вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
28.04.2026м. ДніпроСправа № 904/6756/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального закладу ''Театрально-видовищний заклад культури ''Київський муніципальний академічний театр ляльок на лівому березі Дніпра'' (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрея Шептицького, буд. 1Б; ідентифікаційний код 05495006)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, м. Павлоград Павлоградського району Дніпропетровської області, вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код 44604267)
про стягнення 1 010 грн. 00 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Комунальний заклад ''Театрально-видовищний заклад культури ''Київський муніципальний академічний театр ляльок на лівому березі Дніпра'' звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№6289/25 від 28.11.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення 1 010 грн. 00 коп. - заборгованості з попередньої оплати за товар, який не було поставлено.
Також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З долученої судом до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвала суду від 03.12.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 03.12.2025 о 20:20 год. (а.с. 64).
Суд вважає за необхідне зазначити, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 03.12.2025, з урахуванням вимог частини статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 28.04.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зазначити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, з огляду на предмет та підстави позову у даній справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Комунальним закладом ''Театрально-видовищний заклад культури ''Київський муніципальний академічний театр ляльок на лівому березі Дніпра'', як покупцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія", як постачальником, було укладено договір поставки від 10.07.2024 № 233 (надалі - Договір) (а.с. 39-40).
Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Код ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти.
Найменування товару: дизпаливо Energy (пункт 1.2 Договору).
Одиниця вимірювання: літр (пункт 1.3 Договору).
Кількість: 140 літрів (пункт 1.4 Договору).
Пунктом 1.5 Договору визначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно з умовами договору (пункт 2.1 Договору).
Ціна 1 літру товару: 50,50 грн (пункт 3.1 Договору).
Загальна сума договору: 7 070,00 грн, у тому числі ПДВ 1 178,33 грн (пункт 3.2 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна тільки протягом дня їх виписки.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Підпунктом 5.2.1 Договору визначено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки.
Згідно з підпунктом 5.2.2 Договору скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті.
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (пункт 5.3 Договору).
Пунктом 6.3 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом 2 цього договору.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (пункт 10.1 Договору).
Даний договір діє до 31.12.2024 (пункт 10.2 Договору).
Також сторонами було підписано специфікацію (додаток №1 до Договору) на поставку дизпалива Energy в кількості 140 літрів на загальну суму 7 070 грн, з урахуванням ПДВ (а.с. 40 на звороті).
Як вбачається, позивачем було виконано свої зобов'язання за Договором в частині оплати за товар на загальну суму 7 070 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.07.2024 №189, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 41).
Позивач зазначає, що відповідачем лише частково виконано зобов'язання з поставки товару за Договором. Так, відповідач не виконав зобов'язання з відпуску дизпалива в кількості 20 літрів на суму 1 010 грн. 00 коп.
Також позивач зазначає, що у період з 23.12.2024 не може отримати паливо по заправним скретч-картках на АЗС відповідача, оскільки вказані АЗС відмовляються приймати та не обслуговують заправні скретч-картки.
На підтвердження вказаного позивачем надано копії актів відмови відпускати пальне на АЗС від 23.12.2024 та 09.01.2025 (а.с. 44-45), копії скретч-карток в кількості 2 штуки номіналом по 10 літрів (а.с. 43), копію довідки №8505 (а.с. 42).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом від 19.02.2025 №060/06-43 з вимогою надати інформацію про АЗС, які забезпечать безперебійну видачу пального за скретч-картками, зокрема, за договором від 10.07.2024 №233. Вказаний лист отриманий представником відповідача 21.02.2025 (а.с. 22-24). Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.
Крім того, позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію від 23.04.2025 №060/06-84 з вимогою здійснити повернення коштів, у зв'язку з тривалим нездійсненням відпуску пального, зокрема, за договором від 10.07.2024 №233 (а.с. 18-21).
