умов договору № 16/04/2024АТ ТОВ "Термінал "Боріваж" перераховано на рахунок ТОВ "Агротермінал Логістік" погоджену суму в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
При тому, суд вважає за необхідне відзначити, що нерухоме майно ТОВ "Агротермінал Логістік", яке є предметом іпотечного договору від 02.08.2024, не є предметом застави, яка забезпечує вимоги АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором і за договором застави № DNHSLOK271016/DZ від 27.10.2016 (із урахуванням положень договору про внесення змін до договору застави від 13.12.2016), оскільки, в заставу передані корпоративні права, а не майно ТОВ "Агротермінал Логістік".
Відтак, незважаючи на укладення іпотечного договору та/або договору про надання безоплатної поворотної фінансової допомоги від 16.04.2024 № 16/04/2024АТ, право АТ КБ "ПриватБанк" на звернення стягнення частки у статутному капіталі товариства ТОВ "Агротермінал Логістік" нікуди не ділося, адже, частка у статутному капіталі товариства є окремим майном (відмінним від нерухомого майна переданого в іпотеку), що має оборотоздатність, і ніякого відношення до майна самого ТОВ "Агротермінал Логістік" немає.
Також, позивач зазначає, що ТОВ "Боріваж", як засновником (учасником) ТОВ "Агротермінал Логістік" у розмірі 99,99% не приймалося жодних рішень Загальних зборів ТОВ "Агротермінал Логістік" щодо умов укладення договору № 16/04/2024АТ про надання безоплатної поворотної фінансової допомоги від 16.04.2024, що нібито свідчить про недійсність такого правочину, оскільки, він є значним.
Натомість, дане твердження не відповідає фактичним обставинам та нормам права, з огляду на наступне.
З аналізу положень ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України вбачається, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Приписами ст. 97 ЦК України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 та 2 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).
Відтак, з системного аналізу норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вбачається, що виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу (ст. 39 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.
Таким чином, установчими документами юридичної особи встановлюється перелік питань вирішувати які мають право виключно загальні збори учасників такої юридичної особи.
Відповідно до п. 8.2.15.13. Статуту ТОВ "Агротермінал Логістік", до виключної компетенції Загальних зборів товариства належить надання згоди на вчинення значного правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків чистих активів Товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності.
Положення абз. 1 ч. 3 ст. 92 ЦК України зобов'язують орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень.
Втім, абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України, передбачено, що саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Разом з тим, відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Натомість, позивачем не доведено перевищення повноважень представника, оскільки, перед укладенням договору № 16/04/2024АТ про надання безоплатної поворотної фінансової допомоги від 16.04.2024, Загальні збори ТОВ "Агротермінал Логістік" приймали відповідне рішення (копію протоколу відповідачем-3 додано до відзиву).
Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16: "При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.".
Позивач у позові зазначає, що 01.08.2024 Загальними зборами учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" прийнято рішення (протокол № 01/08-24 від 01.08.2024) надати згоду на майнове поручительство ТОВ "Агротермінал Логістік" перед ТОВ "Термінал "Боріваж" за зобов'язаннями, що випливають з договору № 16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024.
Відповідно, даним рішенням було додатково схвалено Загальними зборами учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" укладення договору № 16/04/2024АТ про надання безоплатної поворотної фінансової допомоги від 16.04.2024.
Відтак, твердження позивача про недійсність договору № 16/04/2024АТ про надання безоплатної поворотної фінансової допомоги від 16.04.2024 через відсутність згоди Загальних зборів на його укладення не знайшло свого підтвердження.
Також, позивач зазначає, що оскільки у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/1926/23 про банкрутство ТОВ "Боріваж" та задоволення кредиторських вимог відбувається за рахунок майна боржника, то покладання додаткових зобов'язань на юридичну особу, в якій боржник володіє часткою (99,99%), за відсутності економічної мети, лише для штучного зменшення вартості цієї частки, прямо впливають на права кредиторів, в тому числі й заставного кредитора АТ КБ "ПриватБанк".
