Справа № 210/831/26
Провадження № 2/211/3987/26
іменем України
29 квітня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ніколенко Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Медведєвої А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача заборгованість. В обгрунтування позову вказано, що 08.08.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит №71919957 у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених статтями 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Строк позики складав 30 днів, фіксована процентна ставка - 0,500% на день, комісія за надання кредиту - 15.00 % від суми кредиту, пеня - 4.00 %. Позикодавець свої зобов'язання виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 3 500,00 грн. Відповідач умови кредитного договору не виконував, тому станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у загальній сумі 11 550,00 грн. 16.09.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу №16/09/25, за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до відповідача, тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості, а також просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 02 березня 2026 року позовну заяву передано за підсудністю до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано докази.
Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року розгляд справи ухвалено проводити в заочному порядку.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Відповідно до прохальної частини тексту позовної заяви, представник позивача просить проводити розгляд справи за його відсутності, на вимогах наполягає.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву не подав.
Ураховуючи вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 08 серпня 2025 року було укладено Договір надання коштів у кредит №71919957, відповідно до якого строк позики складав 30 днів, фіксована процентна ставка - 0,500% на день, комісія за надання кредиту - 15.00 % від суми кредиту, пеня - 4.00 %. Позикодавець свої зобов'язання виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 3 500,00 грн.
Кредитодавець ідентифікував Відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від "monobank" за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис '31382 - 08.08.2025 07:47:27, що підтверджується довідкою про ідентифікацію..
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71919957 від 08.08.2025 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 3 500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією № 369fdfa6-b790-464c-99a9-7884cea96c40 від 08.08.2025 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.
Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно зі статтею 13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статі 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку особа отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно із частиною 1 статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
16.09.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу №16/09/25, за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором №71919957 від 08.08.2025.
Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 до договору факторингу №16/09/25, ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитнним договором №71919957 від 08.08.2025.
Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач має заборгованість за кредитним договором №71919957 від 08.08.2025 в розмірі 11 550,00 грн., яка складається з наступного: 3 500,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 525,00 грн. - заборгованість по процентам; 525,00 грн. - заборгованість за комісією; 7 000,00 грн. - заборгованість за пенею/неустойкою.
Щодо вимоги про стягнення пені/неустойки.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, зокрема, заборгованість за пенею/неустойкою в розмірі 7 000,00 грн.
Суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Пунктами 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, неустойка (штраф, пеня) за ч. 2 ст.625 ЦК України з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов'язання не підлягає стягненню на період дії військового стану. Тому в цій частині задоволення позову слід відмовити.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Оскільки належним чином повідомлена про дату слухання справи відповідач відзиву до суду та доказів на його підтвердження, не надала, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 4 550,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення правової (правничої) допомоги.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано відповідні докази та представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн. Суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу в заявленому розмірі. При прийнятті такого рішення судом враховані вимоги частин 4, 5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, відсутність фактичних судових засідань за участю осіб, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та спів розмірності. Суд вважає таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та з метою уникнення можливості неправомірного збагачення позивача за рахунок відповідача.
Щодо вимоги про стягнення судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 662,40 грн., сплачений ним при подачі позову, однак оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 1 048,83 грн. (4 550,00 грн. (сума боргу, стягнута судом) х 2 662,40 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 11 550,00 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).
Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44280974, юридична адреса: м.Ірпінь, вул.Садова, 31/33, офіс 40/3) суму заборгованості за Договором надання коштів у кредит №71919957 від 08.08.2025 в розмірі 4 550 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 коп., судовий збір у розмірі 1 048 (одна тисяча сорок вісім) гривень 83 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 29 квітня 2026 року.
Суддя Д.М.Ніколенко