Справа № 496/2889/26
Провадження № 1-кс/496/634/26
повний текст
17 квітня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 в режимі вкз,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця міста Татарбунари Татарбунарського району, гр. України, з середньою освітою, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на посаді стрільця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого в силу 89 КК України:
у кримінальному провадженні № 12026162250000358 від 16.04.2026 року, за ч. 2 ст. 289 КК України,-
Слідчий звернувся з зазначеним клопотанням, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 днів із визначенням розміру застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, що відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до восьми років з конфіскацією майна або без такого.
При вирішенні питання про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років, немає стабільного заробітку, перебуває в статусі сзч, що підтверджує наявність такого ризику;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідків по вказаному кримінальному провадженню, оскільки показання зазначених осіб є ключовими для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, у зв'язку з чим підозрюваний має особистий інтерес у схиленні їх до зміни або відмови від показань. При перебуванні на волі підозрюваний має реальну можливість особисто або через третіх осіб вдаватись до погроз, залякування, підкупу або будь-якого іншого незаконного впливу на учасників провадження з метою перешкоджання встановленню істини;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - наявний ризик щодо вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, у разі перебування ОСОБА_4 поза межами ДУ «Одеський слідчий ізолятор», оскільки відносно підозрюваного скеровано обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України до Білгород-Дністровського районного суду Одеської області.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищенню, переховуванню або спотворенню доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування підозрюваного в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я не здобуто, а тому вважаю, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою.
Прокурор підтримав подане клопотання, заперечував проти обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Захисник підозрюваного просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зазначив, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав захисника та повідоми, що повністю визнає вину.
Вислухавши клопотання прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме незаконе заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такого, неодружений, постійного місяця роботи немає, раніше не судимий.
Згідно п.4 ч.1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Обґрунтованість підозри на даній стадії підтверджена матеріалами, доданими до клопотання.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Вирішуючи питання щодо існування ризиків переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, суд враховує суворість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину у разі визнання його винним у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу підозрюваного, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_4 , який на теперішній час підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про існування ризику визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, зважаючи на обставини вчинення даного злочину, суд вважає, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може здійснити спроби незаконно впливати на свідків чи потерпілого, відомості про яких йому відомі. Не виключено, що будучі неізольованим від суспільства, підозрюваний може здійснити дій направленні на спотворення обставин у кримінальному провадження, для уникнення відповідальності або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором не доведено підстав вважати, що існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше не судимий.
Вказані обставини в сукупності свідчать, про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного, які не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання зазначеним ризикам.
Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких визначено ст. 178 КПК України.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини вчинених кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України. З урахуванням особи підозрюваного, який є військовим, майнового стану, обставин злочину, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави в межах розмірів, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 199 680 гривень, що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі внесення застави на підозрюваного покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Разом з цим, запобіжний захід може бути застосований в межах строку досудового розслідування.
ОСОБА_4 було затримано 16.04.2026 року, отже строк утримання в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» слід відраховувати з цієї дати.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для часткового задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави.
Керуючись ст. 182, 183 КПК України, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 16 квітня 2026 року до 14 червня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Утримувати ОСОБА_4 в ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Визначити суму застави у розмірі 199 680 гривень, що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_4 покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону;
4) утримуватись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться до слідчого, суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору та уповноваженій службовій особі - начальнику ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 15:00 год 22 квітня 2026 року у приміщенні Біляївського районного суду Одеської області, в залі судових засідань № 13.
Слідчий суддя ОСОБА_1