Справа № 496/7624/24
Провадження № 1-кп/496/242/26
повний текст
02 квітня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
Судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024162250000719 від 16.10.2024 року за обвинуваченням: ОСОБА_4 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,-
Прокурор звернулась до суду з зазначеним клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, що відноситься до категорії нетяжких злочинів.
При вирішенні питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 просить враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватись від суду, з урахуванням обставин вчиненого злочину, тяжкості злочину та покарання, що загрожує у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до двох років. Крім того, у зв'язку з неодноразовою неявкою у судові засідання, ухвалою суду від 30.01.2026 року було оголошено розшук обвинуваченого;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачений може, незаконно впливати на потерпілу з метою викривлення наданих показів, та подальшого уникнення кримінальної відповідальності;
- п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки відносно обвинуваченого подано три обвинувальні акти, він не має офіційного джерела доходу.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на судовий розгляд. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, запобіганню спробам переховуватися від суду, впливу на потерпілу.
Прокурор підтримала подане клопотання. Зазначила, що навіть з ДУ Одеський слідчий ізолятор, ОСОБА_4 здійснив телефонні дзвінки до матері та тримає її в страху.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, адже воно не відповідає вимогам КПК України, зокрема у клопотанні про продовження строку тримання під вартою мають бути викладені обставини, які свідчать про те, що ризик не зменшився, або з'явивились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою мого підзахисного. Нових ризиків немає. Прокурор не надала суду жодне посилання на матеріали, що підтверджують ризики, які вказані у клопотанні. Сторона обвинувачення також мала обґрунтувати неможливість запобігання ризикам зазначених у клопотанні шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Підзахисний тривалий час перебуває під вартою, вважає, що на теперішній час відсутні будь -які підстави вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватись від суду, будь - яких рапортів з боку представників правоохоронних органів стороною обвинувачення не було надано про те, що ОСОБА_7 перебуваючи під вартою, можливо чинить якийсь тиск на потерпілу, телефонує, погрожує, таких відомостей не було надано суду. За таких обставин вважає, що можливо замітини запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання. У зв'язку з тим, просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти запобіжного заходу, повідомив, що за час перебування під вартою усвідомив помилковість своїх дій, тому здійснить пошук роботи та буде прибувати до суду на кожне засідання. Підтвердив, що телефонував матері з ДУ Одеський слідчий ізолятор та попросив передати одяг, який отримав згодом.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора та зазначила, що боїться сина, він телефонував їй з ДУ Одеський слідчий ізолятор.
Вислухавши пояснення прокурора, потерпілої, заперечення обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали справи суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Стаття 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду» зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Беручи до уваги позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за інкриміновані дії підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Судом встановлено наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченим та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до двох років, неодружений, немає постійне чи офіційного місце роботи, злочинні дії скоював проти матері, та вони мають характер насильства.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_4 , який на теперішній час обвинувачується у скоєнні нетяжкого злочину, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення покарання, пов'язаного з позбавленням волі, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про існування ризику визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, зважаючи на обставини вчинення даного злочину, суд вважає, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може здійснити спроби незаконно впливати на потерпілу, яка є його матір'ю та мешкає з ним за тією ж адресою.
Не виключено, що будучі неізольованим від суспільства, обвинувачений може здійснити дій направленні на спотворення обставин у кримінальному провадження, для уникнення відповідальності або вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі, злочин, який має ознаки домашнього насильства.
Вказані обставини в сукупності свідчать, про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, які не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання зазначеним ризикам.
Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.
Обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, крім того, офіційною адресою проживання обвинуваченого є адреса проживання його з потерпілою.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Тому, альтернативний запобіжний захід у виді застави, не визначається судом.
Підсумовуючи викладене, суддя вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу та заперечення обвинуваченого та його захисника не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 23, 177, 178, 184, 376, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме з 02 квітня 2026 року до 31 травня 2026 року, включно.
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави не обирати.
Утримання обвинуваченого проводити в ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та уповноваженій службовій особі - начальнику ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена в частинні продовження запобіжного заходу безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 06 квітня 2026 року о 14:00 годині в приміщення Біляївського районного суду Одеської області, кабінет № 13.
Суддя ОСОБА_1