21 квітня 2026 року м. Харків Справа № 922/3502/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Демідова П.В., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства Хартрон-Енерго ЛТД (Товариства з обмеженою відповідальністю) (вх.№350Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 (рішення ухвалено суддею Ольшанченко В.І. в приміщенні Господарського суду Харківської області 21.01.2026, повне рішення складено 02.02.2026) у справі №922/3502/25
за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання «Імпульс» (89440, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Великі Лази, «Новий» мікрорайон, вул. Східна (пн), 4В)
до Науково-виробничого підприємства Хартрон-Енерго ЛТД (Товариства з обмеженою відповідальністю) (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1)
про стягнення 753343,51 грн
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 у справі №922/3502/25 в позові відмовлено частково, стягнуто з Науково-виробничого підприємства Хартрон-Енерго ЛТД на користь Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання «Імпульс» безпідставно збережені кошти у розмірі попередньої оплати за договором поставки №19/21-Е від 08.11.2021 в сумі 658389,28 грн, інфляційні втрати за період з жовтня 2024 року по серпень 2025 року у сумі 75972,87 грн, 3% річних за період з 08.10.2024 по 22.09.2025 в сумі 18939,97 грн та судовий збір у сумі 11299,54 грн.
Науково-виробниче підприємство Хартрон-Енерго ЛТД (ТОВ) звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 у справі №922/3502/25 повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення відмовити повністю, судовий збір за подання апеляційної скарги стягнути з позивача на користь відповідача, справу розглянути за участі представника відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що між ПрАТ «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання «Імпульс» та Науково-виробничим підприємством Хартрон-Енерго ЛТД (ТОВ) укладений договір поставки №19/21-Е від 08.11.2024, відповідно до умов якого постачальник має виготовити та поставити функціональні блоки уніфікованого комплексу технічних засобів, а покупець прийняти та оплатити продукцію. Умови щодо оплати продукції та поставки передбачені пунктами 4.2 та 5.1 договору. Позивач невчасно та не в повному обсязі сплатив аванс. Не зважаючи на це відповідач знайшов можливість приступити до виготовлення продукції. У зв'язку з військовою агресією рф проти України, постійними обстрілами міста, пошкодженням виробничих потужностей підприємства відповідач вимушено призупинив діяльність. Після відновлення роботи відповідач виготовив замовлену продукцію, про що неодноразово повідомляв позивача. Проте, позивач відповіді не надав, продукцію не забрав, розрахунки в повному обсязі не провів. В свою чергу на даний час строк дії договору закінчився, та договір є нечинним. Посилання суду першої інстанції на недоліки оформлення супровідної документації та відсутність належним чином оформленої товаросупровідної документації, яка підтверджує відповідність якості виготовленої продукції умовам договору, що унеможливлює прийняття виготовленої продукції, є безпідставними. Так, договором передбачений чіткий механізм поставки продукції, який передбачає строки поставки, приймання продукції, відповідальність сторін. В свою чергу договір не передбачає додаткових умов, підстав, які безпосередньо надають право позивачу відмовитись від прийняття продукції у разі порушення відповідачем умов договору. Крім того, судом першої інстанції необґрунтовано встановлено, що договір поставки був розірваний з 01.10.2024, оскільки зазначений договір втратив чинність з 31.07.2022 у зв'язку із закінченням строку дії договору і не був продовжений; в період дії договору позивач не звертався з письмовим повідомленням в порядку п. 8.2 договору. Отже, письмове звернення позивача про одностороннє розірвання договору не має правових підстав. Також, відповідач зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано, що зобов'язання зі стягнення попередньої оплати (авансу), нарахування штрафних санкцій у відповідності до договору поставки було розглянуто у справі № 922/3404/23. Крім того, оскільки обставини договірних відносин та законного набуття відповідачем коштів у сумі попередньої оплати були встановлені судовим рішенням у справі № 922/3404/23, а судом першої інстанції не встановлено абсолютної безпідставності набуття (збереження) у відповідача попередньої оплати від позивача (не в повному обсязі), тому не підлягають застосуванню норми ст. 1212 ЦК України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Науково-виробничого підприємства Хартрон-Енерго ЛТД (Товариства з обмеженою відповідальністю) (вх.№350Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 у справі №922/3502/25; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 07.04.2026.
