27 квітня 2026 року м. Харків Справа № 905/960/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.,
без виклику представників сторін
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" (вх. № 296 Д/2),
на рішення Господарського суду Донецької області від 22.01.2026 (повне рішення складено 27.01.2026) у справі № 905/960/25 (суддя Паляниця Ю.О.)
за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ в особі філії "Карпатський лісовий офіс", м. Ужгород,
до Приватного підприємства "Зелений гай", м. Маріуполь Донецької області,
про стягнення 74469,37грн
У вересні 2025 року Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Зелений гай" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 74469,37грн, з яких: 36685,24грн - основного боргу, 31060,16грн - інфляційних втрат та 6723,97грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.01.2026 у справі №905/960/25 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та пустими доказами наявності заборгованості відповідача у заявленому розмірі.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, позивач - ДСГП "Ліси України" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 22.01.2026 у справі №905/960/25 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Крім того, просить стягнути судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам та фактично зосередився виключно на відсутності підпису у графі "деревину одержав" на ТТН, проігнорував здійснену відповідачем часткову оплату, зазначення відповідача перевізником у ТТН, відсутність його заперечень щодо поставки. Суд обмежився формальним аналізом одного реквізиту документа, не дослідивши взаємозв'язок доказів між собою, що прямо суперечить вимогам ст. 86 ГПК України;
- судом не було враховано того, що факт поставки підтверджується сукупністю наступних доказів: перевізником у всіх ТТН вказано саме ПП "Зелений гай", водій - ОСОБА_2; також у ТТН є підписи та дані водія, який прийняв вантаж до перевезення від імені перевізника (яким є відповідач); часткова оплата на суму 86620,20грн здійснена саме відповідачем; у справі були відсутні будь-які заперечень відповідача щодо факту, обсягу чи якості поставки;
- встановивши, що відповідачем здійснено часткову оплату у сумі 86620,20грн, суд дійшов помилкового висновку про неможливість встановлення її призначення, оскільки: оплата здійснена у період фактичних поставок; інших господарських правовідносин між сторонами не існувало; відповідач не заперечував факту здійснення платежів та їх зв'язку з поставкою лісоматеріалів.
- зазначивши про відсутність у справі довіреності на водія ПП "Зелений гай", суд першої інстанції поклав на позивача ризики внутрішньої організації діяльності відповідача, адже цей водій: не є стороною правочину; діє в межах організації перевезення відповідача; не впливає на сам факт передачі товару перевізнику покупця, а всі подальші дії знаходяться у сфері відповідальності покупця;
- відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву (заперечень проти позову; альтернативного розрахунку чи пояснення щодо платежів; не спростовано жодного доказу позивача, зокрема, не підтверджено того, що товар не поставлявся); натомість, надані позивачем до справи докази підтверджують фактичне відвантаження, перевезення, часткову оплату товару та відсутність жодних заперечень з боку відповідача.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на рішення Господарського суду Донецької області від 22.01.2026 у справі №905/960/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на рішення Господарського суду Донецької області від 22.01.2026 у справі №905/960/25 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи; витребувано матеріали справи №905/960/25 із Господарського суду Донецької області.
27.02.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/960/25.
Відповідач не скористався правом на подання відзиві на апеляційну скаргу у встановлений судом строк, що не перешкоджає апеляційному перегляду судового рішення у справі.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.
Разом з цим, як вбачається згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача - ПП "Зелений гай" є: 87537, Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Купріна, буд. 15.
Відомості про зміну свого місцезнаходження в порядку ч. 7 ст. 120 ГПК України відповідач до суду не подавав.
Разом з цим, суд зауважує, що направити ухвалу суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі від 23.02.2026 за місцезнаходженням відповідача рекомендованим поштовим відправленням наразі неможливо.
В матеріалах справи також міститься заява відповідача від 26.02.2026, в якій він просив надсилати процесуальні документи в електронному вигляді на електронну адресу zelenyj_gaj@ukr.net та підтвердив факт реєстрації в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу.
