Номер провадження: 11-кп/813/928/26
Справа № 522/5934/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2025 року, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, у кримінальних провадженнях №12023162490000090 від 18.01.2023 р. №120231622470000315 від 25.02.2023 року, №1202316251000370 від 15.03.2023, №12023162510000746 від 27.05.2025 року,
установив
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Зазначеним вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч.2 ст.15 ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, строком на 5 (п'ять) років;
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, строком на 5 (п'ять) років і 1 (один) місяць.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі, строком на 5 (п'ять) років і 1 (один) місяць.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 відрахований з дня його затримання для виконання вироку.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення у період часу із 08.06.2023 по 28.10.2024 року із розрахунку: один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Після вступу вироку в законну силу вирішено ОСОБА_7 взяти під варту та етапувати до місця виконання покарань.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді застави залишений без змін.
Також даним вироком вирішено питання щодо цивільного позову, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що Указом Президента України та Верховного головнокомандувача від 24.02.2022 року №64/2022 та Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Збройних Сил Російської Федерації проти України, на всій території України запроваджено воєнний стан з 05:30 години 24.02.2022 року строком на 30 діб, який, в подальшому продовжувався та діє по теперішній час, 16 січня 2023 року приблизно о 16:00 годині (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), знаходячись поряд з будинком №54/1 по вулиці Академіка Заболотного в м. Одесі, ОСОБА_7 виявив на землі мобільний телефон марки «REALME С11» модель «RMX2185» в корпусі зеленого кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 з сім картою оператора «Київстар» НОМЕР_4 , який був загублений того ж дня потерпілим ОСОБА_9 .
Під час огляду зазначеного телефону ОСОБА_7 було виявлено у ньому наявність мобільного застосунку «Приват24», a також смс-повідомлень у вкладці «Повідомлення» від АТ КБ «ПриватБанк», в яких зазначались пін-коди до банківських карток, належних потерпілому ОСОБА_9 . В цей момент у ОСОБА_7 виник кримінально-протиправний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, належного ОСОБА_9 , а саме грошових коштів, які знаходились на банківських рахунках останнього.
Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливим мотивом та метою незаконного власного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в період дії в Україні воєнного стану, ОСОБА_7 , використовуючи застосунок «Приват24» на мобільному телефоні ОСОБА_9 , скористався функцією «Забули пароль», та увівши номер мобільного телефону потерпілого, отримав вхідний дзвінок від голосового помічника «ПриватБанку» для підтвердження заявки на зміну пароля, після чого, використовуючи вже відомі пін-коди банківських карток ОСОБА_9 , увів один з них в оновленому вікні додатку «Приват24», а потім увів новий пароль та авторизувався у системі інтернет-банкінгу «Приват24», тим самим отримав доступ до карткових рахунків потерпілого ОСОБА_9 , а саме НОМЕР_11, НОМЕР_12, № НОМЕР_5 .
Продовжуючи реалізацію свого кримінально-протиправного умислу, того ж дня приблизно о 17 годині 30 хвилин (більш точний час слідством не встановлений), ОСОБА_7 , перебуваючи на вулиці Кримська у місті Одеса, неподалік від торгівельного центру «Сіті центр», використовуючи застосунок «Приват24» на мобільному телефоні ОСОБА_9 , здійснив перерахунок коштів на банківську карту АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № НОМЕР_6 , яка належить свідку ОСОБА_10 , яка не була обізнана про кримінально-протиправний намір ОСОБА_7 , а саме перерахував з картки № НОМЕР_7 грошові кошти у сумі 2800 гривень, з картки № НОМЕР_8 грошові кошти у сумі 2800 гривень, з картки № НОМЕР_5 грошові кошти у сумі 3400 гривень. В подальшому, свідок ОСОБА_10 , яка не була обізнана про кримінально-протиправний намір ОСОБА_7 , зняла вказані грошові кошти зі своєї банківської картки в банкоматі, розташованому у вище вказаному торгівельному центрі, та передала їх ОСОБА_7 , який після цього покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись належними потерпілому грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинив майнову шкоду потерпілому ОСОБА_9 на загальну суму 9 000 гривень.
Крім того, 10 лютого 2023 року, о 12 годині 44 хвилин ОСОБА_7 , прибув до магазину «ДНІПРО-М», який розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Академіка Заболотного, 54А, де у нього виник кримінально-протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, що знаходилось у торгівельному залі зазначеного магазину, належного ТОВ «МЕРЕЖА МАГАЗИНІВ «ДНІПРО-М».
