номер провадження справи 17/12/26
21.04.2026 Справа № 908/84/26
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/84/26
за позовною заявою: комунального некомерційного підприємства “Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39800, Полтавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, вул. Миру, буд. 10
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС», 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8
про стягнення 689 538,90 грн
У судовому засіданні приймали участь:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
08.01.26 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 08.01.26 № 42/01-13 комунального некомерційного підприємства “Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі КНП “ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні») до товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (надалі ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС») про стягнення коштів, які отримані боржником, як оплату за паливо, яке фактично не було поставлено згідно договору поставки від 24.06.24 № 121-СК/11-б у розмірі 689 538,90 грн.
08.01.26 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/84/26 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
13.01.26 до суду засобами поштового зв'язку повторно надійшла позовна заява за вих. від 08.01.26 № 42/01-13 КНП “ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні» до ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення коштів, які отримані боржником, як оплату за паливо, яке фактично не було поставлено згідно договору поставки від 24.06.24 № 121-СК/11-б у розмірі 689 538,90 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.01.26 відкрито провадження у справі № 908/84/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою від 16.03.26 судом вирішено розгляд справи № 908/84/26 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 07.04.26 о/об 10 год. 00 хв.
03.04.26 до суду в системі “Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення з проханням долучити до матеріалів справи № 908/84/26 документи та проводити розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних у суду матеріалів.
Представники сторін в судове засідання 07.04.26 не з'явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
В засіданні 07.04.26 судом прийнято до розгляду додаткові пояснення позивача (сформовані в системі “Електронний суд» 03.04.26) разом з доданими до них документами (додатками).
Ухвалою від 07.04.26 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/84/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.04.26 о 09 год. 45 хв.
20.04.26 до суду в системі “Електронний суд» від позивача надійшла заява з проханням розглянути справу № 908/84/26 без участі уповноваженого представника позивача.
Представники сторін в судове засідання 21.04.26 не з'явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
В засіданні 21.04.26, на підставі ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення без оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Позивач, (його представник (ки) в судові засідання жодного разу не з'явився (лись), про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України.
При цьому, 20.04.26 до суду в системі “Електронний суд» від позивача надійшла заява з проханням розглянути справу № 908/84/26 без участі уповноваженого представника позивача.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві за вих. від 08.01.26 № 42/01-13 зазначає, що неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 24.06.24 № 121-СК/11-б щодо поставки товару за попередньо оплаченими довірчими документами (скретч-картами). За твердженнями позивача, відповідач не виконав умови договору та не поставив товар за попередньо оплаченими довірчими документами (скретч-картами). 12.05.25 на адресу відповідача направлено претензію за вих. № 496/01-13 з проханням повернути кошти в загальній сумі 689 538,90 грн за невикористані скретч-картки на паливо, а сааме: бензин А-95 в скретч-картках в кількості 4040 л на суму 208 060,00 грн, дизельне паливо в скретч картках в кількості 10130 л на суму 481 478,90 грн. Відповіді не претензію не надано.Станом на момент подання цієї позовної заяви відповідачем не поставлено товар на суму 689 538,90 грн. Посилаючись на приписи ЦК України та договір від 24.06.24 № 121-СК/11-б, позивач просив суд позов задовольнити.
Відповідач, позовні вимоги не оспорив, представника у судове засідання жодного разу не направив. Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли (не надано).
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).
Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС.
Ухвала суду від 13.01.26 про прийняття справи № 908/84/26 до розгляду доставлена до електронного кабінету відповідача - 13.01.26 (19:34), що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/84/26 дозволяють розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.06.24 між комунальним некомерційним підприємством “Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник) укладено договір поставки № 121-СК/11-б (Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар Дизельне паливо; бензин Л-95 згідно з ДК 021:201509130000-9 Нафта і дистиляти, (товар), визначений в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1), до Договору що є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.
Згідно із п. 1.3. Договору, відпуск Товару здійснюється через мережу АЗС за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.97.
Ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні (п. 3.1. Договору).
У відповідності до п. 3.2. Договору, ціна на товар встановлюється з урахуванням вартості всіх накладних витрат та визначається сторонами в Специфікації (Додатьок № 1 до Договору), що є невідємною його частиною.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що загальна вартість договору становить 1 028 280,00 грн з урахуванням ПДВ 20 % - 171 380,00 грн.
Згідно із п.4.1. Договору, оплата товару за Договором здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів зі свого банківського рахунку на банківський рахунок Постачальника зазначений у рахунку-фактурі Постачальника.
Відповідно до п. 4.2. Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються за фактом постачання Покупцю.
Покупець здійснює оплату товару Постачальнику на підставі наданих видаткових накладних відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у рахунку-фактурі Постачальника, протягом 14 календарних днів з дати поставки товару. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару, оплата якої здійснена на інші реквізити (п. 4.3. Договору).
Пунктом 4.4. Договору визначено, що ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна протягом дня їх виписки. У випадку, коли протягом строку для розрахунків, визначених даним Договором, Покупцем не оплачено вартість Товару, а ціна змінилась у бік зменшення або збільшення, вартість поставленого товару підлягає перерахунку з урахуванням останніх змін.