Згідно даних журналу обліку вихідної електронної пошти, що міститься в матеріалах справи, ухвалу суду від 23.02.2026 у справі №905/960/25 направлено на електронну адресу відповідача zelenyj_gaj@ukr.net, яка була зазначена на бланку відповідної заяви.
Частинами 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
За змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 про відкриття апеляційного провадження - 23.02.2026 надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень та 25.02.2026 оприлюднена для загального доступу (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134304020). Отже, всі учасники справи мали право та об'єктивну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Зважаючи на викладене, судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля належного повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, а також витримано терміни, які колегія суддів вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування норм законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про розгляд справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті.
Згідно ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.
За положеннями ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі (74469,37грн) є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реформування управління лісової галузі" №1003 від 07.09.2022 погоджено пропозицію Державного агентства лісових ресурсів, зокрема, щодо утворення Державного підприємства "Ліси України" та приєднання до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів. Установлено, що державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником майна, прав та обов'язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" створене відповідно до наказу №804 від 26.10.2022 Державного агентства лісових ресурсів України "Про створення державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.
Згідно з наказом №563 від 27.09.2021 Державного агентства лісових ресурсів України "Про припинення Державного підприємства "Турківське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення" Державне підприємство "Турківське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992409) було припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП "Самбірське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992510) та визначено, що останнє є правонаступником прав та обов'язків ДП "Турківське лісове господарство".
Відповідно до наказу №968 від 04.11.2022 Державного агентства лісових ресурсів України "Про припинення ДП "Самбірське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення" Державне підприємство "Самбірське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992510) було припинено, шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034).
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №172 від 23.01.2023 затверджено передавальний акт ДП "Самбірське лісове господарство".
Одночасно з цим, наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №335 від 23.01.2023 "Про закріплення майна за філією "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" було закріплено майно, права та обов'язки, які передані передавальним актом, затвердженим наказом №172 від 23.01.2023 Державного агентства лісових ресурсів України.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №120 від 13.05.2024 затверджено статут Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в новій редакції.
Підпунктом 1.4.41 п.1.4 статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" визначено, що підприємство є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Самбірське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992510) на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України "Про припинення Державного підприємства "Самбірське лісове господарство" №968 від 04.11.2022 та затвердження складу Комісії з припинення».
Відповідно до наказу №1834 від 18.10.2024 Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" "Про припинення філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" директору філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", зокрема, визначено забезпечити передачу активів та пасивів до філії "Карпатський лісовий офіс" згідно із затвердженим передавальним актом.
Наказом №2340 від 31.12.2024 Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" "Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом" затверджено, зокрема, передавальний акт активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філії, що координується Карпатським лісовим офісом, а саме, філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Отже, всі права та обов'язки Державного підприємства "Турківське лісове господарство" перейшли до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс".
Як вбачається з матеріалів справи, ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" звернулося до суду з позовом про стягнення з ПП "Зелений гай" боргу за договором поставки у розмірі 36685,24грн, а також заявлено до стягнення з відповідача 31060,16грн - інфляційних втрат та 6723,97грн - 3% річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами у спрощений спосіб договору поставки щодо повної та своєчасної оплати товару (лісоматеріалів), поставленого позивачем на підставі товарно-транспортних накладних: серія ЛВБ №366527 від 19.04.2019 на суму 35440,81грн; серія ЛВБ №366572 від 09.05.2019 на суму 51179,45грн; серія ЛВБ №366799 від 20.07.2019 на суму 36685,18грн, які відповідачем було оплачено частково у розмірі 86620,20грн, а саме 30.05.2019 - 50000,00грн та 31.07.2019 - 36620,20грн, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 36685,24грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 31060,16грн та 3% річних у розмірі 6723,97грн.
