61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
29.04.2026р. Справа №905/796/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Державної екологічної інспекції у Донецькій області (85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Петровського, буд. 18А; код ЄДРПОУ 38034476)
до відповідача: Державного підприємства “Мирноградвугілля» (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, 1; код ЄДРПОУ 32087941)
про стягнення збитків в сумі 1 352 990,15 грн. за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності,-
без повідомлення (виклику) учасників справи
Державна екологічна інспекція у Донецькій області звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Мирноградвугілля» про стягнення збитків в сумі 1 352 990,15 грн. на рахунок UA618999980333189331000005690, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), отримувач: Донецьке ГУК/Мирноград.МТГ/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37967785, КБК 24062100 - Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності до спеціального фонду Державного бюджету України в сумі 405 897,05 грн. (чотириста п'ять тисяч вісімсот дев'яносто сім гривень 05 копійок), що становить 30% загальної суми збитків; обласного фонду охорони навколишнього природного середовища Донецької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022473) в сумі 270 598,03 грн. (двісті сімдесят тисяч пятсот дев'яносто вісім гривень 03 копійок), що становить 20% загальної суми збитків; фонду охорони навколишнього природного середовища Мирноградької міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (код ЄДРПОУ 44670895) в сумі 676 495,08 грн. (шістсот сімдесят шість тисяч чотириста дев'яносто п'ять гривень 08 копійок), що становить 50% загальної суми збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем здійснювалося самовільне користування надрами та видобування підземної шахтної води без спеціального дозволу на користування надрами, що суперечить ст. 44 Водного кодексу України та ст. 19 Кодексу України про надра.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/796/24; визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом встановлено, що позивач та відповідач у справі зареєстрували електронні кабінети в підсистемі “Електронний суд», тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету таких сторін, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронних кабінетів вказаних учасників справи в підсистемі "Електронний суд" про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку документу до електронного кабінету.
26.06.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що виробнича діяльність ВП «Шахта « 5/6» ДП «Мирноградвугілля» здійснюється згідно спеціального дозволу на користування надрами №3111 від 11.08.2003. Відповідач зазначає, що в спеціальному дозволі №3111 від 11.08.2003 (поле шахти ім. Г.М. Димитрова) не вказано в якості супутніх корисних копалин шахтні води, тому що у відповідних протоколах відсутні дані про кількість запасів вод, з приводу того, що підрахунок запасів дренажних вод цими звітами не виконувався та в ті роки не передбачався нормами діючого на той час законодавства. Водночас ВП «Шахта « 5/6» має дозвіл на спец водокористування №Укр-Дон-5997 від 28.08.2015, яким передбачається ліміт забору, використання та скиду шахтної води на підприємстві. Також зазначено, що згідно Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997р. №432 супутніми корисними копалинами і компонентами є корисні копалини і компоненти, видобуток яких здійснюється разом з основними корисними копалинами, а вилучення і промислове використання технологічно можливі та економічно доцільні у процесі переробки основної мінеральної сировини. Відповідач у відзиві на позовну заяву наполягає на тому, що решту води було скинуто без використання у гідрографічну мережу району, що відображено у відповідній формі звітності № 7-гр (Звітний баланс використання підземних вод за 2020 рік, шахтної води). Тобто спожиті для власних потреб обсяги води не виводились на поверхню, а вилучення решти обсягів на поверхню здійснювалось в межах загальної технології проведення обов'язкових підготовчих робіт в підземних горизонтах без їх корисного використання. Таким чином, процес відкачування шахтних підземних вод не має жодної ознаки видобутку корисних копалин, а вся ця вода є зворотною (вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи дренажної води), тобто повернута в природні водні об'єкти скиданням в р. Казений Торець. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 17.12.2021 ним в порядку ст. 21 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» була направлена до Державної екологічної інспекції України скарга від 15.12.2021 р. № 1-1363 про скасування Припису про усунення виявлених порушень № 164-05 від 07.12.2021 р., про що Підприємство повідомило Державній екологічній інспекції у Донецькій області своїм листом від 15.12.2021 р. № 1-1361, проте до теперішнього часу підприємство не має жодної інформації щодо наслідків розгляду зазначеної скарги.
