23.04.2026 Справа № 756/2590/26
№ 1-кс/756/616/26
№ 756/2590/26
іменем України
23 квітня 2026 року, слідчий суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12024100050000241, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 січня 2024 року,
24 лютого 2026 року адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся через систему «Електронний суд» до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва із клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12024100050000241, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 січня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
У поданому до суду клопотанні адвокат ОСОБА_3 зазначає те, що 25 січня 2024 року працівниками поліції в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди за адресою: АДРЕСА_1 ) було вилучено автомобіль марки «Hyundai», моделі «і30», р.н. НОМЕР_1 . Даний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_4 .
У подальшому, на автомобіль марки «Hyundai», моделі «і30», р.н. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , накладено арешт ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20.02.2024, із забороною користування, розпорядження та відчуження.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 19.07.2024 скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20.02.2024, в частині заборони користування автомобілем після завершення призначених у кримінальному провадженні експертиз.
Однак, після скасування арешту в частині заборони користування минуло майже 2 роки, призначені експертизи не закінчено, а ОСОБА_4 не повернуто автомобіль для користування. При цьому, згідно відповіді експертної установи, для проведення судово-медичної експертизи відсутня потреба у доступі експертів до арештованого автомобіля.
З урахуванням вищевказаного, адвокат ОСОБА_3 вказуючи на те, що у подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, оскільки органом досудового розслідування встановлено всі обставини у кримінальному провадженні, на підставі ст. 174 КПК України, просить скасувати арешт з автомобіля марки «Hyundai», моделі «і30», р.н. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 .
У судове засідання адвокат ОСОБА_3 , уповноважений прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва та уповноважений слідчий Оболонського УП ГУ НП у м. Києві - не з'явились, про час та місце проведення якого, повідомлялись належним чином.
23 квітня 2026 року адвокат ОСОБА_3 подав до суду заяву, у якій просив проводити судове засідання без його участі, клопотання підтримав та просив задовольнити.
Цього ж дня, прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 подав до суду заяву, у якій просив проводити судове засідання без його участі, проти задоволення клопотання не заперечує. Разом із вказаною заявою прокурор надав відповідь з ДСУ «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» від 06.04.2026, з якої убачається, що для проведення судово-медичної експертизи експерти не потребують огляду автомобіля марки «Hyundai», моделі «і30», р.н. НОМЕР_1 .
Ураховуючи вищевказане та беручи до уваги те, що сторони кримінального провадження належним чином повідомлялися про час та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна, однак в судове засідання не з'явилися, при цьому подали до суду заяви із позиціями щодо клопотання, яке є предметом розгляду, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду клопотання адвоката ОСОБА_3 за наявними в ньому матеріалами та матеріалами, які були додані прокурором до заяви.
Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими адвокат ОСОБА_3 обґрунтовує доводи клопотання, а також заяви сторін клопотання із викладеними у них позиціями щодо клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя встановив наступне.
Як убачається із матеріалів доданих в обґрунтування клопотання, Оболонським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100050000241, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 січня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20.02.2024, у межах кримінального провадження № 12024100050000241, було накладено арешт на автомобіль марки «Hyundai», моделі «і30», р.н. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , шляхом заборони володіння, розпорядження та користування.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 19.07.2024 скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20.02.2024, в частині заборони користування автомобілем після завершення призначених у кримінальному провадженні експертиз.
Згідно листа ДСУ «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» від 06.04.2026 № 01/592, начальник бюро повідомляє, що для проведення судово-медичної експертизи експерти не потребують огляду автомобіля марки «Hyundai», моделі «і30», р.н. НОМЕР_1 .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 16 КПК України передбачено недоторканість права власності як одну із засад кримінального провадження. Цією нормою передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Разом з цим, слідчий суддя враховує, що в силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
Із змісту вищезазначених норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що захист прав власника чи законного володільця майна, яке має значення для кримінального провадження, є пріоритетним, і ступінь втручання у право власності особи має бути співмірним потребам досудового розслідування.
Враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що адвокат ОСОБА_3 поданим клопотанням навів достатні підстави для скасування арешту майна в частині заборони користування, оскільки, як зазначалось вище, експертна установа не потребує огляду автомобіля для проведення призначеної експертизи, відтак клопотання в частині скасування арешту в частині заборони користування автомобілем підлягає задоволенню.
Разом з тим, зважаючи на те, що досудове розслідування триває, а органом досудового розслідування встановлюються обставини вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що клопотання в частині скасування заборони відчуження та розпорядження задоволенню не підлягає, оскільки автомобіль є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024100050000241.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 7, 9, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12024100050000241, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 січня 2024 року, - задовольнити частково.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20.02.2024, у межах кримінального провадження № 12024100050000241 від 26.01.2024 на речовий доказ - автомобіль марки «Hyundai», моделі «і30», р.н. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , - в частині заборони користування вказаним майном.
Органу досудового розслідування врахувати, що скасування арешту в частині заборони користування майном, передбачає повернення власнику майна, задля забезпечення реалізації останньому права визначеного ст. 41 Конституції України.
У задоволенні інших вимог клопотання, - відмовити.
Дана ухвала суду оскарженню не підлягає, набирає законної сили та підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1