В подальшому, ОСОБА_7 , реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливим мотивом та метою незаконного власного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в період дії в Україні воєнного стану, перебуваючи у приміщенні торгівельної зали вищевказаного магазину, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе йому завадити, підійшов до торговельної полиці з фарбопультами та лазерними рівнями, звідки таємно викрав майно, а саме: лазерний рівень Dnipro-M ML-816G, вартістю 9 999 гривень.
Після чого, не розрахувавшись за вищевказаний товар, ОСОБА_7 покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «МЕРЕЖА МАГАЗИНІВ «ДНІПРО-М» майнову шкоду на загальну суму 9 999 гривень.
Крім того, 25.02.2023 року, у період часу з 12 годин 35 хвилин по 12 годин 39 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи в торговому центрі «Малиновський», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Бабаджаняна, 25-Б, діючи повторно, переслідуючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, шляхом підняття ролетів, які закривали вхід до приміщення, проник до магазину сантехніки «Adrian», розташованого у торгівельному приміщенні №17-1 вказаного торгового центру. Реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, діючи повторно, в умовах воєнного стану, переконавшись, що його дії залишаються непомітними, як для сторонніх осіб так і для власника майна, ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні магазину сантехніки «Adrian», побачив на робочому столі ноутбук «Mac Book Pro», модель «А1502», серія «C17QG4GGFVH3» сірого кольору та умисно, викрав вищезазначений ноутбук, який належить потерпілому ОСОБА_11 .
Після чого, ОСОБА_7 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду, на суму 15 тисяч 650 гривень.
Крім того, 26.02.2023 року о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , заздалегідь маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, прибув до приміщення магазину «Фокстрот», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська буд. 88/1.
Знаходячись за вищевказаною адресою, ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, підійшов до стелажу із навушниками, де обрав предметом свого злочинного посягання майно, що належить ТОВ «ФТД-Ритейл», а саме: навушники моделі Marshall Minor III Black вартістю 4166, 58 гривень.
Далі, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 маючи при собі заздалегідь підготовлені манікюрні ножиці, підійшов до стелажу, на якому були закріплені вищевказані навушники, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою яких зрізав металевий магніт, після чого зняв вищевказану коробку з навушниками марки Marshall Minor III Black вартістю 4166, 58 гривень, які у подальшому поклав у свою кишеню своєї куртки, та з метою уникнення бути викритим ОСОБА_7 покинув приміщення магазину, разом із викраденим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.
В результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_7 спричинив матеріальну шкоду ТОВ «ФТД-Ритейл» в особі представника потерпілого ОСОБА_12 на суму 4166, 58 гривень.
Крім того, повторно 15.03.2023 року о 16 годині 45 хвилин, ОСОБА_7 , заздалегідь маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, прибув до приміщення магазину «Фокстрот», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська буд. 88/1.
Знаходячись за вищевказаною адресою, ОСОБА_7 продовжуючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, підійшов до стелажу із навушниками, де обрав предметом свого злочинного посягання майно, що належить ТОВ «ФТД-Ритейл», а саме: стереонавушники марки «HUAWEI» моделі «FreeBuds 5i Nebula Black» вартістю 2749, 22 гривень.
Далі, з метою завершення свого злочинного наміру, ОСОБА_7 маючи при собі заздалегідь підготовлені манікюрні ножиці, підійшов до стелажу, на якому були закріплені вищевказані навушники, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою яких зрізав металевий анти-кражний магніт, після чого зняв вищевказану коробку з стереонавушниками марки «HUAWEI» моделі «FreeBuds 5i Nebula Black», які у подальшому поклав у свою сумку.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на доведення крадіжки до кінця, ОСОБА_7 не розрахувавшись за майно, пройшов повз касову зону контролю та попрямував до виходу з вищевказаного магазину, однак виконавши всі дії, які вважав за необхідними довести свій злочинний умисел до кінця не зміг з причин, які не залежали від його волі, оскільки він був затриманий охоронцем магазину.
В результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_7 намагався заволодіти майном, яке належить ТОВ «ФТД-Ритейл» в особі представника потерпілого ОСОБА_12 , чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму 2749, 22 гривень.
