номер провадження справи 22/58/24
23.04.2026 Справа № 908/533/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.
за участю представників учасників справи:
від позивача: адвокат Аксарін Р.М., довіреність № 8 від 02.01.2026
від відповідача: не з'явився
від третьої особи-1: адвокат Левіна О.В., довіреність № 542 від 09.12.2025
від третіх осіб-2,3: не з'явились
розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/533/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бердянські ковбаси» (Мелітополське шосе, буд. 82/2, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Сімї Бродських, буд. 19)
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюра, буд. 25)
про стягнення 897090,56 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
04.03.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 04.03.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бердянські ковбаси», третя особа: Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго», про стягнення 785318,87 грн. заборгованості за спожиту/використану електричну енергію за період із лютого 2022 по травень 2023, 32005,44 грн. 3% річних за період із 09.03.2022 по 15.12.2023, 79766,25 грн. інфляційних нарахувань за період із 01.04.2023 по 30.11.2023.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за публічним договором № 1058 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг.
24.02.2026 через систему «Електронний суд», на виконання ухвал суду, надійшла заява, до якої долучено розрахунок заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію за лютий 2022 (по 26.02.2022) та оновлені розрахунки 3% річних та інфляційних втрат. Зазначено, що цей розрахунок зроблено на підставі отриманих 23.02.2026 пояснень третьої особи-1.
25.02.2026 через систему “Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. В обґрунтування заяви зазначено, що від оператора системи розподілу АТ “Запоріжжяобленерго» на адресу Товариства надійшли дані щодо проведення коригуваннями обсягу спожитої електричної енергії споживачів Товариства, у тому числі й по ТОВ “Бердянські ковбаси» у розмірі 1888 кВт/год за грудень 2022 року, що у грошовому вимірі становить 11560,00 грн. У зв'язку з проведеним коригуванням ОСР, за відповідачем залишилася заборгованість за період із лютого по листопад 2022, січень-травень 2023 у кількості 644799,06 кВт/год, що у грошовому вимірі становить 773758,87 грн. У зв'язку з наведеним просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 885530,56 грн., що складається з: 773758,87 грн. - заборгованість за спожиту/використану електричну енергію за період із лютого по листопад 2022, січень-травень 2023; 32005,44 грн. - 3 % річних за період вз 09.03.2022 по 15.12.2023; 79766,25 грн. інфляційних нарахувань за період із 01.04.2023 по 30.11.2023. Просив відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України визначити органу (особі), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 773758,87 грн., починаючи з 16.12.2023 і до моменту остаточного виконання рішення суду.
Також у заяві викладено клопотання про повернення позивачу з державного бюджету частини сплаченого судового збору у розмірі 173,40 грн.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відзив на позовну заяву не надійшов.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Пояснення третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача щодо позову та відзиву - Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго»
У поясненнях зазначено, що з 01.01.2019 відповідач приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 1058 від 14.11.2014 щодо індивідуальних характеристик об'єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, особливостей обліку, тощо. Обсяги за спожиту відповідачем електроенергію за лютий - червень 2022 розраховувалися згідно з умовами договору та ККОЕЕ, тобто надавалися акти про спожиту електроенергію відповідачем, отже ці обсяги фактично спожиті та підтверджені. Надати письмові докази на підтвердження проведення контрольного огляду приладу обліку та зафіксовані покази надати не може, так як первинні документи знаходяться на тимчасово окупованій території. Оскільки у подальшому були відсутні підстави вносити непідтверджені і необґрунтовані покази лічильника, а здійснити перевірку достовірності наданих даних АТ “Запоріжжяобленерго» було об'єктивно позбавлено можливості, за період із липня 2022 по травень 2023 при нарахуванні обсягів розподіленої електроенергії Товариство керувалося п. 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022, п.п. 8.6.9, 8.6.11 ККОЕЕ, положеннями договору, тобто за середньодобовим споживанням аналогічного періоду минулого року. За вказаний період застосовувався коефіцієнт приросту/зниження споживання відповідно до прийнятих розпоряджень ПАТ “Запоріжжяобленерго». За період із лютого 2022 по травень 2023 відповідачем спожито електричну енергію обсягом 163771 кВт/год.
