Провадження № 22-ц/803/3884/26 Справа № 216/3005/23 Суддя у 1-й інстанції - ГАЙТКО Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
28 квітня 2026 року м.Кривий Ріг
Справа № 216/3005/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мудрак Михайло Миколайович, на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року, яка постановлена суддею Гайтко Л.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року, -
У провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та стягнення аліментів.
Стороною позивача подано клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи з метою визначення, чи є відповідач ОСОБА_2 батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На вирішення експертизи позивачка просила поставити наступні питання:
1. Чи є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, біологічним батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянка України?
2. Яка вірогідність батьківства ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .?
Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи доручити експертам Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (адреса: 49033, м. Дніпро, тупик Будівельний, 1).
Витрати по оплаті проведення судової молекулярно-генетичної експертизи покласти на позивачку ОСОБА_1 .
Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Піцика А.В. про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи - задоволено.
Призначено по цивільній справі № 216/3005/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог - Центрально - Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та стягнення аліментів, судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (адреса: 49033, м. Дніпро, тупик Будівельний, 1).
На вирішення експертизи поставлено наступні питання:
1. Чи є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, біологічним батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянка України?
2. Яка вірогідність батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .?
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.
Експертизу провести у встановлені п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз строки.
Оплату за проведення експертизи попередньо покласти на позивачку ОСОБА_4 .
Зобов'язано позивачку ОСОБА_1 з'явитися з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за викликом до експертної установи за першою вимогою та представити експертній установі всі необхідні та відповідні зразки, об'єкти та матеріали.
Зобов'язано ОСОБА_2 з'явитися за викликом до експертної установи за першою вимогою та представити експертній установі всі необхідні та відповідні зразки, об'єкти та матеріали.
Роз'яснено сторонам положення ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України про наслідки ухилення від участі у експертизі, згідно яких у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. У разі ухилення позивача та відповідача від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у справах про визнання батьківства, материнства, суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи.
Висновок експертизи направити в Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу за адресою м. Кривій Ріг, вул. Великого Кобзаря, 12.
Провадження по справі на час проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи зупинено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мудрак М.М., просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про призначення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, як необґрунтованого та такого, що порушує права відповідача, повернути справу до суду першої інстанції для продовження підготовчого розгляду, з урахуванням принципів змагальності, рівності сторін та права на участь у розгляді.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розгляд клопотання проведений за відсутності відповідача/третьої особи. В ухвалі суд не зазначив, що відповідач та інші учасники отримали повістку, були повідомлені, з'явилися або подали пояснення щодо клопотання про експертизу.
Суд під час вирішення питання про призначення генетичної експертизи повинен: з'ясувати думку сторін, встановити, чи можуть факти бути доведені іншими доказами, переконатися, що експертиза не порушує права особи (ст. 32 Конституції, право на тілесну недоторканність), з'ясувати, чи не є клопотання зловживанням правами, однак, таких дій судом вчинено не було.
Суд у мотивувальній частині повторює шаблонні фрази: «вирішення питання потребує спеціальних знань у сфері медицини». Однак, Верховний Суд неодноразово вказував, що суд повинен наводити конкретні аргументи, чому саме в цій справі без спеціальних знань неможливо встановити факти. Такі аргументи відсутні. Не конкретизовано, чому неможливо встановити факти іншими доказами, що є прямим порушенням ч. 3 ст. 103 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мудрак М.М., на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року відкрито ухвалою суду від 24 лютого 2026 року.
Справа була призначена до судового розгляду на 07 квітня 2026 року, однак, судовий розгляд не відбувся, у зв?язку з заявою представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Мудрака М.М. про відкладення судового засідання у зв?язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.
Судове засідання було відкладено на 28 квітня 2028 року.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мудрак М.М. надав заяву про відкладення розгляду справи, у зв?язку з тим, що він перебуває у службовому відрядженні у місті Черкасах.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку, що, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Мудрака М.М., реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з'явилися у судове засідання, а тому клопотання про відкладення судового розгляду задоволенню не підлягає.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Піцика А.В., які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвалу суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Призначаючи у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу, суд першої інстанції виходив з того, що для об'єктивного вирішення даного питання необхідні спеціальні знання в області судової медицини.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст.102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Відповідно до ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України).
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України.).
Частина 2 ст. 76 ЦПК України передбачає, що одним із доказів є висновки експертів.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 2 ст. 102 ЦПК України).
Згідно ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України, можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення у справі «Калачова проти російської федерації» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Таким чином, висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте, його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 613/96/21 (провадження № 61-11529св22).
Судом встановлено, що предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання батьківства ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України,
В зв'язку з цим, встановлення батьківства підлягає обов'язковому з'ясування для вирішенні справи по суті та без встановлення цієї обставини вирішити дане питання неможливо.
Отже, для встановлення обставин, що мають значення для справи, а саме встановлення батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , висновок судово- медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є одним із основних належних та допустимих доказів щодо вирішення вимог і для з'ясування цих обставин, які входять до предмета доказування та мають значення для справи, вбачається необхідність спеціальних знань, без яких встановити відповідні обставини справи та вирішити справу по суті неможливо.
Відповідно до частини першої статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
В оскаржуваній ухвалі суду зазначено перелік питань, з яких експерт має надати суду висновок, які були запропоновані суду позивачкою ОСОБА_1 . Зокрема, на вирішення експертів поставновено наступні питання: 1. Чи є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, біологічним батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянка України? 2. Яка вірогідність батьківства ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .?
Так, молекулярно-генетична експертиза є одним із видів біологічної експертизи, до завдань якої віднесено встановлення спорідненості (родинних зв'язків), а тому вирішення наведених питань перебуває в межах компетенції судового експерта, й висновок суду першої інстанції про задоволення клопотання сторони позивачка є вірним.
Згідно ч. 3 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а, якщо такої згоди не досягнуто, у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд, з урахуванням обставин справи, має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
Згідно статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Отже, судово-генетична експертиза, як одна з видів судово-медичних експертиз, повинна здійснюватись виключно державними спеціалізованими установами.
У даній справі судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу доручено судовим експертам Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, тобто державній спеціалізованій установі.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що ухвала суду про призначення по справі судово-генетичної експертизи відповідає нормам ЦПК України, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із призначенням такої експертизи.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального та без порушення норм процесуального законодавства, яке призвело до постановлення помилкової ухвалу, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мудрак Михайло Миколайович, - залишити без задоволення.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 28 квітня 2026 року.
Головуючий:
Судді: