вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
29 квітня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/218/26
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д.
за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", код ЄДРПОУ - 42399676, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1,
до відповідача: Кольчинської селищної ради, код ЄДРПОУ - 04350524, 89636, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Корятовича, буд. 13,
про стягнення коштів,
Зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", код ЄДРПОУ - 42399676, звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача Кольчинської селищної ради, код ЄДРПОУ - 04350524, з позовними вимогами стягнення боргу в загальній сумі 50 139,92 грн, з яких: - 41 944.62 грн - основний борг; 6519.23 грн - пеня; 789.48 грн - три проценти річних та 886.59 грн - інфляційні втрати.
Обґрунтування позовних вимог:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
1) Між сторонами спору було укладено договір постачання природного газу від 02.12.2024 №06-8359/24-БО-Т з додатковою угодою №1 від 27.01.2025 року.
На виконання умов договору протягом січня - квітня 2025 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 338 794.18 грн згідно актів приймання - передачі природного газу, а саме: 1) акт приймання - передачі природного газу від 12.02.2025, обсяг переданого газу: 6.40726 тис. м. куб., вартістю 109 260.42 грн; 2) акт приймання - передачі природного газу від 11.03.2025, обсяг переданого газу: 6.57948 тис. м. куб., вартістю 112 197.22 грн; 3) акт приймання - передачі природного газу від 11.04.2025, обсяг переданого газу: 4.42114 тис. м. куб., вартістю 75 391.92 грн; 4) акт приймання - передачі природного газу від 12.05.2025, обсяг переданого газу: 2.45972 тис. м. куб., вартістю 41 944.62 грн.
Позивач стверджує, що на виконання умов договору, він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 338 794.18 грн, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу за січень - квітень 2025 року.
2) За поставлений газ відповідач здійснював оплату лише частково на суму 296 849.56 грн. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 41 944.62 грн.
3) На підставі вищевказаного, позивач просить стягнути з відповідача борг у загальній сумі 50 139.92 грн, у тому числі: основний борг у сумі 41 944.62 грн; пеню у сумі 6519.23 грн; три проценти річних у сумі 789.48 грн та інфляційні втрати у сумі 886.59 грн.
Правова позиція відповідача у справі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 26.02.2026 була направлена до електронного кабінету відповідача та отримана ним 26.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про необхідність явки в підготовче судове засідання та подачі відзиву.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 26.02.2026 прийнято позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.
Судом встановлено, що дійсно 02 грудня 2024 між учасниками спору був укладений договір №06-8359/24-БО-Т постачання природного газу, згідно п. 1.1. якого, Постачальник (позивач) зобов'язується поставити споживачу (відповідач) природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу з 01 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 19.50000 тис. куб. метрів, в тому числі з розбивкою по місяцях.
Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.1. договору).
Згідно з п. 3.5. договору, приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5 - го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ (п. 3.5.1. договору).
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання - передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2. договору).
Споживач протягом 2 - ох робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3. договору).
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15 - го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даними остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору (п. 3.5.4. договору).
Відповідно до положень п. 4.1. договору - всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить - 16 553.89 грн.
Загальна вартість цього договору разом з ПДВ складає - 322 800.86 грн (п. 4.3. договору).
Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природного газу здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період (п. 5.1. договору).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4. договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 13.1. договору, такий договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 30 квітня 2025 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Судом встановлено, що такий договір підписано уповноваженими представниками сторін.
Надалі, 27.01.2025 року між сторонами спору також була підписана додаткова угода №1, згідно з змістом якої сторони виклали пункт 2.1. договору в новій редакції, а саме постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з січня 2025 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 18.92970 тис. куб. метрів.
Сторони внесли зміни також і в п. 4.1. договору, зазначивши, що всього ціна природного газу за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 17 052.60 грн.
Загальна вартість цього договору становить - 322 800.60 грн. з ПДВ.
Судом встановлено, що така додаткова угода підписана уповноваженими представниками сторін
На виконання умов договору протягом січня - квітня 2025 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 338 794.18 грн згідно актів приймання - передачі природного газу, а саме: 1) акт приймання - передачі природного газу від 12.02.2025, обсяг переданого газу: 6.40726 тис. м. куб., вартістю 109 260.42 грн; 2) акт приймання - передачі природного газу від 11.03.2025, обсяг переданого газу: 6.57948 тис. м. куб., вартістю 112 197.22 грн; 3) акт приймання - передачі природного газу від 11.04.2025, обсяг переданого газу: 4.42114 тис. м. куб., вартістю 75 391.92 грн; 4) акт приймання - передачі природного газу від 12.05.2025, обсяг переданого газу: 2.45972 тис. м. куб., вартістю 41 944.62 грн.
Судом встановлено, що такі акти були направлені позивачем відповідачу на його електронну адресу.
Об'єм (обсяг) спожитий споживачем підтверджуються відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС України щодо остаточної алокації відборів споживача, які відображають обсяг природного газу, що був поставлений споживачу, з січня 2025 року по квітень 2025 року з ресурсу позивача.
