Справа № 453/540/24 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю. Є.
Провадження № 22-ц/811/3991/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
28 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , з участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
В березні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 30 травня 2021 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3177243, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором відправленим відповідачу електронним повідомленням (SMS). Зазначає, що на підставі платіжного доручення відповідачу на картковий рахунок було перераховано 10000 грн. 13 вересня 2021 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір відступлення прав вимоги №07Т, у відповідності до умов якого ТзОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належні йому права вимоги до відповідача. Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021 року ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі з яких: 10000 грн. сума заборгованості за тілом, 32550 грн. сума заборгованості за відсотками, 1900 грн. сума заборгованості за комісією.
Зазначав, що, відповідач не виконала належним чином кредитні зобов'язання, тому просив позов задовольнити.
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2024 року у задоволенні позову Товариства з обмежиною відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , з участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Покликається на те, що на момент укладення кредитного договору діяли правила
надання фінансових кредитів ТОВ «МІЛОАН» в редакції від 13.05.2021 року (далі по
тексту - Правила), з умовами яких відповідач міг без перешкод ознайомитися, як до
укладення кредитного договору, так і в ході його укладення, на веб-сайті Товариства
за електродним посиланням https://miloan.ua/s/arhiv-2017-rules-miloan.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в
Україні» передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимогадоручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа
на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з
рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в
одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з
кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в
іншому банку (п. 4 ст. 22 Закону).
Враховуючи наведене вважає, що наявна в матеріалах справи копія
платіжного доручення № 47526768 від 30.05.2021 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування ТОВ «МІЛОАН» кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № 3177243 від 30.05.2021.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивачу невідомий повний номер
картки, як і первісному кредитору. Повний номер картки вводиться позичальником
та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі через яку
здійснюються платежі.
Повідомляє суду апеляційної інстанції, що в платіжному доручені № 47526768 від 01.06.2021 значиться кредитний рахунок НОМЕР_1 , АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ТАСКОМБАНК» (КодЄДРПОУ 09806443) Ліцензія НБУ № 84 від 25.10.2011 р., Юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 10, Україна, інформацію про що отримано від ТОВ «МІЛОАН», в той час як судом першої інстанції чомусь досліджувалося платіжне доручення № 47526768 від 01.06.2021 за кредитним рахунком 536639XXXXXX5960 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (Код ЄДРПОУ 14360570, Юридична адреса: вул. Грушевського, 1д, м. Київ 01001, Україна, Адреса для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Також, звертають увагу суду апеляційної інстанції, що в матеріалах справи наявна відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № № 3177243 від 30.05.2021, яка сформована, підписана та надана первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» .
Таким чином, судом першої інстанції залишено поза увагою та не досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські документи товариства, а саме відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 2177273 від 01.06.2021, які підтверджують факт видачі кредитних коштів за договором про споживчий кредит № 2177273 від 01.06.2021, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення суми, яка не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при зверненні до суду не подано доказів перерахування первісними кредиторами на рахунок відповідача кредиту у вказаному в договорі розмірі, відсутні відомості про успішність виконання такого перерахунку. При зверненні до суду з позовом позивачем не надано доказів (виписок з рахунку або інших платіжних документів, тощо), які підтверджують факт перерахування, отримання коштів відповідачем на виконання умов п.2.1, 7.1 Договору.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що 30.05.2021 року в особистому кабінеті на веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» (https://miloan.ua/) Наливайко Л.В. подала заявку на отримання кредиту № 3177243.
ТОВ «МІЛОАН» направив відповідачці електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідачка підтвердила прийняття умов кредитного договору № 3177243 від 30.05.2021.
Відповідно до п. 1.2. Договору сума кредиту складає 10 000,00 грн., у валюті: Українська гривня.
Відповідно до п. 1.3 Договору кредит надається строком на 15 днів з 30.05.2021 (строк кредитування).
Також, згідно п. 1.5.1 Договору встановлена комісія за надання кредиту: 1900,00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом: 2550 грн., які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 1.6 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно із п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.
Відповідно до копії платіжного доручення №47526768 від 30.05.2021, яке міститься в матеріалах справи, ТОВ «МІЛОАН» виконало свої зобов'язання та перерахувало відповідачці кошти у розмірі 10 000,00 грн.
Разом з тим, п. 2.3.1 договору визначено, що продовження вказаного у п.1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах таким чином:
Згідно із п. 2.3.1.1 Договору для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має вчинити дії, передбачені Розділом 6 Правил надання фінансових кредитів, що розміщені на веб-сайті. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту у відсотках від поточного залишку кредиту: 3 дні 3,00%; 7 днів 5,00% комісії; 15 днів 10,00% комісії. Якщо позичальник здійснює продовження строку (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору.
Пунктом 2.3.1.2 Договору передбачено пролонгацію настандартних (базових) умовах. Так, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загаломне можеперевищувати 60днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позивальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється за кількістю днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, наведеною в п. 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, які дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
У п. 4.2 розділу 4 договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
13 вересня 2021 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір відступлення прав вимоги №07Т, у відповідності до умов якого ТзОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належні йому права вимоги до ОСОБА_1 .. Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021 р. ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , кредитний договір 3177243 від 30 травня 2021 року, в сумі 44 450 грн., з яких: 10000 грн. сума заборгованості за тілом, 32550 грн. сума заборгованості за відсотками, 1900 грн. сума заборгованості за комісією.
