печерський районний суд міста києва
757/20249/26-к
1-кс-24096/26
16 квітня 2026 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , перевіривши матеріали скарги ОСОБА_2 в порядку статті 303 Кримінального процесуального кодексу України,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга, ОСОБА_2 , в якій зазначено, що скарга подається в порядку статті 303 КПК України.
Вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Положеннями частини першої статті 21 КПК України визначено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано главою 26 Кримінального процесуального кодексу України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною першою статті 303 КПК України.
Зокрема, предметом такого оскарження є бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, а також рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування; про закриття кримінального провадження; про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи; про відмову у визнанні потерпілим; про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій; про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу; про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування; відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, а також повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру та рішення, дії чи бездіяльність при застосуванні заходів безпеки. Даний перелік, визначений КПК України, є вичерпним.
Частина друга зазначеної статті встановлює заборону розгляду під час досудового розслідування скарг на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора. Такі скарги можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді, згідно з правилами статей 314-316 зазначеного Кодексу.
Відповідно до статті 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, що є принципом диспозитивності розгляду.
Ознайомившись зі змістом скарги, слідчий суддя встановив, що вона належним чином не оформлена, оскільки у ній відсутня прохальна частина, тобто не зазначено, яке саме рішення просить ухвалити особа, яка подала скаргу, ОСОБА_2 .
Відсутність у скарзі прохальної частини унеможливлює визначення слідчим суддею предмета оскарження та вирішення питання про відкриття провадження у даній справі.
Частиною шостою статті 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
З огляду на вимоги статей 7, 22, 26 КПК України щодо диспозитивності кримінального провадження та положення статті 303 КПК України про підстави звернення зі скаргою, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга, яка формально має назву "скарга в порядку статті 303 КПК України", проте не містить прохальної частини, не відповідає вимогам закону, а тому у відкритті провадження за нею слід відмовити.
Керуючись статтями 7, 9, 21, 22, 26, 303, 304, 309, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 в порядку статті 303 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1