23.02.2026 через систему «Електронний суд», на виконання ухвали суду від 12.02.2026, надійшло пояснення, в якому викладено розрахунок обсягу споживання електроенергії відповідачем за лютий 2022, а саме: за період із 01.02.2022 по 26.02.2022 відповідно до абз. 2 п. 8.6.11 глави 8.6 ККОЕЕ (виходячи з середньодобового обсягу споживання за розрахунковий період) із зазначенням спожитого обсягу електричної енергії по кожному ЕІС-коду точки комерційного обліку. Зазначено, що за лютий 2022 відповідачем надавалися показники засобів приладу обліку, які зафіксовані актом про спожиту електроенергію. Копію акту про спожиту активну електричну енергію за цей період надати можливості немає у результаті окупації об'єктів компанії рф. Повідомлено, що на об'єктах споживача встановлено лічильники електричної енергії, параметри яких не дозволяють вимірювати щоденні обсяги електричної енергії. Отже, обсяг спожитої електричної енергії відповідача за період із 01.02.2022 по 26.02.2022 складає 15499 кВт/год.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
4. Пояснення третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача щодо позову та відзиву - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
Пояснення не надійшло.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
5. Пояснення третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача щодо позову та відзиву - Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»
Пояснення не надійшло.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
6. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/533/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/533/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2024. На підставі ст. 50 ГПК України, за клопотанням позивача, оскільки рішення суду у справі може вплинути на права та обов'язки ПАТ “Запоріжжяобленерго», як адміністратора комерційного обліку, суд залучив вказану особу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду, місцезнаходженням відповідача є: Мелітополське шосе, буд. 82/2, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100.
Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», який був чинним на момент відкриття провадження у справі, Бердянська міська територіальна громада Бердянського району Запорізької області тимчасово окупована Російською Федерацією.
Поштові відділення, які розташовані на даній території, тимчасово не працюють.
Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи наведені приписи законодавства, відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету, відповідач про судовий розгляд справи та призначення підготовчого засідання повідомлений шляхом розміщення 13.03.2024 відповідного оголошення на сайті Судової влади України у мережі Інтернет.
Ухвала також була надіслана 12.03.2024 на електронну пошту відповідача.
Ухвалою суду від 02.04.2024, на підставі ст. 50 ГПК України, за клопотанням ПАТ “Запоріжжяобленерго» залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (третя особа-2) та Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» (третя особа-3). Зупинено провадження у справі № 908/533/24 до закінчення перегляду справи № 908/1162/23 у касаційному порядку. Зобов'язано учасників справи повідомити господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 908/533/24, у п'ятиденний строк із дня їх усунення.
Як встановлено судом, постановою Верховного Суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 залишено без змін постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23.
Ухвалою суду від 13.11.2025 провадження у справі № 908/533/24 поновлено. У зв'язку зі спливом 23.12.2025 строку підготовчого провадження, з власної ініціативи суду на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 22.01.2026 включно. Підготовче засідання призначено на 15.01.2026 з урахуванням перебування судді Ярешко О.В. у відпустці з 24.11.2025 по 06.01.2026 включно. Зобов'язано позивача у строк: до 21.11.2025 надати обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію за лютий 2022, а саме: по 26.02.2022 включно (по час тимчасової окупації території України), та у зв'язку з цим оновлені розрахунки 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 15.01.2026 змінено найменування третьої особи-1 з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» на Акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго», підготовче засідання відкладено на 12.02.2026. Зобов'язано позивача виконати вимоги ухвали суду від 13.11.2025 та невідкладно надати обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію за лютий 2022, а саме: по 26.02.2022 включно (по час тимчасової окупації території України), та у зв'язку з цим оновлені розрахунки 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 12.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» АТ “Запоріжжяобленерго» та ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго» про зупинення провадження у справі № 908/533/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23, у зв'язку з його процесуальною необґрунтованістю, оскільки ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2026 у справі № 280/5808/23 вказану справу повернуто відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду. Підготовче засідання відкладено на 26.02.2026. Повторно зобов'язано позивача невідкладно, але не пізніше ніж до 24.02.2026, виконати вимоги ухвал суду від 13.11.2025 та від 15.01.2026 та надати обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію за лютий 2022, а саме: по 26.02.2022 включно (по час тимчасової окупації території України), та у зв'язку з цим оновлені розрахунки 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 10.03.2026 прийнято до розгляду заяву ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» про зменшення розміру позовних вимог. Закрито підготовче провадження у справі № 908/533/24. Справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні 26.03.2026.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи/заяви має формувати суд, який розглядає справу/заяву. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, розгляду заяви, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Одними з основних засад (принципів) господарського судочинства, згідно ст. 2 ГПК України, є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.
Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Принцип рівності сторін вимагає “справедливого балансу між сторонами». Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У рішенні у справі “Белле проти Франції» від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, з огляду на встановлені судом обставини цієї справи, приймаючи до уваги місцезнаходження відповідача на тимчасово окупованій території України, судом визначено строк розгляду справи № 908/533/24 з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У судовому засіданні 26.03.2026 суд перейшов до розгляду справи по суті. Вступні слова учасників справи не були заслухані у зв'язку з відсутністю представників сторін. Оскільки у попередніх судових засіданнях представник позивача висловлював бажання бути присутнім при розгляді справи по суті, зокрема виступити зі вступним словом та викласти свою правову позицію у судових дебатах, при цьому у судове засідання 26.03.2026 не з'явився без повідомлення причин неявки, ухвалою від 26.03.2026 розгляд справи по суті відкладено на 23.04.2026.
У судове засідання з розгляду справи по суті 23.04.2026 з'явилися представники позивача та третьої особи-1. Представники відповідача та третіх осіб-2,3 не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, шляхом доставлення ухвали до зареєстрованих електронних кабінетів третіх осіб-2,3.
Відповідач повідомлявся про всі призначені судові засідання у цій справі шляхом розміщення відповідних оголошень на сайті Судової влади України у мережі Інтернет.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судом було дотримано права відповідача у частині належного повідомлення про судовий розгляд справи. Відповідач наданим йому процесуальним законом правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 23.04.2026 судом справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
7. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (позивач у справі) є суб'єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ринок електричної енергії», та починаючи з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.
Відповідно до п. 7 Постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (редакція станом на 01.01.2019), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Текст публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг було розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ “Запоріжжяелектропостачання».
ТОВ “Бердянські ковбаси», згідно платіжної інструкції № 32328 від 10.02.2022, було перераховано на рахунок ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» 131048,99 грн. з призначенням платежу: «Плата за електроенергію згідно рахунку № 54_1058/факт від 31.01.22».
У зв'язку з наведеним, між ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» та ТОВ “Бердянські ковбаси» було укладено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019, який розміщений на офіційному сайті ТОВ “Запоріжжяелектропостачання», та якому позивачем присвоєно номер 1058.
Як визначено пунктом 2.1 цього договору, постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.2 договору, обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Інформація про діючу ціну на електричну енергію постачальника, згідно п.п. 5.6, 5.7 договору, має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування з зазначенням порядку її формування, та має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до п.п. 5.8, 5.9, 5.10, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Споживач, згідно пп. 6.2.1 п. 6.2, зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Згідно Комерційної пропозиції «Універсальна» (додаток № 3 до договору), розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить 1 місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. Остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 робочих днів після закінчення розрахунковому періоду на підставі самостійно отриманого споживачем у постачальника рахунка. У разі неодержання рахунку, споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строки, передбачені умовами даного розділу. Послуга надається у межах Запорізької області та електричних мереж операторів системи розподілу: ПАТ «Запоріжжяобленерго», АТ «Укрзалізниця».
Як слідує з матеріалів цієї справи, позивачем були сформовані відповідачу рахунки на оплату за період із лютого 2022 по травень 2023 включно на загальну суму 785318,87 грн.
Вказані рахунки, як зазначив позивач, були надіслані 15.11.2023 на електронну пошту відповідача разом із вимогою від 15.11.2023 вих. № 345/54 про сплату боргу у сумі 785318,87 грн.
Докази надіслання містяться в матеріалах справи.
У матеріалах справи наявна копія листа ПАТ “Запоріжжяобленерго» від 09.11.2023 вих. № 007-66/5454 щодо здійснення ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» постачання електричної енергії споживачу ТОВ “Беряднські ковбаси» у розрахункових періодах з 01.02.2022 по 30.09.2023, яким підтверджено постачання відповідачу електроенергії по його об'єктах в обсягах, що вказані у рахунках.
Згідно позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача на його користь 785318,87 грн. основного боргу.
У подальшому позивач зменшив розмір позовних вимог щодо, зокрема, стягнення основної суми боргу до суми 773758,87 грн., виключивши період постачання електроенергії - грудень 2022 (0 кВт/год) у зв'язку з проведеним АТ “Запоріжжяобленерго» коригуванням обсягу спожитої електроенергії відповідачем у грудні 2022.
8. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
Згідно із статтею 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті. Постачальник універсальних послуг зобов'язаний: 2) надавати універсальні послуги в установленому законодавством порядку.
Згідно п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (тут і надалі - ПРРЕЕ у редакції станом на 21.03.2022), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг.
ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є постачальником електричної енергії на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої Постановою НКРЕКП від 31.07.2018 № 807 та постачальником універсальної послуги на території Запорізької області відповідно до постанови НКРЕКП № 1268 від 26.10.2018.
Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено право електропостачальників на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 58 цього Закону України, споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору) (пункт 4.8 ПРРЕЕ).
Відповідно п. 4.3 вказаних Правил, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Згідно п.п. 4.12, 4.13 ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (п. 4.19 ПРРЕЕ).
Згідно з положеннями п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, до запуску електронної платформи DataHub адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Так, на даний час саме оператори системи розподілу забезпечують комерційний облік електроенергії, тобто визначають обсяги відпущеної електричної енергії за розрахунковий період для кожного споживача.
Таким чином, оператор системи розподілу (далі - ОСР) надає позивачу, як електропостачальнику, дані щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами позивача, а позивач, у свою чергу, на підставі отриманих від ОСР даних щодо обсягів споживання електричної енергії здійснює нарахування грошових коштів до сплати за спожиту електричну енергію.
Оскільки електроустановки відповідача приєднані до мереж Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", це свідчить про те, що АТ "Запоріжжяобленерго" одночасно виконує функції оператора системи розподілу та адміністратора комерційного обліку для вказаного споживача.
Саме оператори системи розподілу забезпечують комерційний облік електроенергії, тобто визначають обсяги відпущеної електричної енергії за розрахунковий період для кожного споживача.
Місцезнаходженням об'єктів відповідача, куди, за твердженням позивача та АТ "Запоріжжяобленерго", поставлялася електрична енергія у спірний період, є місто Бердянськ, Бердянський район, Запорізька область.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, датою тимчасової окупації Бердянської міської територіальної громади Бердянського району Запорізької області (місцезнаходження відповідача) визначено 27.02.2022.
Така дата була визначена й у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022.
Як визначено частинами 1, 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями. На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті. Контроль в'їзду-виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території в межах контрольних пунктів в'їзду-виїзду, а також поза межами контрольних пунктів в'їзду-виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.
Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав і основних свобод людини (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (провадження № 11-1206апп19, пункт 80), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21, пункт 42), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19 (провадження №14-212цс21). Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 статті 3 ЦК України). Зокрема, законодавство слід тлумачити у відповідності з розумними цілями регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22, пункт 7.33).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 обсяг електроенергії на об'єкті, який знаходиться у місті Мелітополі.
Об'єднана палата зазначила: «У справі № 908/1162/23, як і у справі № 910/9680/23 (від висновків Верховного Суду в якій пропонується відступити), йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022. Тобто правовідносини у цих справах є подібними за критерієм здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Предметом розгляду Об'єднаною палатою було питання застосування частини 2 статті 13 та частини 2 статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період із лютого 2022 по грудень 2022, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).
Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову у позові без змін, зокрема дійшов висновку, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Як зазначила Об'єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Однак, у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
З огляду на викладене, у постанові у справі № 908/1162/23 Об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Суд враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 відповідно до положень ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 42 «Положення про закони і звичаї війни на суходолі», що є додатком до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, учасницею якої є Україна (дата набрання чинності для України - 24.08.1991), встановлює, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
Таким чином, враховуючи, що окупація території місцезнаходження відповідача 27.02.2022 є загальновідомим фактом (підтвердженим до того ж Кабінетом Міністрів України), а також положення ст. 13-1 Закону № 1207-VII, позивач у даний період (із 27.02.2022) не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання на окуповану територію електричної енергії.
Відтак, позивач мав правомірно поставляти відповідачу електричну енергію по 26.02.2022 включно (по час тимчасової окупації території України), відповідно електрична енергія споживалася відповідачем саме по цю дату.