01.07.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На думку позивача, припущення відповідача про те, що спеціальне водокористування є таким виключно у випадках вчинення водокористувачем сукупно всіх правомочностей, зазначених у ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України, спростовується й іншими нормами вказаного Кодексу, зокрема ст. 42, якою передбачено, що вторинні водокористувачі (абоненти), які не мають власних водозабірних споруд та отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів, можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти на підставі дозволів на спеціальне водокористування. Тобто навіть вторинним водокористувачам, які самостійно здійснюють скидання стічних вод у водні об'єкти, необхідно мати спеціальний дозвіл, а тому ДП «Мирноградвугілля», яке здійснює скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та має на меті продовжувати здійснювати таку діяльність, повинно отримати дозвіл на спеціальне водокористування з відповідними лімітами на скидання забруднюючих речовин. Як зазначає позивач, відповідач не заперечує щодо правильності розрахунку, наведеного позивачем, і не заперечує проти достовірності доказів, на підставі яких здійснено розрахунок шкоди, а обгрунтовує свої заперечення тим, що процес відкачування шахтних підземних вод не має жодної ознаки видобутку корисних копалин, а вся ця вода є зворотною. Але зазначене тлумачення відповідачем норм законодавства є помилковим, і не відповідає встановленій практиці застосування вимог природоохоронного законодавства. Щодо зазначення відповідачем про оскарження Припису про усунення виявлених порушень №164-05 від 07.12.2021 позивач вказав, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження здійснення процедури оскарження Припису про усунення виявлених порушень № 164-05 від 07.12.2021.Отже, Припис про усунення виявлених порушень №164-05 від 07.12.2021 р., що був виданий відповідачу за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у період з 19.11.2021 по 02.12.2021 ВП «Шахта 5/6» Державного підприємства «Мирноградвугілля», є чинним і на сьогоднішній день не скасований.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України»).
На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Крім того слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров'ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об'єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв'язку та інтернету.
Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
На думку суду, враховуючи належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд,
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача, Державного підприємства “Мирноградвугілля» (найменування відповідача змінено з Державного підприємства “Красноармійськвугілля» на Державне підприємство “Мирноградвугілля») є добування кам'яного вугілля, також підприємство здійснює такий вид діяльності як, зокрема, надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів.
Також, було змінено назву відокремленого підрозділу “Шахта “Димитрова» Державного підприємства “Мирноградвугілля» на відокремлений підрозділ “Шахта “ 5/6» Державного підприємства “Мирноградвугілля».
Відповідач (Державне підприємство “Мирноградвугілля» в особі відокремленого підрозділу “Шахта “ 5/6») є водокористувачем з правом, зокрема, скидання шахтних стічних вод у водні об'єкти і здійснює водокористування відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 28.08.2015 № УКР-ДОН-5997 Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації.
Дозвіл на спеціальне водокористування від 28.08.2015 №УКР-ДОН-5997 був виданий відповідачу з терміном дії на період з 28.08.2015 по 01.08.2018, який продовжив строк своєї дії на період проведення антитерористичної операції відповідно до ч.15 статті 4-1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», так як відповідач здійснював свою діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Таким чином, нормативи встановлених гранично допустимих скидів та гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, які були встановлені відповідачу дозволом на спеціальне водокористування від 28.08.2015 №УКР-ДОН-5997, діяли з 28.08.2015 та станом на звітний період за який позивачем будо проведено позапланову перевірку відповідача, тобто станом на 2020 року норми були чинними в значеннях наведених в дозволі на спеціальне водокористування від 28.08.2015 № УКР-ДОН-5997.
Дозволом на спеціальне водокористування від 28.08.2015 № УКР-ДОН-5997 встановлено фактичне місце здійснення діяльності (водокористування), а саме водовідведення: відведення господарсько-побутових стічних вод, в мережі каналізації Димитровського ВУВК КП “Компанія “Вода Донбасу» - 95/СТО/140929; скидання шахтних стічних вод в водні об'єкти - випуск №1 - балка Сінна, р.Казеннний Торець - 20/А30/ДОН/0218/0518, ШР,111 км.
Згідно з пунктом 6 вказаного дозволу, водокористування дозволяється при дотриманні зокрема наступних вимог: забір свіжої води не більш: з поверхневих джерел - немає; підземних вод: шахтної води - 2628 тисм.куб/рік, 700 м.куб./доб, 300м.куб/год.