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за Договором в частині оплати за товар на загальну суму 7 070 грн. 00 коп., проте відповідачем зобов'язання з поставки товару виконано частково, а саме відповідачем не відпущено пального за скретч-картками на загальну суму 1 010 грн. 00 коп., кошти, що були сплачені за товар, що не був поставлений, позивачу не повернуто, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання учасником заявникові товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів (скретч-карток), які надавали право замовникові на отримання відповідної кількості товару (палива) за Договором в майбутньому.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем було виконано свої зобов'язання за Договором в частині оплати за товар на загальну суму 7 070 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.07.2024 №189, копія якої міститься в матеріалах справи.
При цьому, позивач зазначає, що відповідачем лише частково виконано зобов'язання з поставки товару за Договором. Так, відповідач не виконав зобов'язання з відпуску дизпалива в кількості 20 літрів на суму 1 010 грн. 00 коп.
Також позивач зазначає, що у період з 23.12.2024 не може отримати паливо по заправним скретч-картках на АЗС відповідача, оскільки вказані АЗС відмовляються приймати та не обслуговують заправні скретч-картки.
На підтвердження вказаного позивачем надано, зокрема, копії актів відмови відпускати пальне на АЗС від 23.12.2024 та 09.01.2025, копії скретч-карток в кількості 2 штуки номіналом по 10 літрів та копію довідки №8505 щодо отримання палива за Договором в кількості 120 літрів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом від 19.02.2025 №060/06-43 з вимогою надати інформацію про АЗС, які забезпечать безперебійну видачу пального за скретч-картками, зокрема, за договором від 10.07.2024 №233. Вказаний лист отриманий представником відповідача 21.02.2025. Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.
Крім того, позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію від 23.04.2025 №060/06-84 з вимогою здійснити повернення коштів, у зв'язку з тривалим нездійсненням відпуску пального, зокрема, за договором від 10.07.2024 №233; відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що всього відповідачем не передано позивачу 20 літрів дизельного палива за ціною 50 грн. 50 коп., з урахуванням ПДВ за 1 літр на загальну суму 1 010 грн. 00 коп. (50,50 х 20).
Проте, сума попередньої оплати в розмірі 1 010 грн. 00 коп., сплачена позивачем за товар, що не був поставлений, позивачу відповідачем не повернута, відповідачем вказане не спростовано, доказів іншого матеріали справи не містять.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина перша статті 670 Цивільного кодексу України ).
За приписом частини другої статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства аванс не виконує забезпечувальної функції, а є грошовою сумою, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). При цьому, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.
У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, а саме як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 28.11.2011 у справі №3-127гс11.
Як зазначалося вище, позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію від 23.04.2025 №060/06-84 з вимогою здійснити повернення коштів, у зв'язку з тривалим нездійсненням відпуску пального, зокрема, за договором від 10.07.2024 №233. Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження поставки позивачу товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, на залишкову суму 1 010 грн. 00 коп. відповідачем не надано, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати. Отже, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.
Зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи дають підстави вважати вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Оскільки позивач здійснив попередню оплату товару, а відповідач не поставив оплачений товар (на суму 1 010 грн. 00 коп.), повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд вважає, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму попередньої оплати за товар, що не був поставлений в розмірі 1 010 грн. 00 коп.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача 3 028 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Комунального закладу ''Театрально-видовищний заклад культури ''Київський муніципальний академічний театр ляльок на лівому березі Дніпра'' (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрея Шептицького, буд. 1Б; ідентифікаційний код 05495006) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, м. Павлоград Павлоградського району Дніпропетровської області, вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код 44604267) про стягнення 1 010 грн. 00 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, м. Павлоград Павлоградського району Дніпропетровської області, вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код 44604267) на користь Комунального закладу ''Театрально-видовищний заклад культури ''Київський муніципальний академічний театр ляльок на лівому березі Дніпра'' (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрея Шептицького, буд. 1Б; ідентифікаційний код 05495006) 1 010 (одна тисяча десять) грн. 00 коп. - заборгованості та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
28.04.2026