Номер провадження 4-с/754/44/26
Справа № 2-4216/10
Іменем України
27 квітня 2026 року м.Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В. В.
за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.
за участю ОСОБА_1
за участю державного виконавця Бойченко С. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , стягувачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суб'єкт оскарження: Головний державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойченко Світлана Валеріївна на бездіяльність державного виконавця,
Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця.
В обґрунтування заявленої скарги ОСОБА_1 посилається на те, що на виконанні в Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувають два виконавчих провадження № НОМЕР_4, яке було відкрито у 2011 році на підставі виданого виконавчого листа Деснянським районним судом міста Києва по справі № 2-4116 та № НОМЕР_3 яке було відкрито у 2015 році на підставі виданого виконавчого листа Дарницьким районним судом міста Києва по справі № 753/8408/14. За весь час перебування двох виконавчих проваджень у Деснянському ВДВС, ОСОБА_1 , як боржник неодноразово звертався з заявами про проведення оцінки та реалізації всього його майна задля повного погашення заборгованості перед стягувачами. Державними виконавцями були тільки постановлені постанови про арешт всього належного боржнику майна, чим заблокували добровільне виконання рішення суду. Дій щодо реалізації майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державними виконавцями не було виконано протягом 15 років. Однак 13.03.2026 АТ «ПриватБанк», в якому відкритий рахунок для пенсійних виплат, повідомив про те, що Деснянським ВДВС в м. Києві на мій рахунок для пенсійних виплат Постановою від 13.03.2026 головним державним виконавцем Бойченко С. В. в рамках зазначених виконавчих проваджень, було накладено арешт. Будь-яких інших рахунків у будь-яких інших банках, скаржник не має. Тому скаржник просить визнати протиправними та скасувати Постанови від 13.03.2026 про арешт коштів боржника, Постановлені в рамках виконавчих проваджень № НОМЕР_4 та № НОМЕР_3.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01.04.2026, призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні.
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав вимоги скарги, просив задовольнити взявши до уваги обставини та підстави зазначені в самій скарзі.
Головний державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойченко Світлана Валеріївна у судовому засіданні надала суду для ознайомлення оригінал виконавчого провадження. Просила відмовити у задоволенні скарги та приєднати до матеріалів скарги копії постанов та облікову карту на зведене виконавче провадження від 20.04.2026 з присвоєнням одного номеру НОМЕР_5.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, дійшов до такого висновку.
Суд установив, що на виконанні у Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україниперебуває виконавче провадження № НОМЕР_4, яке було відкрито 18.01.2011 на підставі виданого 23.12.2010 виконавчого листа Деснянським районним судом міста Києва по справі № 2-4116, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 594121,00грн. Та ВП № НОМЕР_3, яке було відкрито 12.05.2015 на підставі виданого 08.04.2015 виконавчого листа Дарницьким районним судом міста Києва по справі № 753/8408/14, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 746518,20грн.
Відповідно до Інформації про виконавче провадження, суд встановив, що з моменту відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 та № НОМЕР_3 було проведено дії такі як: Постанови про розшук майна боржника, Постанови про зупинення виконавчого провадження,Постанови про накладення штрафу, Постанови про стягнення на майно боржника, Постанови про арешт майна боржника, Постанови про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні. Постанови про поновлення виконавчого провадження, Постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження, Постанови про прийняття до виконання виконавчого провадження, Постанови про зміну реєстраційних даних, Постанови про стягнення виконавчого збору.
З матеріалів справи вбачається, відповідно до Звіту № 13 Незалежної оцінки та експертизи, що ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, ще в 2016 році була проведена незалежна оцінка майна, а саме автомобіля «Opel Omega», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1996 року випуску, величина отриманої вартості 57400,00грн.
Згідно із ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 04.10.2016, подання головного державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві Черухи О. М. задоволено. Суд визначив частки транспортного засобу «Opel Omega», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1996 року випуску, спільним власникам, по 1/2 частки належить ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
До того ж виконавчі провадження № НОМЕР_4 та № НОМЕР_3 містять багато звернень від боржника ОСОБА_1 щодо проведення оцінки його майна та реалізації задля погашення боргу.
13.03.2026 Головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойченко Світланою Валеріївноюпостановлені постанови про арешт коштів боржника у ВП № НОМЕР_4 та ВП № НОМЕР_3, якими накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
У судовому засіданні встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що на звернення ОСОБА_1 до головного державного виконавця Бойченко С. В. щодо вирішення питання про зняття арешту з його пенсійного рахунку, були подані довідки від АТ КБ «ПриватБанк» від 16.03.2026 та Пенсійного фонду України від 16.03.2026, з інформацією про те, що відкрита картка та рахунок в АТ КБ «ПриватБанк», дійсно для пенсійної виплати та також на вказану карту (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Однак ОСОБА_1 на своє звернення отримав відмову, оскільки головний державний виконавиць, вважала що діяла з дотриманням вимог встановлених Законом України «Про виконавче провадження».
20.04.2026 постановою Головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойченко Світланою Валеріївною, об'єднані виконавчі провадження в зведене, номер зведеного ВП НОМЕР_5.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Зазначене правило визначає ті кошти, що складають, зокрема, заробітну плату та пенсію як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
У пункті 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначила про те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.
При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23 (провадження № 61-3921св24) вказано, що:
«…при цьому суди обґрунтовано вказали, що постанова про арешт коштів боржника від 02 листопада 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 містить застереження стосовно накладення арешту на кошти ОСОБА_1, крім коштів що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Більш того, додана до скарги ОСОБА_1 довідка АТ КБ «ПриватБанк» від 28 травня 2023 року про отримання боржником пенсійних виплат на свій рахунок також містить застереження банку про можливість зарахування на такий рахунок будь-якої виплати (переказу);
саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»;
у разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Під час винесення постанови про накладення арешту коштів на рахунках боржника державний виконавець діяла в межах своїх повноважень, у неї на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не було інформації, що відповідні рахунки, відкриті на ім'я ОСОБА_1 , призначені лише для отримання пенсії та/або на них зараховується виключно пенсія (грошове забезпечення)…».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Отже суд беззаперечно встановив, що рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_1 , на кошти якого головним державним виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, на який останній отримує пенсійні виплати та крім того може бути зарахована будь-яка виплата. Доказів того, що зазначений рахунок відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, суду не надано. АТ КБ «ПриватБанк» не визнав рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_1 та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення, з боку банка не надавалась інформація на ім'я головного державного виконавця, що грошові кошти ОСОБА_1 є такими, на які накладення арешту заборонено, таких доказі не долучено до матеріалів скарги.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволення скарги, оскільки скаржник не довів, що рахунок, на який державним виконавцем накладено арешт, є рахунком із спеціальним режимом використання, оскільки банк його таким не визнав, тому головний державний виконавець не мав підстав згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зняти арешт.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( "Горнсбі проти Греції" (Hornsby V. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01). На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці ( "Чіжов проти України" п. 40).
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 247, 258-260, 447-453 ЦПК України, суд,
У скарзі ОСОБА_1 , стягувачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суб'єкт оскарження: Головний державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойченко Світлана Валеріївна на бездіяльність державного виконавця - відмовити.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала складена та підписана 27.04.2026.
Суддя В. В. Бабко