печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31294/25-к
21 квітня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в міста Києві клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022050020000498 від 01.11.2022, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марківка, Макарівського району, Луганської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
До Печерського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022050020000498 від 01.11.2022, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
04.07.2025 ухвалою суду обвинувачений акт призначено у підготовче судове засідання.
Під час підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав того, що він не відповідає зазначеним вимогам кримінального процесуального закону, зокрема, у обвинувальному акті відсутнє чітке формулювання обвинувачення, що позбавляє сторону захисту можливості зрозуміти, на чому ґрунтуються твердження сторони обвинувачення про наявність в діянні/діяннях ОСОБА_5 інкримінованого йому складу злочину, що в свою чергу порушує принцип рівності та змагальності сторін та порушує право особи на захист. Так, висунуте обвинувачення є не конкретним та не мотивованим оскільки, з одного боку, працівникам бухгалтерії, діяння яких знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв?язку з нарахуванням та виплатою ОСОБА_5 відповідних платежів не повідомлено про підозру та не висунуто обвинувачення, але, з іншого боку, ОСОБА_5 , діяння якого не знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв?язку з нарахуванням та виплатою йому відповідних виплат, висунуто обвинувачення. Таким чином, сторона захисту вважає, що в обвинувальному акті відсутнє чітке формулювання обвинувачення, що позбавляє сторону захисту можливості зрозуміти, на чому ґрунтуються твердження сторони обвинувачення про наявність в діянні ОСОБА_5 інкримінованого йому складу злочину, що унеможливлює судовий розгляд відповідного кримінального провадження, у зв'язку з чим просить обвинувальний акт повернути прокурору для усунення відповідних недоліків.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору підтримав та просив задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.
Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Представник потерпілого - ОСОБА_6 щодо поданого клопотання поклалась на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників судового процесу, оцінивши ступінь обґрунтованості заявленого клопотання, дослідивши обвинувальний акт в обсязі, що стосується клопотання, яке вирішується, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Так, обвинувальний акт, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.
Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додаються: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Наведені норми права вказують на вичерпність переліку вимог, порушення яких тягне повернення обвинувального акта за результатами підготовчого судового засідання.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Тобто, повернення обвинувального акта є правом, а не обов'язком суду, тому підставою для повернення обвинувального акта не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, суд дійшов висновку, що вищевказані вимоги до нього стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62022050020000498 від 01.11.2022 містить відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
Суд вважає, що подане стороною захисту клопотання про повернення обвинувального акту прокурору зводиться до незгоди з форматом викладення фактичних обставин кримінального правопорушення та доведення невинуватості обвинуваченого.
Суд зауважує, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Належний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, а й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
Водночас щодо доводів сторони захисту про невідповідність вимогам закону опису фактичних обставин і формулювання обвинувачення, то п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України прямо передбачає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як прокурор це вважає встановленим. Більше того, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченої, тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 03.07.2019 року у справі № 273/1053/17).
В обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими. До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (частина 2 статті 337, статті 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (частина 3 статті 337 КПК України). В свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд не зможе дійти висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення) не узгоджуються з представленими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він виносить виправдовуваний вирок.
Отже, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
В свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред'явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі, розмір завданої шкоди. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об'єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі.
З огляду на перелік обов'язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт відповідно до статті 291 КПК України, зауваження щодо змісту і форми обвинувального акта, зазначені в клопотанні сторони захисту, суд вважає такими, що не зумовлюють повернення обвинувального акту прокурору, а отже клопотання сторони захисту не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 291, 314-317 КПК України, суд,
Клопотання сторони захисту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022050020000498 від 01.11.2022, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про повернення обвинувального акту прокурору - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1