Номер провадження 1-кс/754/975/26
Справа № 754/7362/26
Іменем України
28 квітня 2026 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026100030000265 від 05.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України,
24 квітня 2026 року до Деснянського районного суду надійшло клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , в якому слідчий просить надати тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю, та перебувають у володінні ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), юридична адреса: АДРЕСА_1 ; ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), юридична адреса : АДРЕСА_2 ; ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), юридична адреса: АДРЕСА_3 .
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначає, що в період часу з 19.01.2026 року по 03.02.2026 рік невстановлена особа, перебуваючи у невстановленому місці, створивши оголошення на платформі « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яке містило неправдиві відомості щодо продажу авто «Suzuki Jimny 2013», шляхом обману заволоділа грошовими коштами ОСОБА_5 на загальну суму 268 193 грн., які остання, зацікавившись купівлею вказаного авто, самостійно перерахувала на рахунки АТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , чим спричинила ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вказану суму.
Під час допиту потерпіла зазначила, що невідома особа вела спілкування з а.н. НОМЕР_6 та НОМЕР_7 .
В ході проведення досудового розслідування було отримано відпрацювання оперативних працівників Деснянського УП ГУНП у м. Києві, на підставі наданого доручення у порядку ст. 40 КПК України, де встановлено, що з використанням можливостей УОТЗ ГУНП у м. Києві вдалось визначити мобільні термінали (МЕІ): НОМЕР_8 та НОМЕР_9 , в яких працював абонентський номер НОМЕР_6 та НОМЕР_7 .
З метою отримання інформації, яка матиме значення при розслідуванні кримінального провадження, а також встановлення особи, причетної до вчинення даного кримінального правопорушення, під час досудового розслідування виникла необхідність у отриманні тимчасового доступу до речей і документів, які містять інформацію щодо мобільного терміналу (МЕІ): НОМЕР_8 та НОМЕР_9 .
Враховуючи що ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » можуть володіти інформацією про абонентів мобільного зв'язку, це надасть можливість встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
В судове засідання слідчий не з'явився, до суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримав та просив його задовольнити за викладених у ньому обставин.
Клопотання слідчого розглядається відповідно до ч.2 ст. 163 КПК України без виклику особи, у володінні якої знаходяться речі та документи про тимчасовий доступ до яких клопоче слідчий.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього документи, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
В силу положень пункту 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, з-поміж іншого, до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Приписами ст. 7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, таємниця спілкування, невтручання у приватне життя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості тощо.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження, одним із яких є тимчасовий доступ до речей і документів, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 160 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у ст. 161 КПК України.
При цьому, звертаючись із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, заявник, поміж іншого, має довести можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів (п.6 ч.2 ст. 160 КПК).
Як вбачається із змісту ст. 162 КПК України, до охоронюваної законом таємниці, яка міститься у речах і документах, належить, зокрема, інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передання, тощо.
Так, відповідно до ст. 119 Закону України «Про електронні комунікації» постачальники електронних комунікаційних послуг повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність даних щодо кінцевого користувача, отриманих при укладенні договору про надання електронних комунікаційних послуг та наданні електронних комунікаційних послуг, у тому числі щодо: 1) персональних даних споживача; 2) факту отримання кінцевим користувачем електронних комунікаційних послуг; 3) змісту інформації, що передається та/або отримується кінцевим користувачем; 4) обсягу, змісту, маршрутів передачі інформації (даних), у тому числі даних, що обробляються з метою передачі інформації в електронних комунікаційних мережах або оплати електронних комунікаційних послуг; 5) даних про місцезнаходження, до яких відносяться будь-які дані, що обробляються постачальником електронних комунікаційних послуг при наданні послуг електронних комунікацій, у тому числі про розташування термінального обладнання. Зазначена вимога не поширюється на випадок передачі даних про місцезнаходження абонента, що здійснює екстрену комунікацію, до комунікаційного центру " Служба 112 " та екстрених служб за телефонними номерами 112, 101 , 102 , 103 та 104; 6) даних про спроби виклику між певними кінцевими точками електронної комунікаційної мережі, в тому числі про невдалі спроби виклику (таких, що були ініційовані і не отримали відповіді) або перерване з'єднання.
Згідно з вимогами ч.6 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Слідчий в клопотанні просить надати тимчасовий доступ до речей і документів, які знаходяться у володінні ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), юридична адреса: АДРЕСА_1 ; ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), юридична адреса : АДРЕСА_2 ; ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), юридична адреса: АДРЕСА_3 , по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026100030000419 від 25.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
Лише в тому випадку, якщо сторона кримінального провадження, крім передбачених ч.5 ст. 163 КПК України обставин також доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів.
Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Частиною 6 статті 132 КПК України визначено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до правових позицій Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу (див. серед інших §§ 38 - 42 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 90 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 134 рішення у справі Ванян проти Росії; § 36 рішення у справі Малінінос проти Литви).
Однак, слідчим ці вимоги закону не були дотримані, слідчим не доведено того, що мобільні термінали користувачів а.н. НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , дійсно мають IМEІ: НОМЕР_8 та НОМЕР_9 , і відповідно не доведено, що користувачі мобільних терміналів з IМEІ: НОМЕР_8 та НОМЕР_9 можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення за наведених в клопотання обставин. Крім того слідчим не зазначено в клопотанні, яким чином за допомогою отриманої інформації буде встановлено особу правопорушника. Також, із клопотання не вбачається способу отримання слідчим інформації про вказані IMEI.
Так, на можливу причетність користувачів вищезазначених номерів мобільних терміналів до вчинення кримінального правопорушення, слідчий посилається на результати відпрацювання оперативних працівників, на підтвердження чого до клопотання додає рапорт начальника сектору ВКП Деснянського УП ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_6 . Однак слідчий суддя зазначає, що даний рапорт не має жодних реквізитів, які б дали змогу ідентифікувати його, як документ, зокрема, реєстраційний номер, дату, що в подальшому може давати підстави для розумного сумніву у законності отриманої інформації. Крім того, інформація у даному рапорті, зокрема, щодо номерів ІМЕІ, не відповідає інформації, наведеній у клопотанні. Так, у рапорті зазначено, що оперативним шляхом встановлено, що абонентський номер НОМЕР_6 використовувався в пристрої з ІМЕІ: НОМЕР_13 , а абонентський номер НОМЕР_7 використовувався в пристрої з ІМЕІ: НОМЕР_14 , разом з тим, у клопотанні зазначені інші номери ІМЕІ, доступ до яких просить надати слідчий.
Слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні такого правопорушення.
Враховуючи зміст вищенаведених норм кримінального процесуального закону, слідчий суддя вважає, що рапорт помічника оперуповноваженого не є доказом у кримінальному провадженні. Доказами можуть бути лише відомості, отримані у встановленому законом порядку та вміщені у ньому. Натомість, жодної інформації щодо порядку, способу та джерела отриманих відомостей, що зазначені у рапорті, матеріали клопотання не містять.
З наведеного вбачається, що слідчим не обґрунтовано можливість встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, на підставі запитуваних речей і документів, тимчасовий доступ до яких він просить, не доведено, що потреби досудового розслідування дійсно виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб та може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням, а отже слідчий суддя не вбачає можливості надати слідчому дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, у зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 159-164, 166 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погодженого прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026100030000265 від 05.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1