Справа № 447/2027/25 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І.
Провадження № 33/811/502/26 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
27 квітня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну останнього на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року,
встановив:
постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року, ОСОБА_1 визнати визнано у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян ( 17000 (сімнадцять) тисяч гривень з позбавлення права керування транспортними засобами терміном на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в користь держави у розмірі 605,60 гривень.
Відповідно до оскаржуваної постанови, 20.06.2025року о 14год.34хв. м.Миколаїв, вулиця Львівське шосе,1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки SCODA OCTAVIA н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі КНП « Миколаївська ЦРЛ» в присутності лікаря за допомогою пристрою «ALKOTEST Drager», результат позитивний 2,42 проміле, чим порушив п.2.9а ПДР. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року, скасувати таку постанову та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження покликається на те, що він не був присутнім під час розгляду справи, а копію оскаржуваної постави отримав лише 25.02.2026 року.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, заповнений поліцейським, який містить суперечливі дані, а відтак вважає його неналежним доказом.
Зазначає, що дії працівників поліції та лікаря були з порушенням вимог законодавства, оскільки використання «ALKOTEST Drager» не є єдиним та безальтернативним засобом для встановлення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 не висловлював відмови від проходження огляду та не вчиняв будь-яких дій щодо ухилення такого огляду. Навпаки, він погоджувався та виявляв бажання пройти повний огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння та надавати будь-які зразки біологічних середових для дослідження, що підтверджується відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції.
Зазначає, що у висновку щодо результатів медичного огляду не зазначено: марку та серійний номер алкотестера та не додано роздруківку; каліброву (дату останньої); без даних неможливо перевірити його повірку та справність; не відомо чи лікар проводив курси;
Вважає, що відеозаписи які додані до протоколу про адміністративне правопорушення , розпочаті не з початку виконання поліцейським своїх службових обов'язків і наявні відеозаписи не є безперервними.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що відповідає фактичним обставинам справи.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення підтверджується сукупністю доказів, а саме: протоколом серії ЕПР1 №367730 від 20.06.2025, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем в м.Миколаєві, по вулиці Львівське шосе,1 в стані алкогольного сп'яніння; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів в якому вказано, що ОСОБА_1 , від проходження відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в Миколаївську ЦРЛ, в якому вказано, що результат огляду ОСОБА_1 2,42проміле.; висновком КНП « Миколаївська міська лікарня» від 15:20год. 20.06.2025року з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння; протоколом АЗ №159220 про адміністративне затримання від 20.06.2025року; та відео фіксацією, долученою до матеріалів справи, на якій зафіксовано факти та обставини викладені в протоколі.
Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису події, всі дії працівників поліції та працівників медичного закладу відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 та ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».
Окрім того,апеляційний суд зазначає, що діагноз лікаря, який вноситься до акта медичного огляду і на підставі якого в подальшому лікарем видається висновок, встановлюється не тільки на підставі результатів тестування, а лікар звертає увагу на клінічну картину, тобто на те, як водій себе поводить і на наявність ознак сп'яніння: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння очей, сповільненість або навпаки підвищена жвавість, нечіткість при виконанні координаторних проб,запах алкоголю з порожнини рота, ступінь порушення реакції та інші ознаки, які вказують на можливий стан сп'яніння.
Клінічні дані в поєднанні із результатом газоаналізатора дають можливість визначити, чи знаходиться людина в стані алкогольного сп'яніння.
Як вбачається з матеріалів справи лікарем було проведено клінічне обстеження ОСОБА_2 та проведено тестування за допомогою газоаналізатора, який показав позитивний результат 2,42 проміле.
У зв'язку із чим не заслуговують на увагу аргументи апелянта, що в медичному закладі не було проведено огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення
За таких обставин, суд вважає, що доводи апелянта є неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов'язків із водієм, з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №367730 від 20.06.2025, а саме опитування водія, пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, результат огляду.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
постановив:
поновити строк апеляційного оскарження.
Апеляційну ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