Справа № 944/7083/25
Провадження №2/944/1298/26
/заочне/
28.04.2026 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Карпин І.М.
за участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Правова позиція позивача.
ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1336254956325 від 28.12.2023 в розмірі 18000,00 грн, судовий збір в розмірі 2422, 40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000, 00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 28.12.2023 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1336254956325. У відповідності до умов договору, його підписання здійснювалося електронним підписом позивача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний позивачем при укладенні кредитного договору. На виконання вимог договору ТОВ «ФК «Віва Капітал» виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_1 та перерахував кошти в сумі 4500,00 грн. Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.ст.526, 527 ЦК України. 22.07.2024 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №22072024, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №1336254956325 від 28.12.2023. Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором є обгрунованою та документально підтверджено та становить 18000,00 грн, з яких 4500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13500,00 грн заборгованість за відсотками.
Правова позиція відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом, відзив на позовну заяву, не подав.
Заяви, клопотання учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не прибув, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду за місцем реєстрації, в судове засідання повторно не з'явився, поштові повідомлення повернулись з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 КПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач ОСОБА_1 причини неявки в судові засідання не повідомив, відзиву на позов не подав.
Процесуальні дії в справі
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 05.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 19.02.2026.
19.02.2026 розгляд справи відкладено, у зв'язку із неявкою відповідача ОСОБА_1 .
Оскільки відповідач, будучи належно повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки до суду і поважність цих причин суду не повідомив, відзиву на позов не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду даної справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 22.04.2026, є дата складення повного судового рішення 28.04.2026.
Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 28.12.2023 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви на отримання кредиту, в електронній формі укладено кредитний договір №1336254956325, який підписаний відповідачем електронним підписом F7F9L4.
Відповідно до п. 1.2, п.1.3 умов договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 4500,00 грн; строк кредиту 120 днів з кінцевим терміном повернення 26.04.2024 (включно).
Згідно з п.1.4 договору: тип процентної ставки - фіксована; дисконтна процентна ставка становить 2,25 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.3 цього договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, з 1 по 20 день включно; базова процентна ставка складає 2,5 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.23 договору кредит надається шляхом здійснення переказу коштів кредитодавця в сумі 4500,00 грн. на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної карки) № НОМЕР_1 .
На підтвердження факту перерахування первісним кредитором ТОВ «ФК «Віва Капітал» грошових коштів ОСОБА_1 позивачем долучено довідку за вих. №25296-1344788862-24122025 від 24.12.2025, відповідно до якої ТОВ «ФК «Контрактовий дім» підтверджує успішність операції згідно договору з ТОВ «ФК «Віва Капітал»: сума 4500,00 грн., дата виконання 28.12.2023, номер картки № НОМЕР_1 .
Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено позичальником ОСОБА_1 у кредитному договорі №1336254956325 від 28.12.2023.
Відповідно до розрахунку заборгованості загальна заборгованість за кредитним договором №1336254956325 від 28.12.2023 складає 18000,00 грн., з яких 4500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13500,00 грн заборгованість за відсотками.
Згідно з договором факторингу № 22072024 від 22.07.2024, укладеним між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи фінанс», ТОВ «ФК «Віва Капітал» відступило позивачеві ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а позивач ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «ФК «Віва Капітал» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників до договору.
Відповідно до платіжної інструкції № 9083 від 30.07.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» здійснило плату на користь ТОВ «ФК «Віва Капітал» у розмірі 122450,42 грн, призначення платежу: оплата згідно з договором факторингу № 22072024 від 22.07.2024.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «Діджи Фінанс» набуло прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №1336254956325 від 28.12.2023, що складає 18000,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4500,00 грн, заборгованість за процентами 13500,00 грн.
Відповідачу надіслано досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості на адресу, вказану ним в кредитному договорі, так як всупереч умовам кредитного договору взяті на себе зобов'язання зі сплати кредитної заборгованості та відсотків відповідач не виконував, чим порушив норми чинного законодавства, умови кредитного договору та права кредитора на своєчасне отримання зазначених коштів.
Мотиви та оцінка суду
Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу невиконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту продукту «кредитна лінія старт» №1336254956325 від 28.12.2023, отже є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Зі змісту договору споживчого кредиту №101822292 від 19.05.2024 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Судом встановлено, що відповідач належним чином своїх зобов'язань не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором перед первинним кредитором.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Судом встановлено, що ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно до договору факторингу №22072024 від 22.07.2024 набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту продукту «кредитна лінія старт» №1336254956325 від 28.12.2023.
За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, був обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, а також іншими його умовами, з чим погодився, підписавши електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами та комісію. Кредитний договір було укладено в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов'язання повернути їх, у розмірі та у строки, зазначеними в договорі про споживчий кредит.
ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до ОСОБА_1 і товариство вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів.
Відповідно до рахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №1336254956325 від 28.12.2023 заборгованість ОСОБА_1 за даним договором становить 18000,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4500,00 грн, заборгованість за процентами 13500,00 грн.
Суд погоджується з вимогами позивача про стягнення з відповідача 4500, 00 грн простроченої заборгованості по тілу кредиту, оскільки така підтверджена належними та допустимими доказами.
Водночас суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 не більше 1 %.
Суд погоджується з розрахунком наданим позивачем в частині нарахування відсотків за період з 28.03.2024 по 22.04.2024, що становить 13162, 50 грн.
Водночас нарахування процентів в період з 23.04.2024 по 25.04.2024 суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а відтак підлягає перерахунку.
З огляду на викладене, за період з 23.04.2024 по 25.04.2024 до стягнення із відповідача підлягають відсотки за користування кредитними коштами в сумі 202,50 грн., які розраховані наступним чином 4500 грн. х 1,5% (процентна ставка) х 3 дні.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що до стягнення із відповідача підлягають відсотки за користування кредитними коштами в сумі 13365,00 грн.
Враховуючи те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача 4500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 13365,00 грн - заборгованості за процентами, що становить всього 17865,00 грн.
Судові витрати
Щодо вимог про стягнення понесених судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.
Враховуючи, що позов задоволено частково, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2404,23 грн.
Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач подав: договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом «Ліваком І.М.», предметом якого є надання юридичної допомоги (правничої допомоги) в обсязі та на умовах, передбачених Договором; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Ліваком І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості; додаткову угоду до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін, така категорія справ є розповсюдженою; спір є нескладним у правозастосуванні; сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сукупності зі сумою заборгованості, що стягується судом у результаті задоволення позову, можуть бути надмірним фінансовим тягарем для відповідача.
Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Враховуючи наведені обставини, складність справи, час, витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви та процесуальних документів в межах розгляду справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним №1336254956325 від 28.12.2023 у розмірі 17865 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2404 (дві тисячі чотириста чотири) гривні 23 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 28.04.2026.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", місцезнаходження: м.Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя І.М.Карпин