Справа № 607/23230/24Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/318/26 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
23 квітня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фільварочної Ольги Борисівни на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 січня 2025 року, ухвалене суддею Братасюком В.М. у цивільній справі №607/23230/24 за позовом комунального підприємства теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії,
В жовтні 2024 року комунальне підприємство теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради (далі - КП “Тернопільміськтеплокомуненерго») звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за послуги з централізованого опалення, послуги постачання теплової енергії та постачання гарячої води у сумі 95121,91 грн.
Позов обґрунтовано тим, що КП “Тернопільміськтеплокомуненерго» здійснює забезпечення тепловою енергією та гарячою водою житла за адресою: АДРЕСА_1 , яке займає ОСОБА_1 та його сім'я.
Однак, передбачених законом обов'язків щодо оплати за ці послуги відповідачі належно не виконують, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 1 лютого 2016 року по 1 жовтня 2024 року у сумі 95121,91 грн за послуги з централізованого опалення (з 1 лютого 2016 року по 30 листопада 2021 року), за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (з 1 грудня 2021 року по 1 жовтня 2024 року).
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії в сумі 95121,91 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» суму сплаченого судового збору в рівних частках у розмірі по 1009,33 грн з кожного.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Фільварочна О.Б. просить заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 січня 2025 року змінити та стягнути з ОСОБА_1 23780,48 грн за послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії за період з 1 лютого 2016 року по 1 жовтня 2024 року, а в іншій частині рішення залишити без змін. Вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам, оскільки суд першої інстанції безпідставно стягнув із відповідачів солідарно заборгованість у сумі 95 121 грн 91 коп, оскільки ОСОБА_1 є власником лише 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою ОСОБА_1 не проживає, із 13 травня 2024 року перебуває за кордоном, а до цього постійно проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . З іншими відповідачами він не проживає, спільним побутом та взаємними правами чи обов'язками з ними не пов'язаний, а з ОСОБА_3 взагалі незнайомий. Посилаючись на статтю 360 ЦК України, зазначає, що співвласник зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності. У зв'язку з цим вважає, що у разі належності квартири кільком особам позовні вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги мають бути заявлені до кожного співвласника у розмірі, який відповідає його частці у праві власності.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини справи.
Відповідно до довідки КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» від 25 вересня 2024 року про осіб зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою значаться ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» здійснює забезпечення тепловою енергією зазначеного житла, яке займають відповідачі. Зокрема, на ОСОБА_3 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для проведення нарахування та оплати послуг.
З 01 грудня 2021 року відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1105 від 1 грудня 2021 року у Тернополі впроваджено двоставковий тариф на послугу постачання теплової енергії. Отже, за період з 1 лютого 2016 року по 30 листопада 2021 року надавалися послуги за назвою з централізованого опалення, а з 1 грудня 2021 року по 1 жовтня 2024 надавалися послуги за назвою з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Як вбачається із виписки з особового рахунку (о/р № НОМЕР_1 ) про заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води наданої КПТМ «ТМТКЕ» від 9 жовтня 2024 року, відповідачі не проводили належну оплату за послуги з централізованого опалення, спожиту теплову енергію, внаслідок чого за період з 1 лютого 2016 року до 1 жовтня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 95121,91 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
Відповідно до ст. ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 р. № 630.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказаний правовий висновок є незмінним.
Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із наданих позивачем письмових доказів вбачається, що відповідачі своєчасно не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води.
З огляду на викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що незважаючи на відсутність письмового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між сторонами у справі фактично склалися саме такі договірні правовідносини, оскільки КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» фактично надано такі житлово-комунальні послуги та підтверджено відповідними доказами їх вартість, а тому відповідачі, як споживачі таких послуг, зобов'язані їх оплачувати.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є власником лише 1/4 частки квартири, а тому з нього може бути стягнуто лише 23 780,48 грн заборгованості, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Так, положення статті 360 ЦК України регулюють обов'язок співвласника брати участь у витратах на утримання спільного майна відповідно до своєї частки.
Разом з тим, спір у цій справі виник між виконавцем житлово-комунальних послуг та особами, які є споживачами таких послуг, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню не лише загальні положення цивільного законодавства про спільну часткову власність, а й спеціальні норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з їх оплати.
Спір у цій справі виник між виконавцем житлово-комунальних послуг та особами, зареєстрованими у спірному житлі, до яких позивач звернувся до суду як до споживачів таких послуг. Оскільки ОСОБА_1 надав відомості про належність йому лише 1/4 частки у праві власності виключно щодо себе, а відомості про інших співвласників квартири та розмір належних їм часток у матеріалах справи відсутні, суд позбавлений можливості визначити розмір заборгованості окремо за частками співвласників.
Отже, сама по собі наявність у ОСОБА_1 лише 1/4 частки у праві власності на квартиру не виключає можливості покладення на нього солідарного обов'язку з оплати наданих послуг, якщо він є особою, яка зареєстрована у спірному житлі та користується послугами нарівні з іншими відповідачами.
Долучена до апеляційної скарги ОСОБА_1 довідка від 10 жовтня 2025 року №484/08, видана Кобзарівським старостинським округом про проживання за іншою адресою, не може бути визнана достатнім та беззаперечним доказом його не проживання у спірній квартирі протягом усього періоду, за який заявлено заборгованість, оскільки така довідка не містить конкретно визначеного періоду проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а лише вказує, що він проживав там без реєстрації включно до 13 травня 2024 року.
Отже, зі змісту цієї довідки неможливо встановити, з якої саме дати ОСОБА_1 проживав за іншою адресою, а відтак і зробити висновок про його непроживання у спірному житлі протягом усього періоду виникнення заборгованості.
Слід також зазначити, що сам по собі факт проживання особи в іншому місці не звільняє її від обов'язку з оплати послуг, якщо вона залишається зареєстрованою у спірному житлі. Крім того, наведені в апеляційній скарзі обставини про проживання ОСОБА_1 за іншою адресою без реєстрації та його перебування за кордоном з 13 травня 2024 року не спростовують того, що протягом спірного періоду він був зареєстрований у квартирі, щодо якої надавалися послуги та нараховувалась заборгованість.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неналежність поданої позивачем довідки щодо осіб, зареєстрованих у спірному житлі, оскільки ОСОБА_1 не подав належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначені у цій довідці відомості. Подані ним документи не підтверджують відсутності реєстрації у спірній квартирі в період виникнення заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про відсутність письмового договору та доказів набрання чинності публічним договором за період до 31 жовтня 2021 року також не є підставою для зміни чи скасування рішення суду. Як уже зазначалося вище, відсутність письмового договору сама по собі не звільняє споживача від обов'язку оплачувати фактично отримані житлово-комунальні послуги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фільварочної Ольги Борисівни - залишити без задоволення.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 23 квітня 2026 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Костів О.З.
Храпак Н.М.