Означеним дозволом встановлені: кількість зворотних вод, що скидаються у водний об'єкт не більш: випуск 1 (скид в балку Сінна, р.Казенний Торець) - 2578,0 тис.м3/рік, 7063,0 м3/доб, 294,3 м3/год, а за концентрацією забруднюючих речовин встановлені наступні показники:
- завислі речовини - 20,0 мг/дм3, 51,56 т/рік;
- ХСК - 15,0 мг/дм3, 38,67 т/рік;
- БСК5 - 2,25 мг/дм3, 5,80 т/рік;
- азот амонійний - 0,2 мг/дм3, 0,52 т/рік;
- нітрити - 0,08 мг/дм3, 0,21 т/рік;
- нітрати - 2,0 мг/дм3, 5,16 т/рік;
- хлориди - 350 мг/дм3, 902,30 т/рік;
- залізо (загальне) - 0,2 мг/дм3, 0,52 т/рік;
- сухий залишок (мінералізація) - 1500 мг/дм3, 3867,00 т/рік;
- сульфати - 500 мг/дм3, 1289,00 т/рік;
- нафтопродукти - 0,05 мг/дм3, 0,13 т/рік;
- фосфати - 0,2 мг/дм3, 0,52 т/рік;
- феноли - 0,001 мг/дм3, 0,003т/рік.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 № 275 (чинного на момент спірних правовідносин), остання є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Державною екологічною інспекцією у Донецькій області було видано направлення №761/21 від 10.11.2021 на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ВП «Шахта « 5/6» ДП «Мирноградвугілля» з предметом перевірки дотримання вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.
Згідно з пунктом 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до наказу №932 від 10.11.2021 Державною екологічною інспекцією у Донецькій області була проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів. Перевірка проводилась в період з 19.11.2021 по 02.12.2021, за результатами проведення якої було складено акт проведення планового (позапланового) захисту державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Відокремленим підрозділом «Шахта « 5/6» Державного підприємства «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» від 02.12.2021 №164-05 (а.с. 29-41). Зазначений акт був підписаний старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Донецькій області Молчановим О.С та Черняк О.О., державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Донецькій області Малік І.О., Кадацькою І.С., Лященко М.О. та Курковою Т.В., провідним інженером з охорони навколишнього середовища ВП «ШАХТА « 5/6» ДП «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» Задрановою О.А. та директором ВП «ШАХТА « 5/6» ДП «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» Гниловим І.Г., який підписав даний акт із зауваженнями (а.с. 42).
В акті, зокрема, зазначено, що дозвіл на спеціальне водокористування для ДП «Красноармійськвугілля» ВП «Шахта «Димитрова» від 28.08.2015 №5997 термін дії до 01.08.2018. Лист Державної регуляторної служби України від 28.08.2018 щодо продовження дії документа дозвільного характеру.
Зазначено, що ВП «Шахта 5/6» ДП «Мирноградвугілля» здійснює самовільне користування надрами, видобування підземної шахтної води без спеціального дозволу на користування надрами. У 2020 році без спеціального дозволу на користування надрами добуто 2115700 метрів кубічної підземної шахтної води, з яких використано 6000 кубічних метрів води. У Спеціальному дозволі на користування надрами від 18.11.2003 №3111 на видобування корисних копалин, відсутні корисні копалини - підземна вода. За 9 місяців 2021 року ВП «Шахта 5/6» ДП «Мирноградвугілля» добуто 1375873 метрів підземної шахтної води, що є порушенням ст. 44 Водного Кодексу України та ст. 19 Кодексу України про надра.
Державним підприємством "Мирноградвугілля" до акту перевірки №164-05 від 02.12.2021 були надані зауваження в яких повідомлено про те, що виробнича діяльність ВП "Шахта "5/6" здійснюється згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами №3111 від 11.08.2003, який виданий Державною службою геології та надр України та погоджений листом Мінекобезпеки та Держнаглядохоронпраці. Видом користування надрами є видобування кам'яного вугілля. З метою уникнення аварійних ситуацій та дотримання вимог правил безпеки у вугільних шахтах передбачено проведення підготовчих робіт в підземних горизонтах, а саме відкачування шахтної води для забезпечення можливості проведення гірничих робіт (шахтні води ускладнюють умови розкриття й добування корисних копалин). Спеціальні дозволи на користування надрами оформлялися, користуючись документами, які власник надр - ДП "Красноармійськвугілля" (зараз ДП "Мирноградвугілля") надав в Держгеонадра України, і в першу чергу це Геологічні звіти та протоколи ДКЗ та ТЕН до цих звітів. В спеціальному дозволі №3110 від 11.08.2003 (поле шахти "Димитрова") не вказано в якості супутніх корисних копалин шахтні води тому, що у відповідних протоколах відсутні дані про кількість запасів вод, з приводу того, що підрахунок запасів дренажних вод цими звітами не виконувався та в ті роки і не передбачався нормами діючого на той час законодавства. Шахта має дозвіл на спец водокористування, яким передбачається ліміт забору, використання та скиду шахтної води на підприємстві.