24.03.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 оголошено у судовому засіданні перерву до 21.04.2026.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
08.11.2021 між ПрАТ «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання «Імпульс» (покупець) та Науково-виробничим підприємством Хартрон-Енерго ЛТД (Товариством з обмеженою відповідальністю) (постачальник) укладений договір поставки №19/21-Е (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, виготовити та поставити функціональні блоки уніфікованого комплексу технічних засобів (УКТЗ) (далі - продукція), а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, прийняти і оплатити продукцію (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 3.1 договору сума договору становить 2194630,92 грн, у тому числі ПДВ 20% - 365771,82 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.
Поставка продукції здійснюється на умовах ЕХW - склад постачальника, 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, згідно Інкотермс 2010. Постачальник не пізніше ніж за два дні до дати відвантаження продукції письмово повідомляє покупця про заплановану дату відвантаження продукції із зазначенням номенклатури та вартості продукції, що поставляється (п. 5.2 договору).
Датою поставки вважається дата зазначена у видатковій накладній на продукцію, що підтверджує відвантаження продукції зі склада постачальника (п. 5.5 договору). Приймання продукції здійснюється покупцем на складі покупця у відповідності до процедури прийомки, визначеної покупцем, та згідно з супровідними документами на продукцію (п. 5.8 договору).
Пунктом 5.11 договору передбачено, що постачальник при відвантаженні продукції надає покупцю наступну супровідну документацію: паспорт заводу-виробника (оригінал); декларація про відповідність на партію продукції (копія, завірена постачальником); накладну на продукцію в двох примірниках (оригінал); план якості, по якому контролюється виготовлення продукції, оформлений у відповідності з вимогами СОУ НАЕК 039:2013 та погоджений з кінцевим замовником; копію ТУ на продукцію, погоджені з «НАЕК «Енергоатом», ДІЯР України, згідно СОУ НАЕК 077:2015.
Відповідно до п. 6.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість продукції, яка постачається відповідно до умов даного договору; приймати поставлену продукцію у відповідності до умов договору (п. 6.1.2 договору). У разі не поставки продукції у строки обумовлені договором, покупець має право відмовитись від подальшого виконання договору в односторонньому порядку, повідомивши про це постачальника (п. 6.2.1 договору). Постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечити поставку продукції у строки встановлені договором (п. 6.3.1 договору); забезпечити відповідність якості продукції, що поставляється, умовам договору (п. 6.3.2 договору); в разі відмови покупця від подальшого виконання договору в односторонньому порядку у зв'язку з не поставкою постачальником продукції у строки обумовлені цим договором, повернути покупцю раніше сплачені постачальнику кошти у повному обсязі на протязі 3 банківських днів з дня отримання постачальником офіційної вимоги про це від покупця, за умови, якщо сторони не зможуть досягти домовленості про перенос строку постачання продукції (6.3.6 договору).
У п. 10.1 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.07.2022, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором. - до закінчення терміну дії гарантії.
У додатку №1 до договору поставки від 08.11.2021 сторонами складено специфікацію на виготовлення та поставку продукції - функціональних блоків УКТЗ-Д.
05.01.2022 позивачем перераховано відповідачу 658389,28 грн згідно платіжної інструкції №48 від 05.01.2022 з призначенням платежу «За поставку блоків згідно дог.19/21-Е від 08.11.2021р. в т.ч. ПДВ 20%-109731,55 грн.»