На запит позивача Оператором ГТС України - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" листом від 24.12.2025 надано відомості з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів споживання відповідачем газу за ЕІС - кодом 56XS000049QEK009, який зазначений у договорі між сторонами, вбачається, що з 01.01.2025 по 31.01.2025 - 6407.26 м. куб.; з 01.02.2025 по 28.02.2025 - 6579.48 м. куб.; з 01.03.2025 по 31.03.2025 - 4421.14 м. куб.; з 01.04.2025 по 30.04.2025 - 2459.72 м. куб., що відповідає обсягам, зазначеним позивачем в актах приймання - передачі природного газу за жовтень 2024 - квітень 2025 року.
Оплату за поставлений природний газ відповідач здійснив лише частково - у розмірі 296 849.56 грн, що підтверджується зокрема копіями платіжних інструкцій, які долучена до матеріалів справи. Отже, розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ становить 41 944.62 грн, що підтверджується відповідним розрахунком, який додається до позовної заяви.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 6519.23 грн.
Загальний розмір нарахованих 3 % річних від основного боргу складає 789.48 грн.
Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 886.59 грн.
Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню складає - 50 139.92 грн.
Мотивувальна частина.
Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦКУ, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна правовідношення; припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.202 ЦК).
Статтею 204 ЦКУ передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 2 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 604 ЦКУ передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 614 ЦКУ передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ст. 615 ЦКУ, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 651 ЦКУ передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ст. 653 ЦКУ).
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦКУ).
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
В силу ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Мотивована оцінка аргументів учасників.
Матеріалами справи, зокрема, розрахунком заборгованості станом на 08.02.2026, копією відповіді ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на вказаний адвокатський запит в якій зокрема зазначено, що споживач Кольчинська селищна рада, код ЄДРПОУ - 04350524, 89636, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Корятовича, буд. 13, був закріплений в означений період за постачальником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", підтверджується, що відповідач в порушення умов Договору взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості природного газу у визначений п. 5.1. Договору строк не виконав, не здійснивши оплату у повному обсязі суми 41 944.62 грн.
За таких обставин, сума заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 41 944.62 грн., яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Що стосується того факту, що відповідачем не підписані акти за спірний період, то суд зазначає, що пунктом 3.5.4. договору сторони врегулювали дане питання.
Так, п. 3.5.4. договору передбачено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15 - го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС за переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Щодо вимог про стягнення пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з поданим суду розрахунком, за неналежне виконання договірних умов позивачем нараховано відповідачу 6 519.23 грн. пені за несвоєчасну сплату вартості природного газу.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає арифметично вірним нарахування відповідачу пені, що розрахована ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в означені вище періоди в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 6519.23 грн., а позов в цій частині таким, що підлягає до задоволення судом.
Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в цій частині, суд, з огляду на встановлений в п. 5.1. Договору строк оплати вартості природного газу, вважає правомірними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 789,48 грн. - 3% річних, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.
В той же час, здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в частині нарахованих втрат від інфляції, суд вважає правомірними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 886,59 грн. - інфляційних втрат, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.
Висновки суду.
Суд висновує, що матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору протягом січня - квітня 2025 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 338 794.18 грн згідно актів приймання - передачі природного газу, а саме: 1) акт приймання - передачі природного газу від 12.02.2025, обсяг переданого газу: 6.40726 тис. м. куб., вартістю 109 260.42 грн; 2) акт приймання - передачі природного газу від 11.03.2025, обсяг переданого газу: 6.57948 тис. м. куб., вартістю 112 197.22 грн; 3) акт приймання - передачі природного газу від 11.04.2025, обсяг переданого газу: 4.42114 тис. м. куб., вартістю 75 391.92 грн; 4) акт приймання - передачі природного газу від 12.05.2025, обсяг переданого газу: 2.45972 тис. м. куб., вартістю 41 944.62 грн.
З врахуванням здійсненої часткової оплати відповідачем за товар у розмірі 296 849,56 грн, розмір основного боргу відповідача перед позивачем складає 41 944,62 грн, що підтверджується відповідним розрахунком, який додається до позовної заяви.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для задоволення позовних вимог позивача повністю.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до повного задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662.40 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Кольчинської селищної ради, код ЄДРПОУ - 04350524, 89636, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Корятовича, буд. 13, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", код ЄДРПОУ - 42399676, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1, борг у загальній сумі 50 139.92 грн (п'ятдесят тисяч сто тридцять дев'ять гривень 92 копійок), з яких - основний борг у сумі 41 944.62 грн (сорок одна тисяча дев'ятсот сорок чотири гривень 62 копійок); пеня у сумі 6519.23 грн (шість тисяч п'ятсот дев'ятнадцять гривень 23 копійок); три проценти річних у сумі 789.48 грн (сімсот вісімдесят дев'ять гривень 48 копійок) та інфляційні втрати у сумі 886.59 грн (вісімсот вісімдесят шість гривень 59 копійок).
3. Судові витрати покласти на відповідача у справі.
4. Стягнути з Кольчинської селищної ради, код ЄДРПОУ - 04350524, 89636, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Корятовича, буд. 13, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", код ЄДРПОУ - 42399676, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1, сплачений судовий збір у розмірі 2662.40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок). Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 29.04.2026 року.
Суддя Пригуза П.Д.