Справа № 681/139/26
Провадження 2/681/383/2026
28 квітня 2026 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
У березні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі позивач) звернулося до суду з вказаним вище позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1764831 від 13.09.2024 (далі - Договір).
В обґрунтування вимог вказано, що 13.09.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та відповідач уклали Договір, за умовами якого він отримав кредит у сумі 20000,00 грн на реквізити електронного платіжного засобу позичальника. Кредитний договір укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Під час укладення кредитного договору відповідач пройшов ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку. Крім того, сторони погодили використання аналогу власноручного підпису.
Відповідач за умовами договору отримав кредит на умовах строковості, платності та поворотності, зобов'язувався його повернути та сплатити проценти за користування, на умовах визначених його умовами. Товариство свої зобов'язання за договорами виконало в повному обсязі надавши відповідачу кредит у передбаченому договором розмірі.
21.07.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 21-07/25, за умовами якого права кредитора за указаним вище договором фінансового кредиту перейшли до позивача.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на дату подачі позовної заяви, утворилась заборгованість у сумі 85340,49 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 19995,13 грн, по відсотках в сумі 58785,36 грн та пені в сумі 6560,00 грн.
Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, пам'ятка про права та обов'язки надсилалась судом 26.02.2026 за його зареєстрованим місцем проживання. Поштовий конверт повернувся на адресу суду 24.04.2026 з відміткою відділення АТ «Укрпошта», що адресат відсутній за вказаною адресою, при цьому відправлення, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
09.02.2026 позивач звернувся до Полонського районного суду Хмельницької області.
Ухвалою суду від 18.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 100).
Копію позовної заяви з додатками відповідачу направлено позивачем 02.02.2026 (а.с. 94-95).
Представник позивача просить, у разі відсутності відзиву відповідача, розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, згідно зі ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.
3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Суд установив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що 13.09.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та відповідач уклали Договір (а.с. 35-39), який останнім підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «A558», відповідно до умов якого товариство надає відповідачу кредит у гривні за продуктом «NewShort», а він зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Суд детально проаналізував зміст Договору та встановив такі його основні умови. Пунктом 1.2 визначено, що сума кредиту (загальний розмір) складає 18500,00 грн, тип кредиту - кредит. Згідно з п. 1.3, строк кредиту становить 360 днів, а дата повернення визначається графіком платежів.
Відповідно до пункту 1.5.1, стандартна процентна ставка становить 1% в день. Вона застосовується у межах строку кредиту, якщо споживач не виконував умов програми лояльності або допустив прострочення.
Згідно з пунктом 2.1, кредит надається клієнту в безготівковій формі на рахунок клієнта № 537541ХХХХХХ1515.
Пункт 3.1 передбачає, що нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод факт/факт), починаючи з дня видачі кредиту.
19.09.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено Додаткову угоду до Договору № 1764831 щодо збільшення суми кредиту до 20000,00 грн. (а.с. 13-14), яку підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Т152».
13.09.2024 та 19.09.2024 ТОВ «Пейтек» здійснило переказ коштів за Договором шляхом перерахування на банківську картку клієнта № НОМЕР_1 загальну суму - 20000,00 грн, про що свідчить довідки від 22.07.2025 вих. №20250722-378 (а.с. 30) 22.07.2025 вих. №20250722-379 (а.с. 30, зворот).
21.07.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 21-07/25 (а.с. 45-51), відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за Договором перейшло до позивача. Факт передачі права вимоги підтверджується витягом з Реєстру боржників (а.с. 66), Актами приймання-передачі від 21.07.2025 (а.с. 61-62) та платіжною інструкцією №539770001 від 21.07.2025 про оплату ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ТОВ «Селфі Кредит» суми 2400344,00 грн (а.с. 60).
Згідно з наданим ТОВ «Селфі Кредит» розрахунком за Договором до відступлення права вимоги (а.с. 40-43), заборгованість станом на 21.07.2025 складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 19995,13 грн, відсотків - 48987,75 грн, пені - 6560,00 грн, а загальна сума становить 75542,88 грн. Судом встановлено, що відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 13319,51 грн, з яких 4,87 грн спрямовано на оплату заборгованості за основним боргом, 9874,64 грн на - відсотків та 3440,00 грн - на погашення пені, які враховані при визначні остаточної заборгованості.
Після відступлення права вимоги позивачем у період з 22.07.2025 по 08.09.2025 нараховано 9797,61 грн відсотків, у зв'язку з чим загальна заборгованість виросла до 85340,49 грн. (а.с. 44).
4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язається надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язається повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язається сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має міститить істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на даний час. Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції.