Також, в матеріалах справи міститься договір поставки №53-129-01-22-02452 від 18.02.2022, укладений між ДП «НАЕК «Енергоатом» (покупець) та ПрАТ «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання «Імпульс» (постачальник), (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити обладнання для модернізації керуючих систем безпеки на першому каналі КСБ енергоблока № 6 власного виробництва (далі - продукція) для потреб ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - кінцевий споживач), а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію (п. 1.1. договору). Згідно з п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені в специфікації (далі - специфікація), яка є невід'ємною частиною договору. Сума договору становить 550116000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 91686000,00 грн (п. 3.1 договору). Договір є чинним з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку (п. 10.1 договір).
Науково-виробниче підприємство Хартрон-Енерго ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) не є стороною вказаного договору поставки від 18.02.2022, проте відповідач не заперечує, що продукція за договором поставки від 08.11.2021 виготовлялась для потреб НАЕК «Енергоатом».
01.06.2023 між ДП «НАЕК «Енергоатом» (покупець) та ПрАТ «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання «Імпульс» укладено додаткову угоду №2 до договору поставки №53-129-01-22-02452 від 18.02.2022, в якій сторони дійшли згоди розірвати договір поставки з моменту укладання цієї додаткової угоди.
Також, позивачем до матеріалів справи наданий лист відповідача від 26.06.2023 №67200/62, в якому він повідомляє, що незважаючи на те, що аванс був перерахований у меншому розмірі ніж передбачено умовами договору Науково-виробниче підприємство Хартрон-Енерго ЛТД (ТОВ) знайшло можливість приступити до виготовлення продукції. В подальшому у зв'язку з військовою агресією рф проти України, постійними обстрілами міста відповідач вимушено призупинив діяльність, тому не мав можливості виконати вимоги п. 5.1 договору і поставити продукцію в травні 2022 року. Після відновлення роботи відповідач неодноразово повідомляв позивача про готовність замовленої продукції до постачання та необхідність її оплати, проте відповідей на повідомлення не отримував.
Листом №392/01 від 05.04.2024 позивач запропонував відповідачу направити для ознайомлення супровідну документацію: паспорт заводу-виробника; декларацію про відповідність на партію продукції; план якості, по якому контролюється виготовлення продукції, оформлений у відповідності з вимогами СОУ НАЕК 039:2013; копію ТУ на продукцію, погоджені з «НАЕК «Енергоатом», ДІЯР України, згідно СОУ НАЕК 077:2015.
Відповідач листом №67200/23 від 25.04.2024 направив позивачу супровідні документи.
У відповідь на вказаний лист позивач повідомив відповідача, що під час аналізу наданої супровідної документації ним виявлені недоліки, зокрема, паспорт заводу - виробника оформлено російською мовою та без додержання вимог ДСТУ ГОСТ 2.610:2006; план якості не погоджено з філією ВП «Запорізька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом»; ТУ У 33.2-30034641-005-2002А оформлено російською мовою, відсутні відмітки про перевіряння ТУ не рідше одного разу на 5 років, в ТУ відсутні методи випробувань для підтвердження відповідності.
У листі №67200/32 від 23.05.2024 відповідач зазначає, зокрема, що 22.11.2022 він повторно направив ВП «ЗАЕС» для узгодження план якості, проте відповіді на повторне звернення не отримав. Після отримання від позивача зауважень до товаросупровідної документації відповідач знову звернувся до ВП «ЗАЕС» з проханням погодити план якості, проте у зв'язку із захопленням ВП «ЗАЕС» окупантами, потреби у продукції не має, договір між ВП «ЗАЕС» і ПрАТ СНВО «Імпульс» розірваний, ВП «ЗАЕС» не має підстав для розгляду та узгодження плану якості.
Позивач листом №744/01 від 25.06.2024 звернувся до філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» із запитом щодо підтвердження обставин, на які відповідач посилався у листі №67200/32 від 23.05.2024.
28.06.2024 позивачу видано сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-24-1265 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку (зобов'язання) прийняти та оплатити функціональні блоки уніфікованого комплексу технічних засобів (УКТЗ) для потреб ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» у термін з 04.03.2022 за договором поставки №19/21-Е від 08.11.2021, які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання: 04.03.2022, дата закінчення: тривають на 28.06.2024.