07.12.2021 Державною екологічною інспекцією у Донецькій області видано директору ВП «ШАХТА « 5/6» ДП «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» припис №164-05 на усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 22.11.2021 - 02.12.2021, зокрема, забезпечити виконання заходів щодо охорони та раціонального використання вод, встановлених дозволом на спеціальне водокористування від 28.08.2015 №Укр-Дон-5997, а саме пункту 4 Заходів здійснювати знезараження шахтних вод та пункту 5 Заходів встановити водовимірювальне обладнання на скиді шахтних (стічних) вод в балку Сінна; не здійснювати самовільне користування надрами (підземна шахтна вода) без спеціального дозволу на користування надрами; дотримуватися правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв, а саме утримувати очисні споруди в задовільному технічному стані; забезпечити виконання умов дозволу на спеціальне водокористування від 28.08.2015 року №Укр-Дон-5997, а саме: дотримуватись нормованих показників гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах на випуску №1 підприємства, не допускати перевищення, встановлених дозволом на спеціальне водокористування, гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин.
З вказаним приписом відповідач не погодився, про що міститься відмітка директора ВП "Шахта "5/6" ДП "Мирноградвугілля" на вказаному приписі.
Згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783 (надалі - Методика), старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Донецької області Черняк О.О. було здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), а саме видобування ВП «Шахта « 5/6» ДП «Мирноградвугілля» 2115,7 тисяч кубічних метрів підземної шахтної води за відсутності у спеціальному дозволі на користування надрами від 11.08.2003 №3111 на видобування корисних копалин зазначення про корисні копалини - підземну воду, який склав 1 352 990,15 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №12-1363/22 від 23.12.2022 разом з розрахунком збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства України у сфері охорони та раціонального використання водних ресурсів ДП «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» за здійснення самовільного використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у обсязі 2115,7 м3 без дозволу на спеціальне водокористування, на суму 1 352 990,15 грн.
29.06.2023 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що відсутні підстави для задоволення претензії, виходячи з того, що виробнича діяльність підприємства здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 3111 від 11.08.2003, яким встановлено вид користування надрами - видобування кам'яного вугілля. Технологія видобування вугілля передбачає проведення підготовчих робіт в підземних горизонтах, а саме відкачування шахтної води для забезпечення можливості проведення гірничих робіт. В спеціальному дозволі на користування надрами не вказано в якості супутніх корисних копалин шахтні води, тому що у відповідних протоколах, відсутні дані про кількість запасів вод, у зв'язку з тим, що підрахунок запасів дренажних вод цими звітами не виконувався та в ті роки і не передбачався нормами діючого на той час законодавства. Крім того, має дозвіл на спец водокористування №Укр-Дон-5997 від 28.08.2015, яким передбачається ліміт забору, використання та скиду шахтної води на підприємстві.
Отже, на думку відповідача, спожиті для власних потреб обсяги води не виводились на поверхню, а вилучення решти обсягів на поверхню здійснювалось в межах загальної технології проведення обов'язкових підготовчих робіт в підземних горизонтах без їх корисного використання. Таким чином, процес відкачування шахтних підземних вод не має жодної ознаки видобутку корисних копалин.
Посилаючись на те, що Державне підприємство «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» вказану суму в добровільному порядку не сплатило, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає про на наступне.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до ст. 38 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них; використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи дренажної води.
Згідно зі ст. 6 Водного кодексу України, води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування, яке може буди загальним або спеціальним.
Поняття спеціальне водокористування наведено у статті 48 Водного кодексу України. Так, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
При цьому, згідно із ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування, який видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
Відповідно до ст. 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.
Згідно зі статтею 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, серед яких є й здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.
При цьому водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (частина дев'ята статті 44 Водного кодексу України).
Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).
Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.