При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов'язується здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги. Згідно з правовою позицією яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного вище суд вважає, що Договір є укладеним, а перехід права вимоги до позивача є правомірним. Товариство виконало умови договорів та надало позичальнику кредит. Своєю чергою, відповідач свої обов'язки за договорами не виконав належним чином, кредит не повернув, відсотки не сплатив. Суд, перевіривши розрахунки заборгованості, надані позивачем, вважає вимоги про стягнення основного боргу та процентів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Аналізуючи відповідність нарахувань заборгованості умовам укладеного правочину, суд встановив, що формування основного боргу відбувалося поетапно відповідно до волевиявлення сторін. Первинно 13.09.2024 відповідач отримав кредит у сумі 18500,00 грн, а після підписання Додаткової угоди від 19.09.2024 ліміт був збільшений, і позичальнику перераховано ще 1500,00 грн. Таким чином, загальна сума отриманих кредитних коштів склала 20000,00 грн.
Суд зазначає, що динаміка нарахування відсотків у розрахунку чітко відображає перехід від пільгових до стандартних умов кредитування, передбачених продуктом «NewShort». Протягом першого місяця (до 12.10.2024) застосовувалася знижена ставка у розмірі близько 0,3% на добу. Однак з 14.10.2024, у зв'язку з настанням терміну повернення та невиконанням зобов'язань, кредитор правомірно перейшов на нарахування стандартної ставки у розмірі 1% на добу (199,99 грн), що прямо передбачено пунктом 1.5.1 Договору. За вказаний період сума заборгованості за відсотками становить 48987,75 грн.
Після відступлення права вимоги з 22.07.2025 ТОВ «Факторинг Партнерс» продовжило нарахування відсотків до 08.09.2025 включно на загальну суму 9797,61 грн.
Щодо нарахування штрафних санкцій, суд встановив, що кредитором застосовано разові штрафи по 3000 грн (16.11.2024 та 22.12.2024) та щоденну пеню у розмірі 220 грн у періоди тривалого прострочення, а всього на загальну суму 10000,00 грн., з якої відповідач сплатив 3440,00 грн.
Таким чином, станом на дату відступлення права вимоги (21.07.2025) заборгованість відповідача, яка підтверджується детальним помісячним розрахунком, сформувалася у розмірі 19995,13 грн за тілом кредиту, 48987,75 грн за відсотками та 6560,00 грн штрафних санкцій. Наданий розрахунок є арифметично вірним, логічно послідовним та таким, що повністю відповідає хронології правовідносин сторін і погодженим ними умовам Договору та Додаткової угоди.
Разом з тим, щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 6560,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання. Оскільки прострочення виникло в період дії воєнного стану, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення пені. У задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.
Окрім того, відповідач сплатив 3440,00 грн неустойки (штрафу, пені), а оскільки її нарахування та стягнення визнано незаконним, суд зараховує сплачені кошти в рахунок заборгованості за відсотками. Таким чином, суд стягує відсотки в сумі 55345,36 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складається із 19995,13 грн залишку основного боргу та 55345,36 грн заборгованості по відсотках, а всього на суму 75340,49 грн.
5.Розрахунок судових витрат.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Загальна ціна позову складала 85340,49 грн. Судом задоволено вимог на суму 75340,49 грн. Відсоток задоволених вимог становить 88,28%.
Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн (платіжна інструкція № 0607120706 від 04.02.2026).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2350,37 грн (2662,40 грн х 88,28%).
Разом із тим, суд вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн. підлягають до часткового відшкодування, виходячи із таких мотивів.
Зокрема, ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір № 02-07/2024 від 02.07.2024 (а.с. 73-75), заявку № 2038 від 01.12.2025 (а.с. 79) та витяг з акту № 25 від 31.12.2025 (а.с. 80) про надання послуг адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» на загальну суму 25000,00 грн (усна консультація - 4000 грн, складання позову - 18000 грн, аналітична довідка - 3000 грн).
Однак, суд констатує, що розмір витрат на правничу допомогу повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт чи наданих послуг; витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони чи публічним інтересом до справи.
Натомість, зважаючи на співмірність витрат на професійну правничу допомогу із ціною позову, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично надано правову допомогу шляхом складення позовної заяви та додатків до неї, а відтак заявлений до відшкодування представником позивача розмір витрат на правову допомогу в сумі 25000 грн. є, на думку суду, неспівмірним зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаної адвокатом роботи, а заявлений розмір витрат виглядає необґрунтованим та завищеним, оскільки також справа належить до категорії нескладних справ, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, спір пов'язаний зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять значної кількості документів для дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, а вирішення спірних правовідносин має сталу судову практику та релевантне законодавство.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені фактичні обставини справи, релевантне законодавство та судову практику його застосування, із огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи із ціни позову, конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи у вигляді підготовки позовної заяви, суд доходить до висновку про часткове стягнення таких витрат у розмірі 7000,00 грн.
Керуючись наведеним, ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 1764831 від 13.09.2024 в загальній сумі 75340 (сімдесят п'ять тисяч триста сорок) грн 49 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) в сумі 19995 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 13 коп. та заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 55345 (п'ятдесят п'ять тисяч триста сорок п'ять) грн 36 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2350 (дві тисячі триста п'ятдесят) грн 37 коп. витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, м. Київ, 03150.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 28.04.2026.
Суддя Сергій ІЛЛЮК