Також, в матеріалах справи містяться листи філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» АТ «НАЕК «Енергоатом» №29-5065/42-вих від 03.07.2024 та ВП «Запорізька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» №21-6970/07 від 02.07.2024 щодо підтвердження неможливості погодження плану якості в рамках розірваного договору від 18.02.2022 №53-129-01-22-02452 з ПрАТ СНВО «Імпульс», в яких зазначалось про відсутність підстав для погодження плану якості у зв'язку з відсутністю договірних відносин та постачання товару.
18.07.2024 позивач направив на адресу відповідача повідомлення №848/01 про неможливість виконання зобов'язань внаслідок настання обставин непереборної сили, до якого додав копію сертифікату ТПП. Відповідач отримав це повідомлення 24.07.2024.
23.09.2024 позивач направив відповідачу повідомлення, в якому зазначав, що згідно сертифікату обставини непереборної сили діють з 04.03.2022 по теперішній час. Згідно розділу 8 договору у випадку коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 180 днів, кожна зі сторін має право розірвати договір. Враховуючи, що станом на 18.09.2024 обставини непереборної сили для обох сторін тривають 929 днів, а виконання зобов'язань за договором неможливе внаслідок розірвання основного договору, ПрАТ «СНВО «Імпульс» прийнято рішення про розірвання договору з 01.10.2024.
Вказане повідомлення отримано відповідачем 03.10.2024.
14.03.2025 позивач звернувся до відповідача з листом №334/01 від 13.03.2025, в якому посилаючись на статті 205 ГК України, 607 та 651 ЦК України зазначає, що умовами договору передбачено право сторін на розірвання договору в односторонньому порядку, яке не потребує попереднього або додаткового погодження чи будь якої іншої дії чи вжиття заходів від другої сторони. Проте, незважаючи на отримання письмового повідомлення про розірвання договору відповідач всупереч п. 8.4 договору попередню оплату не повернув. В свою чергу у зв'язку з розірванням договору в односторонньому порядку сума попередньої оплати в розмірі 658389,28 грн, яка була сплачена відповідачу, відповідно до 1212 ЦК України є безпідставно набутим майном, яка підлягає поверненню. На підставі викладеного позивач просив повернути отриману суму попередньої оплати.
Вказаний лист відповідач отримав 24.03.2025, але відповіді не надав.
14.05.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію №583/01 від 13.05.2025 про повернення безпідставно набутого майна - попередньої оплати в розмірі 658389,28 грн. Проте відповідач відповідь на претензію не надав, грошові кошти на рахунок позивача не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення 658389,28 грн основної заборгованості, 75972,87 грн інфляційних нарахувань, 18981,36 грн 3 % річних.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що виконання договору стало неможливим з 04.03.2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України. Захоплення ВП «Запорізька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» (кінцевий замовник за основним договором) призвело до розірвання основного договору та неможливості виконання договору, що підтверджено листами позивача, відповідача та замовника, а також сертифікатом ТПП. Оскільки розділом VIII договору передбачено право сторони розірвати договір в односторонньому порядку у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 180 днів і позивач в односторонньому порядку розірвав договір з 01.10.2024, відпала правова підстава для правомірного користування відповідачем сумою авансу (попередньої оплати) за договором в розмірі 658389,28 грн, яка була сплачена позивачем відповідачу. За висновком місцевого господарського суду сплачений позивачем аванс за договором набув статусу безпідставно набутого майна після розірвання договору, а відтак підлягає поверненню позивачу в порядку ст. 1212 ЦК України. Також, враховуючи порушення відповідачем строку повернення безпідставно набутих грошових коштів, у відповідності до ст. 625 ЦК України підлягають нарахуванню на суму простроченого грошового зобов'язання суми інфляційних нарахувань та три проценти річних. Здійснивши перерахунок 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню частково - за період з 08.10.2024 по 22.09.2025 в сумі 18939,97 грн.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, закон передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання є неправомірною (за винятком, коли така відмова передбачена договором).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору». Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору.
