Номер провадження: 11-сс/813/462/26
Справа № 947/28491/25 1-кс/947/17408/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.11.2025 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12025160000000246 від 12.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України
установив
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах кримінального провадження № 12025160000000246 від 12.03.2025 року було задоволено слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно вилучене в ході обшуку 07.11.2025 за місцем проживання працівника ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-Мобільний телефон Sony XQ-ES72 із ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 із сім-картою НОМЕР_3 ;
-Флеш-носій Kingston 64 GB сірого кольору DTKN/64GB;
-Флеш-носій Transcend 32 GB;
-Реєстраційну картку №15001506021505/2343 зі зразками підпису ОСОБА_8 на 1 арк.;
-Копію паспорта ОСОБА_8 завірена її підписом на 1 арк.;
-Копію картки фізичної особи - платника податків на ім'я ОСОБА_8 завірена її підписом на 1 арк.;
-Договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку, операцій за якими здійснюється з використанням платіжної картки №ZP/P/201_00799 від 30.08.2018 зі зразками підпису ОСОБА_8 на 3 арк.;
-Грошові кошти купюрами по 1000 гривень у кількості 170 шт.;
-Грошові кошти купюрами по 500 гривень у кількості 64 шт.;
-Грошові кошти купюрами по 200 гривень у кількості 43 шт.;
-Грошові кошти купюрами по 100 гривень у кількості 15 шт.;
шляхом заборони будь-кому користуватися та розпоряджатися зазначеним майном до скасування арешту у порядку встановленому КПК України.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:
-клопотання слідчого необґрунтоване;
-вилучене майно не відповідає критеріям ст.98 КПК України;
-відсутні правові підстави для накладення арешту на майно;
-поза увагою слідчого судді залишилось те що грошові кошти є накопиченнями родини ОСОБА_8 та слідчим не доведено, що вони мають відношення до кримінального провадження чи здобуті злочинним шляхом.
Крім того, апеляційна скарга представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовує тим, що власники майна не приймали участі в суді першої інстанції при вирішенні питання про арешт майна; а докази належного повідомлення власника майна про розгляд клопотання слідчого, матеріали справи не містять.
Водночас зазначає, що копію оскаржуваного рішення представником власника майна - адвокатом ОСОБА_7 отримано лише 23.01.2026 року.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження було розглянуто в судовому засіданні апеляційного суду, визнане вмотивованим та продовжений судовий розгляд.
Позиції учасників апеляційного розгляду
Заслухавши доповідача, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити, прокурора, яка заперечувала проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до приписів ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Мотивуючи необхідність задоволення клопотання прокурора, слідчий суддя, пославшись на зміст клопотання, щодо фактичних обставин кримінального провадження, на положення ст. 170 КПК України зазначив, що без накладення арешту на майно, неможливо виконати завдання кримінального провадження.
Так, відповідно до змісту клопотання прокурора, відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025160000000246 від 12.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється відповідно до інформації УСР в Одеській області ДСР НП України щодо розтрати бюджетних коштів шляхом зловживання службовими особами одного з органів місцевого самоврядування Одеської області своїм службовим становищем під час закупівлі послуг у суб'єктів господарювання, в умовах воєнного стану.
Під час досудового розслідування встановлено, що директор Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради ОСОБА_10 ймовірно, здійснює розтрату бюджетних коштів шляхом зловживання своїм службовим становищем під час закупівлі послуг з послуг з перевезення та видалення відходів, власник яких не встановлений на території міста Одеса у суб'єктів господарювання, в умовах воєнного стану.
За версією досудового розслідування, ОСОБА_10 за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «ЕКО-ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ 36796670), використовують злочинну схему щодо розтрати та привласнення бюджетних коштів під час закупівлі послуг з перевезення та видалення відходів, власник яких не встановлений на території міста Одеса.
Після укладання Договору та додаткової угоди до нього, 08.05.2025 ТОВ «ЕКО-ЛІДЕР» розпочалися роботи на першому об'єкті за адресою: м. Одеса, вул. М. Грушевського та 1-го Травневого провулку до 3-го Травневого провулку, а вивезення сміття здійснювалося у період з 12.05.2025 по 16.05.2025, при цьому загальний об'єм вивезеного сміття склав 424 м.куб.
З 16.05.2025 року розпочалася роботи на об'єкті за адресою: м. Одеса, по вул. Кропивницького, 23А, 25, а вивезення сміття здійснювалося у період з 16.05.2025 по 25.05.2025, загальний об'єм якого склав 358 м.куб.
За результатами виконання робіт ТОВ «ЕКО-ЛІДЕР» по Договору, загалом з двох об'єктів вивезено 782 м.куб. сміття, тоді як згідно калькуляції такий об'єм мав складати 1720 м.куб.
19.06.2025 року, згідно Акту про надані послуги № 01 від 10.06.2025 року між сторонами по Договору здійснено розрахунок, а саме Департаментом зі свого рахунку НОМЕР_4 перераховано на рахунок ТОВ «ЕКО-ЛІДЕР» НОМЕР_5 грошові кошти у сумі1 238 400 гривень, як за повний об'єм - 1720 м.куб.