АТ «Запоріжжяобленерго» у письмовому поясненні посилалося на лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.04.2023 вих. № 4116/20.5/7-23, який був наданий на його звернення. У цьому листі Регулятор зазначав, що у зв'язку з перебуванням певних територій у тимчасовій окупації (ОСР не контролює власні електромережі на час окупації), ОСР не має можливості відстежувати обсяги надходження електроенергії до мереж розподілу, а також, оскільки неможливо визначити від чиїх мереж здійснюється розподіл та куди надходить вироблена електроенергія під час окупації території, покази по об'єктах споживачів, розташованих на окупованих територіях, як щодо споживання, так і щодо генерації, мають прийматися рівними нулю. Таким чином, вирішення питання щодо нарахувань та розрахунків за електричну енергію, зокрема, за спожиту та вироблену генеруючи ми установками споживачів, які знаходяться на окупованій території, має бути вирішено після деокупації території, на якій розташовані приватні домогосподарства споживачів.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: 1) у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, розподілу малими системами розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії, агрегації. Рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (стс. 1, 2, 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).
Лист НКРЕКП від 21.04.2023 вих. № 4116/20.5/7-23 не є рішенням Регулятора у розумінні вказаного Закону, разом з тим роз'яснює оператору системи передачі його дії щодо споживачів, які розташовані та тимчасово окупованій території України. Як вказано у цьому листі, ОСР не контролює власні електромережі на час окупації та не має можливості відстежувати обсяги надходження електроенергії до мереж розподілу, неможливо визначити куди надходить вироблена електроенергія під час окупації території.
Крім того, як зазначено АТ «Запоріжжяобленерго» у письмовому поясненні, що надійшло до суду 22.04.2024, 01.11.2022, у зв'язку з відсутністю доступу працівників ПАТ «Запоріжжяобленерго» до точок комерційного обліку (лічильників), неможливості передачі у встановленому порядку споживачами даних про обсяги спожитої електричної енергії та/або можливого руйнування об'єктів споживачів на територіях (область, район, об'єднана територіальна громада), на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями рф, ПАТ «Запоріжжяобленерго» було прийнято Розпорядження № 261-р «Про створення комісії з розгляду питань стосовно коригуючого коефіцієнту для визначення обсягів споживання електричної енергії».
Тобто, оператор системи розподілу підтвердив можливість руйнування об'єктів споживачів на тимчасово окупованих територіях та свою необізнаність про фізичне існування цих об'єктів, а також відсутність доступу працівників ПАТ «Запоріжжяобленерго» до точок комерційного обліку (лічильників) споживачів.
З моменту окупації російськими військами міста Бердянськ Запорізької області державні органи України втратили контроль над цією територією, що є загальновідомим фактом та не потребує будь-якого нормативного підтвердження.
Матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів того, що саме відповідач продовжував споживати електроенергію, починаючи з 27.02.2022. Ані позивач, ані АТ «Запоріжжяобленерго» не надали суду достатніх доказів того, що вони поставляли електроенергію відповідачу, починаючи з 27.02.2022 по травень 2023 (у спірний період), незважаючи на законодавчу заборону цього.
Враховуючи вищенаведене, судом відмовляється у стягненні основної заборгованості з електроенергії, нарахованої за період із 27.02.2022 по травень 2023 включно.
Щодо стягнення основної заборгованості з електроенергії, нарахованої за період із 01.02.2022 по 26.02.2022 включно суд зазначає таке.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 73 ГПК).
Відповідно ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як слідує з листа ПАТ “Запоріжжяобленерго» від 09.11.2023 вих. № 007-66/5454 щодо здійснення ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» постачання електричної енергії споживачу ТОВ “Беряднські ковбаси» у розрахункових періодах з 01.02.2022 по 30.09.2023, відповідачем у лютому 2022 було спожито 16691 кВт/год.
Позивачем було виписано та надіслано електронною поштою відповідачу рахунок на оплату № 54001058220219 від 28.02.2022 за лютий 2022 на суму 99682,93 грн. спожиту електроенергію в обсязі 16691 кВт/год.
Як зазначено АТ “Запоріжжяобленерго» у письмових поясненнях, обсяги за спожиту відповідачем електроенергію за лютий 2022 розраховувалися згідно з умовами договору та ККОЕЕ, тобто відповідачем надавалися показники засобів приладу обліку, які зафіксовані актом про спожиту електроенергію. Однак, копію акту про спожиту активну електричну енергію за цей період надати можливості немає, так як первинні документи знаходяться на тимчасово окупованій території.
Суд зауважує, що АТ “Запоріжжяобленерго» не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем подавалися покази його лічильників за лютий 2022, зокрема витягу з комп'ютерної бази АТ “Запоріжжяобленерго», в якій відображено ці покази по кожному ЕІС-коду точки комерційного обліку відповідача.
Представником АТ “Запоріжжяобленерго» у судовому засіданні було зазначено, що відповідна інформація засобами дистанційного зчитування та передачі даних за лютий 2022 не отримувалася.
Суд витребував у позивача та АТ “Запоріжжяобленерго» обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію за лютий 2022, а саме: по 26.02.2022 включно (по час тимчасової окупації території України).
На виконання ухвали суду від АТ “Запоріжжяобленерго» надійшло пояснення, в якому викладено розрахунок обсягу споживання електроенергії відповідачем за лютий 2022, а саме: за період із 01.02.2022 по 26.02.2022. Як зазначено, такий розрахунок виконано відповідно до абз. 2 п. 8.6.11 глави 8.6 ККОЕЕ (виходячи з середньодобового обсягу споживання за розрахунковий період). Повідомлено, що на об'єктах споживача встановлено лічильники електричної енергії, параметри яких не дозволяють вимірювати щоденні обсяги електричної енергії.
Згідно розрахунку, обсяг спожитої електричної енергії відповідача за період із 01.02.2022 по 26.02.2022 складає 15499 кВт/год.
Позивач, на виконання ухвали суду, виконав розрахунок заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію за лютий 2022 (по 26.02.2022 включно) на підставі отриманих пояснень третьої особи-1. Згідно розрахунку позивача, сума боргу за поставлену електричну періоду за 01.02.2022- 26.02.2022 становить 92564,06 грн., виходячи з обсягу 15499 кВт/год.
У розділі 8.6 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (у редакції станом на 01.02.2022) визначено:
П. 8.6.1. Зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.
П. 8.6.8. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов'язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.
П. 8.6.9. У разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.
П. 8.6.11. Середньодобовий обсяг споживання електричної енергії електроустановками споживача для цілей розрахунків визначається у кВт·год з округленням до чотирьох цифр після коми на основі фактичного споживання в аналогічному періоді попереднього року, розрахованого з урахуванням знятих фактичних або (у разі їх відсутності) оціночних показів лічильника та коефіцієнта приросту/зниження споживання (для індивідуальних побутових споживачів). У разі відсутності відповідних історичних даних середньодобовий обсяг споживання розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів, кількості днів між цими зчитуваннями при умові, що між датами зчитування цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи).
Отже, законодавцем чітко визначено алгоритм дій та здійснення розрахунку обсягу споживання електроенергії у разі надання споживачем звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць чи за відсутності такого звіту.
Середньодобовий обсяг споживання електричної енергії електроустановками споживача визначається лише у разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць.
У даному випадку, як стверджувалося АТ “Запоріжжяобленерго», споживач (відповідач) надавав показники засобів приладу обліку за лютий 2022, які зафіксовані актом про спожиту електроенергію.
Дослідивши виконаний АТ “Запоріжжяобленерго» розрахунок обсягу споживання відповідачем електроенергії у періоди з 01.02.2022 по 26.02.2022 та з 27.02.2022 по 28.02.2022 суд встановив, що він виконаний таким чином: 16691 кВт/год (обсяг за період з 01.02.2022 по 28.02.2022)/28 днів лютого 2022 * 26 днів лютого 2022 = 15499 кВт/год (обсяг за період із 01.02.2022 по 26.02.2022).
Отже, АТ “Запоріжжяобленерго» розрахунок обсягу споживання відповідачем електроенергії у період із 01.02.2022 по 26.02.2022 виконано не у відповідності до Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
Як зазначив представник АТ “Запоріжжяобленерго» у судовому засіданні, такий розрахунок був виконаний ним на виконання ухвали суду, при цьому діючим законодавством не врегульовано порядку розрахунку обсягу споживання електроенергії за встановлених обставин.
Відповідно приписів ч.ч. 1-5, 9-11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Якщо спірні відносини, в тому числі за участю іноземної особи, не врегульовані законодавством, суд застосовує звичаї, які є вживаними у діловому обороті. Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У даному випадку, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (постанова від 14.03.2018 № 311) затверджено Кодекс комерційного обліку електричної енергії, який визначає основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов'язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об'єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії.
Дія цього Кодексу поширюється на відносини у сфері забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, а також усіх учасників ринку електричної енергії, адміністратора комерційного обліку та постачальників послуг комерційного обліку електричної енергії.