За змістом наведених норм одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, а отже, є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.
Позивач зазначає, що оскільки обставини непереборної сили продовжуються більше ніж 180 днів він скористався правом в односторонньому порядку розірвати договір як-то передбачено п. 8.4 договору.
Пунктом 8.4 розділу 8 договору поставки №19/21-Е від 08.11.2021 передбачено, що у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 180 днів, кожна зі сторін у встановленому порядку має право розірвати договір. У разі попередньої оплати постачальник повертає покупцю кошти протягом трьох днів з дня розірвання договору.
Отже, у даному пункті закріплено лише право сторін розірвати договір у встановленому порядку. Жодних посилань на право сторін розірвати договір саме в односторонньому порядку у зв'язку з настанням обставин непереборної сили умови договору не містять.
В свою чергу, за відсутності в договорі умови щодо права сторони на одностороннє розірвання договору у зв'язку з настанням обставин непереборної сили, її намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
В матеріалах справи відсутні докази розірвання договору у встановленому законом порядку, тому доводи позивача щодо розірвання договору є безпідставними.
Позивач посилається на те, що в даному випадку зобов'язання припинилося неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. В даному випадку це настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), про що свідчить відповідний сертифікат ТПП.
Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Поряд із тим за змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, двосторонній характер зобов'язань за договором купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору продавець бере на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За загальним правилом, закріпленим у статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Разом з цим, закон передбачає й інші підстави для припинення зобов'язання, визначені у статтях 600-601, 604-609 ЦК України.
Згідно зі ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (зокрема, загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов'язання. Якщо неможливість виконання сталася з вини боржника (порушення зобов'язання), правовий зв'язок між сторонами не зникає, а змінюється (трансформується). Отже, якщо неможливість виконання викликана виною боржника, стаття 607 ЦК України не застосовується та зобов'язання не припиняється автоматично.
Пунктом 4.2 договору сторони визначили порядок оплати поставленої продукції:
а) покупець перераховує аванс в розмірі 50% від загальної суми договору, указаної в п. 3.1 договору, що становить 1097315,46 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 182885,91 грн на протязі 10 банківських днів з дня підписання договору. У випадку затримки проведення авансового платежу покупцем згідно цього пункту, строк поставки продукції постачальником може бути відстрочено на відповідний затримці строк, без застосування до постачальника штрафних санкцій;
б) остаточний розрахунок за продукцію в розмірі 50% від загальної суми договору проводиться перед відвантаженням продукції, після отримання повідомлення від постачальника про готовність продукції до постачання (п. 4.2 договору).
Отже, позивач до 22.11.2021 мав перерахувати аванс у розмірі 50% від загальної суми договору, а саме 1097315,46 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивач лише 05.01.2022 згідно платіжної інструкції №48 перерахував відповідачу 658389, 28 грн., тобто в порушення умов договору позивач невчасно та не у повному обсязі виконав свої зобов'язання зі сплати авансу. Про вказані обставини неодноразово зазначав відповідач.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що після 24.02.2022 роботу Науково-виробничого підприємства Хартрон-Енерго ЛТД (ТОВ), як і багатьох інших харківських підприємств, було ускладнено і такі обставини є загальновідомими. Отже, за відповідних складних умов, своєчасне отримання коштів від контрагентів за укладеними договорами мало б стати запорукою мінімізації руйнівних наслідків воєнних дій та якнайшвидшого виконання взятих на себе зобов'язань.
В свою чергу відповідно до п. 5.1 договору строк поставки продукції - травень 2022 року, за умови вчасної та повної сплати авансу відповідно до п. 4.2.а) цього договору. Допускається поставка партіями.
