Справа № 161/17965/23 Провадження №11-кп/802/432/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
27 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження №12023030590000356 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2026 року,
В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023035580001318 від 12 грудня 2023 року та за № 12023030590000356 від 16 червня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу та задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, на строк 60 днів, до 13.06.2026 включно.
Своє рішення суддя мотивував тим, що прокурором надано докази про наявність ризиків зазначених в клопотанні, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому дійшов висновку про неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі і доповненні обвинувачений просить обрати більш м'який запобіжний захід. Вказує, що має на утриманні двох малолітніх дітей, незадовільний стан здоров'я, а також зазначає про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та тривале його перебування під вартою.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, думку обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених в ній, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, а метою: запобігання спробам ухилення від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Оцінюючи тяжкість вчинених злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочину в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких кримінальних правопорушень, взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочинів, оскільки, є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений не буде дотримуватися покладених на нього процесуальних обов'язків у разі зміни запобіжного заходу на більш м'який, може переховуватися від суду та продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи обвинуваченого про те, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу втратили свою актуальність та вважає, що такі ризики, не змінилися.
З урахуванням наведеного, даних про особу обвинуваченого та тяжкості інкримінованого йому діяння, віку та стану його здоров'я, відсутність медичних документів в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
За таких обставин, суддя обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали і постановлення нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводах обвинуваченого, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2026 року, якою обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий
Судді