Натомість, суд відзначає, що таке твердження є виключно суб'єктивною думкою позивача, оскільки: по-перше, позивач не проводив аналіз фінансового стану ТОВ "Агротермінал Логістік" для того, щоб стверджувати про відсутність економічної мети договору №16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024; по-друге, оскільки, нерухоме майно відповідача-2, яке є предметом іпотечного договору, не є предметом застави, яка б забезпечувала вимоги АТ КБ "ПриватБанк" за договором застави, то укладення оспорюваного договору № 16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 жодним чином не перешкоджає зверненню стягнення на заставне майно (частку у статутному капіталі товариства) на підставі договору застави № DNHSLOK271016/DZ від 27.10.2016 (із урахуванням положень договору про внесення змін до договору застави від 13.12.2016).
У позовній заяві позивача вказано, що кредитор має право на звернення до суду з заявою про визнання недійсним правочину, яким було зменшено вартість майнових прав боржника, а саме, частки (99,99%) в статутному капіталі ТОВ "Агротермінал Логістік" з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.
Тобто, надаючи кваліфікацію договору №16/04/2024АТ про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 як такого, що суперечить принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом та для застосування правил про недійсність фраудаторного договору сторони такого договору мають перебувати у статусі боржника перед кредитором (позивачем у даному випадку) за іншим зобов'язанням, а позивач повинен мати право на звернення стягнення на майно однієї із сторін такого договору.
Суд звертає увагу на те, що АТ КБ "ПриватБанк" не зверталося до суду із заявою з кредиторськими вимогами до боржника, а тому не має статусу кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік".
Разом з тим, сторони договору № 16/04/2024АТ про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 не є боржниками по відношенню до позивача, то спірний договір № 16/04/2024АТ про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 не підпадає під ознаки фраудаторності і відповідно не підлягає визнанню недійсним.
Зокрема, як вже було зазначено вище, сторонами кредитного договору від 13.12.2016 № DNHSLON06941 та договору застави частки у статутному фонді від 27.10.2016 № DNHSLOK271016/DZ є ТОВ "Боріваж"та АТ КБ "ПриватБанк".
Отже, ні ТОВ "Термінал "Боріваж", ні ТОВ "Агротермінал Логістік" взагалі не є сторонами ані кредитного договору від 13.12.2016 № DNHSLON06941, ані договору застави частки у статутному фонді № DNHSLOK271016/DZ від 27.10.2016 (із урахуванням положень договору про внесення змін до договору застави частки у статутному фонді від 27.10.2016 №DNHSLOK271016/DZ від 13.12.2016).
Тож, у сторін оскаржуваного правочину взагалі відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем.
Разом з тим, оскільки, позивач не виступає кредитором ТОВ "Агротермінал Логістік", то за таких обставин, відсутні підстави для застосовувати ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, як наслідок, концепція фраудоторності у випадку, що розглядається, є незастосовною.
Тому твердження позивача про пов'язаність, заінтересованість сторін, ціну правочину, тощо не мають жодних правових наслідків, адже, вони застосовні виключно для фраудаторних правочинів, тоді як, договір №16/04/2024АТ про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 не може бути визнаним таким за позовом АТ КБ "ПриватБанк", адже, останнє не є кредитором сторін такого правочину.
У позовній заяві позивач, описуючи обставини пов'язаності осіб правочину, які на його думку, дають змогу кваліфікувати договір №16/04/2024АТ про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 як фраудаторний, вказує на фізичну особу - ОСОБА_4 , яка за твердженням позивача працює на посаді бухгалтера в підприємстві ТОВ "Боріваж" та ТОВ "Термінал "Боріваж" і це, начебто, є свідченням пов'язаності контрагентів.
Зі змісту п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" вбачається, що пов'язана особа це особа, яка відповідає хоча б одному з таких критеріїв: а) керівник надавача фінансових послуг, керівник підрозділу внутрішнього аудиту; б) керівник юридичної особи, яка має істотну участь у надавачі фінансових послуг; в) споріднена особа надавача фінансових послуг; г) афілійована особа надавача фінансових послуг; ґ) керівник, контролер спорідненої особи надавача фінансових послуг; д) керівник, контролер афілійованої особи надавача фінансових послуг; е) члени сім'ї фізичної особи, зазначеної у підпунктах "а", "б", "ґ" і "д" цього пункту; є) юридична особа, в якій члени сім'ї фізичної особи, зазначеної у підпунктах "а", "б", "ґ" і "д" цього пункту, є керівниками або контролерами.
