Справа № 402/179/26
Провадження № 2-з/386/6/26
28 квітня 2026 року селище Голованівськ
Суддя Голованівського районного суду
Кіровоградської області Гарбуз О. С.
розглянувши заяву Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської області про забезпечення позову по цивільній справі за її позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати,
встановив:
Благовіщенська міська рада звернулась до суду із заявою про забезпечення позову по цивільній справі за її позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати, шляхом направлення 24.04.2026 заяви через підсистему "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, яка надійшла до суду 27.04.2026. В заяві просить накласти арешт на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3525581300:02:000:7510, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, реєстрацію переходу права власності, обтяжень, тощо) щодо вказаного об'єкта нерухомого майна. Заяву обґрунтовує тим, що предметом спору між сторонами є стягнення значної суми грошових коштів, а саме: 431479,71 грн. Відповідачка тривалий час ухиляється від виконання свого обов'язку. Зазначена земельна ділянка перебуває в оренді на підставі договору оренди землі від 12.08.2011, зареєстрованого 07.09.2011 за №352550004000601. На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2025 у справі №340/8364/24 Благовіщенська міська рада прийняла рішення №2933 від 27 серпня 2025 року «Про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 3525581300:02:000:7510». На підставі рішення та керуючись вимогами Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 було укладено договір №17-10/25-СТА-АІ від 13 жовтня 2025 року на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок між Благовіщенською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАУТ ПАРТНЕРС». Відповідно до висновку про вартість об'єкта ринкова вартість земельної ділянки становить 482825 грн. Позивач зазначає, що враховуючи великий розмір заборгованості з орендної плати, який є еквівалентним ринковій вартості земельної ділянки та зацікавленість відповідачки у придбанні земельної ділянки, відчуження вказаної земельної ділянки зробить неможливим примусове виконання у майбутньому рішення суду. Набуття орендарем права власності на земельну ділянку в процесі розгляду справи призведе до зміни правового режиму майна та суб'єктного складу правовідносин. Позивач вказує, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні, однак він готовий виконати будь-яку ухвалу суду про зустрічне забезпечення, якщо суд визнає це за необхідне.
28.04.2026 від представника відповідачки ОСОБА_2 до суду надійшло заперечення на заяву позивача про забезпечення позову, в якому вказує, що позивач не надає суду доказів ризику невиконання рішення суду. Позивач не навів жодних доказів того, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Не довів ані незадовільний майновий стан відповідачки, ані факти відчуження чи підготовки до відчуження майна, ані будь-які інші обставини реального ризику. Доводи ґрунтуються виключно на припущеннях, що суперечить ч. 6 ст. 81 ЦПК України. Зазначає, що арешт чужого майна є недопустимим. Земельна ділянка не належить відповідачці на праві власності, вона є власністю самого позивача. Відповідачка лише користується нею. Пункт 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК допускає арешт виключно майна, що належить відповідачу. Арешт майна, яке належить позивачу, суперечить самій природі інституту забезпечення позову. Також вказує на невідповідність заходів забезпечення предмету спору, оскільки предметом спору є грошове зобов'язання (стягнення орендної плати), а не речове право на земельну ділянку. Заборона реєстраційних дій щодо ділянки не має зв'язку з предметом позову і не здатна забезпечити фактичне виконання рішення про стягнення грошових коштів. Захід забезпечення не відповідає критерію співмірності. Обрані позивачем заходи забезпечення є надмірними та невідповідними характеру спору. Накладення арешту та заборона реєстраційних дій щодо земельної ділянки, яка і без того належить позивачу, не створюють жодних гарантій виконання рішення про стягнення коштів, натомість безпідставно обмежують права відповідачки як користувача земельною ділянкою, призведе до обмеження права користування, неможливості реалізувати законні інтереси щодо ділянки. Таким чином, обрані позивачем заходи забезпечення позову не відповідають жодному із законодавчих критеріїв допустимості їх застосування: вони не пов'язані з предметом спору, спрямовані на майно, що не належить відповідачці, не підкріплені доказами реального ризику невиконання рішення суду та є неспівмірними із заявленими вимогами.
Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, заперечення представника відповідачки, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову, враховуються правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.10.2025 по справі №461/4457/23 про те, що суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв'язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову потрібно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що спір в даній справі виник з приводу сплати орендної плати відповідачкою за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3525581300:02:000:7510, переданої їй в оренду на підставі договору оренди землі від 12.08.2011, зареєстрованого 07.09.2011 за №352550004000601.
Як встановлено земельна ділянка з кадастровим номером 3525581300:02:000:7510 на підставі договору оренди, зареєстрованого відділом Держкомзему у Ульяновському районі 22.11.2013 на 49 років передано в оренду ОСОБА_3 , яке (право оренди) подаровано відповідачці, що підтверджується копією витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0002537822025 від 17.12.2025, копією договору оренди землі від 12.08.2013 та копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно...> від 18.02.2026.
На момент передачі в оренду земельна ділянка належала на праві власності Ульяновській районній державній адміністрації Кіровоградської області.
Позивачем заявлено позов до відповідачки про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 431479,71 грн.
Дослідивши заву про забезпечення доказів та додані до неї докази, враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову відносно відповідачки у виді заборони суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, реєстрацію переходу права власності, обтяжень, тощо) щодо вказаної земельної ділянки жодним чином не призведе до істотного ускладнення чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, яким може бути стягнуто з відповідачки заборгованість зі сплати орендної плати, оскільки стягнення коштів, в тому числі шляхом примусового виконання рішення суду, жодним чином не залежить від заборони вчинення певних реєстраційних дій щодо земельної ділянки.
З цих підстав, аргументи, викладені в заяві про забезпечення позову, є необґрунтованими.
При цьому, є слушними доводи представника відповідачки про те, що земельна ділянка не належить на праві власності відповідачці, а перебуває лише в неї в оренді, тоді як правонаступником власника земельної ділянки, є сам позивач.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 353 ЦПК України, суддя -
постановив:
Відмовити в задоволенні клопотання Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської області про забезпечення позову по цивільній справі за її позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Гарбуз О. С.