Тобто, існує нормативний акт, яким суд зобов'язаний керуватися при розгляді справи, що стосується визначення заборгованості з електричної енергії, яка розраховується, виходячи з обсягу фактичної спожитої відповідачем електроенергії.
Наразі відсутній законодавчий акт, який би закріплював порядок визначення (розрахунку) поденного (середньодобового) обсягу споживання електроенергії за певну кількість днів у розрахунковому місяці за відсутності встановлення на об'єктах споживача лічильників електричної енергії, параметри яких дозволяють вимірювати щоденні обсяги електричної енергії.
Суд не може ігнорувати буквальне тлумачення закону, змінювати його зміст, оскільки це може порушити принцип правової визначеності.
Наприклад, Європейський суд з прав людини у справі “Nejdet Єahin and Perihan Єahin v. Turkey» (2011) наголосив, що суперечливі судові рішення можуть знижувати довіру суспільства до судової системи, що є неприпустимим у правовій державі. Аналогічні висновки містяться й у рішенні “Pantalon v. Croatia» (2020), де Суд підкреслив, що несподівана зміна судової практики може порушувати принцип правової визначеності, якщо вона не має обґрунтованого пояснення. У справі “Anрelkoviж v. Serbia» (2013) Суд визнав порушення Конвенції через непередбачуване тлумачення національного законодавства, що поставило особу в невигідне становище. ЄСПЛ у справі “Ukrkava, TOV v. Ukraine» наголосив, що будь-яка зміна судової практики повинна бути обґрунтованою та передбачуваною для суб'єктів правовідносин (у цій справі бізнес, який діяв у межах усталеної судової практики, несподівано зіткнувся з її зміною Великою Палатою Верховного Суду без чіткої правової мотивації).
У відповідності до ч.ч. 1-5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Обґрунтованість судового рішення - це фундаментальна засада, що гарантує довіру суспільства до судової системи. Обґрунтованість забезпечує, що рішення є результатом ретельного аналізу фактів і правильного застосування закону, а не проявом свавілля. Якісне та мотивоване рішення не лише вирішує спір, але й сприяє правовій визначеності.
Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18, від 18.05.2021 у справі № 916/2255/18, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18 та від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження доводів та тверджень позивача, що були визначені ним у поданому позові.
Електрична енергія є специфічним товаром, вона має особливі споживчі якості та обсяг її споживання залежить, зокрема, від потужності приладів, тривалості їх роботи, часу доби, тощо. Тобто, споживач щоденно та у різний час доби споживає електроенергію у різних обсягах у залежності від увімкнутих приладів та їх потужності.
Тобто, у даному випадку необґрунтованим та недоведеним є розрахунок обсягу спожитої відповідачем електроенергії у період із 01 по 26 лютого 2022, за яким прийнято однакову кількість спожитого відповідачем обсягу електроенергії за кожний день лютого 2022.
Враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 773758,87 грн. заборгованості за спожиту/використану електричну енергію за періоди з лютого по листопад 2022, з січня по травень 2023.
Позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 32005,44 грн. за період із 09.03.2022 по 15.12.2023 та інфляційні втрати у розмірі 79766,25 грн. за період із 01.04.2023 по 30.11.2023, що нараховані за зобов'язаннями лютого 2022 - травня 2023.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Оскільки судом не встановлено факту порушення відповідачем зобов'язання зі сплати основного боргу у період із 27.02.2022 по 31.05.2023, позивачем не доведено розміру основної суми боргу за період із 01.02.2022 по 26.02.2022, у задоволенні позову у частині стягнення 3% річних у розмірі 32005,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 79766,25 грн. судом відмовляється.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог судом відмовляється повністю.
9. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір у сумі 10626,37 грн. покладається на позивача.
Згідно п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 вказаного Закону).
Позивачем було зменшено розмір позовних вимог та заявлено клопотання про повернення з державного бюджету судового збору у розмірі 173,40 грн.
У зв'язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог, сума 138,72 грн. підлягаю поверненню позивачу з Державного бюджету України ухвалою суду.
Відтак, клопотання задовольняється судом частково.
При зверненні до господарського суду з позовною заявою позивачем був сплачений судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір», а саме: без застосування коефіцієнту 0,8.
Отже, позивачем був сплачений судовий збір на суму 2691,27 грн. більше, ніж встановлено цим Законом. Вказана сума підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України ухвалою суду за відповідним клопотанням позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», господарський суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Постановити ухвалу про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» з Державного бюджету України 138,72 грн. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 29 квітня 2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко