Справа №229/2434/24
1-кп/212/265/26
29 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у спеціальному судовому провадженні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 22024050000000760 від 13 березня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , уродженки м. Світлодарськ Бахмутського району Донецької області, громадянки України, не судимої, одруженої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, -
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН увійшли Українська Радянська Соціалістична Республіка (з 24 серпня 1991 року змінено назву на Україна), Союз Радянських Соціалістичних Республік (з 24 грудня 1991 року змінено назву на Російська Федерація) та ще 49 країн-засновниць, а в подальшому до вказаної міжнародної організації прийняті інші країни світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16 грудня 1970 року №2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21 грудня 1965 року №2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не мас право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов'язок держав, утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено:
застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави;
застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.
Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно наведеним вище актам.
Жодні міркування будь-якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин не можуть бути виправданням агресії.
Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій (Гаага, 18 жовтня 1907 року), яка вступила в дію 26 січня 1910 року, яку 7 березня 1955 року визнано Союзом Радянських Соціалістичних Республік, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього і недвозначного попередження, яке буде мати форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни. Стан війни повинен бути без уповільнення оповіщений нейтральним державам і буде мати для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
Згідно з п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань за Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року ШЗ/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42 ФЗ). Відповідно до ст. 2-3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов'язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно із статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано- Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус. Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Таким чином із зазначених міжнародних нормативно-правових актів, а також актів національного законодавства, яке визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, випливає, що дії РФ на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України створюють реальні загрози національній безпеці та є проведенням підривної діяльності проти України. Її результатом стала в 2014 році анексія Криму, окупація території Донецької та Луганської областей, масштабні руйнування провідних промислових бюджетоутворюючих підприємств на сході держави, що призвело до загострення суспільно-політичної обстановки в Україні, падіння економіки держави та інших вкрай негативних для України наслідків.
Наведені факти розв'язання та ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію півострова Крим, захоплення державних установ, організацій та військових частин із 27 лютого 2014 року широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав, у зв'язку з чим були достовірно відомі ОСОБА_5 .
Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 1 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, то дислокується на території України (ЛР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
6 березня 2014 року Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 7 березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рц/2014 від 14 березня 2014 року визнана неконституційною.
11 березня 2014 року Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14 березня 2014 року №296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № З-рп/2014 від 20 березня 2014 року визнана неконституційною.
Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891- VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».
18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення, у складі РФ нових суб'єктів, який вже 19 березня рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20 березня 2014 року його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21 березня 2014 року - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.
21 березня 2014 року прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ (т. 4 а. 175-214), яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб'єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).
11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб'єкта РФ.
Надалі, продовжуючи підривну діяльність проти України, РФ утворила на окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади РФ, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади РФ та недопущення контрою України над цією територією.
Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207-У11 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № І207-У1І), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно- правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
Реакцією на такі дії Російської Федерації стало прийняття Верховною Радою України 21 квітня 2015 року постанови «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання и наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ па території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання анексії.
Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року об 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому. Збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам зброї та підрозділам ЗСУ, також військовими формуваннями РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої етапі 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє по цей час.
Відповідно до п. 6, 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях га які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Тимчасово окупована територія - не частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
Внаслідок розв'язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 року збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.
Зокрема, починаючи з 24.05.2022 року до цього часу, Російською Федерацією тимчасово окуповано територію м. Світлодарськ Бахмутського району Донецької області.
Представниками Російської Федерації на тимчасово окупованій території м. Світлодарськ Бахмутського району Донецької області було створено підпорядковану, керовану та фінансовану Російською Федерацією окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України.
При цьому представники підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території м. Світлодарськ Бахмутського району Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу Російської Федерації.
26.05.2022 року «указом т. зв. «главы ДНР» «Об администрации города Светлодарска», «город Светлодарск в зону влияния и ответственности администрации города Дебальцево».