За результатами розгляд позовних вимог Господарський суд Донецької області ухвалив рішення про відмову в задоволені позову, мотивувавши свій висновок тим, що надані позивачем докази отримання відповідачем товару (первинні документи) не підтверджують факту передачі товару відповідачу та наявності заборгованості у заявленому розмірі, оскільки:
1) зі змісту наданих ТТН неможливо встановити отримання товару відповідачем - в графі "деревину одержав" відсутні ідентифікуючі ознаки уповноваженого представника відповідача, його підпис та печатка підприємства;
2) надана до матеріалів справи копія довіреності ПП "Зелений гай" свідчить про те, що уповноваженим на отримання лісоматеріалів була інша особа (директор підприємства), аніж та, що здійснювала перевезення товару (водій);
3) посилаючись на здійснену відповідачем часткову оплату лісоматеріалів у розмірі 86620,20грн, позивач не надав суду жодних доказів здійснення вказаної оплати, у зв'язку з чим неможливо встановити ким була здійснена оплата, за яку саме господарську операцію (поставка, надання послуг тощо) та в якому саме розмірі.
У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції зазначив про відсутність можливості встановити дійсні обставини отримання відповідачем товару та виникнення спірної суми заборгованості.
Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Із змісту позовної заяви слідує, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки, які врегульовані нормами глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та главою 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України, який був чинний станом на час спірних правовідносин).
Господарський договір згідно зі ст. 174 ГК України є однією із підстав виникнення господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 1 - 4, 181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" здійснення господарських операцій фіксується у первинних документах.
Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За приписами ч. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Як вбачається із позовної заяви та апеляційної скаги, на підтвердження факту укладення договору поставки у спрощений спосіб та заявленої до стягнення заборгованості позивач посилається на товарно-транспортні накладні (ТТН) при перевезенні деревини автомобільним транспортом:
- серія ЛВБ №366527 від 19.04.2019 на суму 35440,81 грн;
- серія ЛВБ №366572 від 09.05.2019 на суму 51179,45 грн;
- серія ЛВБ №366799 від 20.07.2019 на суму 36685,18 грн;
На позивач також зазначає, що відповідачем було частково оплачено поставку товару у розмірі 86620,20грн, а саме 30.05.2019 - 50000,00грн та 31.07.2019 - 36620,20грн.
Колегія суддів враховує, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 за № 168/704, повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.11.2013 № 961/707 (був чинний на час спірних правовідносин), затверджено спеціалізовану форму товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) та Інструкцію щодо заповнення спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс).
Вказану спеціалізовану форму товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом сторони використовували у даних правовідносинах.
У Інструкції щодо заповнення спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) визначено порядок оформлення накладної, що забезпечує достовірність відображених у них даних стосовно вчинених господарських операцій, зокрема, визначені обов'язкові реквізити, які мають бути заповнені у накладних стосовно перевізника, водія і вантажоодержувача.
Так, у графі "Перевізник" мають бути зазначені найменування (П.І.Б.) суб'єкта господарювання (юридичної особи або фізичної особи - підприємця) та/або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, що одержує для перевезення вказану у товарно-транспортній накладній деревину для власних потреб. У разі перевезення деревини власним автомобільним транспортом державного лісогосподарського підприємства зазначається "Вантажовідправник" (п. 4 Інструкції); у графі "Водій" мають бути зазначені ініціали та прізвище водія автомобільного перевізника або водія державного лісогосподарського підприємства при перевезенні деревини автомобільним транспортним засобом (п. 7 Інструкції). При цьому у графі "Прийняв до перевезення" зазначаються посада, прізвище, ініціали та підпис особи, що прийняла деревину для перевезення за товарно-транспортною накладною (п. 16 Інструкції), а у графі "Деревину відпустив" - посада, прізвище, ініціали та підпис особи, що здійснила відпуск деревини за товарно-транспортною накладною (п. 15 Інструкції).
