Номер провадження 2-з/754/47/26
Справа № 754/7405/26
Іменем України
28 квітня 2026 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В. В., перевіривши матеріали заяви адвоката Папазової Галини Анатоліївни, яка представляє інтереси заявниці ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
Адвокат Папазова Г. А. яка представляє інтереси заявниці ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в які просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу міста Київ Телявському Анатолію Миколайовичу проведення будь-яких примусових виконавчих дій в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 відкритого 11.11.2025 зокрема (але не виключно): зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 772, вчиненого 10 листопада 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 499540,58грн в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 відкритого 11.11.2025, до набрання судовим рішенням по справі законної сили; Зупинити реалізацію (продаж, проведення електронних торгів з реалізації) квартири за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною приватному виконавцю виконавчого округу міста Київ та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії відносно зазначеної квартири (майна).
Заяву про забезпечення позову обґрунтовує тим, що в листопаді 2025 року ОСОБА_1 помітила що з її рахунків з невідомих підстав стягуються грошові кошти у зв'язку з чим звернулась до банківської установи, зокрема «Приватбанку», де дізналась про наявність виконавчого провадження. Отримавши від приватного виконавця постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з ідентифікатором доступу, заявниці стало відомо, що підставою для відкриття виконавчого провадження є виконавчий напис, який було вчинено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною 10.11.2025 № 772 на підставі Договору позики від 11.03.2024, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко В. В. за реєстровим № 326, нібито укладеного між ОСОБА_1 (як позичальником) та ОСОБА_2 (як позикодавцем). Зазначеним виконавчим написом запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у сумі 11900,00дол США (еквівалентно 499540,58грн за курсом НБУ на день вчинення напису) плюс витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису, в розмірі 8600,00грн. Так ОСОБА_1 стало відомо про наявність спірного Договору позики, який остання вважає недійсним у зв'язку з чим має намір звернутися до суду за захистом своїх прав.
Дослідивши заяву про забезпечення позову суд дійшов до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна відповідати ст. 151 ЦПК України.
У заяві про забезпечення позову, зокрема, повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, а також чи не перешкоджає такий вид забезпечення здійсненню господарської діяльності юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна/закриття рахунків чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.
Як убачається з матеріалів заяви, заявником додані докази того, що квартира АДРЕСА_2 буде передана на реалізацію відповідно до вимог чинного законодавства. Ці обставини підтверджуються Постановою про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 11.11.2025; Постановою про арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 11.11.2025; Постановою про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 11.11.2025; Постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1; Повідомленням приватного виконавця про передачу на реалізацію майна, а саме квартири АДРЕСА_2 .
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви, шляхом зупинення реалізації (продаж, проведення електронних торгів з реалізації) квартири за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Телявському А. М. та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії відносно зазначеної квартири (майна).
Однак заявницею не надано доказів на підтвердження того, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Київа Телявським А. М., в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, здійснюється будь-яке стягнення з її банківських карток, зокрема з АТ КБ «ПриватБанк», на що заявниця посилається у своїй заяві. А сама по собі Постанова приватного виконавця про арешт коштів боржника, не свідчить про автоматичне стягнення коштів з рахунків заявниці.
Аналізуючи викладене вище, беручи до уваги що заявниця має намір звернутись до суду з позовом про визнання недійсним Договору позики, щодо примусового стягнення заборгованості за яким відкрито виконавче провадження №79562545, суд вважає за доцільним частково задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, на підставі доказів, якими підтверджуються викладені заявницею обставини.
Керуючись ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_3 , яка представляє інтереси заявниці ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити частково.
Зупинити реалізацію (продаж, проведення електронних торгів з реалізації) квартири за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Телявському Анатолію Миколайовичу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії відносно зазначеної квартири (майна).
В іншій частині задоволення заяви - відмовити.
Ухвалу суду направити для виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Київ Телявському Анатолію Миколайовичу.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала складена та підписана 28.04.2026.
Суддя В. В. Бабко