У подальшому, 26.05.2022 року «указом т. зв. «главы ДНР» № 236 «Об администрации города Светлодарска» на тимчасово окупованій території Бахмутського району Донецької області створена не передбачена законодавством України т. зв. «местная администрация Донецкой Народной Республики - администрация города Светлодарска», на яку незаконно покладено здійснення функції, властивих міській раді України.
Так у громадянки України ОСОБА_5 , обізнаної про факт ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України з мотивів непогодження з політикою чинної влади в Україні та підтримки входження тимчасово окупованих територій України до складу вказаної держави, невизнання РФ поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані її території, виник умисел на співпрацю з представниками держави агресора.
Під час окупації території м. Світлодарськ, Бахмутського району. Донецької області, країною-агресором, але не пізніше ніж з 18.05.2023 року громадянка України ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території даного населеного пункту, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, надала добровільну згоду і була призначена на посаду т. зв. «начальника отдела бухгалтерского учета и отчетности администрации города Светлодарска ДНР», створеної на тимчасово окупованій території окупаційною адміністрацією Російської Федерації.
На ОСОБА_5 , як на «начальника отдела бухгалтерского учета и отчетности администрации города Светлодарска ДНР», було покладено виконання наступних організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме:
- Дотримуватись обмежень, не порушувати заборони, встановлені статтями 12, 13, 14, 14.1, 14.2, 15, 15.1 Федерального закону від 02.03.2007 №25-ФЗ "Про муніципальну службу в Російській Федерації", ст. 13, 14, 15, 16, 17, 17.1;
- Виконувати основні обов'язки, передбачені Федеральним законом від 02.03.2007 року № 25-ФЗ «Про муніципальну службу в Російській Федерації»;
- Дотримуватись правил діловодства, у тому числі належним чином враховувати та зберігати отримані на виконання документи та матеріали;
- Берегти та раціонально використовувати майно, надане для виконання службових обов'язків, а також не використовувати це майно з метою отримання доходів чи іншої особистої вигоди;
- Повідомляти представника наймача (роботодавця) про особисту зацікавленість у виконанні посадових обов'язків, що може призвести до конфлікту інтересів, вживати заходів щодо запобігання такому конфлікту;
- Повідомляти представника наймача (роботодавця), органи прокуратури або інші державні органи у всіх випадках звернення до нього будь-яких осіб з метою схиляння його до скоєння корупційних правопорушень;
- Дотримуватись встановленого службового розпорядку, Кодексу етики та службової поведінки муніципальних службовців Адміністрації, правил утримання службових приміщень та правил пожежної безпеки.
Місцем роботи т. зв. «Администрации города Светлодарска ДНР» було визначено будівлю, розташовану за адресою: Донецька область, Бахмутський район, м. Світлодарськ, вул. Леніна, буд.5.
Отже, громадянка України ОСОБА_5 у період часу не пізніше ніж з 18.05.2023 року, перебуваючи на вказаній посаді, виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації російської федерації, а саме у т. зв. «Администрации города Светлодарска ДНР» в будівлі, розташованій за адресою: Донецька область, Бахмутський район, м. Світлодарськ, вул. Леніна, буд.5.
Таким чином ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України, оскільки добровільно зайняла, будучи громадянкою України, посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, вбачається, що м. Світлодарськ Бахмутського району Донецької області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, починаючи з 24 травня 2022 року.
Ухвалою від 21 березня 2024 року слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування кримінального провадження № 22024050000000760 відносно ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Ухвалою від 30 липня 2025 року Покровського районного суду міста Кривого Рогу вирішено здійснювати спеціальний судовий розгляд кримінального провадження № 22024050000000760 відносно ОСОБА_5 , обвинуваченої у скоєнні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Виконуючи положення ч. 5 ст. 374 КПК України, суд зазначає, що стороною обвинувачення в рамках наявного кримінального провадження були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 на захист та доступ до правосуддя, враховуючи встановлені законом особливості такого провадження, передбачені КПК України.