За умовами цього договору до позивача перейшли права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у реєстрі боржників, який формується згідно Додатку 1 та є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Витяг з додатку до Договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року», згідно з відомостями якого від ТОВ «Мілоан» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки.
На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду розрахунок заборгованості за договором про споживчий кредит №3177243 від 30.05.2021 року за період з 13.09.2021 року по 20.02.2024 року згідно з відомостями якого загальна сума заборгованості відповідачки становить 44 450 грн., з яких: 10000 грн. сума заборгованості за тілом, 32550 грн. сума заборгованості за відсотками, 1900 грн. сума заборгованості за комісією.
Позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору, зокрема позивач надав до суду Досудову вимогу від 27 вересня 2023 року.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов'язань з повернення коштів, як за тілом кредиту, відсотками та комісією у строк, визначений договором.
Відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачкою взятих на себе кредитних зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із диспозицією ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже із аналізу означених норм матеріального права слід дійти висновку, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника (відповідача). або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає укладеним 30.05.2021 року між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 кредитний договір № 3177243, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн.
ОСОБА_1 при оформлені договору здійснила ряд активних дій з метою укладення кредитного договору, зокрема, зазначила свої персональні дані, ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, відомості щодо адреси місця реєстрації та номера телефону, правильність яких не спростовано.
Доказів того, що такі дані товариством отримано не від відповідача, та що вони використані будь-якими особами незаконно, матеріали справи не містять.
Колегія суддів вважає, що надані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, містять відомості про укладений між сторонами договір та погоджені сторонами умови щодо розміру кредиту; розміру, порядку нарахування та погашення процентів за користування кредитом та прострочення погашення боргових зобов'язань; інші умови, що свідчать про фіксацію волі сторін договору кредитування. На цих документах наявний підпис відповідачки.
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеним позивачем права вимоги до відповідачки за кредитним договором № 3177243 від 30.05.2021. Разом з тим, зауважує, що відповідачка не заперечувала факту укладення кредитного договору з первісним кредитором.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідає погодженим між сторонами умовам договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б такий розрахунок спростовували.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У даній справі позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, як і презумпція правомірності його не спростована.
Згідно ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 512, 513 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не бере ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.
Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об'єктом права власності кредитора згідно з ст. 190 ЦК України вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з аналізу ст.512, 513, 514, 516 та 517 ЦК України заміна кредитора в зобов'язанні, у тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов'язання на боці кредитора.
Статтями 516 та 517 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Аналіз означених норм дає підстави для висновку про наявність у нового кредитора підстав для виникнення обов'язку письмового повідомлення боржника про заміну кредитора та наданні останньому належних доказів.
На підтвердження вжиття заходів досудового врегулювання спору позивач надав до суду Досудову вимогу від 27.09.2023, яка була направлена відповідачу.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази про передачу позивачу права вимоги за договором кредиту по позичальнику ОСОБА_1 , додатки до договору про відступлення прав вимоги міститься інформації про кредитний договір, за яким передається право вимоги, дані про особу-боржника, суму заборгованості та інші необхідні відомостей для такого виду договорів, є належними та допустимим доказами по справі на підтвердження права звернення ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» із позовними вимогами до ОСОБА_1 .
З урахуванням встановленого, апеляційний суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення. З ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (нового кредитора) підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.
Враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту не виконала, наявні підстави для задоволення позову та стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн., заборгованості за відсотками - 32550 грн. та заборгованості за комісійними винагородами - 1900 грн., а всього: 44 450 грн.
У зв'язку наведеним, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Згідно ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» при зверненні до суду з позовною заявою було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн, а при зверненні до суду з апеляційною скаргою було сплачено судовий збір в розмірі 3633,60 грн.
На понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» долучено: фотокопію договору №42649746 про надання правової допомоги від 11 грудня 2023 року; фотокопію додаткової угоди №003307105008 від 09 лютого 2024 року до договору №42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2024 року; фотокопію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А,В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості, від 20 лютого 2024 року на суму 6 000 грн; фотокопію акта №4138013 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), від 20 лютого 2024 року, на суму 6 000 грн.
Апеляційний суд, з урахування наданих доказів на підтвердження судових витрат, вважає, що позивач довів свої витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6 000 грн., які підлягають розподілу.
З урахуванням предмета позову та розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належить стягнути судові витрати, пов'язані зі сплатою судового в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 6056 грн. (2422,40+3633,6=6056), а також витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 6000 грн..
Керуючись ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» - задовольнити.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , з участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (Київська обл., м.Бровари, вул.Киїівська, 243-А, а/с 897, ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором №3177243 від 30 травня 2021 року у розмірі 44 450 грн., 6056 грн. судового збору та 6000 грн. витрат на правову допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28.04.2026 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.