Таким чином, за версією досудового розслідування, службові особи Департаменту та ТОВ «ЕКО-ЛІДЕР» склали Акт про надані послуги № 01 від 10.06.2025 до якого внесли завідомо неправдиві відомості щодо обсягу виконаних робіт, який у подальшому використано для перерахування бюджетних коштів на користь ТОВ «ЕКО-ЛІДЕР», чим спричинено матеріальну шкоду територіальній громаді міста Одеси, в умовах воєнного стану.
В ході подальшого досудового розслідування проведено ряд обшуків, зокрема, за місцем здійснення діяльності ТОВ «Еко-Лідер», Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради та ТОВ «Кліар Сіті» на сміттєзвалищі «Дальницькі кар'єри», в ході яких у кожній із зазначених установ виявлено та вилучено складені ТОВ «Еко-Лідер» товарно-транспортні накладні на підтвердження вивезення зазначеного обсягу сміття, які мали б бути між собою ідентичними, натомість містять відмінності, як по їхній загальній кількості, так і по змісту, що свідчить про внесення до них недостовірних відомостей.
У подальшому, на адресу органу досудового розслідування надійшла заява ОСОБА_11 щодо долучення до матеріалів кримінального провадження технічного звіту з топографо-геодезичного вишукування земельної ділянки з визначення обсягу (вимірювання площі та об'єму) відходів, який складений ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» на замовлення Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради та, нібито, передував і став підставою для укладення договору на вивезення сміття.
Так, із тексту заяви та змісту звіту встановлено, що у березні 2025 року ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» проведено комплекс робіт для уточнення топографічних матеріалів, з метою визначення обсягу (вимірювання об'єму) відходів, власник яких не встановлений на території міста Одеси, в районі вул. М.Грушевського та 1-м Травневим провулком до3-го Травневого провулку, по вул. Кропивницького 23А та по провулку Хвойний, відповідно до якого загальний об'єм відходів за вказаними адресами становив 950+370+400=1720 куб.м.
Згідно матеріалів УСР в Одеській області за результатами виконання доручення слідчого, до вчинення кримінального правопорушення можуть бути причетні працівники ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення», оскільки є підстави вважати, що зазначеними особами складено Технічний звіт з топографо-геодезичного вишукування земельної ділянки з визначення обсягу (вимірювання площі та об'єму) відходів за завідомо завищеними об'ємами.
Водночас, згідно вказано технічного звіту, польові та камеральні роботи виконувалися інженером-геодезистом ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де можуть зберігатися речі і документи, які стали підставою для складання технічного звіту з топографо-геодезичного вишукування земельної ділянки з визначення обсягу (вимірювання площі та об'єму) відходів, до якого внесено завідомо неправдиві відомості щодо обсягу сміття, яке необхідно видалити із зазначених об'єктів.
Так, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 05 листопада 2025 року (справа №947/28491/25, провадження №1-кс/947/17049/25), 07 листопада 2025 року в період з 06 години 26 хвилини по 07 годину 58 хвилину проведено обшук за місцем проживання працівника ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході проведення вказаного обшуку було виявлено та вилучено: мобільний телефон Sony XQ-ES72 із ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 із сім-картою НОМЕР_3 ; флеш-носій Kingston 64 GB сірого кольору DTKN/64GB; флеш-носій Transcend 32 GB; реєстраційна картка № НОМЕР_6 зі зразками підпису ОСОБА_8 на 1 арк.; копія паспорта ОСОБА_8 завірена її підписом на 1 арк.; копія картки фізичної особи - платника податків на ім'я ОСОБА_8 завірена її підписом на 1 арк.; договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку, операцій за якими здійснюється з використанням платіжної картки №ZP/P/201_00799 від 30.08.2018 зі зразками підпису ОСОБА_8 на 3 арк.; грошові кошти купюрами по 1000 гривень у кількості 170 шт.; грошові кошти купюрами по 500 гривень у кількості 64 шт.; грошові кошти купюрами по 200 гривень у кількості 43 шт.; грошові кошти купюрами по 100 гривень у кількості 15 шт.
Слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та в порядку ст. 110 КПК України - винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.
Так, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що вилучені під час обшуку вилучені речі, документи, а також грошові кошти відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки можливо зберегли у собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, а також можуть містити в собі відомості щодо обставин їх вчинення.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
У клопотанні сторона обвинувачення зазначає, що накладення арешту на вилучені під час обшуку електронні носії інформації, документи необхідні для проведення їх детального огляду, проведення судових експертиз, які неможливо провести без наявності у органу досудового розслідування вилученого майна, з метою встановлення наявності доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження
Водночас, під час апеляційного розгляду встановлено, що під час проведення обшуку, ОСОБА_8 надала доступ до мобільного телефону Sony XQ-ES72 із ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 із сім-картою НОМЕР_3 , а також пароль від нього.