Так суд вказує, що стороною обвинувачення була забезпечена обов'язкова участь захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні одразу з моменту прийняття рішення про проведення щодо такої особи спеціального досудового розслідування, та який безпосередньо приймав участь при вирішенні питання про провадження спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_5 .
Судом було перевірено, що ОСОБА_5 сторона обвинувачення викликала шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та через офіційний веб-сайт офісу генеральної прокуратури. Крім цього копії усіх процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_5 , були вручені захиснику ОСОБА_5 , адвокату ОСОБА_4 .
При цьому провина ОСОБА_5 у скоєному злочині була повністю підтверджена в суді зібраними у кримінальному провадженні доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні вказувала, що працювала свого часу разом із ОСОБА_5 у Світлодарській адміністрації, однак з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України була вимушена виїхати на підконтрольну Україні територію. Додавала, що ОСОБА_5 працювала на посаді начальника відділу бухгалтерії, тобто фактично була головним бухгалтером в адміністрації. При цьому вона не підтримує зараз стосунків із ОСОБА_5 , яка залишилась на непідконтрольній території України, оскільки ще до 2022 року висловлювала свою антиукраїнську позицію. Свідку відомо, що залишившись в м. Світлодарську, ОСОБА_5 добровільно зайняла посаду в незаконно сформованому органі влади на непідконтрольній території України в м. Світлодарську, оскільки свідок слідкувала за інформацією з м. Світлодарську по телеграм каналам, де неодноразово бачила на нарадах в створеному окупаційною адміністрацією органі влади присутність ОСОБА_5 у 2023 році, яку вона впізнала. Додавала, що наразі їй відомо, що ОСОБА_5 займає посаду в іншому органі влади в м. Дебальцево, що також є непідконтрольною територією України. Підтверджувала, що вона брала участь у слідчих діях, на яких впізнавала ОСОБА_5 , зокрема, яка була присутньою на нарадах в Світлодарській адміністрації, яку незаконно очолив ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні вказував, що він знає ОСОБА_5 , з якою свого часу працював у Світлодарській військово цивільній адміністрації, а потім у Світлодарській військовій адміністрації, де вона працювала т. в. о. головного бухгалтера, а розміщувалась на 2-му поверхі приміщення адміністрації. Після початку повномасштабного вторгнення агресора, апарат Світлодарської адміністрації було тимчасово переміщено спочатку в м. Миргород, а потім у місто Торецьк. При цьому частина працівників залишились працювати у приміщенні адміністрації в м. Світлодарськ, серед яких була ОСОБА_5 . В подальшому працівники адміністрації через погіршення безпекової ситуації у місті були в травні 2022 року евакуйовані. Однак ОСОБА_5 від евакуації відмовились та на телефонні дзвінки не відповідала, залишившись в м. Світлодарськ. В подальшому свідку стало відомо через створені телеграм канали м. Світлодарськ, що ОСОБА_5 приймала активну участь в нарадах незаконно створеної окупантом адміністрації в м. Світлодарськ під головуванням Козловського. Підтвердив, що він під час слідства приймав участь у впізнанні ОСОБА_5 , а також впізнав її на таких нарадах псевдо адміністрації м. Світлодарськ.
