29 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29542/25
Провадження № 22-ц/820/1382/26
Хмельницький апеляційний суд у складі судді Гринчука Р.С., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2025 року, суддя Карплюк О.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
На вказане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження та одночасно звернувся з заявою про поновлення цього строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження : на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що не повідомлявся про розгляд даної справи, копії оскаржуваного рішення не отримував. Копію оскаржуваного рішення було отримано його представником 22 квітня 2026 року.
Інших відомостей про отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваного рішення суду в матеріалах цивільної справи не міститься.
За таких обставин, причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2025 року, слід визнати поважними, строк поновити.
Також разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки сума судового збору перевищує 5 % від отриманого доходу, додав копію з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору №2225-26-15033 станом на 22 квітня 2026 року за період з січня 2025 року по грудень 2025 року отримав доходи у сумі 4203,01 грн., копію індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Форма ОК-5 від 21 квітня 2026 року сума заробітку за 2025 рік 2888,96 грн., а також копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 21 квітня 2026 року №473662246 про відсутність відомостей щодо нерухомого майна у ОСОБА_1 .
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 136 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справах за таких умов: якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці, батьки які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитинну віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Крім того, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї ж статті.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (пункт 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Kreuz v. Poland»).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (пункт 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).
З урахуванням пункту 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» доказами, які підтверджують майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи, можуть бути, наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо.
Надані ОСОБА_1 документи на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору є недостатніми для встановлення обставин, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом розмірі, оскільки вони не містять даних про реальний дохід скаржника, зокрема відомостей щодо наявності чи відсутності інших джерел доходу.
Інших доказів (розмір реального доходу чи прибутку, банківських документів про відсутність коштів на рахунках, тощо), які б підтверджували, що ОСОБА_1 за 2025 рік більше не отримував доходів з інших джерел до клопотання не долучено.
Таким чином, зазначені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки він не надав належних доказів на підтвердження того, що його майновий стан на день звернення з апеляційною скаргою перешкоджав сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку і розмірі, тому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2025 року становить 3028 грн.
Відповідно до п.п. 1.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент подання позовної заяви), за подання позовної заяви майнового характеру юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви, іншої заяви і скарги (згідно п.п. 1.6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в чинній редакції).
Оскільки апелянт оскаржує рішення суду, яким задоволено майнові вимоги позивача (юридичної особи), з ОСОБА_1 підлягає до сплати судовий збір в розмірі (3028грн.*150%)=4542 грн., який необхідно сплатити на такий рахунок: отримувач ГУК у м. Хмельниц. обл./Хмельниц. МТГ/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку (МФО) 899998, номер рахунку UA608999980313181206080022775, Код класифікації доходів 22030101, призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), Хмельницький апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 185 ЦПК (залишення без руху).
Таким чином, подальший рух апеляційної скарги неможливий.
Керуючись ст.ст. 354, 357 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2025 року.
У клопотанні ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2025 року залишити без руху та надати строк 10 днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення вищевказаних недоліків, а саме: сплати судового збору в розмірі 4542 грн. та подання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за вищевказаними реквізитами або подання інших документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону до Хмельницького апеляційного суду.
У разі невиконання цих вимог апеляційна скарга буде повернута апелянту.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Р.С. Гринчук