Відповідно до пункту 17 Інструкції у графі "Деревину одержав: за дорученням від ___20____року __" від руки записуються номер доручення, дата, прізвище та ініціали особи, що прийняла деревину за товарно-транспортною накладною, проставляється підпис. У графі "Вантажоодержувач" має бути зазначено найменування (П.І.Б.) суб'єкта господарювання (юридичної особи або фізичної особи - підприємця) та/або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, що одержує (оприбутковує) вказану в накладній деревину (п. 10 Інструкції).
Проте, надані позивачем ТТН як первинні облікові документи не мають необхідних реквізитів, тому є неналежними доказами того, що фактично відбулась господарська операція, в даному випадку - передача / прийняття товарів позивачем відповідачеві за договором поставки (укладеним у спрощений спосіб).
Як встановлено судом, у наданих позивачем накладних зазначено, що товар прийняв до перевезення водій ОСОБА_2., водночас відсутні відомості про доручення, як це визначено п. 17 Інструкції, і матеріали справи не містять доказів уповноваження вантажоотримувачем водія чи перевізника на отримання від його імені товару чи права підписання товарно-транспортної накладної працівником одержувача.
Таким чином, суд першої інстанції правильно відзначив, що зі змісту наданих позивачем товарно-транспортних накладних неможливо достеменно встановити отримання товару саме відповідачем, оскільки в графі "деревину одержав" відсутні прізвище, ім'я та по батькові саме уповноваженого представника ПП "Зелений гай", що має доручення цього підприємства, його підпис та печатка підприємства також відсутні.
Матеріалами справи також підтверджується, що вказані товарно-транспортні накладні містять дані про начальника нижнього складу ДП "Турківське лісове господарство" - Чудак Р.І. , який відпустив деревину, та водія, який прийняв вказаний вантаж до перевезення - ОСОБА_2., а також їх підписи, проте дані відповідальної особи вантажоодержувача (ПП "Зелений гай") та його підписи у таких накладних відсутні.
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості перевізника у накладних зазначено ПП "Зелений гай", водій ОСОБА_2. Разом з цим, судом з'ясовано, що надана позивачем до матеріалів справи копія довіреності ПП "Зелений гай" свідчить про те, що уповноваженим на отримання 100 кв. м пиломатеріалів листяних порід та 100 кв.м дров букових від імені відповідача був його директор Мороз Б.В.
Доказів того, що товар приймала саме уповноважена особа відповідача - директор ПП "Зелений гай", або ж щодо уповноваження водія ОСОБА_2 на перевезення чи отримання товару від імені ПП "Зелений гай", матеріали справи не містять і позивачем таких доказів суду не надано.
Як також встановлено апеляційним судом із наданих позивачем ТТН, у верхньому куті на них міститься відмітка про те, що ці документи підготовлено та передано до облікової системи в електронному форматі. На вказаних ТТН також наявні двовимірні штрих-коди документа.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням вищенаведених дефектів первинних докуменів позивач не був позбавлений можливості надати суду додаткові докази в підтвердження своїх доводів, наприклад, докази оприбуткування товару відповідачем, докази щодо відстеження трекінгу відпущеної деревини (за даними електронного обліку та штрих-кодовим ідентифікатором), докази на підтвердження наявності договірних або трудових відносин між перевізником (водієм ОСОБА_2.) та відповідачем тощо.
Однак, відповідних доказів позивач суду не надав, будь-яких клопотань про їх витребування у встановлені процесуальним законом строки суду не заявлено.
Як за змістом позовної заяви, так і за доводами апеляційної скарги позивач також посилається на здійснену відповідачем часткову оплату отриманих лісоматеріалів у розмірі 86620,20грн.
Проте, будь-яких доказів на підтвердження здійснення відповідачем вказаної оплати позивачем до матеріали справи не надано, у зв'язку з чим також не вбачається можливості дослідити та встановити ким була здійснена оплата, за яку господарську операцію (поставка, надання послуг тощо) та в якому саме розмірі.