Для цілей цього Закону членами сім'ї фізичної особи, зазначеної у підпунктах "а", "б", "ґ" і "д" цього пункту, вважаються її чоловік (дружина), діти або батьки такої фізичної особи, її чоловіка (дружини), а також чоловік (дружина) будь-кого з дітей або батьків фізичної особи.
За змістом, п. 14.1.159 ст. 159 Податкового кодексу України, пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:
а) для юридичних осіб: - одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків (крім міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації); - одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків;- одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи; - одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи; - принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи; - одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу); - юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради; - кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа;- повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа; - сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації) та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації), стосовно іншої юридичної особи, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду). Положення цього абзацу не поширюються на суму кредитів (позик), залучених під державні гарантії;
б) для фізичної особи та юридичної особи: - фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків; - фізична особа має право призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган такої юридичної особи або призначати (обирати) не менш як 50 відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради; - фізична особа здійснює повноваження одноособового виконавчого органу в такій юридичній особі; - фізична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради; - фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи; - сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від фізичної особи, наданих юридичній особі, та/або будь-яких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших фізичних осіб, наданих юридичній особі, які надаються під гарантії цієї фізичної особи, перевищують суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду);
- в) для фізичних осіб - чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні/неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.
При цьому, у Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що контроль (вирішальний вплив) - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами акціями або правами голосу за акціями, часткою у статутному (складеному) капіталі юридичної особи в розмірі 50 і більше відсотків та/або незалежна від формального володіння можливість здійснення такого впливу на управління чи діяльність юридичної особи.
Відтак, під здійсненням контролю розуміється можливість здійснення вирішального впливу на господарську діяльність підприємства. Такий вплив може здійснюватися безпосередньо або через інших фізичних чи юридичних осіб, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма його активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу або результати голосування, а також можливість визначати умови господарської діяльності, надавати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління підприємства тощо.
Натомість, відповідно до постанови Правління Національного банку України 24.12.2015 № 926 (у редакції постанови Правління Національного банку України 18.01.2024 № 10) "Про затвердження Положення про порядок видачі юридичним особам ліцензії на здійснення операцій з готівкою та умови (вимоги) провадження ними діяльності зі здійснення операцій з готівкою" головний бухгалтер - бухгалтер, який очолює створену бухгалтерську службу юридичної особи, штатний бухгалтер юридичної особи, якщо в юридичній особі не створено бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером, особа, яка його заміщує, або особа, на яку покладено ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку (позаштатний спеціаліст з бухгалтерського обліку, зареєстрований як фізична особа підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, та спеціаліст з бухгалтерського обліку централізованої бухгалтерії, підприємства, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності).
Таким чином, посилання позивача на те, що оскаржуваний договір №16/04/2024АТ про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 укладено між пов'язаними між собою юридичними особами, які перебувають під управлінням одних і тих самих осіб, не відповідають дійсності, оскільки: по-перше, у чинному законодавстві не встановлено обмежень щодо того, що фізична особа-підприємець може надавати бухгалтерські послуги виключно одному суб'єкту господарюванню, або фізична особа не може працювати (наприклад, за сумісництвом) в декількох юридичних особах; по-друге, здійснивши аналіз вищенаведеного нормативно-правового обґрунтування можна дійти висновку, що "пов'язана особа" означає юридичну або фізичну особу, яка здійснює контроль над діяльністю підприємства та, зокрема, над стороною правочину, або яка контролюється стороною правочину, або перебуває під спільним контролем зі стороною правочину, тоді коли головний бухгалтер не здійснює жодних контрольних або управлінських функцій на підприємстві.
Відтак, твердження позивача стосовно того, що відповідач-2 та відповідач-3 як пов'язані контрагенти внаслідок наявності спільного бухгалтера, уклали оспорюваний договір № 16/04/2024АТ про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 саме з метою не допустити задоволення вимог АТ КБ "ПриватБанк" за рахунок належного відповідачу-2 майна (морського перевантажувально-складського комплексу зернових вантажів з причалом) не відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо тверджень позивач стосовно того, що у зв'язку з укладенням договору № 16/04/2024АТ про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 зменшилася вартість частки в статутному капіталі відповідача-2, на яку кредитори мають право звернути стягнення, то суд відзначає наступне.