Крім того провина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:
протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного 18.09.2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_8 у присутності понятих, серед пред'явлених чотирьох фотознімків впізнав на фото № 4 ОСОБА_5 , як «начальника отдела бухгалтерского учета и отчетности администрации города Светлодарска ДНР»;
протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного 19.09.2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_9 у присутності понятих, серед пред'явлених чотирьох фотознімків впізнав на фото № 4 ОСОБА_5 , як «начальника отдела бухгалтерского учета и отчетности администрации города Светлодарска ДНР»;
протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного 20.09.2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_6 у присутності понятих, серед пред'явлених чотирьох фотознімків впізнала на фото № 4 ОСОБА_5 , як «начальника отдела бухгалтерского учета и отчетности администрации города Светлодарска ДНР»;
протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного 26.02.2024 року, згідно якого свідок ОСОБА_10 у присутності понятих, серед пред'явлених чотирьох фотознімків впізнав на фото № 4 ОСОБА_5 , як «начальника отдела бухгалтерского учета и отчетности администрации города Светлодарска ДНР»;
протоколом огляду, проведеного 11.10.2023 року за участі спеціаліста, в ході якого було оглянуто телеграм-чат «Администрация города Светлодарск», де виявлено допис: «04.07.2023г. глава администрации города Светлодарск ОСОБА_11 провел еженедельное внутренне аппаратное совещание с руководителями структурных подразделений администрации», а також встановлено, що на даній нараді була присутня начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності Світлодарської військової адміністрації ОСОБА_5 , що вбачається з фото, долученого до протоколу огляду. В ході пошуку додаткових відомостей про ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведено моніторинг в системі обміну повідомленнями телеграм-чат «Администрация г. Светлодарск», де було виявлено допис від 11.07.2023 року: «Сегодня глава администрации города Светлодарск ОСОБА_11 провел аппаратное совещание с руководителями структурных подразделений администрации», а також було встановлено, що на даній нараді була начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності Світлодарської військової адміністрації ОСОБА_5 , що вбачається з фото, долученого до протоколу огляду. Також на телеграм-каналі «Администрация г. Светлодарск» було виявлено допис, викладений 15.08.2023 року мовою оригіналу «15.08.2023г. глава администрации города Светлодарск ОСОБА_11 провел еженедельное внутренне аппаратное совещание с руководителями структурных подразделений администрации», а також було встановлено, що на даній нараді була присутня начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності Світлодарської військової адміністрації ОСОБА_5 , що вбачається з фото, долученого до протоколу огляду. Також на телеграм-каналі «Администрация г. Светлодарск» було виявлено допис від 18.08.2023 року: «глава администрации города ОСОБА_12 и причастные сотрудники администрации приняли участие в сегодняшнем совещании в формате видеоконференции по вопросу подготовки жилого фонда и объектов социальной сферы к осенне-зимнему периоду 2023-2024гг., а также созданию аварийных бригад шефами регионами», а також встановлено, що на даній нараді була присутня начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності Світлодарської військової адміністрації ОСОБА_5 , що вбачається з фото, долученого до протоколу огляду;
протоколом огляду, проведеного 26.02.2024 року за участі свідка ОСОБА_10 , в ході якого було оглянуто телеграм-чат «Администрация города Светлодарск», де виявлено допис від 10.10.2023 року: «Сегодня глава администрации г. Светлодарск ОСОБА_11 провёл еженедельное внутреннее аппаратное совещание с руководителями структурных подразделений администрации», а також встановлено, що на даній нараді була присутня начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності Світлодарської військової адміністрації ОСОБА_5 , що вбачається з фото, долученого до протоколу огляду, на якому свідок ОСОБА_10 впізнав обвинувачену;
протоколом огляду, проведеного 26.02.2024 року за участі свідка ОСОБА_10 , в ході якого було оглянуто телеграм-чат «Администрация города Светлодарск ДНР», де виявлено допис від 03.10.2023 року: «03 октября 2023 г. глава администрации г. Светлодарск ОСОБА_11 провёл еженедельное внутреннее аппаратное совещание с руководителями структурных подразделений администрации», а також встановлено, що на даній нараді була присутня начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності Світлодарської військової адміністрації ОСОБА_5 , що вбачається з фото, долученого до протоколу огляду, на якому свідок ОСОБА_10 впізнав обвинувачену;
