Справа №522/5449/26
Провадження №1-кс/522/2055/26
23.04.2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , скаржника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі, в режимі відеоконференції, скаргу ОСОБА_4 на постанову прокурора Приморської окружної прокуратури м. ОдесиОСОБА_5 від 17.04.2026 року про відмову у визнанні потерпілиму кримінальному провадженні №42026160000000021 від 30.01.2026 року, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_4 на постанову прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 від 17.04.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42026160000000021 від 30.01.2026 року.
Скарга обґрунтовується тим, що СВ Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №42026160000000021 від 30.01.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 301 КК України. 14.04.2026 року Приморським районним судом м. Одеси по справі №522/5448/26, провадження №1-кс/522/1776/26, ухвалено судове рішення, яким постанову прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 від 02.04.2026 року про відмову в задоволенні клопотання про визнання потерпілим, в рамках кримінального провадження №42026160000000021 від 30.01.2026 року скасовано та зобов'язано повторно розглянути його клопотання від 01.04.2026 року про залучення в якості потерпілого. Однак 17.04.2026 року він отримав копію постанови прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 від 17.04.2026 року, відповідно до якої йому відмовлено у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42026160000000021 від 30.01.2026 року. Скаржник вважає це рішення незаконним. На думку скаржника, прокурор не провів жодної слідчої дії за його участі, та не вжив жодних заходів для отримання підтвердження про спричинення йому моральної шкоди. У зв'язку з цим скаржник робить висновок, що прокурор безпідставно, необґрунтовано та передчасно дійшов висновку про відсутність завданої йому моральної шкоди. Просить скасувати постанову прокурора від 17.04.2026 року про відмову у визнанні потерпілим та зобов'язати прокурора винести постанову про визнання його потерпілим у даному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Прокурор проти задоволення скарги заперечувала.
Заслухавши думку учасників судового провадження, розглянувши скаргу та долучені до неї матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 5 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим.
У відповідності до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 55 КПК України). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК України).
Разом з тим, як передбачено ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді .
В судовому засіданні встановлено, що відомості, за якими розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026160000000021 від 30.01.2026 року були внесені на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.01.2026 року за заявою ОСОБА_4 від 08.01.2026 року щодо розповсюдження порнографічного матеріалу.
Із наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026160000000021 від 30.01.2026 року здійснюється за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 301 КК України.
Частина 5 ст. 55 КПК України передбачає можливість постановлення слідчим або прокурором рішення (у формі вмотивованої постанови) про відмову у визнанні особи потерпілою за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення подана особою, якій не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
У зв'язку з цим, слідчий суддя досліджує питання, чи були у прокурора відповідні підстави винести постанову про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні.
17.04.2026 року прокурор Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 виніс постанову про відмову у визнання потерпілим ОСОБА_4 .
Підставою такої відмови прокурор зазначив, що у матеріалах кримінального провадження та клопотанні ОСОБА_4 відсутні відомості або докази, які б підтверджували факт заподіяння ОСОБА_4 моральної, фізичної чи майнової шкоди. Також прокурором зазначено, що у кримінальному провадженні першочергово необхідно встановити чи має зображення порнографічний характер та чи заподіяло це будь-кому моральної, фізичної та майнової шкоди. Тому прокурор відмовив у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
У заявах з якими ОСОБА_4 звернувся до прокурора про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, він зазначив про те, що 7 та 12 січня 2026 року на його домашню адресу через АТ «Укрпошта» було надіслано два конверти із фотографіями порнографічного змісту. Разом з тим, в заявах не міститься відомостей про розмір завданої шкоди та чим вона підтверджується, а також не зазначено, в чому полягає ця шкода, якими конкретними неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно заявнику, з яких міркувань він виходив, зазначаючи про наявність такої шкоди. Відсутні такі дані і у клопотанні ОСОБА_4 від 01.04.2026 року про визнання потерпілим. Не були надані ОСОБА_4 такі доводи та докази і слідчому судді під час розгляду його скарги на рішення прокурора про відмову у визнанні його потерпілим у цій справі.
У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. ).
У постанові Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 № 4 роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Отже, виходячи із концепції моральної шкоди, обов'язковому з'ясуванню під час встановлення цього питання підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі заявник оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення.
В постанові від 17.04.2026 року про відмову у визнані потерпілим прокурор дослідив обставини, зазначені заявником у заяві про вчинення кримінального правопорушення, та у клопотанні про визнання потерпілим, з'ясував відсутність очевидних та достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 завдано шкоди кримінальним правопорушенням. З цих підстав прокурор відмовив ОСОБА_4 у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42026160000000021 від 30.01.2026 року.
А отже, з вказаної постанови вбачається, що прокурор діяв у відповідності до вимог ст. 55 КПК України.
Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути постановлена про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга ОСОБА_4 є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 55, 303,307,309,372,376 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 від 17.04.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42026160000000021 від 30.01.2026 року, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1