Крім того, 26.05.2023 року,о 16 годині ОСОБА_7 перебуваючи в приміщенні магазину «Телемаркет», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 71 та помітивши на прикасовій зоні мобільний телефон марки «Redmi», моделі 9A, в корпусі зеленого кольору, який належить ОСОБА_13 та реалізуючи миттєво виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає і його дії носять таємний характер, викрав мобільний телефон марки «Redmi», моделі 9A, в корпусі зеленого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_9 , ІМЕІ2: НОМЕР_10 , після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення разом з викраденим майном та ним розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду на суму 3499 грн.
Вимоги апеляційної скарги
Не погоджуючись із вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржуваний вирок таким що підлягає зміні в частині призначеного покарання.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд 1-ої інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, неодружений, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Захист вважає, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, суд першої інстанції, не в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України, оскільки залишив поза увагою той факт, що він має тяжкі захворювання, які можуть призвести до його смерті.
На підставі цього, захисник просить змінити вирок суду відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання. Пом'якшити призначене йому покарання до п'яти років позбавлення волі, звільнити його від відбування покарання з іспитовим стром 3 роки на підставі ст.75 КК України.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги
Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок залишити без змін.
Судовий розгляд у суді апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.4 ст.405 КПК України, проведено також за відсутності потерпілої сторони, яка в судове засідання не з'явилась, клопотань про відкладення судового засідання не заявляла.
В судове засідання апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 не з'явились, від захисника клопотань про відкладення судового розгляду не надходило. При цьому, колегія суддів зауважує, що виклик захисника у судове засідання, призначене на 07.04.2026 року був направлений завчасно, 08.12.2025 року, отже він мав можливість попередити апеляційний суд про причини неявки в судове засідання.
Щодо можливості проведення апеляційного розгляду справи за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 , колегією суддів встановлено наступне.
Так, судовий розгляд справи призначався на 11.11.2025 року, а також на 07.04.2026 року.
Так, згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Згідно матеріалів судової справи, вирок суду постановлений 16.05.2025 року. Апеляційна скарга захисником подана 06.06.2025 року.
В судове засідання, призначене на 11.11.2025 року обвинувачений ОСОБА_7 з'явився, однак заявив усне клопотання про відкладення судового розгляду у зв'язку із неявкою захисника - адвоката ОСОБА_8 .
Натомість, від захисника клопотань про відкладення судового розгляду та про поважність причин неявки, не надходило.
Згідно розписки, обвинувачений ОСОБА_7 повідомлений пронеобхідність явки в судове засідання, призначене на 07.04.2026 року.
Разом з тим, в судове засідання, призначене на 07.04.2026 року обвинувачений ОСОБА_7 не з'явився, на електронну пошту суду надійшло 07.04.2026 року клопотання, надіслане начебто ОСОБА_7 , без підпису про відкладення судового розгляду, мотивуючи його тим, що він хворіє.
Водночас, колегія суддів визнає причини неявки обвинуваченого ОСОБА_7 неповажними та такими, що направлені на затягування розгляду справи, з огляду на таке.
Так, заява про відкладення судового розгляду, призначеного на 07.04.2026 року датована тією ж датою не підписана власноручно обвинуваченим чи КЕП, отже неможливо ідентифікувати відправника.
Окрім того, надаючи оцінку неможливості явки до Одеського апеляційного суду через хворобу, апеляційний суд вважає такі доводи надуманими, оскільки жодних належних доказів цього, суду не надано.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Приходячи висновку про можливість розгляду справи за відсутності обвинуваченого, колегія суддів враховує, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що вимоги захисника не призводять до погіршення становища обвинуваченого, отже не передбачають обов'язкову участь обвинуваченого в судовому засіданні апеляційного суду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 зловживає своїм процесуальним правом доступу до правосуддя, а саме участі в апеляційному провадженні, у зв'язку із чим, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний суд продовжив апеляційний розгляд за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Системний аналіз вироку суду першої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення в повніймірі відповідає приписам наведеної норми кримінального процесуального закону.
Мотивуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, що йому інкримінується, суд першої інстанції послався у вироку на його показання, у яких він повністю визнав свою вину та підтвердив фактичні обставини справи, наведені у обвинувальному акті.
Дослідивши докази у кримінальному провадженні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вислухавши пояснення потерпілих, свідка, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що події інкримінованих кримінальних правопорушень мали місце, а винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.
Суд 1-ої інстанції, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до правильного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, правильно кваліфікувавши дії обвинуваченого:
- за ч.4 ст. 185 КК України: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
- за ч.4 ст. 185 КК України: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
- за ч.4 ст. 185 КК України: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.