Отже, виконанню обов'язку відповідача щодо поставки продукції передує обов'язок позивача щодо повної сплати авансу.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 922/3404/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання «Імпульс» до Науково-виробничого підприємства «Хартрон-Енерго ЛТД», про стягнення коштів у розмірі 1178787, 37 грн, скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2023 у справі №922/3404/23 та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційним господарським судом встановлено, зокрема, що попри сплату позивачем авансу не в повному обсязі, а також відсутності погодження та прийняття такої оплати відповідачем, на електронну пошту ПрАТ «СНВО «Імпульс» 28.11.2022, 09.01.2023 та 07.04.2023 були направлені повідомлення про готовність до поставки продукції, водночас останній залишив відповідні повідомлення без реагування, зазначивши про одностороннє розірвання договору лише 19.06.2023. Позивач, не здійснивши дій щодо сплати авансу в повному обсязі, а також щодо отримання товару, не заявивши відповідачу у розумні строки після отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження про відпадіння інтересу до отримання виконання за договором поставки, в порядку статті 538 ЦК України перебував у стані прострочення кредитора і не мав права відмовитися від договору поставки.
Згідно сертифікату Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-24-1265 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 28.06.2024 обставини непереборної сили унеможливили виконання обов'язку (зобов'язання) щодо прийняття та оплати функціональних блоків уніфікованого комплексу технічних засобів (УКТЗ) для потреб ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» у термін з 04.03.2022. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання: 04.03.2022, дата закінчення: тривають на 28.06.2024.
Отже, відповідні обставини виникли для позивача з 04.03.2022, а тому не розповсюджуються на зобов'язання, що виникли у позивача до вказаної дати.
В свою чергу, оскільки у позивача до настання форс - мажорних обставин існували договірні зобов'язання лише щодо сплати авансу, а не прийняття товару від відповідача, наведені позивачем обставини щодо неможливості виконання ним зобов'язання через настання обставин непереборної сили не є в розумінні статті 607 ЦК України підставою для припинення зобов'язання неможливістю його виконання. Крім того, ні станом на час настання форс - мажорних, ні станом на час ухвалення оскаржуваного рішення позивач не виконав свого обов'язку щодо слати авансу, відповідно у відповідача не настав строк поставки продукції.
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Закон не покладає обов'язку на особу, яка у зв'язку із невиконанням іншою зобов'язаною стороною зустрічного зобов'язання в порядку положень статті 538 ЦК України, почати виконання зобов'язання на власний ризик, однак надає право зупинити виконання обов'язку за договором або повністю чи частково відмовитися від нього. При цьому, беручи до уваги фактичне порушення власних інтересів шляхом невиконання іншою стороною зустрічного зобов'язання, закон так само не вимагає інформувати контрагента про відповідне рішення.
Відповідно до положень статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Отже, оскільки неможливість виконання зобов'язання первісно викликана провиною позивача у зв'язку з неналежним виконанням ним свого обов'язку за договором щодо сплати авансу, який передує обов'язку відповідача щодо поставки товару, вказані обставини виключають застосування ст. 607 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази розірвання договору у встановленому законом порядку, а зобов'язання не припинилося, зокрема, з підстав передбачених ст. 607 ЦК України, з огляду на договірний склад спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми авансу та нарахованих на цю суму 3 % річних та інфляційних нарахувань як безпідставно набутих коштів.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 ГПК України).
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову у позові.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства Хартрон-Енерго ЛТД (Товариства з обмеженою відповідальністю) задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 у справі №922/3502/25 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У позові відмовити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання «Імпульс» (89440, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Великі Лази, «Новий», мікрорайон, вул. Східна (пн), будинок 4В, код ЄДРПОУ 31393258) на користь Науково-виробничого підприємства Хартрон-Енерго ЛТД (Товариства з обмеженою відповідальністю) (61070, Харківська обл., місто Харків, вул. Академіка Проскури, будинок 1, код ЄДРПОУ 30034641) 13559,44 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 29.04.2026.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя П.В. Демідова
Суддя Н.О. Мартюхіна