Тобто прісні підземні води це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Відповідно до ст. 19 Кодексу України «Про надра» надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 23 Кодексу України Про надра, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
Як встановлено господарським судом, під час перевірки екологічною інспекцією встановлено здійснення відповідачем порушення ст. 19 Кодексу України про надра, а саме здійснення самовільного користування надрами (підземними шахтними водами) без спеціального дозволу на користування надрами - у 2020 році без спеціального дозволу на користування надрами добуто 2115700 метрів кубічних підземної шахтної води, з яких використано 6000 кубічних метрів води. У спеціальному дозволі на користування надрами від 11.08.2003 № 311 на видобування корисних копалин відсутні корисні копалини - підземна вода.
Згідно з пунктом 4 дозволу на спеціальне водокористування №УКР-ДОН-5997 від 28.08.2015 визначене фактичне місце здійснення діяльності (водокористування): шахтна вода. Найменування та код водного об'єкту і водогосподарської ділянки (джерела водопостачання і приймання стічних вод): шахтна вода - 61/АЗО/Дон/0218/0518, ШР, 111 км (водопостачання), скидання шахтних стічних вод в водні об'єкти: випуск 1 - балка Сінна, р.Казенний Торець - 20/А30/ Дон/0218/0518, ШР, 111 км (водовідведення). У дозволі зазначена мета водокористування: водопостачання підприємства питною водою: використання питної води з мереж Димитровського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» на господарсько-питні і виробничі потреби підприємства, соцсферу (гуртожиток); водопостачання питною водою з мереж Красноармійського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» (передача води) на технологічні потреби - ТОВ «Збагачувальна фабрика «Богучарська»; водокористування підприємством шахтної води на виробничі потреби; водопостачання шахтною водою на технологічні потреби ТОВ «Збагачувальна фабрика «Богучарська»; відведення господарсько-побутових стічних вод в мережі каналізації Димитровського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу»; скидання шахтних стічних вод в водні об'єкти: випуск 1 - балка Сінна, р.Казенний Торець.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №160/10310/20, Спеціальне водокористування включає такі правомочності: а) забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв; б) використання води; в) скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Тобто водокористування охоплює правомочності, які хоча й пов'язані між собою загальним об'єктом - водою, однак можуть реалізовуватися окремо одна від однієї, залежно від мети й виду діяльності підприємства.
Для прикладу, деякі підприємства здійснюють питне водопостачання, у тому числі нецентралізоване, яке пов'язане із забором води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв використання води, однак не мають необхідності у скиданні забруднюючих речовин у водні об'єкти.
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Форма дозволу на спеціальне водокористування та заяви для його отримання, а також форма нормативного розрахунку водокористування і водовідведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 23.06.2017 №234). Водночас водним законодавством не передбачено видачу окремих дозволів спеціального водокористування чи іншого виду дозвільних документів для забору води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв; використання води; скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Твердження про те, що суб'єкт господарювання, який не здійснює самостійного забору води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, а тому може здійснювати скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, без отримання спеціального дозволу на водокористування, суперечить меті охорони та дбайливого ставлення до національного багатства; не відповідає принципу користування або оренди природних ресурсів на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.
Припущення про те, що спеціальне водокористування є таким виключно у випадках вчинення водокористувачем сукупно всіх правомочностей, зазначених у ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України, спростовується й іншими нормами вказаного Кодексу, зокрема ст. 42, якою передбачено, що вторинні водокористувачі (абоненти), які не мають власних водозабірних споруд та отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів, можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти на підставі дозволів на спеціальне водокористування. Тобто навіть вторинним водокористувачам, які самостійно здійснюють скидання стічних вод у водні об'єкти, необхідно мати спеціальний дозвіл, а тому підприємство, яке здійснює скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та маючи на меті продовжувати здійснювати таку діяльність, повинно отримати дозвіл на спеціальне водокористування з відповідними лімітами на скидання забруднюючих речовин.
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Кодексом України про надра не передбачено використання корисних копалин загальнодержавного значення без спеціального дозволу на користування надрами, окрім випадків, встановлених статтею 23 вказаного Кодексу.
Наведене спростовує доводи відповідача щодо відсутності підстав для отримання підприємством спеціального дозволу на користування надрами для зворотних вод.
Відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 11.08.2003 №3111, відповідачу наданий дозвіл на видобування «вугілля кам'яне, супутні - германій» (а.с.56).