- за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України: закінчений замах особою, яка виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
За сукупністю дії ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України.
Щодо встановлених фактичних обставин та кваліфікації дій обвинуваченого, апеляційні скарги не подавались, тому в цій частині вирок суду не перевіряється.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції, зазначив, що відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, є злочином, який карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
ОСОБА_7 є громадянином України, з вищою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимий.
Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів психіатра та нарколога, зловживання ним алкогольними напоями чи наркотичними засобами - немає.
Обвинувачений не визнав свою винуватість у вчинених злочинах, заподіяну майнову шкоду потерпілим відшкодовано лише частково шляхом повернення викраденого майна.
Відповідно до наданої медичної документації ОСОБА_7 має низку важких хронічних захворювань, які потребують лікування.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_7 , згідно ст.66, ст. 67 КК України, - судом не встановлені.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, а також, враховуючи тяжкість та суспільну небезпеку вчинених злочинів, систематичність їх вчинення, суд вважав за необхідне призначити ОСОБА_7 за вчинені ним злочини, передбачені ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки на думку суду його подальше виправлення не можливе без ізоляції від суспільства, вважаючи дане покарання необхідним для його перевиховання та попередження вчинення нових злочинів.
Щоб бути справедливим, покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в катуванні і муках людини і не в тому, щоб зробити неіснуючим вже скоєний злочин. Покарання не може бути марною жорстокістю і знаряддям злоби. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому, на думку апеляційного суду, слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на душу людей і були б найменш болісними для тіла злочинця.
При цьому, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України, оскільки будь-яких обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів не встановлено, а призначення покарання нижче від нижчої межі не буде сприяти його виправленню та перевихованню.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_7 має низку важких хронічних захворювань, які потребують лікуваннята в умовах ізоляції це призведе до його смерті, апеляційний суд їх враховує, однак вважає, що всі ці дані про особу обвинуваченого не можуть виправдати жодні його дії щодо вчинення низки корисливих тяжких злочинів та не свідчать про можливість застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України.
Надаючи оцінку обставинам даного кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Окрім того, апеляційний суд враховує, що за правилами ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Злочини, передбачені статтею 185 КК України, становлять підвищену суспільну небезпеку, оскільки всі вони вчинені обвинуваченим в період дії воєнного стану в Україні, скоєні в незначний проміжок часу та були направлені на викрадення чужого майна з корисливих мотивів, що свідчить про стійку антисоціальну поведінку ОСОБА_7 .
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 під час судового розгляду вину не визнавав, не розкаявся у вчиненому, матеріальну шкоду потерпілим не відшкодував, що свідчить про те, що він не усвідомив наслідки вчиненого, а його свідомі дії по безпідставному затягуванню апеляційного розгляду, на переконання апеляційного суду, свідчать про намагання уникнути відбуття призначеного покарання.
Колегія суддів вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_7 , на підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень,покарання у виді позбавлення волі в найнижчій межі, передбаченій ч.4 ст. 185 КК України, а саме у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєних злочинів, їх обставинам, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання передбаченого ст. 50 КК України, а й меті правосуддя, невід'ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
Підстав вважати покарання, призначене обвинуваченому ОСОБА_7 , несправедливим внаслідок суворості, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляція від суспільства, тому підстави для пом'якшення призначеного йому покарання відсутні.
Апеляційний суд вважає, що при призначенні покарання, суд 1-ої інстанції прийшов до правильного висновку про неможливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому вважав можливим призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, що на переконання колегії судів відповідає тяжкості вчинених злочинів і особі обвинуваченого.
Таким чином, апеляційний суд вважає неможливим призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 69 або ст. 75 КК України, оскільки колегія суддів враховує тяжкість вчинених злочинів, їх наслідки, тому призначене йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції, буде достатнім для перевиховання особи та попередження скоєння нових правопорушень.
Відповідно до приписів п. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Разом з тим, ретельно перевіривши всі доводи апеляційної скарги сторони захисту, апеляційний суд вважає їх такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки 1-ої інстанції дослідив обставини справи в повному обсязі, обґрунтування у вироку основані на досліджених матеріалах кримінального провадження, тому підстави для зміни або скасування вироку відсутні.
Керуючись ст. 24, 370, 376, 404, 405, 407, 409, 418, 420, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2025 року, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4