Справа № 386/496/26
Провадження № 2/386/257/26
Іменем України
27 квітня 2026 року
Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Червоненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Онуфрак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Голованівськ Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача ТОВ «Новий Колектор» Савченко Т.О. звернулась до суду посилаючись на те, що 05 травня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит», правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2282902, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 26 000,00 грн. строком на 360 днів.
26 листопада 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит»,» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № 261125/1. На виконання умов вказаного договору складено реєстр боржників, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2282902 від 05 травня 2025 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користуванням кредитом, та інших, передбачених договором, платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .
У зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином зобов'язань за умовами кредитного договору позивач просить суд стягнути з відповідача 92 300,00 грн., з яких сума заборгованості за тілом кредиту 26 000,00 грн., за відсотками 53 300,00 грн., штраф 13000,00 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати за відправку документів в сумі 226,98 грн.
В судове засідання представник ТОВ «Новий Колектор» не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив на позов не подавала.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення, відповідно до положень ст.ст. 280 282 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку. Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтями 1048 та 1049 ЦК України визначено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової кошти вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові .
Зі змісту ч. 1 ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що 05 травня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2282902 з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримала кредит у сумі 26 000, 00 грн., строком на 360 днів, стандартна процентна ставка 1% в день та застосовується у межах строку кредиту.
05.05.2025 року АТ «ПУМБ» перераховано відповідачці грошову суму 26 000,00 грн. на картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» у безготівковому порядку, що підтверджено листом ТОВ «Пейтек» вих. №20251126-1768 від 27.11.2025 року. Таким чином слід дійти висновку, що ТОВ «Селфі Кредит» належним чином виконало свої зобов'язання, передбачені умовами договору про надання споживчого кредиту №2282902 від 05.05.2025 року та здійснило перерахунок коштів на вказані відповідачем в заявці реквізити банківської картки.
Разом із цим, відповідачем належним чином не було виконано договірні зобов'язання, а саме не повернуто кошти в строк та на умовах, встановлених кредитним договором, адже згідно розрахунку заборгованості за період з 05.05.2025 року по 26.11.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість в загальній сумі 92 300,00 грн..
Відповідно до договору відступлення прав вимоги №261125/1, укладеного 26.11.2025 року ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Новий Колектор» право вимоги коштів у боржників, в тому числі до ОСОБА_1 .
Згідно витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №261125/1від 26.11.2025 року, ТОВ «Новий Колектор» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 92 300,00 грн. з яких сума заборгованості за тілом кредиту 26 000,00 грн., за відсотками 53 300,00 грн., штраф 13000,00 грн..
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України). Нарахування штрафу за кредитним договором №2282902 від 05.05.2025 року ТОВ «Селфі Кредит» у розмірі 13 000, 00 грн. здійснено після 24.02.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану.
Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 13 000, 00 грн. задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором №2282902 від 05.05.2025 року у розмірі 79 300,00 грн. з яких сума заборгованості за тілом кредиту 26 000,00 грн., за відсотками 53 300,00 грн.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України). При зверненні до суду за позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2287,41 грн. (79300,00 грн. х 2662,40 грн. : 92 300,00 грн.).
Крім цього, п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до судових витрат належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів відповідачу позивачем надано суду копію опису вкладення до цінного листа, квитанцію № 1992052 від 25 березня 2026 року Поштової служби «Е-Пост» на суму 226,98 грн. .
Отже, поштові витрати, які пов'язані з розглядом справи, підтверджені належними та допустимими доказами, у зв'язку із чим є підстави для їх стягнення з відповідача на користь ТОВ «Новий Колектор»пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 195 грн. (85,91% х 226,98 грн. / 100 %)
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 23, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 284 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором №2282902 від 05.05.2025 року у розмірі 79 300, 00 грн.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 13 000, 00 грн. - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2287,41 грн. та поштові витрати в розмірі 195 грн..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Кропивницького апеляційного суду через Голованівський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Д. В. Червоненко