Справа № 461/2027/26 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О. Р.
Провадження № 33/811/677/26 Доповідач: Головатий В. Я.
29 квітня 2026 року суддя cудової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Головатий В. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 06.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП,
встановив:
постановою Галицького районного суду м. Львова від 06.04.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 15.03.2026 року о 19 год. 12 хв., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 1, у приміщенні магазину «Рукавичка», шляхом вільного доступу, таємно викрав товар, а саме: сік яблуко/гарбуз неосвіт паст 1л. «Галіція» 1 шт., оселедець під шубою 250 гр. 1 шт., торт вафельний 360 гр. «Вацак» 1 шт., на загальну суму 294,96 грн. без ПДВ, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.51 КУпАП.
На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить її скасувати, а провадження у справі закрити або направити справу на новий судовий розгляд.
В обґрунтування апеляційної скарги з доповненнями покликається на те, що суд не врахував усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а під час розгляду справи були допущені порушення, які вплинули на прийняття рішення. Зазначає, що його вина не доведена належними та допустимими доказами. Крім того, звертає увагу, що суд належним чином не врахував дані про його особу, який є особою з інвалідністю 2 групи, перебуває на обліку у психдиспансері, стан його здоров'я та відсутність шкоди у зв'язку з поверненням товару, що свідчить про малозначність правопорушення.
До початку апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив розгляд апеляційної скарги проводити без його участі, підтримавши вимоги апеляційної скарги, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що у її задоволенні слід відмовити.
Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №214310 від 15.03.2026 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП, та яким зафіксовано дату, місце та обставини вчинення правопорушення; даними заяви керуючого магазином від 15.03.2026 року; даними довідки про вартість товару та іншими матеріалами справи, які знаходяться в об'єктивному взаємозв'язку між собою.
Заперечення ОСОБА_1 вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції про доведеність його вини у скоєному, і апеляційним судом оцінюються як форма захисту.
Крім того, в своїх поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив, що визнає вину.
Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а під час розгляду справи були допущені порушення, які вплинули на прийняття рішення, є голослівними, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та оцінюються судом як форма захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Поряд з цим, доводи апелянта про можливість звільнення його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, вважаю необґрунтованими з наступних підстав.
Так, положеннями ст. 22 КУпАП визначено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Малозначність, як ознака адміністративного правопорушення, характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.
Законодавство не містить переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Згадана норма не передбачає обов'язковості звільнення від адміністративної відповідальності за всі малозначні правопорушення, а передбачає тільки право прийняти таке рішення.
Таким чином, можливість застосування звільнення від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення відноситься до дискреційних повноваження судді.
На переконання суду апеляційної інстанції, наявність інвалідності 2 групи та перебування на обліку у психдиспансері, враховуючи обставини та характер вчинення адміністративного правопорушення, який було вчинено під час дії воєнного стану на території України, не є достатніми підставами для застосування положень ст. 22 КУпАП та звільнення останнього від адміністративної відповідальності.
Відтак, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. накладене відповідно до санкції ч. 1 ст. 51 КУпАП, відноситься до дискреційних повноважень судді та не суперечить вимогам закону.
При цьому, варто зазначити, що санкція ч. 1 ст. 51 КУпАП передбачає накладення стягнення у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Як вбачається, суд першої інстанції, наклавши на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень, призначив більш м'яке адміністративне стягнення, яке передбачене відповідною санкцією, на рівні мінімальної межі.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Відтак, вважаю, що суд, у відповідності до ст. 252 КУпАП, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції цієї статті та з урахуванням, відповідно до ст. 33 КУпАП, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, відсутності обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
постановив:
постанову Галицького районного суду м. Львова від 06.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського
апеляційного суду Головатий В.Я.