У відповідності до п. 5.1. Договору, поставка товару здійснюється наступним чином: дизельне паливо, бензин А-95 - заправка нафтопродуктами через стаціонарну мережу автозаправних станцій (АЗС), що призначені для заправки транспортних засобів, при пред'явленні довіреними особами Покупця паливних карток, смарт-карток, скретч-карток тощо.
Згідно із п. 5.3. Договору, передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при прид'явленні довіреними особами Покупця скетч-картки, товаро-розпорядчі документи (ТРД). Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скетч-картках вважаються виконаними, при цьому Постиачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скетч-картці.
Покупець зобов'язується (п. 5.4. Договору) отримати товари на АЗС Учасника до закінчення строку дії ТРД, який зазначений в цьому документі (у разі його зазначення). Постачальник не несе відповідальності у разі неотримання Покупцем товарів на АЗС до закінчення строку дії ТРД, який зазначений в цьому документі.
Місце поставки (видачі/передачі) товарів: Товар постачається Покупцю частинами (товарними партіями) на умовах заправлення в автомобільний транспорт Покупця з резервуарів автозаправних станцій (АЗС) Постачальника, що випустив ТРД або АЗС іншої компанії, що приймає такі ТРД до обслуговування (п. 5.5. Договору).
Відповідно до п. 5.6. Договору, строк (термін) поставки (передачі/видачі) товарів: товари поставляються за цим Договором до 31.12.24.
Пунктом 6.3.1. Договору визначено, що Постачальник зобовязаний: забезпечити поставку товару у строки встановлені цим договором.
Відповідно до п. 12.1. Договору, … Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) та діє до 31.12.24.
Згідно із видатковою накладною від 03.07.24 № 0011/0000645 та специфікацією № 0011/0000645-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0011/0000645 від 03.07.24, позивач отримав від відповідача дизпаливо у кількості 16 000,00 л. та бензин А-95 у кількості 5 200,00 л. на загальну суму з ПДВ 1 028 280,00 грн.
На виконання умов договору позивач, відповідно до платіжної інструкції від 08.07.24 № 368, провів оплату за товар перерахувавши на рахунок відповідача 1 028,280,00 грн з ПДВ.
Відповідно до актів КНП “ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні» №1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21 та № 22, в період з 19.11.24 по 25.12.24 на АЗС, що розповсюджують пальне бренду АВІАС, водієві позивача було відмовлено в заправці транспортного засобу за талонами (скретч-картками на нафтопродукти) придбаними у відповідача.
Позивачем направлено на адресу відповідача претензію за вих. від 12.05.25 № 496/01-13, в якій вимагає у відповідача, у зв'язку із відсутністю пального у мережі АЗС, повернути кошти у сумі 689 538,90 грн за придбані скетч-картки.
Претензія позивача залишилась без відповіді та задоволення.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару за попередньо оплаченими талонами/скретч-картами у визначені договором спосіб та строк і, як наслідок, неповернення суми передплати, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами до відповідача за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України) (в редакції чинній станом до 28.08.25), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25), частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані укладеним між сторонами договором про закупівлю від 26.08.24 № 719.
За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Позивач свої зобов'язання за договором поставки від 24.06.24 № 121-СК/11-б виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кошти за скретч-картки на суму 1 028 280,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.07.24 № 368.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 №1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Згідно з п. 9 вказаних Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 № 281/171/578/155 затв. Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно із п. 3 вказанорї Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить, що відповідач свої зобов'язання щодо видачі товару за талонами/скретч-картками належним чином не виконав, вартість недопоставленого товару становить 689 538,90 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Визначене вказаною нормою матеріального права право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.20 по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз наявних матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договором умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості. Відтак, у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач попередню оплату в сумі 689 538,90 грн за договором не повернув.
Доказів зворонього матеріали справи не містять і суду не надано.
Після отримання від позивача претензії на виконання своїх зобов'язань відповідачем жодних дій не здійснено. Після пред'явлення позову у цій справі останній також не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов'язань, а тому суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 689 538,90 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що з матеріалів справи слідує, що при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 10 343,08 грн (платіжна інструкція від 06.01.26 № 8807).
При цьому, враховуючи, що у справі № 908/84/26 заявлено вимогу майнового характеру, у розумінні Закону України “Про судовий збір», у розмірі 689 538,90 грн, судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 8 274,47 грн (689 538,90 грн х 1,5 % грн х 0,8).
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 2 068,61 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи наведені приписи ГПК України, Закону України “Про судовий збір», судом може бути повернуто зайво сплачену суму судового збору у розмірі 2 068,61 грн за наявності клопотання позивача щодо повернення надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8, код ЄДРПОУ 40308189) на користь територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) комунального некомерційного підприємства “Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39800, Полтавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, вул. Миру, буд. 10, код ЄДРПОУ 01999626) - 689 538 (шістсот вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн 90 коп. основного боргу та 8 274 (вісім тисяч двісті сімдесят чотири) грн 47 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 29.04.2026.
Суддя В.Л. Корсун