За поясненнями прокурора, на теперішній час слідчим здійснено огляд інформації, наявної в мобільному телефоні та не встановлено жодних електронних доказів, які мають значення для кримінального провадження або зв'язок з іншими його учасниками.
Натомість, прокурор зазначила, що на момент арешту майна були всі підстави для задоволення клопотання слідчого, а питання про його скасування повинно бути вирішено в іншому процесуальному порядку.
Разом з тим, оскільки ОСОБА_8 добровільно був наданий доступ до мобільного телефону, та аналіз інформації, що міститься на ньому не підтвердив зв'язок вилученого майна із обставинами кримінального провадження, що розслідується, колегія суддів вважає, що він не відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, тому в цій частині доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню.
Щодо накладення арешту на флеш-носії, а також копії документів, колегія суддів вважає, що під час досудового розслідування є доцільним проведення огляду даних носіїв інформації, в тому числі шляхом залучення до огляду власника, спеціаліста, та в разі необхідності - призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи для отримання інформації про обставини вчинення злочину та відтворення інформації, яка могла бути видалена з даних носіїв її користувачем, та має значення для досудового розслідування.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
При цьому, апеляційний суд акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна, а саме системного блоку та мобільного телефону категорії речових доказів, зацікавлена особа в порядку ст. 174 КПК України має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Окрім того, апеляційний суд враховує потреби досудового розслідування, а саме необхідність ґрунтовного аналізу інформації, що міститься на вилучених під час обшуку флеш-носіях у сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження, що потребує додаткового часу.
Отже, під час апеляційного розгляду встановлено, що на даній стадії досудового розслідування, є об'єктивні підстави вважати, що вилучені флеш-носії та копії документів, підлягають дослідженню, оскільки вони можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, тому колегія суддів вважає, що довід апеляційної скарги про те, що вказане вилучене майно, не відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, не відповідає дійсності, до того ж, є передчасним.
Водночас, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що вилучені у ОСОБА_8 грошові кошти не мають жодного відношення до даного кримінального провадження, їх походження законне та вони не є речовими доказами у розумінні ст.98 КПК України, з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи підстави для накладення арешту на грошові кошти сторона обвинувачення зазначає, що під час досудового розслідування встановлено, що грошові кошти ймовірно отримані кримінально-протиправним шляхом, використовуючи злочинну схему щодо розтрати та привласнення бюджетних коштів під час закупівлі послуг з перевезення та видалення відходів, власник яких не встановлений на території міста Одеса, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.
Водночас, апеляційний суд визнає такі висновки досудового розслідування хибними, оскільки представником ОСОБА_8 апеляційному суду надані документи, які підтверджують її фінансовий стан, а також можливість заощадження вказаної суми грошових коштів, які могли зберігатись у неї у виді готівки, а саме витяг про доходи застрахованої особи, копії договорів банківського вкладу за 2024-2025 роки.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час апеляційного розгляду прокурором не доведено, що вилучені грошові кошти відповідають ознакам майна, здобутого кримінально протиправним шляхом та мають відношення до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, в тому числі апеляційний суд враховує, що з моменту вилучення грошових коштів 07.11.2025 року до теперішнього часу власнику майна - ОСОБА_8 про підозру не повідомлено, що свідчить про формальність визнання цього майна речовим доказом.
Згідно з положеннями ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Отже, апеляційним розглядом встановлено, що на даній стадії досудового розслідування прокурором не доведено незаконність походження вилучених грошових коштів, а також їх зв'язок із кримінальним провадженням, що розслідується, що свідчить про те, що накладення арешту на зазначене майно, є безпідставним, отже ухвала слідчого судді підлягає скасуванню із постановленням нової - про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на грошові кошти, а також мобільний телефон.
Визнаючи доводи апеляційної скарги частково обгрунтованими та задовольняючи її частково, колегія суддів виходить з того, що, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись ст. ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.11.2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000000246 від 12.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене з начальником відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_12 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000000246 від 12.03.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, що вилучене в ході обшуку 07.11.2025 року за місцем проживання працівника ТОВ «Південний інститут грунтів і грунтоведення» ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- флеш-носій Kingston 64 GB сірого кольору DTKN/64GB;
- флеш-носій Transcend 32 GB;
- реєстраційну картку № НОМЕР_6 зі зразками підпису ОСОБА_8 на 1 арк.;
- копію паспорта ОСОБА_8 завірена її підписом на 1 арк.;
- копію картки фізичної особи - платника податків на ім'я ОСОБА_8 завірена її підписом на 1 арк.;
- договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку, операцій за якими здійснюється з використанням платіжної картки №ZP/P/201_00799 від 30.08.2018 зі зразками підпису ОСОБА_8 на 3 арк.;
шляхом заборони будь-кому користуватися та розпоряджатися зазначеним майном до скасування арешту у порядку встановленому КПК України.
В іншій частині клопотання слідчого - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4