По-перше, ризик зменшення вартості часток, самостійно обраних позивачем в якості конкретного виду забезпечення виконання зобов'язань, покладається безпосередньо на нього з огляду на принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, що випливає із ризикованого характеру підприємницької діяльності.
По-друге, при укладенні договору застави №DNHSLOK271016/DZ від 27.10.2016 (із урахуванням положень договору про внесення змін до договору застави від 13.12.2016) сторони не визначали ринкову вартість предмета забезпечення, а саме, частки в статутному капіталі відповідача-2 та зазначили виключно номінальну вартість такої частки, відповідно до розміру статутного капіталу відповідача-2.
Номінальний розмір статутного капіталу відповідача-2 становив та досі становить - 224 129 528 грн, про що, сам позивач зазначає у позовній заяві.
Тобто, не зважаючи на укладення оспорюваного договору № 16/04/2024АТ про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 та іпотечного договору, номінальна вартість предмета забезпечення жодним чином не змінилася, що спростовує посилання позивача про те, що передача в іпотеку такого нерухомого майна порушує його права. Жодних доказів відносно дійсного зменшення вартості часток, самостійно обраних позивачем в якості конкретного виду забезпечення виконання зобов'язань, позивачем суду не надано.
Що стосується незгоди позивача з ціною іпотечного договору від 02.08.2024, яким забезпечені вимоги за договором № 16/04/2024АТ про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024, то слід зазначити, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства. А подібні обґрунтування свідчать лише проте, що позивач від свого імені здійснює захист майнових прав самостійної юридичної особи - ТОВ "Агротермінал Логістік". Ціна договору жодним чином не впливає на його дійсність.
Таким чином, оскільки договір № 16/04/2024АТ про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024, не перешкоджає зверненню стягнення на заставне майно (частки у статутному капіталі товариства) на підставі договору застави, а також зважаючи на відсутність будь-яких зобов'язань перед позивачем та їх порушення з боку ТОВ "Термінал "Боріваж" та ТОВ "Агротермінал Логістік", відсутнє й порушене або оспорюване право позивача, у зв'язку із укладенням оспорюваного правочину.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в ситуації, що склалася, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, які і встановлюють підстави недійсності правочину і порядок визнання його недійсним.
Натомість, виходячи із викладеного вище у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що договір № 16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 жодним чином не обмежує право застави АТ КБ "ПриватБанк", тому відповідачами не порушено принцип добросовісності та не було допущено зловживання правом на підставі норм п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 13 ЦК України.
Крім того, позивачем також не доведено, що в момент вчинення правочину, а саме, в момент укладення договору № 16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 сторонами договору було недодержано вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а судом таких обставин не встановлено.
Щодо вимог про визнання недійсним протоколу Загальних зборів учасників.
Позивач звернувся до суду також з вимогами про визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" від 02.08.2024 (протокол № 02/08-24 від 02.08.2024) на підставі якого між ТОВ "Агротермінал Логістик" та ТОВ "Термінал "Боріваж" укладено додаткову угоду № 1 від 05.08.2024 до договору № 16/04/2024Т від 16.04.2024 про надання безоплатної поворотної фінансової допомоги.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вказане рішення має всі ознаки фраудаторного правочину, оскільки, спрямоване на шкоду кредитору - АТ КБ "ПриватБанк"
Натомість, вказані твердження позивача, відхиляються судом, з огляду на наступне.
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4). Відтак, рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" від 02.08.2024 не може мати ознак фраудаторного правочину, як про це зазначає позивач.
Більше того, порядок скликання загальних зборів учасників ТОВ та ТДВ регулюється приписами спеціального Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та установчими документами цих товариств. На відносини, пов'язані із скликанням зборів учасників ТОВ та ТДВ, положення, що регулюють порядок скликання загальних зборів акціонерів, у тому числі розміщення повідомлення про скликання зборів у засобах масової інформації, не поширюються.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" про проведення загальних зборів ТОВ чи ТДВ учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.
Так, відповідно до Статуту ТОВ "Агротермінал Логістік", затвердженого установчими зборами товариства, протоколом № 11-04/23 від 11.04.2023 року (далі - Статут), товариство діє на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та інших законодавчих актів, а також Статуту товариства.
