Номер провадження 2-а/754/93/26
Справа №754/20754/25
Іменем України
27 квітня 2026 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, -
Позивач звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Вимоги обґрунтовані тим, що 24 вересня 2025 року о 23 годині по перехресті вул. Брожка та проспекту Лобановського у м. Києві після дорожньо-транспортної пригоди, коли на місце пригоди прибули працівники дорожньої поліції, під час перевірки документів виявили, що позивач знаходиться в адміністративному розшуку ІНФОРМАЦІЯ_3 за не проходження військово-лікарської комісії, тому працівниками поліції позивач доставлений до нібито чергового у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_4 . В цей же день, тобто 24.09.2025 року о 23 год. 55 хв. на позивача в ІНФОРМАЦІЯ_4 складено протокол і постанову №ВОБ4Ю8 від 24.09.2025 за ч. 3 ст. 210 КУпАП і накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. Після складання протоколу і постанови №ВОБ4Ю8 від 24.09.2025 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 була виписана повістка №КЯ/232544 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 26.09.2025 о 09:00 годині. При особистій явці 26.09.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 годин за адресою: АДРЕСА_1 , позивач пред'явив повістку працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 , останні внесли відомості в особисту справу і видали повторне направлення для проходження ВЛК. Ні в яких документах позивач не розписувався, а так як я мав відстрочку від призову, його відпустили. 26 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , згідно Постанови № 1196777 від 26.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП про адміністративне правопорушення, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000, 00 грн., що нібито не пройшов, відмовився від проходження ВЛК п. 2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. Та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення правил військового обліку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. 02.12.2025 позивача з Приватбанку повідомили, що виконавча служба зробила запит, щодо боргу, а коли він поцікавився 03.12.2025 року в Деснянському відділі ДВС в м. Києві стало відомо, що на нього накладено штраф, згідно Постанови 1196777 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч.3 ст.210 КУпАП у розмірі 17000,00, а так як строк оскарження минув, то сума подвоїлася до 34000,00 грн. штрафу. До внесення позивача в базу розшуку МВС, він мав відстрочку з 09.05.2025, однак, виконуючи закон, отримав через РЕЗРВ+ направлення про проходження ВЛК, незважаючи на ці обставини працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 помилково внесли в базу розшуку і склали дві постанови про накладення штрафу: 1- постанову №ВОБ4Ю8 від 24.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; 2- постанову №1196777 від 26.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 . З урахуванням наведеного позивач вимушений звернутись до суду з позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою.
Ухвалою судді від 17.12.2025 позовну заяву було залишено без руху з наданням терміну для усунення її недоліків.
26.12.2025 року на виконання вищевказаної ухвали позивачем було усунуто зазначені недоліки.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29.12.2025 року було визнано поважними причини строку на подання позовної заяви про скасування постанови та поновлено ОСОБА_1 строк на подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22.01.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_9 надійшло клопотання, з якого вбачається, що сторона відповідача просить суд виключити ІНФОРМАЦІЯ_10 зі складу учасників справи з огляду на те, що ІНФОРМАЦІЯ_11 хоч і не має статусу юридичної особи, проте є відокремленим підрозділом та відповідно до КВЕД здійснює діяльність у сфері оборони, що підтверджується довідкою № 194/21 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_12 є суб'єктом владних повноважень. Оскаржувана постанова ОСОБА_1 була винесена посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_9 , як до вищестоящого органу, з метою оскарження постанови № R96777 в порядку статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_10 не приймав жодних рішень щодо громадянина ОСОБА_1 , а тому не є належною стороною по справі.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_13 повідомлений судом про розгляд даного провадження належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання кореспонденції 27.01.2026. Відзиву та будь - яких клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Вирішуючи надану справу у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі доказами, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 26 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , було ухвалено постанову № 1196777 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн., у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення правил військового обліку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог закону та підлягає скасуванню, в оскаржуваній постанові зазначені неправдиві дані, а відтак постанова відповідача підлягає скасуванню.
У силу вимог передбачених ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із вимогами ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно до пункту 2 постанови КМУ «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 вищевказаної постанови визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Судом встановлено, що оскаржувана ОСОБА_1 постанова №R96777 була складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стороною позивача залучено до участі в справі в якості відповідача ІНФОРМАЦІЯ_14 , однак позовна заява не містить вимог до вказаного відповідача та разом з цим позивачем не надано суду доказів звернення до ІНФОРМАЦІЯ_9 , як до вищестоящого органу, з метою оскарження постанови № R96777 в порядку статті 288 КУпАП.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що ІНФОРМАЦІЯ_10 не є належним відповідачем по справі, оскільки не приймав жодних рішень щодо громадянина ОСОБА_1 .
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 74 вказаного Порядку встановлено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Отже, проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність, однак військовозобов'язаний може пройти ВЛК на збірних пунктах районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я, але за наявності направлення на військово-лікарську комісію.
Відповідно до пункту 63 Постанови КМУ, військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Позивачем надано суду копію направлення до КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на 03.09.2025 року для проходження огляду для визначення придатності до військової служби та картку обстеження та медичного огляду №4756991 від 02.09.2025 року.
В оскаржуваній постанові № R96777 від 26.09.2025 зазначено, що позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії за направленням ІНФОРМАЦІЯ_3 , доказів не проходження позивачем ВЛК стороною відповідача суду не надано.
Відзив на позовну заяву та доказів на підставі яких було складено оскаржувану постанову № R96777 від 26.09.2025 відповідачем не надано.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Згідно зі ч. 3 ст.73 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов'язаний довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи той факт, що відповідачем суду не надано, а письмові матеріали не містять доказів про відмову позивача від проходження ВЛК, а відтак суд приходить висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, адміністративне стягнення було накладено на позивача незаконно та необґрунтовано.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.77 КАС України, суд вважає, що оскаржувана постанова № R96777 від 26.09.2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 9, 21, 72-78, 90, 121,123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, ч. 2 ст.210-1, 245, 251, 268, 280 КУпАП, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП - задовольнити частково.
Постанову № R96777 від 26.09.2025 року, складену відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000, 00 гривень - скасувати.
Провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП згідно постанови № R96777 від 26.09.2025 року - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 605, 60 гривень.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Дані відповідачів: ІНФОРМАЦІЯ_11 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_16 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .
Дані третьої особи: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 64.
Повний текст рішення суду виготовлено 27.04.2026.
Суддя: Т. А. Зотько