Справа № 682/413/26
Провадження № 2/682/613/2026
29 квітня 2026 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :
головуючої судді Зеленської В.І,
з участю секретарки судових засідань Козир О.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника Органу опіки та піклування
виконавчого комітету Берездівської
сільської ради Шепетівського району
Хмельницької області Беренди Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У вступному слові ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі , який 26.12.2012 р розірваний рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області; має з нею двоє синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу, вони неодноразово сходилися та проживали разом, але шлюб повторно не реєстрували. З 2012 року діти постійно проживають з ним та перебувають на його утриманні. ІНФОРМАЦІЯ_4 син ОСОБА_5 досяг повноліття, здобуває вищу освіту у навчальному закладі у м. Львів. Неповнолітній ОСОБА_6 навчається в Мирутинському ліцеї Берездівської сільської ради у дев'ятому класі, допомагає йому у ведені підприємницької сільськогосподарської діяльності. З жовтня 2025 року відповідачка перестала цікавитись життям неповнолітнього сина ОСОБА_6 та сімейними проблемами, зловживає алкогольними напоями, не працює, здійснила розтрату в належному йому магазині. Він придбав для відповідачки окремий будинок і з листопада 2025 р вона проживає окремо. Син ОСОБА_6 не бажає спілкуватися з матір'ю. Тому просить позов задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні 31.03.2026 р позовні вимоги визнала, не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та пояснила, що вона любить своїх дітей і вдячна чоловікові ОСОБА_1 за терпляче відношення до неї та за турботу. Вона дійсно у жовтні 2025 року здійснила розтрату в магазині ОСОБА_1 , вживає алкогольні напої, на теперішній час не працює, не може надати належне виховання та утримання неповнолітньому сину ОСОБА_6 .
Заслухавши вступне слово позивача, відповідачки, представника органу опіки та піклування та неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Спірні правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 26 грудня 2012 року розірваний Славутським міськрайонним судом Хмельницької області, що стверджується відповідним рішенням суду (а.с.4).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується повторно виданим свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 28 вересня 2007 року (а.с.8) та свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 14 вересня 2011 року (а.с.7).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - учень 9 класу Мирутинського ліцею Берездівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Його мати ОСОБА_2 до жовтня 2025 року підтримувала контакт зі школою, цікавилась успішністю дитини, спілкувалась з класним керівником і вчителями, відвідувала шкільні заходи, батьківські збори, інформувала про причини відсутності ОСОБА_6 в школі. Протягом останніх двох місяців мати не цікавиться успіхами сина, на контакт з учителями і класною керівницею не виходить. Зі слів учня, мати з ним не спілкується і не цікавиться його життям, що стверджується довідкою Мирутинського ліцею Берездівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, виданою на підставі інформації класної керівниці 9 класу ОСОБА_7 (а.с.12).
25 лютого 2026 року рішенням Виконавчого комітету Берездівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області № 17 взято під соціальний супровід сім'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вихованні і утриманні якого перебуває неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29).
У вересні 2017 року ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Славутської центральної районної лікарні у зв'язку з заподіяним самоушкодженням, що стверджується Довідкою № 26 (а.с.6).
У період з 2010 року ОСОБА_2 неодноразово писала розписки та заяви про відмову від опіки над неповнолітніми дітьми (а.с.5, 9, 10, 11), подала письмову заяву про визнання позову (а.с.15).
З висновку органу опіки та піклування Берездівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області № 15 від 25.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, мають двоє синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак їх шлюб було розірвано рішенням суду від 26.12.2012 року. Судом визначене місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком. ОСОБА_1 сам виховує і утримує неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За час проживання в селі проявив себе з позитивної сторони. Працює приватним підприємцем в селі Плоска. Займається веденням особистого селянського господарства. Скарг від жителів села та сусідів в сільську раду на нього не надходило. До кримінальної відповідальності ОСОБА_1 не притягувався, непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває. Натомість мати - ОСОБА_2 до жовтня 2025 року підтримувала контакт зі школою, цікавилась успішністю дитини, спілкувалась з класним керівником і вчителями, відвідувала шкільні заходи, батьківські збори, інформувала про причини відсутності ОСОБА_6 в школі. Протягом останніх двох місяців мати не цікавиться успіхами сина, на контакт з учителями і класною керівницею не йде, не бачиться з дитиною, не здійснює його підготовку до дорослого життя та не проявляє інтересу до його внутрішнього світу. Мати була присутньою 22.01.2026 року при проведенні медичного огляду та вакцинації сина, що засвідчено довідкою сімейного лікаря ОСОБА_8 . ОСОБА_2 не працює, засобів для існування не має. Згідно з відомостями ІКС "Інформаційний портал Національної поліції України" вона притягувалась до адміністративної відповідальності 29.11.2025 року за ч.1 ст. 182, ст. 183 КУпАП; до відділу поліції неодноразово надходили повідомлення про те, що ОСОБА_2 намагалась здійснити самогубство: ЄО № 4975 від 21.08.2024 року - передозування медикаментами та ЄО № 11304 від 27.11.2025 року - вживання отрути для жуків. У лютому 2026 року працівником Служби у справах дітей та КУ "Центр надання соціальних послуг" Берездівської сільської ради обстежено умови проживання сім'ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в АДРЕСА_1 , та встановлено склад його сім'ї: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батько ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Умови проживання належні: у помешканні підключено всі комунікації, дім має 4 кімнати, кухню, коридор, веранду, ванну кімнату, у будинку тепло, чисто, затишно. ОСОБА_6 має окреме місце для сну, проведення дозвілля та підготовки до навчання. Дитина забезпечена одягом, взуттям, іграшками та канцтоварами відповідно до віку та потреб. Працівником Служби у справах дітей Берездівської сільської ради спільно із працівниками КУ "Центр надання соціальних послуг" обстежено умови проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 : будинок складається з 5 кімнат, кухні, коридора, веранди. Умови проживання задовільні: наявні необхідні побутові предмети, продукти харчування, опалення пічне, наявні дрова. Питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 06 лютого 2026 року. Комісія вирішила взяти під соціальний супровід сім'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою детального вивчення цього питання. Враховуючи наведене, Орган опіки та піклування Берездівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області вирішив недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26-27).
Висновок про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав затверджений рішенням Виконавчого комітету Берездівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 25 лютого 2026 року № 15 (а.с.28).
В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснив, що постійно проживає з батьком - ОСОБА_1 , бабусею і дідусем по АДРЕСА_1 , навчається в 9 класі Мирутинського ліцею. Мати - ОСОБА_2 проживала разом з ними до листопада 2025 року. Але у жовтні 2025 року мати здійснила розтрату в батьковому магазині, тому батько купив їй окремий будинок, забезпечив дровами і з листопада 2025 року вона проживає окремо. Мати зловживає алкогольними напоями, п'яною приходила до нього, вела себе неадекватно. Після навчання, він проводить час з батьком, допомагає йому у здійсненні сільськогосподарської діяльності, допомагає вдома по господарству. Батько вчить його правилам життя та акцентує його увагу на поведінці матері, зокрема: розповідав про те, що мати намагалася вчинити самогубство, що вона зловживає алкогольними напоями, що вона вчинила розтрату в магазині, що вона неадекватна тощо. Тому він вважає, що ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав.
На підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд вважає, що неповнолітній ОСОБА_11 дав такі показання щодо матері під впливом виховних факторів, що застосовуються батьком з метою відсторонити дитину від матері, унеможливити позитивний психоемоційний контакт з матір'ю, порушити у дитини сприйняття безпечної, надійної прив'язаності до матері. Батько постійно звинувачує матір перед дитиною в тому, що вона залишила його, що мати зловживає алкогольними напоями і негідна спілкуватися з ним, вселяє дитині відчуття, нібито контакт з матір'ю засмучує його, нав'язує дитині відчуття, що мати не здатна його утримувати, надавати кошти для задоволення будь-яких потреб тощо.