За таких обставин колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем первинні документи містять істотні недоліки, які перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка прийняла товар від позивача, а отже отримати повні відомості про господарську операцію та сформувати висновок, чи мала місце відповідна операція та чи дійсно виникли відповідні зобов'язання у відповідача.
З приводу доводів апеляційної скарги про те, що отримувач товару був водієм ПП "Зелений гай", колегія суддів зазначає, що в кожному випадку необхідність дотримання письмової форми правочину обумовлена ст. 208 ЦК України.
Разом з тим, згідно зі ст. 207 ЦК України та ст. 181 ГК України договір може бути укладений в письмовій формі не тільки шляхом складання єдиного документу, правочин / договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялись сторони.
При цьому за приписами ч. 7 ст. 179, ч. 1 ст. 181 ГК України та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписуються особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Отже, ТТН як первинний документ, який вчинений із істотними дефектами щодо його змісту, зокрема, у разі відсутності відомостей про письмове доручення чи довіреність, тобто - про учасників цього правочину та право особи (у даному випадку водія) отримувати товар від імені юридичної особи, не дає суду обґрунтованих підстав вважати, що така накладна є письмовою формою вчиненого сторонами правочину.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не надав оцінку всім доказам у сукупності, зокрема, у всіх ТТН є підписи та дані водія, який прийняв вантаж до перевезення від імені перевізника - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки у вказаних товарно-транспортних накладних у графі "Деревину одержав" дійсно міститься вчинений підпис водія - ОСОБА_2., проте, не міститься жодних відомостей як про особу, яка його вчинила (чи дійсно він був водієм відповідача), так і наявність у такої особи повноважень від імені відповідача вчиняти дії по прийняттю товару за вказаною накладною, адже відповідні графи накладної, всупереч п.п., 10, 17 Інструкції - не заповнені, і відповідні доручення та / або довіреності позивачем до матеріалів справи не надано.
Крім того, позивачем не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження повідомлення про готовність товарної партії та запрошення відповідача на відбір товару (до відвантаження), що б могло підтвердити обставини направлення відповідачем свого водія на таке запрошення.
Також, на підтвердження наявності за відповідачем заборгованості у розмірі 36685,24грн та здійснення відповідачем часткової оплати товару, позивачем надано суду Акти звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2020.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що акт звірки не є первинним документом та беззаперечним доказом у підтвердження заборгованості. Також, наявні у справі Акти звірки взаємних розрахунків не підписані зі сторони відповідача.
Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатися формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції вище, наявні у справі Акти звірки взаємних розрахунків не підписані зі сторони відповідача, а отже, вони не є належними доказами в підтвердження факту наявності у відповідача перед позивачем спірної суми боргу.
Що стосується доводів скаржника про те, що відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву, а відтак не спростовано наявності та розміру заборгованості, колегія суддів зауважує, що право особи на вчинення чи невчинення певних процесуальних дій, жодним чином не ставиться в залежність від наявності / відсутності саме господарського зобов'язання, наявність та документальне підтвердження якого досліджується виключно на підставі певних доказів, які подаються учасниками процесу.
При цьому, позиція позивача з приводу необхідності перекладання на відповідача обов'язку спростування заборгованості суперечить принципу змагальності сторін (ст. 13 ГПК України), який передбачає необхідність доведення саме позивачем тих обставин, на які він посилається як на підставу свого позову. Натомість, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено наявності заборгованості відповідача у заявленому до стягнення розмірі, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення 36685,24грн основного боргу - не є законними, обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, а тому задоволенню не підлягають.
Також, оскільки наявними матеріалами справи не підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання в сумі 36685,24грн, як не підтверджується і обставина прострочення виконання такого, а тому відсутні підстави для стягнення нарахувань в сумі 31060,16грн - інфляційних втрат та 6723,97грн - 3% річних
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 22.01.2026 у справі №905/960/25 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на рішення Господарського суду Донецької області від 22.01.2026 у справі №905/960/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 22.01.2026 у справі №905/960/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя П.В. Демідова
Суддя О.О. Крестьянінов