Згідно зі звітом про використання води за 2020 рік, відокремленим підрозділом "Шахта "5/6" Державного підприємства "Мирноградвугілля" було забрано або одержано шахтної води за рік в обсязі 2115700 метрів кубічних, з яких використано 6000 кубічних метрів (а.с.63-64).
Отже, за висновком суду, Відокремлений підрозділ «Шахта « 5/6» ДП «Мирноградвугілля» порушив вимоги законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а саме у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 здійснював самовільне користування надрами, видобування підземної шахтної води за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).
Суд також зазначає, що обставини стосовно вимог законодавства, що регулювало порядок отримання дозволів на користування надрами, на час отримання відповідачем спеціального дозволу на користування надрами № 3111 від 11.08.2003, не впливають на виникнення та існування в часі обставини видобутку відповідачем води без спеціального дозволу, яка відбулася та існувала протягом певного періоду часу, що відповідачем і не заперечується, а вимогами чинного законодавства передбачено правову конструкцію застосування відповідальності саме за наявності такої обставини.
Так, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).
Відповідно до частини четвертої статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно з частиною першою статтею 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
З метою реалізації Директиви 2006/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 лютого 2006 року про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, що скидаються до водного середовища Співтовариства, відповідно до Водного кодексу України та Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» була розроблена Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 (далі - Методика).
Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, в тому числі у разі самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів (абзац четверний пункту 1.2 Методики).
Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї Методики розраховують розмір відшкодування збитків.
Згідно з п. п. 1.4 та 1.5 Методики самовільне водокористування - здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього; спеціальне водокористування - забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води для скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.
Відповідно до п.1.7. Методики самовільне водокористування - здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього; спеціальне водокористування - забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води для скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
За приписами п. 9.1 розділу ІХ Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою З сам = 5 х W х Тар (грн.),
де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, куб. м;
Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника “Інші водні об'єкти», встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.
Згідно з п. 9.2 розділу ІХ Методики, фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
Як підтверджується матеріалами справи, розрахунок заявлених до стягнення збитків здійснювався позивачем у відповідності до п. 9.1 Методики, за формулою З сам = 5 х W х Тар (грн.).
Розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст.255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3). Для морської води та води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (Тар), відповідно до ст.255.5.7 Податкового кодексу України за шахтну, кар'єрну та дренажну воду становив 12,79 грн. за 100 кубічних метрів вод
Згідно наявної в матеріалах справи звіту 2ТП-водгосп за 2020 рік фактичний забір підземної води ДП «МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ» (Відокремлений підрозділ «Шахта « 5/6») склав 2115,7 тис. м3/рік.
З огляду на положення п. 9.2. Методики, на підставі вищезазначених довідок позивачем було здійснено розрахунок збитків за самовільне використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування наступним чином: 3сам = 5 х 2115700 х 0,1279= 1 352 990,15 грн.
Під час розгляду даної справи відповідачем не спростовано правильність та не доведено їх недостовірність належними доказами, які б ставили під сумнів дані, вказані у цих довідках.
Стаття 41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування за законом є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 у справі №910/8682/16.
При цьому вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника, а тому саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.09.2019 у справі №908/1092/18, від 12.11.2019 у справі №914/2436/18.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За приписами ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Як свідчить ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України недотримання умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування є самостійними порушеннями водного законодавства, відповідальність за які несуть винні особи.
Отже, здійснення водокористувачем водокористування без дозволу є порушенням його обов'язку, яке має наслідком застосування до винної особи відповідальності. Дії винної особи щодо водокористування без дозволу є самостійним складом правопорушення.
Суд зазначає, що юридичною природою даного спору є стягнення шкоди, завданої державі за водокористування без спеціального дозволу і при вирішенні даного спору підлягають встановленню факти відповідного видобутку води без дозволу на спеціальне водокористування та перевірка їх доказами.
Отже, факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів без отримання відповідного дозволу, завдання збитків державі, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, наявність вини відповідача суд визнає доведеним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.09.2013 у справі № 13/333-38/463-2012, та постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 908/1593/17, від 15.05.2019 у справі № 638/8281/15-а, від 21.05.2019 у справі №922/1017/17, згідно з якою факт самовільного використання водних ресурсів без наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування визначається у якості самостійної підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
Судом перевірено розрахунок позивача, та встановлено, що він зроблений відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389.
Відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини у встановленому порушенні, а також не наведено власного контррозрахунку завданих збитків. Докази відшкодування заподіяної шкоди в матеріалах справи відсутні.