До таких висновків суд прийшов у зв'язку з тим, що позовна заява подана саме після вчинення ОСОБА_2 розтрати в належному позивачу магазині, на що неодноразово в судовому засіданні вказували учасники.
Крім цього, судом була оголошена перерва в судовому розгляді і надана можливість Органу опіки та піклування Берездівської сільської ради Шепетівського району повторно розглянути питання про доцільність/недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_3 у зв'язку з обставинами, дослідженими в ході судового розгляду.
Проте, Орган опіки і піклування на засіданні від 23.04.2026 р, повторно розглянувши питання щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, прийшов до висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (додається).
В судовому засіданні представник Органу опіки та піклування Беренда Г.В. підтримала вказаний висновок.
З наведених підстав суд також критично оцінює заяву відповідачки та її пояснення про визнання позову. Адже обставини, в яких опинилася відповідачка після розтрати в магазині, і придбання позивачем для неї окремого житла, поставили її в залежність від волі позивача, який наполягає на позбавлення її батьківських прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду із позовом про позбавлення батьківських прав, позивач покликався на положення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України згідно якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В ході судового розгляду справи не доведено, що відповідачка ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток неповнолітнього сина ОСОБА_6 , його навчання, підготовку до самостійного життя, адже з висновків Органу опіки та піклування, з довідки Мирутинського ліцею вбачається, що ОСОБА_2 до жовтня 2025 р систематично спілкувалася з вчителями, відвідувала батьківські збори, брала участь у позашкільних заходах, у січні 2026 р забезпечила вакцинування сина та проходження ним медичного догляду. Але на теперішній час вона не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення та виховання, оскільки позивач переселив її в інше житло, формує у дитини сприйняття матері як особи з антиморальною поведінкою, такої, що зловживає алкогольними напоями і не може позитивно впливати на нього. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності вказують на те, що ОСОБА_2 не ухиляється від виховання дитини , а не може виконувати свої батьківські обов'язки через зовнішні фактори.
Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших, вказував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин суд справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Савіни проти України" (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, і це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 (справа №753/2025/19) дійшов наступного висновку: "Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини".
Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Суд також звертає увагу на те, що до суду не було надано доказів застосування до відповідачки будь-яких засобів попередження та впливу зі сторони органу опіки та піклування. Так, немає жодних документально підтверджених відомостей, що з відповідачкою уповноважені служби або представник навчального закладу проводили роз'яснювальні бесіди про необхідність змінити свою поведінку, або їй направлялися відповідні листи, як і відсутні докази притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов'язків, внесення відповідачці попередження про неналежне виконання батьківських обов'язків, тощо.
Наведене свідчить про відсутність даних про те, що збереження родинного зв'язку дитини з матір'ю у цій справі є недоцільним.
Позивач не довів в ході судового розгляду, що позбавлення відповідачки батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, як крайнього заходу впливу є необхідним у цій справі.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року (справа №466/9380/17).
Особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року, справа № 320/5094/19).
Оцінюючи особу відповідачки та її поведінку, в контексті практики ЄСПЛ з вирішення аналогічних спорів, суд вважає, що суду не надані будь-які докази, які б вказували на явну неблагополучність ОСОБА_2 чи наявність з її боку загрози для дитини, її здоровая чи психічного розвитку.
Докази, які були надані позивачем, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідачки такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав відносно сина.
Встановлені судом обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити відповідачку ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.
Окрім того, позивач у судовому засіданні як на одну з підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначив необхідність отримання ним відстрочки від військової служби.
Однак, використання позивачем позову про позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітньої дитини з метою штучного створення обставин для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації не відповідає вимогам чинного законодавства та не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідачки щодо неповнолітнього сина.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 263-265, 273 ЦПК України, ст. 164 СК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і покласти на орган опіки та піклування за місцем проживання дитини контроль за виконанням нею батьківських обов'язків стосовно дитини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в підсистемі "Електронний суд".
Рішення складене 29.04.2026 р .
Головуючий суддя Зеленська В. І.