протоколом огляду, проведеного 26.02.2024 року за участі свідка ОСОБА_10 , в ході якого було оглянуто телеграм-чат «Администрация города Светлодарск ДНР», де виявлено допис від 13.10.2023 року: «Работа с обращениями граждан - это одна из главных составляюпщх деятельности Администрации. 13 октября 2023 глава администрации г. Светлодарск ОСОБА_11 провёл совещание с руководителями структурных подразделений и ответственными лицами за рассмотрение обращений граждан. Подвели итоги по вопросам рассмотрения обращений граждан за ІІІ квартал 2023 г.», а також встановлено, що на даній нараді була присутня начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності Світлодарської військової адміністрації ОСОБА_5 , що вбачається з фото, долученого до протоколу огляду, на якому свідок ОСОБА_10 впізнав обвинувачену;
протоколом огляду, проведеного 26.02.2024 року за участі свідка ОСОБА_10 , в ході якого було оглянуто телеграм-чат «Администрация города Светлодарск ДНР», де виявлено допис від 12.12.2023 року: «Сегодня, 12.12.2023 г. глава администрации г. Светлодарск ОСОБА_11 провёл еженедельное аппаратное совещание с руководителями структурных подразделений администрации», а також встановлено, що на даній нараді була присутня начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності Світлодарської військової адміністрації ОСОБА_5 , що вбачається з фото, долученого до протоколу огляду, на якому свідок ОСОБА_10 впізнав обвинувачену;
протоколом огляду, проведеного 26.02.2024 року за участі свідка ОСОБА_10 , в ході якого було оглянуто телеграм-чат «Администрация города Светлодарск ДНР», де виявлено допис від 19.12.2023 року: «Сегодня, 19.12.2023 г. глава администрации г. Светлодарск ОСОБА_11 провёл еженедельное аппаратное совещание с руководителями структурных подразделений администрации», а також було встановлено, що на даній нараді була присутня начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності Світлодарської військової адміністрації ОСОБА_5 , що вбачається з фото, долученого до протоколу огляду, на якому свідок ОСОБА_10 впізнав обвинувачену;
протоколом огляду, проведеного 26.02.2024 року за участі свідка ОСОБА_10 , в ході якого було оглянуто телеграм-чат «Администрация города Светлодарск ДНР», де виявлено допис від 17.10.2023 року: «Сегодня, 17 октября 2023 года, глава администрации г. Светлодарск ОСОБА_11 провёл еженедельное внутреннее аппаратное совещание с руководителями структурных подразделений администрации», а також встановлено, що на даній нараді була присутня начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності Світлодарської військової адміністрації ОСОБА_5 , що вбачається з фото, долученого до протоколу огляду, на якому свідок ОСОБА_10 впізнав обвинувачену;
протоколом огляду, проведеного 26.02.2024 року за участі свідка ОСОБА_10 , в ході якого було оглянуто телеграм-чат «Администрация города Светлодарск ДНР», де виявлено допис від 25.10.2023 року: «Сегодня, 25 октября 2023 года, день празднования флага ДНР на главной площади города Светлодарск», а також було встановлено, що на даному заході була присутня начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності Світлодарської військової адміністрації ОСОБА_5 , що вбачається з фото, долученого до протоколу огляду, на якому свідок ОСОБА_10 впізнав обвинувачену;
протоколом огляду, проведеного 29.02.2024 року, в ході якого було оглянуто веб-сторінку з посиланням на видання «Администрации города Ялта», в якому міститься публікація під назвою: «Должностная инструкция начальника отдела бухгалтерского учета и отчетности Администрации города Ялта Республики Крым», яка була долучена до такого протоколу;
протоколом огляду, проведеного 04.03.2024 року, в ході якого було оглянуто телеграм-чат «СВЕТЛОДАРСК-УКРАИНА», де було виявлено допис від 01.03.2024 р.: «Нам в приватні повідомлення скинули цікавий документ, а саме наказ про призначення ОСОБА_5 , яка працює на окупантів в м. Світлодарськ», який був долучений до такого протоколу огляду, з якого вбачається, що ОСОБА_5 працює в адміністрації м. Світлодарськ так зв. «ДНР», де займає посаду начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності Світлодарської військової адміністрації т. зв. «ДНР»;
протоколом огляду, проведеного 18.10.2023 року мережі-інтернет, було виявлено веб-сторінку «Предоставление сведений из ЕГРЮЛ/ЕГРИП в Электронном доступе», де було виявлено відомості про т. зв. юридичну особу «Администрация города Светлодарск», яка була зареєстрована на території РФ, що підтверджується випискою з ЄДРЮО від 18.10.2023 року;
протоколом огляду, проведеного 19.10.2023 року мережі-інтернет, було виявлено веб-сторінку «Государственная информационная система нормативных актов донецкой народной республики», де мається нормативний акт «Указ Главы ДНР № 13 от 19.01.2015 года О принятии временного (типового) положения о местных администрациях донецкой народной республики»;
протоколом огляду, проведеного 19.10.2023 року мережі-інтернет, було виявлено веб-сторінку «ДНР - официальный сайт», де виявлено нормативний акт т. зв. ДНР «Указ Главы ДНР № 236 от 26.05.2022 года Об Администрации города Светлодарска», де заначено: «Включить город Светлодарск в зону влияния и ответственности администрации города Дебальцево. Создать местную администрацию ДНР - администрацию города Светлодарска».
Таким чином суд встановив, що громадянка України, ОСОБА_5 , з мотивів непогодження з політикою влади в Україні, підтримуючи входження тимчасово окупованих територій України до складу РФ, умисно пішла на співпрацю з представниками держави агресора, оскільки добровільно зайняла посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, зокрема, в окупаційній адміністрації держави агресора.
З урахуванням зазначеного вмотивування, перевіривши доводи учасників кримінального провадження, на підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення було повністю доведено провину обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованому їй злочину, внаслідок чого суд відкидає доводи захисника на необхідність виправдати ОСОБА_5 , оскільки в судовому засіданні не було підтверджено наявність примусу ОСОБА_5 з боку представників окупаційної влади, тому в суді було доведено, що вона таку посаду обійняла добровільно та усвідомлено.
Отже, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає надані докази належними, допустимими, достовірними та в своїй сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, поза розумним сумнівом, оскільки вона добровільно зайняла, будучи громадянкою України, посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_5 вчинила злочин, який відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до тяжких, не судима, одружена.
Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає скоєння злочину ОСОБА_5 з використанням воєнного стану.
З урахуванням особи обвинуваченої, обставин вчинення нею злочину, необхідності і достатності обраного покарання для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливі лише в ізоляції від суспільства, внаслідок чого вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 основне покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуттям в мінімальних межах санкції статті кримінального закону, оскільки не знаходить підстав для застосування положень ст. 75, 76 КК України, а також додаткових покарань в межах нижньої межі, встановленої в санкціях ч. 5 ст. 111-1 КК України, з конфіскацією усього майна обвинуваченої, враховуючи оплатність роботи ОСОБА_5 на посаді, пов'язаній з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Саме таке покарання на переконання суду слугуватиме не тільки справедливою карою за вчинене кримінальне правопорушення, але й запобігатиме вчиненню обвинуваченою нових злочинів.
Таким чином, враховуючи те, що суд дійшов висновку про необхідність конфіскації майна ОСОБА_5 , тобто примусового безоплатного вилучення у власність держави всього майна обвинуваченої, то арешт, накладений ухвалою від 25 березня 2024 року слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська на належний обвинуваченій ОСОБА_5 на праві власності автомобіль «Peugeot 301», 2016 р. в., н/з НОМЕР_2 , підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з відбуванням в умовах кримінально-виконавчої установи закритого типу, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов'язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 10 (десять) років, а також з конфіскацією всього належного на праві власності ОСОБА_5 майна.
Строк покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов'язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій рахувати ОСОБА_5 з моменту відбуття основного покарання.
Арешт, накладений ухвалою від 25 березня 2024 року слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська на належний ОСОБА_5 на праві власності автомобіль «Peugeot 301», 2016 р. в., н/з НОМЕР_2 , - скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1