Одночасно, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідач не був позбавлений права, у разі незгоди з отриманим розрахунком, звернутися у встановленому законодавством порядку до суду за захистом свого права шляхом оскарження результатів перевірки та розрахованого позивачем збитку, чого, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зроблено не було, зокрема, не надано доказів звернення до позивача із скаргою про скасування припису про усунення виявлення порушень від 07.12.2021 №164-05, про яку зазначено у відзиві на позовну заяву. Акт перевірки №164-05 від 02.12.2021 не скасовано та не встановлено його недійсність.
У діях відповідача наявні усі складові, необхідні для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, а саме протиправна поведінка останнього полягає у самовільному водокористуванні без наявності дозволу, вина підтверджується матеріалами інспекційної перевірки та відсутністю дозволу, наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків від 20 липня 2009 року № 389 (із змінами) на підставі звіту 2ТП-водгосп за 2020 рік, достовірність яких відповідачем не спростовано, а причинний зв'язок, що виражається у заподіяні вказаної шкоди саме є протиправною поведінкою відповідача.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Розділом X Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.
За приписами ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Пунктом 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
У главі XI Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 09.08.2013 № 128 (у редакції наказу Державної казначейської служби України від 05.12.2019 № 342), передбачено, що кошти, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Державній казначейській службі України на ім'я відповідного органу Державної казначейської служби України за субрахунком 3331 «Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків (далі - рахунок 3331) у розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету. Кошти, які надійшли протягом дня (з урахуванням повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів) на рахунки 3331, у регламентований час розподіляються Державною казначейською службою України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
Суд зазначає, що розподіл грошових коштів від стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, повинен здійснюватися з урахуванням приписів ст. 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища та вимог п. 7 ч.3 ст. 29, п 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до спеціального фонду місцевих бюджетів, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
У зв'язку з чим, заподіяні державі порушенням вимог природоохоронного законодавства збитки підлягають стягненню з відповідача з врахуванням відсоткового співвідношення до спеціального фонду Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, обласного фонду охорони навколишнього природного середовища Донецької обласної Державної адміністрації - Донецької обласної військово-цивільної адміністрації (як органу, виконуючого функції Донецької обласної ради), фонду охорони навколишнього природного середовища Мирноградської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (як органу, виконуючого функції Мирноградської міської ради).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
За змістом п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить з 01.01.2024 - 3028 грн.
Таким чином, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання до господарського суду позову з ціною 1 352 990,15 грн становить 16 235,88 грн з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 (оскільки позов подано через підсистему «Електронний суд»).
На підставі платіжної інструкції № 928 від 20.12.2021 за подання цього позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 20294,85 грн.
За приписами п. 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи, що позивачем відповідне клопотання про повернення судового збору не було подано, суд відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір в сумі 16 235,88 грн. на відповідача. Решта судового збору в сумі 4058,97 грн. буде повернута судом після надходження від позивача відповідного клопотання.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Донецькій області до Державного підприємства “Мирноградвугілля» про стягнення збитків в сумі 1 352 990,15 грн. за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Мирноградвугілля» (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, 1; код ЄДРПОУ 32087941) збитки в сумі 1 352 990,15 грн. на рахунок UA618999980333189331000005690, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), отримувач: Донецьке ГУК/Мирноград МТГ/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37967785, КБК 24062100 - Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності до спеціального фонду Державного бюджету України в сумі 405 897,05 грн. (чотириста п'ять тисяч вісімсот дев'яносто сім гривень 05 копійок), що становить 30% загальної суми збитків; обласного фонду охорони навколишнього природного середовища Донецької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022473) в сумі 270 598,03 грн. (двісті сімдесят тисяч п'ятсот дев'яносто вісім гривень 03 копійок), що становить 20% загальної суми збитків; фонду охорони навколишнього природного середовища Мирноградської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (ЄДРПОУ 44670895) в сумі 676 495,08 грн. (шістсот сімдесят шість тисяч чотириста дев'яносто п'ять гривень 08 копійок), що становить 50% загальної суми збитків.
Стягнути з Державного підприємства “Мирноградвугілля» (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, 1; код ЄДРПОУ 32087941) на користь Державної екологічної інспекції у Донецькій області (85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Петровського, буд. 18А; код ЄДРПОУ 38034476) судовий збір в сумі 16 235,88 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2026.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.С. Зельман