Номер провадження: 11-сс/813/379/26
Справа № 521/20200/25 1-кс/521/219/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12.01.2026 про арешт майна в межах кримінального провадження №12025163470000082 від 25.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України
установив
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах кримінального провадження № 12025163470000082 було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та накладено арешт на транспортний засіб марки Ford модель Fusion 2016 року випуску з д.н.з. НОМЕР_1 разом з ключами до нього із забороною права користування, відчуження та розпорядження зазначеним майном до прийняття рішення по кримінальному провадженню.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що арештоване майно не підпадає під ознаки ст.98 КПК України, у даному транспортному засобі під час обшуку не знайшли жодних речей, які мають відношення до даного кримінального провадження.
Також наголошує, що клопотання слідчого необґрунтоване; у клопотанні про арешт майна не вказано, яке відношення має ОСОБА_7 до даного кримінального провадження.
Позиції учасників апеляційного розгляду
Прокурор в судове засідання апеляційного суду не з'явився, незважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, при цьому, про причини неприбуття не повідомив та жодних клопотань до суду не подавав.
Заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно матеріалів кримінального провадження, СВ ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025163470000082 від 25.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
З клопотання слідчого вбачається, що 25.01.2025 року до відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшла заява від громадянина ОСОБА_9 , більш детальна інформація не розголошується в інтересах слідства, про те що на території Хаджибейського району (колишній Малиновський район) діє група осіб, які налагодили схему із незаконного переправлення осіб через державний кордон У країни, за грошову винагороду.
В період з 15 год 56 хв. по 16 год 21 хв 02.01.2026 року проведений санкціонований обшук проведений санкціонований обшук транспортного засобу марки Ford модель Fusion 2016 року випуску з д.н.з. НОМЕР_2 . В ході якого виявлено та вилучено вищевказаний транспортний засіб разом з ключами до нього.
Вказаний автомобіль визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час здійснюється досудове розслідування в рамках вказаного кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.
Зі змісту клопотання слідчого вбачається, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені предмети мають значення речових доказів (а.с. 2 останній абзац).
Також слідчий вказав, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Речі, які були виявлені та вилучені під час проведення обшуку безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та мають важливе значення для досудового розслідування.
Так, слідчий суддя в ухвалі зазначив, що вилучений предмет зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, а також може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчим винесено постанову про визнання речовим доказом вилученого 02.01.2026 року, в ході обшуку майна, зокрема: транспортного засобу марки Ford модель Fusion 2016 року випуску з д.н.з. НОМЕР_1 разом з ключами до нього, має доказове значення для встановлення всіх обставин злочину, у зв'язку із необхідністю проведення необхідних слідчих дій, що дає підстави слідчому судді для накладення арешту.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя зазначив, що підставою для арешту майна є відповідність вилученого майна до категорії речових доказів (абзац 1 ч. 1 ст. 170 КПК України), при цьому метою арешту майна є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Водночас, під час апеляційного розгляду встановлено, що відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12025163470000082 внесені 25.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, проте, згідно доданих до клопотання слідчого матеріалів не вбачається, що вилучений автомобіль міг використовуватися під час вчинення ймовірних кримінально-протиправних дій будь-яких осіб, а тому наведене не свідчить про його відповідність до категорії речових доказів.
Натомість, апеляційний суд враховує, що задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя у мотивувальній частині ухвали, зазначив, що арешт майна у цьому випадку є достатнім для забезпечення збереження речових доказів, є пропорційним втручанням у права осіб, та не матиме надмірних наслідків для таких осіб, однак у клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді не зазначено, якими доказами підтверджуються доводи слідчого про те, що транспортний засіб відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 КК України, за ознаками якої проводиться досудове розслідування кримінальногопровадження №12025163470000082, вона передбачає кримінальну відповідальність за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів.
Разом з тим, у клопотанні слідчого взагалі не вказана мета арешту майна та в ухвалі слідчого судді не зазначено, якими доказами підтверджуються доводи слідчого про те, що автомобіль марки Ford модель Fusion 2016 року випуску з д.н.з. НОМЕР_1 у кримінальному провадженні має значення речового доказу та відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України.
Як видно зі змісту клопотання, воно не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки, на виконання зазначеної норми закону, слідчий належним чином не мотивував своє клопотання та не навів мету та докази, які його підтверджують, а саме яким чином транспортний засіб є речовим доказом у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 332 КК України.
Частиною 1 ст. 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Пославшись в ухвалі на необхідність задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя у судовому рішенні, окрім висновку про те, що оскільки автомобілем користувався ОСОБА_7 не навів мотиви на обґрунтування такого рішення, що свідчить про те, що ухвала є необґрунтованою, невмотивованою, а отже - незаконною, тому вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Разом з тим, нова ухвала суду апеляційної інстанції не може бути постановлена по суті клопотання слідчого, оскільки воно, як зазначено вище, також не відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України.
Частиною 3 ст. 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки, на виконання зазначеної норми закону, слідчий належним чином не мотивував своє клопотання та не навів докази, які його підтверджують, а наявність постанови про визнання нерухомого майна речовими доказами, не усуває недоліків клопотання, тому колегія суддів вважає, що клопотання слідчого про арешт майна, підлягає поверненню прокурору-процесуальному керівнику для усунення недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту його отримання.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Таким чином, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, встановлених в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду.
Керуючись ст.ст. 170-173, 370, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12.01.2026 про арешт майна в межах кримінального провадження №12025163470000082 від 25.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погодженого з прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 про арешт майнау кримінальному провадженні №12025163470000082 від 25.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, повернути прокурору - процесуальному керівнику для усунення недоліків, викладених в мотивувальній частині ухвали, протягом сімдесяти двох годин з моменту його отримання.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4