29.04.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/324/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В., секретар судового засідання Поп'юк Я. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом керівника Івано-Франківської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ, ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ТА ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ
до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЕКТИВНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО РИБГОСП "КНЯГИНИЧІ",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АйФіш",
про повернення за актом приймання-передачі майна, отриманого відповідно до договору оренди державного майна № 23/23 від 12.10.2023,
за участю прокурора Журавльової Н. Є.,
представника позивача - Лазаря В. І.,
представників відповідача - Білана А. М., Бирича І. В.,
постановив таку ухвалу.
Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури 11.03.2026 звернувся з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення ФДМУ до ТОВ "КСП Рибгосп "Княгиничі" про повернення за актом приймання-передачі майна, отриманого відповідно до договору оренди державного майна № 23/23 від 12.10.2023 згідно з актом приймання-передачі від 12.10.2023.
Суд згідно з ухвалою від 13.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, а також залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача балансоутримувача вказаного майна - ДП "АйФіш" .
Представник позивача 23.04.2026 подав клопотання (вх. № 3737/26) про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Клопотання мотивоване тим, що 14.04.2026 на адресу Регіонального відділення ФДМУ надійшов лист балансоутримувача (ДП "АйФіш") від 08.04.2026, до якого додано підписаний сторонами Акт повернення з оренди нерухомого майна від 06.04.2026 за договором № 23/23 від 12.10.2023. Наявність вказаного Акта свідчить про документальне оформлення факту передачі орендованого майна та відсутність предмета спору.
Відповідач 28.04.2026 подав заперечення (вх. № 7817/26, 7818/26), просить відмовити у задоволенні вказаного клопотання та розглянути справу по суті. Свою позицію мотивує тим, що відповідно до ст. 25 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та п. 4.2 договору обов'язок щодо своєчасного огляду майна, фіксації його стану та складання актів повернення покладався саме на балансоутримувача - ДП "АйФіш". Стверджує, що балансоутримувач допустив бездіяльність з моменту припинення договору 30.04.2024 і лише 06.04.2026 надав орендарю акти, які останній одразу підписав. З огляду на специфіку майна (гідроспоруди, які невід'ємні від земельної ділянки) орендар не мав об'єктивної можливості доставити його позивачу самостійно. Посилаючись на практику ЄСПЛ щодо принципу "належного урядування", зазначає, що державні органи повинні діяти вчасно та послідовно, а ризик їхньої помилки чи недбалості має нести сама держава. На переконання відповідача, позивач тривалий час знав про відсутність спірних об'єктів, проте не вживав заходів для спонукання балансоутримувача організувати процедуру повернення майна, що має ознаки зловживання правом у розумінні ст. 13 ЦК України. Крім того, відповідач вказує на наявність пов'язаного майнового спору у справі № 909/383/26 за позовом орендодавця про стягнення з відповідача понад 6,9 млн грн неустойки та пені за несвоєчасне повернення цього ж майна. Вважає, що закриття провадження у цій справі за відсутністю предмета спору без фактичного з'ясування вказаних обставин матиме преюдиційне значення для розгляду справи № 909/383/26, що може призвести до завдання відповідачу значних збитків та порушення його прав.
Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з того, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд установив, що 06.04.2026 між балансоутримувачем ДП "АйФіш" та орендарем (відповідачем) підписано акт повернення з оренди нерухомого майна за договором № 23/23 від 12.10.2023. Позивач як орендодавець вказує на повернення орендованого майна та відсутність предмета спору.
У постанові ВП ВС від 25.02.2020 у справі № 18/266 (п. 69) вказано, що як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
У постанові ВП ВС від 03.09.2025 у справі № 911/906/23 (п. 215) визначено, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір; під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п. 212). Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж його не було і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі (п. 213).
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про повернення орендованого майна. На час подання позову це майно перебувало у володінні відповідача. Під час розгляду справи відповідач повернув вказане майно відповідно до договору оренди державного майна № 23/23 від 12.10.2023 згідно з актом приймання - передачі від 06.04.2026, а тому об'єкт спірних правовідносин перестав існувати.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб (постанови ВП ВС від 25.02.2020 у справі № 18/266 (п. 70), від 04.12.2025 у справі № 990/50/24 (п. 120)).
А тому суд відхиляє твердження відповідача, які стосуються вирішення спору по суті, зокрема відсутність порушеного права позивача, наявність прострочення балансоутримувача щодо прийняття з оренди майна тощо.
Оцінюючи посилання відповідача на порушення балансоутримувачем та позивачем принципу "належного урядування", суд зазначає таке. У своїй практиці Європейський суд з прав людини (зокрема, у справі "Рисовський проти України") дійсно наголошує, що державні органи повинні діяти вчасно та послідовно, а ризик будь-якої помилки державного органу повинна нести держава. Водночас застосування цього принципу суд здійснює під час вирішення спору по суті (зокрема, при оцінці правомірності нарахування штрафних санкцій чи збитків), оскільки вимагає дослідження вини, правомірності дій сторін та причинно-наслідкового зв'язку. Натомість закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України є виключно процесуальним наслідком об'єктивного факту - зникнення об'єкта спірних правовідносин (фактичного повернення майна за актом). Констатація судом відсутності предмета спору не є легітимізацією можливої бездіяльності балансоутримувача та не позбавляє відповідача права посилатися на принцип "належного урядування" у межах того майнового спору, де вирішуватиметься питання відповідальності за несвоєчасне повернення майна.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що закриття провадження у цій справі матиме преюдиційне значення для розгляду справи № 909/383/26. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються обставини, які встановлені в рішенні суду. Рішення суду ухвалюється за наслідками розгляду справи по суті (ч. 3 ст. 232 ГПК України). Ухвала про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору не вирішує спір по суті. У цій ухвалі суд констатує виключно факт повернення майна та підписання відповідного акта 06.04.2026. Суд не встановлює і не дає оцінку обставинам щодо прострочення повернення майна, наявності чи відсутності вини сторін, правомірності дій балансоутримувача та орендодавця. Всі ці обставини підлягають встановленню в межах вказаної відповідачем справи про стягнення неустойки та пені за прострочення повернення вказаного майна, і не спростовують сам факт повернення цього майна за актом.
Отже, між сторонами відсутній предмет спору, і провадження у справі належить закрити.
Водночас суд роз'яснює, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України суд в ухвалі про закриття провадження у справі вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків відмови позивача від позову).
Враховуючи викладене, прокуратурі належить повернути з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Керуючись ст. 14, 129, 130, 231, 234, 235 ГПК України, суд
1.Закрити провадження у справі.
2. Повернути Івано-Франківській обласній прокуратурі (вул. Грюнвальдська 11, м. Івано-Франківськ, 76604, ідентифікаційний код 37951998) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок), який сплачений відповідно до платіжної інструкції від 11.03.2026 № 343 (внутрішній номер 492979525).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.
Стягувачем в частині повернення судового збору з Державного бюджету України є Івано-Франківська обласна прокуратура (вул. Грюнвальдська 11, м. Івано-Франківськ, 76604, ідентифікаційний код 37951998).
Ухвала набирає законної сили 29.04.2026.
Строк пред'явлення ухвали до виконання з 30.04.2026 до 30.07.2026.
Повний текст ухвали складено 29.04.2026.
Суддя Малєєва Олена Вікторівна