Справа № 758/7756/25
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
19 березня 2026 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (надалі за текстом - позивач, фактор) звернулось до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач, позичальник), про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору кредиту у частині своєчасного повернення позики, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 17328,83 грн., з яких: 6 050,00 грн. основного боргу, 7 648,83 грн. процентів, 605,00 грн. комісії, 3 025,00 грн штрафу (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Ухвалою від 13.06.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою від 12.11.2025 позовну заяву залишено без руху.
28.11.2025 на виконання Ухвали від 12.11.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків в якій міститься заява про збільшення позовних вимог.
Ухвалою від 01.12.2025 продовжено розгляд справи.
У судове засідання сторони не прибули.
Від відповідача до суду відзив не надходив.
Позивач не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, наявні передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між ТОВ «Макс Кредит» (позикодавець) та позичальником було укладено Договір кредитної лінії № 00-9750578 від 01.05.2024 (надалі за текстом - Договір), за змістом якого за змістом якого позикодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір кредиту укладено на наступних умовах:
1.2. Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 6050.00 (шість тисяч п'ятдесят) гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія. Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби.
1.3. Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути Суму Кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) «26» квітня 2025р. згідно умов пункту 3.4 цього Договору.
1.4. Позичальник зобов'язаний оплатити проценти в Періодичну дату оплати процентів, а саме: на «26» травня 2024р., та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом Строку дії кредитної лінії (Строку кредитування).
Дати повернення кредиту, періодичні дати оплати процентів та Комісії за надання кредиту зазначаються в графіку платежів, який міститься в Додатку 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
У разі, якщо Позичальник виконав зобов'язання по сплаті процентів не пізніше наступного дня за днем Періодичної дати оплати процентів, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов'язання по сплаті платежу належним чином, а проценти за цим
Договором продовжуватимуть нараховуватися згідно умов цього Договору.
У разі, якщо Позичальник виконає у повному обсязі свої зобов'язання за цим Договором по сплаті нарахованих процентів на
Періодичну дату оплати процентів та поверне повністю Суми кредиту не пізніше наступного дня за днем Періодичної дати оплати процентів, то вважатиметься, що Позичальник повністю достроково погасив кредит.
1.5. Тип процентної ставки - фіксована.
1.5.1. Стандартна процента ставка складає 1,47% (один цілих 47 сотих) від суми Кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору.
1.6. Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 10,00% від суми Кредиту, що складає: 605.00 (шістсот п'ять гривень нуль копійок) грн., яку Позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.4 цього Договору.
1.7. Денна процентна ставка
1.7.1. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки та Комісії (у разі її наявності) дорівнює 1.5%
2.8. Кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту: "01"травня 2024 р. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 6050.00 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
3.4. Позичальник зобов'язаний здійснити оплату Комісії за надання кредиту та повернути Суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення Кредиту, а саме: «26» квітня 2025р.
6.4. У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором, Сума кредиту за яким не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, Кредитодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку: на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 302,50 грн.; на п'ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 605,00 грн.; на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 907,50 грн.; на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 1815,00 грн.; на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 2420,00 грн.; на п'ятдесятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 3025,00 грн.; на шістдесятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 3025,00 грн.
Позикодавець перерахував позичальнику кошти у розмірі 6 050,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» Вих. No 1106/12 від 18.12.2024 р.
Позикодавець нарахував позичальнику нарахував позичальнику проценти за період з 2024-05-01 по 2024-07-25 у сумі 7 648,83 грн.
Позикодавець нарахував відповідачу 605,00 грн. комісії за надання кредиту.
Позикодавець нарахував відповідачу 3 025,00 грн. пені.
25.11.2024 було укладено договір факторингу №25112024-МК/Ейс відповідно до якого позикодавець відступив на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором укладеним з позичальником.
За змістом вказаного договору, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах, визначених цим договором.
Згідно з умовами Договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього договору.
Відповідно до реєстру права вимоги до Договору факторингу, позивач набув право вимоги до відповідача.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам в аспекті спірних правовідносин, Суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, Суд виснує, що позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним вище Договором позики.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
За змістом ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом.
Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
«Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», яке затверджено Постанова Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 містить наступні положення:
4. Вимоги цього Положення поширюються на: 1) надавачів платіжних послуг, які відповідно до законодавства України мають право здійснювати емісію/еквайринг платіжних інструментів; 2) операторів платіжних систем; 3) учасників платіжних систем; 4) інших надавачів платіжних послуг, які є суб'єктами відносин, що виникають під час використання платіжних інструментів; 5) користувачів платіжних інструментів.
153. Документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі.
159. Документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
160. Документи за операціями з використанням платіжних інструментів повинні містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, для фізичної особи - унікальний (повний) номер платіжного інструменту/номер рахунку/електронний гаманець/унікальний ідентифікатор, лише якщо унікальний ідентифікатор було зазначено в платіжній інструкції.
Судом встановлено, що між позикодавцем та позичальником було укладено Договір позики на виконання вимог якого, позикодавець надав відповідачу кошти у позику заборгованість за якими становить 6 050,00 грн.
Щодо стягнення процентів, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 та ч.2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відтак, враховуючи вказані положення законодавства та умови Договору кредиту, Суд приходить до висновку про правомірне нарахування процентів за договором.
Також, позикодавцем було нараховано комісію за надання кредиту.
Згідно абз. 2 та абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Враховуючи положення законодавства та умови Договору щодо нарахування комісії, судом встановлено, що вимога про стягнення комісії підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення неустойки, суд зазначає наступне.
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023 і діє по цей час.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.
Пункт 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, оскільки штрафи нараховані у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин мають застосовуватись положення п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України про звільнення позичальників від відповідальності у вигляді неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до умов Договору строк повернення кредиту є таким, що настав.
Враховуючи вищезазначене, а також те що станом на дату ухвалення рішення обов'язок по поверненню кредитних коштів у заявленому розмірі настав, заборгованість позичальника за кредитом грн. перед позикодавцем належним чином доведена, документально підтверджена та позичальником не спростована, а тому вимоги позивача з відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково у сумі .
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази понесення (оплати) наданої правничої допомоги, а відтак, суд відмовляє у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості- задовольнити частково;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість у сумі 14 303 (чотирнадцять тисяч триста три) гривні 83 копійки та 1999 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 53 копійки судового збору;
В іншій частині позову відмовити;
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, Україна, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, будинок 6 кабінет 13; код ЄДРПОУ 42986956);
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя В.В. Гребенюк