Відповідно до п. 8.1. Статуту вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства, виконавчий орган - директор товариства.
Пунктом 8.2.1. Статуту визначено, що кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників товариства. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників товариства має кількість голосів пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства.
Згідно п. 8.2.10. - 8.2.12. Статуту, загальні збори учасників скликаються, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства або на вимогу учасника (учасників) товариства, які на день подання вимоги в сукупності взаємодіють 10 або більше відсотків статутного капіталу товариства. Річні загальні збори учасників товариства скликаються протягом шести місяців наступного за звітнім року. Повідомлення про проведення загальних зборів учасників надсилається учасникам товариства електронною поштою, смс-повідомленням на номер телефону, рекомендованим листом з описом вкладення або надається особисто під підпис учасника товариства, а також іншим способом, не забороненим законодавством, проте у будь-якому випадку не менше ніж за 10 днів до запланованої дати проведення відповідних зборів. У такому повідомленні зазначається дата, час і місце проведення зборів та питання, що будуть розглядатися.
Пунктом 8.2.11. Статуту визначено, що Загальні збори учасників товариства можуть скликатися й без дотримання вимог щодо їх скликання, якщо в таких загальних зборах учасників товариства взяли участь усі учасники товариства і всі вони надали згоду на розгляд таких питань.
Відповідно до п. 8.2.13. Статуту рішення загальних зборів учасників товариства є обов'язковими для виконання директором товариства.
Рішення загальних зборів учасників товариства з питань, зокрема, зміни розміру статутного капіталу (п. 8.2.15.3.) та реорганізації товариства (8.2.15.12.) приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства (абз. 1 п. 8.2.14. Статуту).
Рішення з питань, визначених пунктами 8.2.15.2., 8.2.15.4. - 8.2.15.6., 8.2.15.8., 8.2.15.9., 8.2.15.17., 8.2.15.18., 8.3.2., приймаються одностайно всіма учасниками товариства, а саме щодо:
- внесення змін до Статуту Товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності Товариством на підставі модельного статуту. Рішення приймається 100% голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу (п. 8.2.15.2.);
- затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника. Рішення приймається 100% голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу (п. 8.2.15.4.);
- перерозподіл часток між учасниками Товариства у випадках, передбачених цим Статутом та чинним законодавством України. Рішення приймається 100% голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу (п. 8.2.15.5.);
- створення, обрання, відкликання, призначення, відсторонення, усунення, переведення, звільнення, припинення повноважень виконавчого органу Товариства, встановлення розміру винагороди виконавчого органу Товариства. Рішення приймається 100% голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу (п. 8.2.15.6.);
- створення інших органів Товариства, визначення порядку їх діяльності. Рішення приймається 100% голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу (п. 8.2.15.8.);
- прийняття рішення про придбання Товариством частки (частини частки) учасника. Рішення приймається 100% голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу (п. 8.2.15.9.);
- прийняття рішення щодо надання згоди на укладення Товариством кредитних договорів, договорів позики (фінансової допомоги). Рішення приймається 100% голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу (п. 8.2.15.17.);
- прийняття рішення щодо надання згоди на укладення Товариством правочинів щодо забезпечення зобов'язань (гарантій, порук, застав, іпотеки, тощо). Рішення приймається 100% голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу (п. 8.2.15.18.).
З усіх інших питань рішення загальних зборів учасників товариства приймаються більшістю голосів усіх учасників, які мають право голосу з відповідних питань (абз. 2 пункту 8.2.14. Статуту).
Пунктом 8.2.17. Статуту передбачено, що Загальні збори учасників Товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі й з тих, що відносяться до компетенції виконавчого органу або передані Загальними зборами учасників до компетенції виконавчого органу.
Відповідно до п. 8.2.14. Статуту, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства відносяться питання щодо надання згоди, з-поміж іншого, щодо:
- вчинення правочину, вартість якого перевищує 50% вартості чистих активів товариства (п. 8.2.15.13. Статуту);
- прийняття рішень щодо розпорядження нерухомим майном, земельними ділянками, цінними паперами, транспортними засобами, корпоративними правами Товариства незалежно від вартості цього майна, (в тому числі передачі нерухомого майна, земельних ділянок, основних засобів, як внеску до статутного капіталу іншого підприємства), відмови від права користування чи права власності на земельну ділянку, а також прийняття рішень щодо розпорядження іншим майном, майновими правами Товариства вартість яких становить понад 500 000,00 грн, та прийняття рішень щодо розпорядження грошовими коштами Товариства на суму понад 500 000,00 грн (п. 8.2.15.14. Статуту);
- вчинення директором правочину сума якого перевищує 500 000,00 грн. (п. 8.2.15.15. Статуту).
Таким чином, суд відзначає, що Статутом ТОВ "Агротермінал Логістік" встановлена заборона на укладення правочинів, сума яких перевищує 500 000,00 грн та які стосуються майна товариства, без згоди загальних зборів учасників товариства.
Так, згідно протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" від 02.08.2024 на зборах були присутні:
- ТОВ "Боріваж", ідентифікаційний код юридичної особи 32307678, в особі директора Бондаря Дениса Юрійовича, який діє на підставі Статуту (частка учасника в статутному капіталі Товариства складає 99,9999%, що дорівнює 99,9999% голосів на загальних зборах учасників Товариства).
- ФО (громадянин України) ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 (частка учасника в статутному капіталі Товариства складає 0,0001%, що дорівнює 0,0001% голосів на загальних зборах учасників Товариства).
Всього на загальних зборах учасників Товариства присутні учасники, які володіють 100% голосів.
Усі учасники Товариства підтверджують, що були повідомлені про дату і місце проведення цих загальних зборів, порядок денний відповідно до діючого законодавства України, а також, що місце (адреса) проведення загальних зборів учасників Товариства ними погоджено.
Таким чином, протокол Загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" від 02.08.2024 жодним чином не суперечить нормам законодавства; не порушує вимоги закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; не позбавляє учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Водночас, здійснюючи правовий аналіз ефективності обраного позивачем способу захисту в межах даного спору, суд відзначає наступне.
Позивач звернувся із позовом про визнання недійсним рішення ТОВ "Боріваж" від 02.08.2024, оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" № 02/08-24/2 від 02.08.2024, на підставі якого між ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж" укладено додаткову угоду №1 від 05.08.2024 до договору № 16/04/2024Т від 16.04.2024 про надання безоплатної поворотної фінансової допомоги та визнання недійсним договору № 16/04/2024АТ про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024, укладений між ТОВ "Агротермінал Логістік" та ТОВ "Термінал "Боріваж" з додатковою угодою № l від 05.08.2024.
В ході розгляду даної справи, судом було встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами - платіжними інструкціями, підтверджено, що ТОВ "Агротермінал Логістік" отримало від ТОВ "Термінал "Боріваж" 200 000 000,00 грн, означених обставин позивачем не заперечується.
Так, відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
Подібний за змістом висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, яка підлягає врахуванню відповідно до вимог частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України), у якій також зазначено, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес; якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Позивач, як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).
Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20)), що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, застосуванням спеціальних способів захисту тощо.
З моменту відкриття (порушення) стосовно боржника провадження у справі про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми законодавства про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ за участю боржника щодо інших законодавчих актів України.
Законодавство про банкрутство визначає особливі способи захисту інтересів учасників справи про банкрутство, які з урахуванням принципу щодо переваги застосування спеціальних норм права над загальними мають застосовуватися переважно щодо загальних цивільно-правових способів захисту у процедурах банкрутства.
Це означає, що первинні вимоги позивача про оспорювання рішення ТОВ "Боріваж" від 02.08.2024, оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" № 02/08-24/2 від 02.08.2024 та договору № 16/04/2024АТ про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 з додатковою угодою № l від 05.08.2024 - не є ефективним способом захисту, а позовна заява не підлягає задоволенню, адже, сам по собі факт визнання рішення, договору та додаткової угоди недійсними, не зумовить ніяким чином захист прав та інтересів позивача та не призведе до зміни його майнового стану.
Згідно п. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Разом з тим, суд зазначає, що самостійною підставою для відмови в позові є обрання позивачем неефективного способу захисту.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав відповідь на питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про визнання недійсним договору №16/04/2024АТ про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.04.2024 та рішення загальних зборів учасників - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 29.04.2026
Суддя Сергій СТАСЮК